[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1609634156.252894-.jpg ( 354.08 KB , 1920x1080 )

⋮⋮⋮   No. 5061 [Reply]

п
Місто надзвичайно цікава місцина, бо в ньому так багато людей живе і воно таке мерзенне. Всюди бруд, нечистоти, сміття і сумні пики. Хоча за масками це важкувато зрозуміти. А ще непокоїть мене те, що не видно зірок.
Пам’ятаю, як в дитинстві я їздив часто до бабусі в село і коли я, противник світового масштабу свіжого повітря, виходив на божий світ і дивився вгору, то бачив прекрасне. І то було небо, вкрите міріадами зірок. Це не те небо міста, де пару десяток цяток, половина з яких це вогні вишок та літаків.
Але в оцьому всьому бетонному монстрі є й деяка… романтика. От мені особисто від усіх цих величних іржавих механізмів постійно чується звук скрипки. Особливо, коли усі ці машини кудись спішать, ввалячись усією зграєю до своїх любих цехів.
А моєму знайомому, котрий полюбляє прогулюватися по нічних вуличках міста, звуки одиноких механізмів нагадують, маловідомий мені, прибій моря. Так воно чи ні, не можу судити, бо бував я на пляжах цих безмежних просторах води пару разів. А щоб ще запам’ятати, як воно то звучить, був надто дурним.
І вся ця романтика і смуток описувалася вже й до мене. Та й після також, я впевнений, опишеться не раз і не два. Тоді навіщо витрачати сили й задовбувати людям мізки своєю писаниною? Цьому нема нормальної відповіді, окрім як того, що душа кричить з усіх сил, яка так і благає у тебе, щоб ти кинув комусь під ноги свою маленьку, крихітну журбинку.

⋮⋮⋮   No. 5063

Прев'ю нагадало високий замок. Текст гарненький, пиши ще.

⋮⋮⋮   No. 5064

>>5061
Глибина може лякати, а може приваблювати. Від чого це залежить?
В яких місцях легко заблукати? Що там можна робити?
Чи там існує якась важковловима неповторність або приємна нудьга?
Яким воно могло б бути? Хто врешті решт сильніше: "монстр", "механізми", "простір" або "душа"?


File: 1609172370.469093-.jpg ( 53.48 KB , 650x449 )

⋮⋮⋮   No. 5044 [Reply]

Коротше дивіться, берете англомовний варіант будь якого відомого українського твору і пхаєте у перекладач, отримуємо щось, що віддалено нагадує оригінал, постимо його, інші безоси намагаються вгадати назву твору.
Почну:

Розважаючи людину до могутньої доблесті,
Боріться за щастя і прогрес -
Полум'я сьогодні як колись!
Ні стійки інквізиції,
Ані в'язниця королівського деспота,
Ні військові війська не вказували,
Ані найпохмуріші побудовані гармати,
Ні торгінської торгівлі інформатором -
Нон може покласти його в могилу!
5 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5050 OP

Ні любові, ні гармонії немає,
оскільки ми втамували спрагу біля банку Жовті .
Через незгоду неврятовані.
Своїми зусиллями ми стали поневоленими.

Так, брати, пора переконатись,
що всі ми не можемо бути господарями!
Не всі
достатньо граціозні зі знаннями , щоб усім головувати.

⋮⋮⋮   No. 5053

>>5050
"Дума" Мазепи

⋮⋮⋮   No. 5056 OP

>>5053
Ага, треба щось трохи складніше.

На бідній сумній перелозі, що не використовується до обробки землі,
я посіяю цвітіння, блискучі відтінку,
посіяю цвітіння там, де лежить мороз, охолоджуючи,
виллю на них гіркі сльози як слід.

І ці палаючі сльози розтануть, розчиняючи
всю ту могутню кірку льоду.
Можливо, розквітне цвіт, розгортаючи
Співочу весну теж для мене, колись.

Вгору по кремезній крутій і скелястій горі
Вагомий вагомий валун, який я підніму,
І несучи цей страшний тягар, дзвінку
пісню я заспіваю, пісню радісної похвали.

⋮⋮⋮   No. 5057

>>5056
щось із репертуару Лесі Українки.

⋮⋮⋮   No. 5058

>>5056
Contra spem spero


File: 1608237608.526388-.png ( 13.18 KB , 465x172 )

⋮⋮⋮   No. 5001 [Reply]

Далі по тексту: https://www.facebook.com/omnitip/posts/3793705990687299

Пригадується оманогівно і те, як вони обійшлися з куркою, коли він їм гроші приніс, і братством, яке їх буцімто давало. От і різниця в сприйнятті справжніх діячів і хуйні собачої.
26 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5031

Коли ж ви се заспокоєте, довбні куркойобищні?!

⋮⋮⋮   No. 5032

>>5031
Люди обговорюють важливі речі національного масштабу. Вічно зосереджених на курці підорів не питали.

⋮⋮⋮   No. 5033

>>5032
Твій пост не врятує українську культуру.

⋮⋮⋮   No. 5034

>>5032
> Люди обговорюють важливі речі національного масштабу.
Добре, що не вирішують.
> Вічно зосереджених на курці підорів не питали.
От сиди і мовчи.

⋮⋮⋮   No. 5035

>>5034
Ти тут українську культуру рятуєш, чи що?


File: 1608132800.961297-.png ( 687.53 KB , 960x538 )

⋮⋮⋮   No. 4999 [Reply]

Рюджі відчинив двері своєї квартири. Після зміни на заводі сил на хатню роботу не лишалось зовсім, а хтось же мав її робити. Як несправедливо! Ясуко щовечора працювала в барі, а вдень відсипалась, тож розраховувати на неї було неможливо. Тайґа... З Тайґою вони розійшлися вже роки зо три тому. Дівчинка, що звикла витрачати щедрі батьківські кошти, не витримала жити з Рюджі на одну його зарплату, а допомогти йому не могла, бо нічого як слід робити не вміла. Після року співжиття їхні почуття одне до одного дедалі сильніше роз’їдали нудьга, безгрошів'я, а також несумісність характерів та життєвих пріоритетів. Дійшло до того, що тижня не минало без скандалу, і то не мовчазного, а гучного, з дошкульними, болючими порівняннями та прокльонами. Втомившись усе це терпіти, вони вирішили розірвати стосунки. Тайґа переїхала до батьків, а Рюджі повернувся в материнську орендовану квартиру.
Живіт Рюджі крутило від голоду. Опираючись утомі та журливим думкам, він рвучко став на ноги і пішов на кухню. Дочалапавши до неї, він протер очі, відкрив шафку і дістав з неї пакетик рису. Полоскаючи його під водою, він роззосереджував увагу і відволікався від поганих думок. Нарешті він злив воду і поніс його до рисоварки. Щойно він відчинив її кришку, всі погані думки одразу повернулися до голови. Для Тайґи він готував подвійну порцію. Для Тайґи він смажив м'ясо і додавав соус. Від Тайґи він не чув слів подяки, але радів з її задоволеного обличчя.
«Клята рисоварко! Якого біса ти нагадала мені про неї?!» — несподівано для самого себе викрикнув Рюджі. Назовні вирвався гнів. Гнів, який Рюджі довго накопичував усередині. Гнів, який призначався Тайзі, але, внаслідок його душевної доброти, доходив до неї лише в крайніх випадках, адже самого хлопця було непросто розізлити. А однак сьогодні сталося саме це.
Схоже, вивільненої агресії було забагато для психіки Рюджі.
Не голос всередині, не галюцинація, і тим паче не здоровий глузд підказали йому цю ідею. Вона виникла сама. Нізвідки.
Терпляче дочекавшись доварювання рису, Рюджі підійшов до рисоварки. На його обличчі була гнівна посмішка. Як так і треба, він скинув штани з трусами і поклав свій член у гарячий рис. Від теплоти той почав вставати. Щойно інстинкт скомандував Рюджі: «Роби!», той почав рухатися. До кожного руху він докладав свій гнів. Обличчя перекосилося. Потроху Рюджі почав гиготіти, разом з тим прискоривши свій рух. Текстура липкого вареного рису підлаштувалась під форму члена Рюджі і стала ідеальним саморобним мастурбатором. «Паскуда! Щоб ти здохла! Я хочу, щоб тобі стільки крові випили, скільки ти випила мені!». Рюджі набрав максимальну швидкість і вже почав задихатися від знемоги. Але лишалося недовго. З туманом у голові, який зазвичай лишає в людині крайня злість, він кінчив.
«Ого-го! Ого-го-го!» — стогнав 22-річний хлопець. Поволі він почав усвідомлювати, що наробив. Абсурдність скоєного змусила його посміхнутися, але то був смішок божевільного. По очах потекли сльози. Абияк відчистивши член від рису, він натягнув штани і впав на диван, ридаючи в подушку.
«Чому?! Чому я не можу просто різонути собі вени, як то зробила Мінорі?! Чому я займаюсь такими дурницями?! Чому я просто. не можу. зробити. це?!» — задекламував Рюджі. Мінорі вбила себе місяць тому. Її кинув старшокурсник, медаліст університету спорту, помінявши на кінчене стерво. Ця новина підкосила і так виснажені нерви Рюджі. Окрім болю від утрати давньої подруги він відчував ще й провину, адже першим таким випадком у її житті були його стосунки з Тайґою. «Думати не хочу про ту суку!» — зі рваною інтонацію бовкнув Рюджі. Годинник на стіні показував першу ночі.
До квартири знедолених матері й сина зазирав повний місяць, і його сяйво було геть недоречним: за потреби кімнату освітлювала електрична лампочка, а зараз він узагалі заважав, засліплюючи хлопця, що так потребував темряви. Темряви, тиші, спокою, і, вочевидь, психіатра.

File: 1569613257.170167-.jpg ( 384.18 KB , 659x1000 )

⋮⋮⋮   No. 3557 [Reply]

серед овець де скачати задарма можна?
32 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4972

>>4971
Два

⋮⋮⋮   No. 4973

Було би три, якби не корона

⋮⋮⋮   No. 4974

>>4972
А я цілих два з половиною рази! Шкода, що торік розлінувався,і нікуди не поїхав.

⋮⋮⋮   No. 4975

>>4970
Ок, добре. Піду домальовувати 4-ту частину. .

⋮⋮⋮   No. 4995

>>3557
Ігор Баранько - Орда
https://youtu.be/k4xQFhLQxFw


File: 1604315107.463764-.jpg ( 40.27 KB , 250x380 )

⋮⋮⋮   No. 4707 [Reply]

Пишемо оповідь по реченню. Я зачну:
Одного разу...
241 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4959

>>4958
- З собою.

⋮⋮⋮   No. 4976

>>4959
Вони поїхали далеко за місто.

⋮⋮⋮   No. 4988

>>4976
І потрахались.

⋮⋮⋮   No. 4989

>>4988
надвечір у калюжі біля трамваю

⋮⋮⋮   No. 4990

>>4989
Зорі сяяли над ними


File: 1606750718.822041-.jpg ( 30.54 KB , 280x356 )

⋮⋮⋮   No. 4978 [Reply]

Corto Maltese. Трохи італійський графічних новел.
https://en.wikipedia.org/wiki/Corto_Maltese
4 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4983 OP

File: 1606751047.861659-.jpg ( 561.13 KB , 1317x2041 )

File: 1606751047.861659-2.jpg ( 615.7 KB , 1313x2044 )

File: 1606751047.861659-3.jpg ( 772.59 KB , 1310x2144 )

File: 1606751047.861659-4.jpg ( 619.38 KB , 1318x2044 )


⋮⋮⋮   No. 4984 OP

File: 1606751115.68706-.jpg ( 605.39 KB , 1318x2042 )

File: 1606751115.68706-2.jpg ( 772.08 KB , 1317x2143 )

File: 1606751115.68706-3.jpg ( 535.07 KB , 1321x2043 )

File: 1606751115.68706-4.jpg ( 667.46 KB , 1318x2044 )


⋮⋮⋮   No. 4985 OP

File: 1606751166.625985-.jpg ( 630.05 KB , 1321x2043 )

File: 1606751166.625985-2.jpg ( 554.02 KB , 1318x2043 )

File: 1606751166.625985-3.jpg ( 798.81 KB , 1325x2145 )

File: 1606751166.625985-4.jpg ( 558.69 KB , 1319x2042 )


⋮⋮⋮   No. 4986 OP

File: 1606751179.588815-.jpg ( 600.74 KB , 1324x2046 )

File: 1606751179.588815-2.jpg ( 391.75 KB , 1320x2046 )


⋮⋮⋮   No. 4987

Ти, звісно ж, перекладеш всю цю хуйню?


File: 1605341964.722515-.jpeg ( 439.9 KB , 1422x1460 )

⋮⋮⋮   No. 4961 [Reply]

Чи є різниця між тим, щоб просто завантажувати книги в інтернеті, і тим, щоб брати їх у бібліотеці? Чи отримують правовласники хоча б якусь вигоду, якщо їх твори користуються попитом у таких закладах?

⋮⋮⋮   No. 4962

>>4961
Так, правовласники отримують вигоду в тому плані, що при оновленні бібліотечних фондіф - ці книжки закуповуються легально.
Завантаження книг в інтернеті - я думаю, що люди повинні мати доступ до інформації незалежно від статків і фізичних можливостей. Тому це річ хороша.
Є проєкти створення онлайн бібліотек. Де ти маєш натистути кнопку "отримати книгу" а потім маєш натиснути "повернути книгу". Думаю, це було б хороше рішення.
Але, особисто мені хотілося б реформ. Зробити піратство законним і створити можливості для монетизації контенту, який "спірачений".

⋮⋮⋮   No. 4963

>>4961
Ті автори, що зацікавлені більше у розповсюджені, а не у прибутку, особливо не проти піратства, можливо навіть дуже за. А от ті, хто прагнуть підзаробити, зазвичай займаються критикою чужих творів, трохи плутаючи питання цінності твору з темою правовласності. Сам момент монетизації є доволі важливим для творця, про це не люблять говорити, якщо основна мета—поділитись ідеєю або мати вплив на культурні процеси. Це як з подарунком—дарувати приємніше, ніж отримувати. Система донатів здається більш прийнятним варіантом. Уявляю, як в біобліотеці біля кожної полиці знаходиться інформація про автора і кошик для донатів... Щось воно не дуже. Тоді було б добре створити профсоюзи у кожному місті й таким чином винагороджувати працю авторів.

⋮⋮⋮   No. 4964 OP

>>4963
> Уявляю, як в біобліотеці біля кожної полиці знаходиться інформація про автора і кошик для донатів... Щось воно не дуже.

А мені навіть подобається ця ідея. Хоча сенсу в цьому, нажаль мало. Я сам бачу, що в бібліотеки зараз молодь майже не відвідує, а літнім чоловікам чи жінкам наврячче зрозуміла суть донейта.


File: 1600344591.809077-.gif ( 10.19 KB , 200x199 )

⋮⋮⋮   No. 4693 [Reply]

Мій дім — бетонна коробка
Що захищає мене від радіації гормонів інших людей
Невідчутний носом сморід яких роз'їдає шкіру
Зневага-192 і заздрість-211
Випромінювання альфа, бета, гамма, омега
В різних ізотопах розсіяна бентега
"Прощавайте", — скажеш, але ненадовго
Платити ж відсотки за неоплатним боргом
Перед всіма, в кого взяв
Коли нічого не мав

⋮⋮⋮   No. 4694

О, ви граєте в майнкрафт?


File: 1592226269.42308-.png ( 100.09 KB , 365x480 )

⋮⋮⋮   No. 4410 [Reply]

Мілітарної літератури нитка

Почну її я з відгуку на книгу В. Ананьєва "Сліди на дорозі":
Важко сказати про що саме ця книга і чим вона чіпляє, що навіть я, зі своєю швидкістю читання, прочитав її за 2 дні. Мій вердикт - це дуже цікава книга, це книга про людину, яку не встигла засмоктати цивільна рутина, яка змогла абстрагуватися і подивитися на себе зі сторони. Особисто я все більше відчуваю, що мало знаю себе і все, що я роблю - то соціальне програмування, що я це лише гвинтик, тому, прочитавши книгу людини, що знаходилася на узбережжі життя та смерті я замислився вперше за довгий час - а чи варто воно того? Чи принесе мені щастя продуктивна праця, жінка - гараж - машина? Навіщо це, коли я не буду щасливим? Чи щасливіша людина з усім цим за солдата, що вперше за 3 дні смакує щось солодке? Взагалі, це доволі глибока книга, мені важко перетравити її. Багато хто може сказати, що це прості переживання головного героя, але в цих дитячих, часто наївних переживаннях я побачив новий світ і фактично познайомився з новою людиною. Особисто я дуже рекомендую книгу до придбання. Дякую за увагу.

⋮⋮⋮   No. 4412 OP

Додам - у цій книзі я вперше побачив таку фічу як QR-коди, які ведуть на фото, відео з місця подій. Дуже сильно підвищує сприйняття книги, досвід украй цікавий

⋮⋮⋮   No. 4413

>>4412
Теж читав цю книгу. Якісна річ. Валєра якщо й далі буде писати - буде стронговим письменником.

⋮⋮⋮   No. 4510

>>4410
Багато тематичних телеграм-каналів радять творчість німецького письменника, ветерана двох світових воєн Ернста Юнгера.

⋮⋮⋮   No. 4688

File: 1599511713.394082-.jpg ( 70.3 KB , 398x565 )

« — Слухайте, — сказав він Швейкові, який байдуже розглядався навколо. — Тільки ще раз наверніться мені під руку, — довго мене не забудете! Відведіть його!

Поки Швейка відводили назад у шістнадцяту, слідчий Берніс викликав до себе наглядача Славіка.

— Аж до остаточного вирішення, — наказав він коротко, — Швейк надсилається в розпорядження пана фельдкурата Каца. Приготувати папери про звільнення і з двома конвойними відвести до пана фельдкурата.

— Чи накажете відвести його в кайданах, пане поручнику?

Слідчий грюкнув кулаком по столу:

— Йолопе! Я ж вам ясно сказав, приготувати папери про звільнення.

І все, шо назбиралося за день у душі слідчого: і капітан Лінгарт, і Швейк, — вилилось бурхливим потоком на наглядача і закінчилося словами:

— А тепер розумієте, що ви коронований осел?

Так годилося б називати лише королів і цісарів, але навіть і звичайний наглядач — особа некоронована — не був задоволений таким звертанням. Виходячи від слідчого, він кoпнув в'язня, який прибирав у коридорі.

Щодо Швейка, то наглядач вирішив залишити його бодай одну ніч у гарнізоні, хай ще зазнає втіхи.

Ніч, проведена в гарнізонній тюрмі, завжди викликає приємні спогади. Поряд шістнадцятої був карцер-одиночка, похмура діра, звідки й цієї ночі розлягалося виття замкненого в'язня, що йому фельдфебель Ржепа з наказу штабного наглядача Славіка ламав ребра за якусь дисциплінарну провину.

Коли виття затихло, в шістнадцятій стало чути тільки тріскання знайдених у білизні вошей, які попали під нігті в'язнів.

Над дверима, в заглибленні стіни, стояла гасова лампа з дротяною запобіжною сіткою. Лампа світила тьмяно і коптіла. Запах гасу змішувався з випарами людських немитих тіл і смородом параші. Після кожного користування параша відкривала свою поверхню і випускала нову хвилю смороду в, шістнадцяту.

Недоброякісна їжа утруднювала процес травлення, і більшість людей страждала від накопичення газів, які випускалися в нічну тишу. В'язні перегукувались один з одним тими сигналами під різні жарти.

У коридорах було чути розмірені кроки вартових, коли-не-коли у дверях відчинялося віконце і в нього зазирав наглядач.

З середніх нар чулася тиха розповідь.

— Мене перевели сюди після невдалої втечі. Раніше я сидів у дванадцятій камері.

Там ніби тримають за легші провини. Одного разу привели до нас сільського дядька. Він дістав чотирнадцять днів за те, що приймав до себе на нічліг вояків.

Спочатку думали — це політична змова, але потім виявилося, що він робив це за гроші. Селянина мали посадити між дрібними злочинцями, але там було вже повно, і він потрапив до нас. Якого тільки добра він не приніс із собою з дому, і чого йому не напередавали! Йому дозволили чомусь харчуватися власними продуктами в додаток до тюремної їжі. І курити дозволили. Приніс він із собою дві шинки, величезну хлібину, яйця, масло, сигарети, тютюн — одне слово, все, що душа забажає, і все тримав у двох торбах. Цей дурило збирався усе те зжерти сам.

Навіть не здогадався поділитися з нами, як робили інші, коли щось діставали. А коли ми почали у нього випрошувати, він, скнара, все ні та ні. Він, мовляв, сидітиме тут чотирнадцять днів і може зіпсувати собі шлунок тією капустою та гнилою картоплею, що нам дають на обід. Він обіцяв віддавати нам усю тюремну страву і тюремний хліб, бо вони, мовляв, його не цікавлять. "Діліться, — каже, — поміж собою або міняйтеся по черзі". І знаєте, такий був панський песик, що навіть не хотів сідати на парашу, а чекав другого дня, щоб на прогулянці зробити це у вбиральні. Це розпещене створіння принесло з собою навіть туалетний папір.

Ми йому сказали, що нам начхати на ту його порцію, і терпіли день, другий, третій. Чолов'яга жер шинку, мастив хліб маслом, лупив яйця, одним словом, жив як у бога за пазухою. Курив сигарети й не хотів навіть дати комусь бодай хоч раз затягнутися. Вам, казав, заборонено курити, і якщо наглядач побачить, то йому, мовляв, нагорить. Так ми терпіли три дні. А на четвертий день вночі з ним і порахувалися. Вранці скнара прокидається, — а я вам забув сказати, що він завжди вранці, вдень і ввечері, перед тим як напхатися, молився. Довго молився. Отже, й тепер помолився і давай нишпорити в своїх торбах під нарами. Торби лежали на місці, але були сплющені й зморщені, як висушена слива. Бідолаха почав репетувати, що його обікрали, що там залишився тільки туалетний папір. Спочатку він думав, що ми жартуємо, просто все сховали кудись. І каже нам, та ще так весело: "Гей, ви, шалапути, ви ж однаково мені все повернете, але ніде правди діти, гарно у вас це вийшло".»

⋮⋮⋮   No. 4690

>>4410
Безодню Сорда з нашої 93-ї бригади читали?


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]