⋮⋮⋮
No.
6801
[Reply]
Вже пару років тому (у 2023) на фріланси масово заходили замовники із проєктами: "написати через ШІ книгу", здебільшого то була прикладна література, приміром по психології, але сьогодні, із розвитком ШІ, думаю, пишеться і художня.
Імпакт ШІ в цій категорії іскуства найбільший, оскільки страчається найбільше часу на споживання контенту, тому сьогодні вибирати щось на читання треба із особливою обережністю. Письменник-бізнесмен із радістю використовуватиме ШІ, бо для такого письменника то є заробіток, письменник-ентузіаст також може залучити робота до своєї роботи в надії швидко прославитися, отримати підписників, вподобайки. І на жаль нема способу відсікти штучну, механічну творчість від органічної, людської, а це знецінює мистецтво загалом. Чи може такий спосіб є? Чи може не варто на се звертати увагу? новини ж бо, статті, нитки на бордах пишуться із допомогою ШІ, чом би не писатися книжкам? Гуглити письменнику не соромно, чому має буть соромно формувать образи, фабули в чаті з LLM? Може ШІ не є ароматизатором, барвником, котрий додає культурній поживі хімозний запах і неприродну яскравість, а є наступним технологічним вдосконаленням інструментарію письменника? Ви готові читати книжки від ШІ (це він на пікчі пише одну для вас), безплатні чи платні?
⋮⋮⋮
No.
6802
>>6801> Ви готові читати книжки від ШІ?Якщо об'єктивно не можна відрізнити текст написаний ші від тексту людини, тоді яка різниця хто це написав? Якщо ти пишеш книги за допомогою ші і читачі цього не помічають і думають що книгу написала людина - це чудово, і ти просто можеш не казати що це ші і ніхто не дізнається) Також якщо ші тобі допомагає чимось то його потрібно використовувати. Навіщо копати землю руками коли можна взяти лопату і зробити те ж саме швидше і легше.
Книги з психології чи якихось наук для навчання це зовсім інше, на теперішній час ші не може замінити таку літературу (такий загальний ші що опанує все можливе неможливий), тут потрібно читати авторитетні роботи, розбиратися і опановувати глибоке розуміння предмету, по одному питанню дивитися цілі купи наукових робіт, щоб навчитися.
> нема способу відсікти штучну, механічну творчість від органічної, людської, а це знецінює мистецтво загаломЛюди собі напридумували що вони пуп землі, якісь складні, неосяжні й неповторні, з якимось таємничим внутрішнім світом і оце от все. Насправді людина це просто механізм, який складається з біологічних запчастин, і не такий вже він і складний, як виявилося. Тому якщо зробити штучний механізм по принципу такий же як і людина, то і робити і генерувати він буде так же само. Ти ж наврядчи задумуєшся, що коли дві однакові машини вийшли з конвеєра, то яка у них душа, чи однакова вона, про їх індивідуальні долі, та інше подібне
⋮⋮⋮
No.
6279
Незначна зміна середовища суттєво впливає на настрій, свідомість, та вольову здатність.
Коли виходив на перерву, йшов з думкою про те, що багато всього треба зробити, і це важкувато робити на повний шлунок увечорі.
Але де залишити розпізнавальну позначку для того, щоб зробити порцію праці, якщо всіх змістовних подробиць не знаєш, поки не перевіриш тонкі містки з уривчатих елементів версій багатоповерхової складанки.
І на певному етапі вже почав просуватись ефективніше, бо більше приділяю уваги легкому продовженню, аби не загальмовувати на старті.
Коли підійшов до столу, налив в склянку води, подивився у вікно, все було звично: темна вулиця, вуличні ліхтарі біля проїзної частини та декілька освітлених вікон у багатоповерхівках.
Потім на стіл, роздивився записи за вчора та сьогодні—всього лише 3 короткі моменти: розбір помилки для виправлення, розмітка двох деталей, а також опис 4-ох функцій з упорядкованими характеристиками.
Далі перевірив оком зроблену сьогодні спинку стільця, це було оптимальним рішенням: закріплені два шматки проволоки крізь 7-сантиметровий плаский шмат паралону на дерев'яній перегородці.
Організація робочого простору та саморобні речі дійсно сприяють підвищенню самооцінки.
Вигадав таку формулу:
https://kropyva.ch/l/res/5764.html#6278
⋮⋮⋮
No.
6323
Нарешті, стало більше часу на те, щоб розгадати та відредагувати деякі моменти своєї Curriculum vitæ.
Інколи це нагадує блукання серед зеленого гаю, де можна відчути мікроскопічне тремтіння в чистому, ледве теплому повітрі.
З кожним кроком подорожі, час ніби створює окрему ланку дослідження, в якому ти виконуєш функцію оглядача, а можливо і дещо більше можливо зробити з цим спокусливим простором ще не зовсім втрачених можливостей...
Наприклад, попіклуватись: знайти проблемну річ, доречно виправити, звільнити цей монумент від зайвостей, акуратно скласти деталі цієї затишної місцини.
І в цьому прагненні приборкати хаос можливо неочікувано для себе виявити джерело майстерності—наче колони досягнень, які виростають одна за одною з землі, по яким можна пересуватись стрибками, і навіть будувати далі уверх нові колони...
А ще збирати колекції коричних деталей, оцінювати їх, перевіряти на різних прикладах, модифікувати за допомогою доступних інструментів...
У процесі цих експериментів виникатимуть напівспівзвучні-напіввзаємодоповнені, яскраві, принадні та витривалі набори-сполучення ідеоматерії... Наче нові типи бактерій на МКС, котрі змогли пристосуватись до космічної радіації та екстремальних температур, а також виробити імунітет до антибіотиків, і це певною мірою робить їх прибульцями—реальними позаземними організмами.
...
Гомін тисячі рутинних справ зник так само раптово, як і почався—варто було лише переступити поріг квартири.
Холодний вигляд завмерлих механізмів нагадував про ті короткі насичені дні, коли в одному місці можна було чути понад три побутових діалоги одночасно.
І всі вони здавались пов'язаними між собою, що напрочуд контрастувало з виглядом сирих та, нашпигованих де-не-де лініями електрики та антенами, верхівок будівель індустріального району міста.
Тут гніздувались зграями чутливі та співучі пташки.
Вони спілкувались в обох напрямках: і від зграї до людей—коли витягували чарівну мелодію, і коли повідомляли своїх знайомих птахів про те, що вони відчули навколо—короткими серіями однотипних сигналів.
Їхні жести крилами, повороти шиї та інші рухи можна було також інтерпретувати як спроби з одного боку зрозуміти, а з іншого—оволодіти цим місцем, разом з усіма його мешканцями.
Одначе, були певні закриті локації, в яких було відносно цікаво проводити час.
Майже завжди там можна було розміститись для того, аби перепочити, зробити фото на пам'ять, або підготуватись до роботи.
Треба було якось перебороти в собі злість, перетворити її на корисний шматок енергії, або зуміти випередити необдумані вчинки та попередньо захиститись від потенційних небезпек.
Важливо було захистити не стільки тіло, скільки розум, оскільки, разом з імпульсивними вчинками, дивним чином реально зникали з пам'яті цінні думки, відчуття впевненості, безтурботності та готовності діяти.
Це те прагнення свободи, що відчайдушно кричить і наївно сварить світ навколо, що його ніхто не любить і не розуміє.
Проте єдине, що залишається світу зробити у відповідь на це—незворушно та безтактно відчинити цілу скриню правдивих історій про те, в яких межах, на даному етапі, ця свобода знаходиться, і яким може бути цей спектр можливостей, якщо його дбайливо налаштувати...
⋮⋮⋮
No.
6618
Коли ми починаємо свій незалежний шлях боротьби з тим, що нам не подобається, ми часто забуваємо, що потрібно підтримувати те, що ми бажали б залишити та примножувати.
Наші пошуки самих себе перетворюються на захопливе та змагальне підприємництво, а в наших діях проростає мудрість та витонченість, в дусі улюблених майстрів.
Коли ми перебуваємо у середовищі людини, котра викликає в нас відчуття довіри та прагнення ділитись цінними ідеями, ми майже автоматично для себе мислимо себе "єдиним організмом", ніби у затишній каюті підводного човна або у технічному приміщенні, де накопичилось вдосталь плодів власнозробленої праці, дивовижних та миловидних знахідок.
...
І ось ми залишаємо наші розмови про минулі займистобарвисті та легкомобільні дні та переходимо до місій сьогодення.
- Чи ти знаєш, що твої напрацювання дуже важливі і мені теж? Будь ласкавим, подаруй мені одну зі своїх робіт, з якою я в тебе асоціююсь... Або можливо ти хотів би виконати моє замовлення-прохання?
- Тоді й від тебе я очікую гарну роботу. Мені не вистачає, знаєш, цього відчуття... Не знаю, як пояснити...
- Ммм, так, розумію. Я теж хочу.
...
Після недовгих підготувань починається стрімка діяльність.
Насамперед, варто було дати обіцянку продовжувати нести відповідальність за те, що ми робимо.
Ми сміливі, ми знаємо, що нас чекають черги незадоволених та упереджених неуків.
І все ж, як в пісні про хороших та поганих людей: "нас залишилось не так багато, проте ми є справжніми романтиками, коли справа стосується відданості та взаємопідтримки".
...
Коли ми залишили наше "місце тремтіння та заспокоєнь", ми відчували себе на вершині гірного масиву, де пливуть хмари, немов отара пухнастих овець.
Але це був туманний ранок.
До цього увечері ніби збирався дощ, можливо він й був, ми якось не прослідкували.
Ми вже не настільки поспішаємо і бачимо навколо інших щасливих людей.
...
Ми вільними стали, тому
що відчували потребу один/-на в одному/-ій.
Що ховають в собі інші місця та зустрічі?
Натовп у чергах підсилює відчуття втоми.
Наші серця не настільки палкучі,
Немов би воскові сльози свічки.
Хтось забагато мріє про Всесвіт, а хтось більш—про атоми.
Ніч була пречудовою, дякую тобі, В. М., ти мій homie.
⋮⋮⋮
No.
6799
Одне з найцінніших джерел натхнення, або, якщо точніше, методу знаходження цікавих моментів для настрою та праці—це занурення у спогади про перше враження щодо конкретних місць, людей, предметів, явищ тощо.
В процесі вільного вивчення часто можна настільки далеко відгалузитись та опинитись досить далеко від початкової точки самоусвідомлення, що відчуваєш, як плин часу навколо змістився на певний крок, адже в повсякденному житті постійно щось стається, і це теж добре, або принаймні, не гірше за події у штучному, віртуальному світі, тому що саме реальний вплив на матеріальне середовище дає змогу реалізувати свій потенціал, хоч це також потребує певної підготовки та залучення теоретичних напрацювань освітнього або фахового штибу.
Тож, аби уникнути розсіювання уваги та зусиль на речі з низьким рівнем пріоритетності, варто уникати нагромаджень повторів завдяки категоричній оцінці дотичних речей.
Якщо коротко, мова про визначеність та перспективність обраної справи.
Так чи інакше, пам'ять зберігає не лише фактичні фраґменти подій, а й велику кількість асоціацій, в т.ч. думки, які виникали у відповідні моменти, емоції, що супроводжували дії, ідеї різного характеру та складності, додаткові сенсові прив'язки щодо тлумачення сутностей.
Коли в уяві виникає візуальний образ того самого першого разу, це стає предметом дослідження, який можна перенести на чистий папір, занотувати в деталях.
Звісно, пам'ять людини не настільки точно оперує фактами та зображеннями, у порівнянні з відеокамерою чи, наприклад, спеціальними вимірювальними пристроями.
І все ж, її можна натренувати, за допомогою дисциплінованих практик та упорядкованню робочого простору.
Іншою суттєвою небезпекою може стати захоплення різноманітними езотеричними вченнями, які відволікають від здійснення творчих задумів або пригнічують їх, через зацикленість на "ритуалах" або "оптиці".
Провідною мотивацією на кожному етапі підвищення рівня майстерності має бути амбітна мрія, її концепція може спиратись на досвід інших митців, на те, які теми вони зачіпляють, які техніки демонструють.
І коли розум починає призвичаюватись до створених власноруч умов, те своє, що раніше викликало жалість або сором, стає приводом для того, аби грамотно оцінити та розвинути цю "есенцію буття" до найвищого ступеню!
Питання доволі просте, якщо зібратись з думками: "Якою буде градація досягнення та варіанти вибору на шляху до бажаного ідеалу?"
⋮⋮⋮
No.
6814
Це так круто: записувати свої думки, коли маєш активний емоційний внутрішні діалог!..
Це розв'язує багато затупів, які виникають через нерішучість/недосвідченість.
Якщо зосередитись, виникає цілий ланцюжок ідей та образів.
1. Емоції маскують одні одних: ревнивість, яка може бути також заздрістю, яка може бути втомою.
Окрім того, що їх буває важко визначити в моменті, їхня амплітуда пов'язана з рівнем бадьорості/усвідомленості, а загальна кількість проявів існує у збалансованій або розбалансованій пропорційній суміші.
2. Коли відчуваєш ображеність, це можна перетворити на надію.
Коли відчуваєш заздрість/ревнивість, це можна зачепити за самоіронію/амбіцію.
Достатньо відчайдушний, щоб ставати краще завдяки відіграванню ролей вигаданих персонажів.
3. Тоді, коли хтось мене чимось зачепив...
Можу уявити, як ці люди потім потрапили в проблемну ситуацію, і це б зменшило ображеність, і підвищило б співчуття.
Або можна зачепитись за власні принципові погляди ширшого спектру дотичних питань.
Разом із сподіванням на покращення умов соціокультурного середовища завдяки рішучості у реалізації рішень.
До того ж, аби прибрати образи, достатньо всього лише не приймати слова або якісь жести на свій рахунок.
І все ж справжня взаємоповага могла б статись завдяки тому, що мої можливості стали б необхідними тим людям, а їхні—мені.
4. Щодо фантазій: їх може бути кількісно більше, якщо не лише пригадувати, а й почати помічати реальні речі навколо в цей момент.
Наскільки важливо бути зосередженим на одному бажанні або концепції? Хмм, думаю, варто робити більше мисленнєвих експериментів.
Іноді виникає характерне загострення уваги на зовнішньому вигляді деяких речей, коли бачиш знайомі речі яскравішими.
Часом можливо розгледіти в неживих об'єктах цікаві поєднання об'єктів, текстури, фігури, обличчя, перенесення яких в творчу форму є викликом для митця.
Ах, та-ак, розвиток фантазій... Це уявлення шляхів перетворень. Одні можуть бути вертикальними, інші—горизонтальними.
Геометричні варіації та способи з'єднання певним чином пов'язані з характеристиками та функціями речей.
5. Якщо ж казати про прояви та взаємодію суб'єктів—має бути мотиваційна ціль або епізодична роль.
Скільки існує насправді "архетипових масок", "напружених тем" та "доречних імпульсів"?
Ймовірно, неможливо уявляти себе абсолютно у всіх іпостасях, але...
Можливо принаймні розібратись в тому, як події розвивались/розвиваються/будуть розвиватись, якщо відомо достатньо ключових шматочків інформації.
Достатньо зручним методом виявлення та розрахунку подій є створення мережі ланцюгових шляхів вибору, де на кожному етапі будуть врахованими паралельні зміни та дотичні впливи в межах локальної ситуації.
Згадав мотиваційну фразу, зараз замалюю... Ось, це дещо допрацьована версія малюнку (щоб зменшити сукупну детермінованість та обтяження, але не втратити жорсткість, й додати грайливості, де потрібно):
