[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1598812425.997721-.jpg ( 90.19 KB , 800x600 )

⋮⋮⋮   No. 4632 [Reply]

Я — як і всі. І штани з полотна.
І серце моє наган.
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран
21 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4655

>>4650
Уявив цей пиздець -
Яйця втягнулися в черевець.

⋮⋮⋮   No. 4656

І бонус: альтернативний вірш про Шідзуне.

Пізно ввечері Шідзуне
Під каштан закладку суне
І попалася, незграба:
Мент іде — не чує баба!

⋮⋮⋮   No. 4657

>>4656
Аплодую стоячи.
>>4652
Це Кропивач. Тут за все їбуть, аби було бажання, а за неправильно проставлені коми їбуть в /u/.

⋮⋮⋮   No. 4660

>>4657
І переповнився поезією Кропивач -
Настав час пісеньки складати.
Контенту треба дохія,
Але не робим - ніхія.

⋮⋮⋮   No. 4661

>>4660
Пісня взята з допоміжних матеріалів для дошкільного навчання.

Хуйкотик, Хуйкотик
Взяв піструн у ротик.
Смокче жваво,
Як шалава.
Справжній ідіотик.

Вибачте, не втримався.


File: 1593388211.201827-.png ( 387.74 KB , 640x438 )

⋮⋮⋮   No. 4421 [Reply]

Сучасного українське чтива нитка

Так подумав - хочу почитати щось українське, шо б зайняло окреме місце в моїй руці, з програми ЗНО пам'ятаю виключно нудоту про всохлу грушу та інші проблеми села, що ніяк не резонують з моїм нутром, тож прошу порекомендувати щось актуальне.

⋮⋮⋮   No. 4423

Подерев'янський, Жадан, Кідрук.

⋮⋮⋮   No. 4424

File: 1593445783.487392-.jpg ( 143.2 KB , 520x685 )

File: 1593445783.487392-2.jpg ( 48.27 KB , 300x474 )

File: 1593445783.487392-3.png ( 816.19 KB , 548x761 )

File: 1593445783.487392-4.png ( 810.06 KB , 547x850 )

Можливо ці книги будуть тобі цікавими.

⋮⋮⋮   No. 4594

File: 1595885846.307324-.png ( 738.6 KB , 1000x750 )

File: 1595885846.307324-2.png ( 120.69 KB , 480x620 )


⋮⋮⋮   No. 4604

>>4421
"Далекий простір" - соціальна фантастика 10 з 10.

⋮⋮⋮   No. 4608

фелікс австрія
музей покинутих секретів
танго смерті


File: 1595356827.638431-.jpg ( 143.95 KB , 472x709 )

⋮⋮⋮   No. 4513 [Reply]

Вітаю! Створив гру в жанрі інтерактивної літератури "Кафкіянець 2000" на рушії ink. Ліричний герой – збірний образ, але вигадувати мені нічого не довелося, гра дуже автобіографічна. Більшість описаного відбувалося особисто зі мною.

Грати без реєстрації та смс – https://kafkian2000.gitlab.io/

Кому сподобається, може допомогти з малюванням, перекладом на англійську та грошима.

Якщо ви маєте що сказати – пишіть на пошту [email protected]
4 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4519

Вкотре спостерігаю надрозумів, які жебрають, не маючи навіть більш-менш прийнятного продукту.

⋮⋮⋮   No. 4520

File: 1595360213.152787-.jpg ( 90.03 KB , 941x653 )

>>4513
Бірдмане, не треба ось так другим абзацем одразу про донат. Це неправильна тактика. Це треба нижче. Це відбиває більшу частину мотивації ознайомитися з грою.

⋮⋮⋮   No. 4521

>>4520
Ти хоч додай абзац короткого опису сюжету.

⋮⋮⋮   No. 4522

>>4513
Завтра прочитаю, якщо час буде. Я взагалі-то маю совість сильно не критикувати безкоштовний продукт, але до порад безосів раджу прислуховуватися.

⋮⋮⋮   No. 4601

>>4521
Двоїню


File: 1595108168.853041-.jpeg ( 7.53 KB , 243x208 )

⋮⋮⋮   No. 4473 [Reply]

Щоб нитки инші
Не засирати
Сюди ходімо
37 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4549

Некробапер бампав, бампав
і здох нахуй.

⋮⋮⋮   No. 4591

>>4549
Непогана є ця нитка,
Тож чому б її не воскресити?
Цікаву тему нам обрати треба
І усім разом її обговорити.

Бо нитка ця підвищує
Скіли в писемному мистецтві -
Писав, як неук на початку
Вкінці досяг найвищого майстерства.

⋮⋮⋮   No. 4592

>>4591
І здох нахуй.

⋮⋮⋮   No. 4593

>>4592
Усі ми станемо минулим -
Коли загасне думка в тілі.

⋮⋮⋮   No. 4599

>>4593
У вічній мерзлоті
Знайдуть наші тіла
Розщеплені на атоми.
Обвітреними хатами
Зустріне ляльок без очей
Висмокчуюче місто.


File: 1595544200.414676-.jpg ( 13.89 KB , 278x442 )

⋮⋮⋮   No. 4537 [Reply]

Хто читав? Що думаэте?
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4543

>>4542
> э

⋮⋮⋮   No. 4544 OP

>>4543
в чому проблема?

⋮⋮⋮   No. 4545

>>4544
в нехаляльній розкладці

⋮⋮⋮   No. 4546 OP

>>4545
все по плану

⋮⋮⋮   No. 4547

>>4546
Ніхто тобі тепер відповіді не дасть.
Дивись, що тобі тепер треба зробити:
1. Прибрати російську розкладку, записавши процес на відео.
2. Кожного дня, протягом двох тижнів записувати відеозвіт і показувати, що не маєш російської інфекції.
3. Вбити десять снігурів.
4. Розіп'яти двох донбаських хлопчиків.
5. Згвалтувати сім бабусь з Донбасу.


File: 1594375257.014902-.jpg ( 78.65 KB , 398x565 )

⋮⋮⋮   No. 4453 [Reply]

Є в когось електоронна версія книги "Javascript для дітей" в українському перекладі
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4457

на букві їх часто по 200 продають. На сайті всл можна купити електронкую

⋮⋮⋮   No. 4459 OP

>>4455
>>4456
Для мене багато

⋮⋮⋮   No. 4460

>>4459
Хоч сказати сидіти перекладати майже 300 сторінок книжки українською
потім сидіти форматувати і оформляти саму електронну книжечку
буде менш затратно ніж заплатити 250 грн
і отримати друковану версію на руки ?

⋮⋮⋮   No. 4461

>>4460
> Javascript для дітей
ясно
ок зуммер

⋮⋮⋮   No. 4462

File: 1594418645.089823-.jpg ( 63.06 KB , 400x507 )



File: 1593645094.968782-.jpg ( 52.83 KB , 454x422 )

⋮⋮⋮   No. 4426 [Reply]

Доброго вечора, бажаю здоров'я. Останнім часом дивина коїлася в голові, і тепер вона вилилася в це. Приємного прочитання.

Він підійшов до дверей. Запах квітів знову вдарив у ніздрі, дихати стало важче, а ще треба було натиснути кнопку дверного дзвіночка. Але, попередньо всоте повторивши «Анно, ти мені подобаєшся, нумо зустрічатися», Андрій таки підняв руку і жамкнув нею по кнопці. Прозвучала тиха мелодія, та ніхто не відчинив. Постоявши декілька хвилин, він подзвонив ще раз. Тиша і далі оточувала цей поверх. З думкою про те, що нікого зараз, певно, немає вдома, Андрій розвернувся і було почав йти до виходу з під’їзду, але почув гуркіт, що пролунав з квартири Ані. Андрюха озирнувся. Холодний піт від переляку почав накопичуватися на місці лоба, де починало рости волосся, тремтливий погляд зиркнув на двері. Парубок повільно повернувся до дверей й імпульсивно схопився за ручку. Від зусиль вона клацнула і двері відчинилися. Андрій простояв у такому положенні щонайменше хвилин 10. Та людська допитливість перемогла дитячу невпевненість й він, поклавши квіти на килимок, зайшов у квартиру.
Вона зустріла його стійким запахом нафталіну, яким оброблювали куртки та шуби у шафі. Були куртки, що висіли на гачках на дверях. Внизу знаходилася поличка для взуття – типовий вхід до квартири. Андрій роззувся й скромно поставив свої туфлі на килимку, щоб не займати місця. Після цього перед хлопцем відкрилося «перехрестя» - коридор вів до чотирьох дверних отворів. Один з них був зачинений.

Андрюха постояв ще 5 хвилин, очікуючи, що його хтось зустріне - чи сім’я, чи грабіжники. І знову жодної ознаки присутності когось у квартирі. Тоді юнак пройшов уперед і зазирнув до найближчого отвору. Там знаходився санітарний куточок – раковина з тумбою, душова кабінка й пральна машина, що закінчила цикл і тепер стояла в очікуванні того, що хтось забере у неї одяг та розвісить його. Користуючись моментом, Андрій помив руки з милом і витер їх білим рушником, а потім повернувся у коридор. Він вирішив знайти Анну хоч би там що і дізнатися, чи все гаразд з нею.

Настала черга другої кімнати. Це була чорно-біла кухня з поєднанням дерев’яної фурнітури, а саме тисові стільці та стіл. У кутку знаходився гігантський холодильник до самої стелі. Він виглядав масивно і, певно, міг вміщати у себе багато продуктів на місяці наперед. Навпроти, на індукційній плитці стояв відкритий горщик з тушкованою картоплею та схожими на гриби шматочками невідомо чого, у раковині валялися недомиті вилки та ложки, а електричний чайник сумно випускав із себе залишки пари. На підвіконні стояли декілька кактусів, один з яких вже встиг розквітнути, а на столі стояло 2 тарілки, готові до трапезування, як і набори столових інструментів, що лежали поряд. Година була обідня, тому було очікувано побачити приготування сім’ї. Тут також нікого не було, і це все більше і більше насторожувало Андрія.

Вийшовши у коридор, молодий чоловік підійшов до третіх, зачинених дверей. Звідтіля лунали незрозумілі чоловічі та жіночі звуки. Намагаючись відчинити двері, Андрій зрозумів, що вони не були замкнені, тому продовжив сміливіше. Але чи було воно варте того?
На підлозі валявся телевізор, а перед хлопцем закляк пейзаж: його кохана, червона та безпорадна, з заклеєним ротом, лежить на скуйовдженому ліжку, а над нею повільними рухами тазу вперед-назад «працює» її батько. Те миле кругле обличчя, що ще вчора посміхалося, ті сірі очі, що гострим поглядом прострілювали серце Андрія, ті невеличкі рожеві губи, що були зараз сховані під шаром ізоляційної стрічки – тепер це лише обличчя страждань і мук та байдужий погляд, який дивився невідомо куди. А зверху знаходилося червоні пузо та пика чоловіка середніх років, поважної людини серед батьківського комітету та й загалом хорошої особистості на перший погляд – отця Анни, Сергія Петровича.

⋮⋮⋮   No. 4427 OP

«Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість.», - повторював Андрій про себе. Він намагався описати емоції, що він відчував та їх було занадто багато і всі вони змішалися занадто швидко, щоби ще встигнути виокремити хоча б якісь. Намагаючись побороти оціпеніння у ногах та руках, хлопець почав повільно зачиняти двері, але вони зрадливо скрипнули. Батько Ані та Аня озирнулися і побачили заплаканого червонопикого тюхтія, який намагався не показувати свої емоції, але безуспішно. Погляд дівчини пошматував романтичне серце наївного хлопчика на грубі шматки. Юнака неначе мокнули у відро зі смолою та шипами для конячих копит. Кожен рух тіла завдавав хлопцю нестримний біль, як моральний, так і фізичний. Батько Анни, побачивши цю ситуацію, реготнув своїм баском й примовив: «Приєднуйся до нашої вечірки. Місця для всіх вистачить.» і продовжив займатися сексом з Анною. У відповідь пролунало глухе й наче вичавлене «йой».

Для того, щоб оговтатись, Андрію знадобилося 3-4 хвилини. Погані думки оволоділи очищеною свідомістю хлопця. За цей час було продумано багато способів самовбивства й багато варіантів останньої записки, реакції рідних та близьких і тому подібне. Серед таких думок з’явилася одна зовсім божевільна й відкинута ще на початку. Але вона поверталася знову і знову, як і зараз. Не маючи сил боротися з самим собою, Андрій почув ту думку ще раз. Погодитися на пропозицію. Так, він зробив це. Він осмілився хоча б на цей вчинок за останні часи. Намагатися зізнатися у коханні протягом місяця? Яким же дурнем та невігласом був він. Відчай та небажання повертатися додому, як і страждати, затьмарили ясність та адекватність Андрія і він погодився на пропозицію батька.

Він почав повільно роздягатися. Щоб зняти чорні шкарпетки та чорну сорочку, хлопцю знадобилося п’ять хвилин. Щоб зняти чорні штани від костюма – три. А на те, щоб зняти труси – десять. Хоч і межу було перейдено, але вихованість та моральні засади, що з дитинства втовкмачували йому батьки, не давали зробити все швидко. Наступною його дією був початок мастурбації. За той час внутрішньої боротьби його тіло почало збуджуватися, кров почала приливати до пісюна, і він взяв його до рук, паралельно повільно підходячи до Сергія Петровича та Анни. Андрій наблизився і, продовжуючи «точити свого олівця» почав чіпати ліву для нього цицьку другого розміру. Вона була м’яка, наче тісто, ідеально підходила для його руки – не завелика і не замала, а сосок стояв стовпом – природня реакція тіла після, хоч і небажаного, збудження. Андрюха почав м’яти цицьку, роблячи хвильові рухи долонею, і це збуджувало його ще більше, як і задовольняло. Через хвилину він кінчив, замазавши матрац білою речовиною, на що батько Ані бовкнув: «Ну що, сподобалося? А це ще не все!».

⋮⋮⋮   No. 4428 OP

Своїми дужими, жилястими від важкої роботи руками він притримав дівчину за талію, поки виймав власного товстого члена з її шмоньки, чим змушував дівчину стогнати від болю та задоволення. Наступними його діями був розворот дівчини статевими губами до хлопця та криком: «Вставляй!».
Андрій, злякавшись негативної реакції батька, стрімголов рвонувся своїм членом у пісюху Анни. Він невміло тикав туди впродовж десяти-п’ятнадцяти секунд, допоки Сергій Петрович не взяв його член і самостійно пропихнув його під мичання дівчини. Огида, подив та страх у тілі змішалися з відчуттям тепла та приємного поколювання на кінчику головки чоловічого статевого органу, і це спокушало хлопця продовжувати статевий акт. Він заплющив очі, паралельно плачучи й енергійно мацаючи праву грудину Ані. Вона почала стогнати й нові сльози полилися струмком з її очей, до цього порожніх та відвернутих від Андрія. В юнака знову з‘явилося бажання вбити себе, але вже після того, як насолодиться дівчиною на повну. Потужна хвиля хіті та страх перед фізичною карою зі сторони батька Анни тепер додавали мотивації продовжувати, продовжувати, продовжувати. Після трьох хвилин сексу хлопець знову кінчив, цього разу заливши свого «мастила» в Анін «бак». Подальші дії були вже відомі всім учасникам дійства. Андрюша знову збудився й зґвалтував дівчину. Це повторювалося принаймні 4 рази, допоки виснажене тіло юнака не впало додолу на підлогу. Весь цей час батько спостерігав та дрочив, вільною рукою доїдавши канапку з ліверною ковбасою, попередньо запропонувавши її хлопцю, на що той нічого не відповів. Потім, переступивши через охляле тіло, підійшов до Анни і щось їй прошепотів. Після цього він зняв ізоляційну стрічку з її вуст. Дівчина стрімголов понеслася до ванної кімнати, звідки згодом почали лунати звуки дзюркотіння води, яким намагалися приховати плач та виття, але невдало.

Сергій Петрович тим часом пішов до кухні, набрав склянку води, повернувся й облив нею хлопця. Той швидко прийшов до тями. Головний біль водночас затуманював й проясняв його розум. Усвідомлення всього, що відбулося півгодини тому, важким ковадлом обрушилося на і так розладнану свідомість Андрія. Знову сльози вперемішку з сухістю в роті почали підступати. Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він чув, як батько Анни йому кричить «Повертайся завтра, буде ще цікавіше…».

Темна, глибока до запаморочення ніч, що світлими зорями намагається пробитися скрізь важкі хмари весни. Пахощі вишні та абрикоси, які відцвіли, витали в нічному небі. Звуки сигналізації розріджували моторошну тишу. Тіло Андрія намагалося доставити його додому попри все, що сталося…

⋮⋮⋮   No. 4430

>>4428
вам би сценарій до порнухи писати...

⋮⋮⋮   No. 4431

Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він витяг з кишені клаптик паперу і кинув на стіл біля гори канапок. Батько простяг до нього свої обдрочені пальці та тихо прохрипів: "Андрій, початковий пиздойоб, бакалавр швидкого спуску"


File: 1591978541.043132-.png ( 25.76 KB , 331x283 )

⋮⋮⋮   No. 4404 [Reply]

Нещодавно я прочитав "Кентерберійські оповіді" Чосера. Непоганий твір, а головне охоплює епоху. Я думаю, що ми на Кропивачі маємо написати щось подібне в рамках сюжету, коли гурт безосібних іде на паломництво до могили Ясона, руїн Учану та першодраматики на мапі УБК.

Серед безосібних є:
- фотошоп-кум
- драматикописець
- школяр
- соціохвойда
- камвхора
- анімешник
- пікселенабігатор
- гейтер
і так далі по відомим тобі типажам бордожителів

Ти можеш обрати будь-якого і написати історію, яку він міг би розповісти під час цієї мандрівки. Історія має бути максимально нешаблонною та їбанутою. Наче копіпасти пиздойоба.

Отже, уяви, що ви ти серед паломників, ви вмостилися біля вогника, або ідете шляхом і ти вибираєш типаж і, оповідаєш свою байку...

⋮⋮⋮   No. 4405

>>4404
> оповідаєш свою байку...
...і тут цей рагуль знову створює тематичний тред поза тематикою!

⋮⋮⋮   No. 4406

>>4405
От вам і тематика


File: 1512308692.635286-.jpg ( 3.27 MB , 1356x1267 )

⋮⋮⋮   No. 1746 [Reply]

Шо зі мною сі стало? Не можу читати. Геть!
2 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 1751 OP

>>1750
Жанри-хуянри. До речі, теж саме Дюну взявся читати. Загалом подобається, але десь на чверті бажання читати відпало геть.
Спробував сьогодні різне з Ільченка - не йде. Учора пробував Па - теж не йшло.
Хіба вчора коротке оповідання прочитав. Кому цікаво, непогане: http://www.azh.com.ua/lib/podorozhnii-sparta

⋮⋮⋮   No. 1755

в мене проблема з читанням бо звик до короткого жанру. якісь срані фейсбучні дописи, короткі статті і інша нет-хуйня. і тепер на шось нормальне банально не вистачає терпляки. пора закрити собі сайти не по роботі

⋮⋮⋮   No. 4396

>>1746
Некротус повстанус з могилус!

⋮⋮⋮   No. 4397

>>4396
Ці некроманти
На Кропивачі є скрізь.
Тред не втопиться.

⋮⋮⋮   No. 4398

>>4397
здається тільки на /l. але не страшно, до бамп ліміту лише 243 пости


File: 1527622545.235552-.png ( 513.87 KB , 720x400 )

⋮⋮⋮   No. 2546 [Reply]

Все це почалося давно, ще в самому дитинстві. Тоді мій дідусь разом з іншими старішинами села намагалися навчити нас, юних і зелених, розуму і розповісти як насправді влаштований цей світ. Але нам, як і будь-якому новому поколінню, на те вчення було якось насрати. Адже що цікавого є в бухтінні старого діда, який розповідає тобі про якісь зірки, коли коли набагато веселіше гурбою загнати дикого траарха до ями і, забивши його камінням, посмакувати свіжим м’ясом, чи залізти на тисячолітнього груба і розлякати секлоїв, змусивши їх пурхати довкола своїх гнізд, пронизливо кричати і світитися, або ж запрягти у воза двійко хрюбзуків і гайнути аж до самих гір розшукувати самородну мідь? Старші ж хловаки запрягали по три або й чотири хрюбзука, але для управління ними потрібна була гарна майстерність і не аби які нерви.

Проте, моєму бацьку все таки вдалося якото се відвернути мою голову від дурних занять і взятися за вивчення астрогомії з механікою. Точніше просто за вивчення механіки, в астрогомію я "вдарився" значно пізніше. Не знаю яко в нього вийшло то, може через гарну генетику, а мо’ й через прихований педагогічний потенціаль(пхе, де я таких слів нахвататися встих), та від дурних занять він мене майже відвернув. Чому майже? Ну тому що іноді я все таки вдарявивсь в старі діла беручи на озброєння нові знання і методи. Інколи виходило все успішно, інколи ні, а інколи бувало що результат ійшов зовсім не в тому напряму, в котрий його намагалися спрямувать і все це призводило до отримання епічної пизди, вибачаюсь за слово, від усіх моїх родичів і сусідів.

Та я ріс і росли мої знання. Від сих таки старійшин дізнався що ми живемо на кулі що зоветься планетою і йка обертається довкола зірки-сонця, що довкола сеї зірки крутяться ще шість чи сім (ніхто не був певен в сих даних) планет окрім нашої, кругом якої теж крутяться їхні супутники. Прямо як Лея і Дея у нашої планти. Ну а в деяких великих супутників великих планет є ще, як виявляється, ще суптники. Коли ж я спитав в кінці цієї цікавої лексії сіко то супутників може крутитись довкола супутників планет і чи є супутники у супутників супутників супутників(я правильну кількість супутників добрав?) планет, старійшини спочатку довго якось дивно гляділи на мене, а потім послали туди, куди не кожен порядин чоловік навіть свою жінку відсилає.

Власне, тоді старійшинська наука для мене скінчилась і я засів за книжки та сувої. Книжки мені подобались тим, що вони були зручні і зрозуміло писані, тоді як в сувоях текст був написаний часто дуже ненормальним почерком. Підмітивши сей факт і переказавши його батьку, я отримав невелику але точну лекцію про книгодрукування і всякі пристрої потрібні для цього процесу. На цілком логічне запитання чому ніхто сим тепер не замається, батько лиш розвів руками і промурчав щось про те що нікому, ніколи і взагалі воно не зовсім треба, коли доводиться виживати в дуже тяжких умовах.
Після цього я загорівся побудовою власного станка для книгодрукування.

Вивчивши усе до чого дотягнувся по даній темі, я вирішив зробити простий набір літер і дощечку, на яку вони будуть кріпитись.
Але, як виявилося, моїх навичок і вмінь було недостатньо для сього діла. Тож зібравши всі накопичені фінанси (а працював я тоді на водокачці помічником помічника механіка, або простіше - хлопцем на побігеньках) мені довелось звернутися до майстра різьби по металу. Очікувано, фінансів було занадто мало, їх вистачало лише на частину матеріалу, необхідну для заготовок літер.

Маю сказати, що усяка нормальна людина на мойому місці або забила б на це діло, але, будь вона упертюхом, почала б працювати й відкладати гроші на це, щоб через деякий час закінчити сю справу. Або забити на неї в процесі, як це роблять безліч людей які мріють про власні справи.

Але то був я, я був молодий, гарячий і нетерплячий. Тож мені прийшла в голову просто геніальна думка про те, щоб пограбувати серкву що стояла на пагорбі і за гроші, що я там знайду, закінчити роботу. Бог не буде проти, думав я, якщо частина грошей, що йде йому, піде на те, щоб зробити людям, несучим йому гроші, добро і цим простимулювати ще більше несіння грошей. Наївний малолітній ідіот.
Поночі, коли весь люд або сопе в дві дирки, або займається виробництвом нащадків, я поліз в будову серкву. Грізність великого замка на кованих дверях нівелювала прочиненість віко́н на висоті ледь більшій від землі ніж зріст чотирилітньої дитини. Грошей в церкві я взяв рівно стіки, сіки мені потребувалось на мій книгодрукувальний станок. Ну і йще тріхи на премію для конструкторського б’юро, себто для мене. Вся грошва була повністю віднесена до майстра на наступний день щоб він пошвидше почав роботу, а вже через кілька день, коли станок (ну як станок, дошка з літерами та прес) був готовий, його до мене принесли майстер, старійшини і кілька правохоронителів.

Після сього безрозсудного прочинку мене очікувала доволі цікава і недпередбачувана розвилка на шляху мого життя. За результатми сподіяного мене могли очікувати два дійства: або розтерзання моєї тушки дикими котами в Далекому степу, або ж підвішення за ногу до дерева і висіння так до кінця життя, який(кінець) наставав дуже швидко через недоїдання і крововилив в мозок.

Та, як виявилося, бог був якось не проти того що я взяв у нього невелику суму і послав до мене на суд в захистники одного трохи поїхавшого, проте дуже авторитетного старійшину. Сей чоловік, підбираючи ТАКІ епітети і ТАК закручуючи в танці слова культурні з обезціненою лексемою, ТАК покривав усіх присутніх, що ні в кого в результаті не залишилось сумніву в моїй невинності. Проте будь-який поганий вчинок не повинен був залишитись без покарання. Тож мій станок експропіювали на користь громади, а мене виперли до біса із селища без права на повернення на найближчі десять років.

Проте із зовсім голими руками мене не виганяли. Як і положено, мені виділили арбалет із невеликою кількістю стріл, трохи їжі, одежу і ножа. Мати, як і кожна мати, при прощанні плакала навздир, називаючи всіх старійшин іродами що забирають в неї єдину дитину (скромно промовчавши про той факт що у неї окрім мене ше два сини і одна дочка). Батько ж назвав мене чомусь прометеєм четвертої планети, дав кілька золотих монет (- Бери, бери, ми собі ще заробимо а тобі ціго пригодяться) і міцно обійняв на прощання.

Ось так й почалось моє вигнання довжиною в ... в чорт зна вже скільки, зараза, років!

Далі буде...
31 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2667

>>2661
Окей, можна вважати за третю змістовну пропозицію. Допишу, над чим працюю, і вернуся до вас виводити з того сюжет.

⋮⋮⋮   No. 2677

Біііімп

⋮⋮⋮   No. 4385

бімп. бімп-бімп

⋮⋮⋮   No. 4386

>>4385
Трід помер, іди спати

⋮⋮⋮   No. 4394

>>4385
некромант в треді?


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]