/u/ - Українська мова

Є така дилема, там де я народився називають це хмелиння, а в мого знайомого називають це лабузина. Хтось чув ці слова?

УЦТ виправляємо помилки в повідомленнях инших на инших дошках, щоби не засирати нитки

Отож почну
https://www.kropyva.ch/b/res/173850.html#174045
Заздрісно, рагуляко

https://slovotvir.org.ua/
Бережіть корені української мови!

З відкритими вихідними настановами:

https://github.com/bodqhrohro/purism

/m/: ㅁ
/n/: ㄴ
/nʲ/: ㆁ
/p/: ㅃ
/b/: ㅂ
/t/: ㄸ
/tʲ/: ㅌ
/d/: ㄷ
/dʲ/: ㅊ
/k/: ㄲ
/g/: ㄱ
/t͡s/: ᅎ
/t͡sʲ/: ᅔ
/d͡z/: ᅐ
/d͡zʲ/: ᅕ
/t͡ʃ/: ㅉ
/d͡ʒ/: ㅈ
/f/: ㆄ
/ʋ/: ㅸ
/s/: ㅅ
/sʲ/: ㅆ
/z/: ㅿ
/zʲ/: ᄼ
/ʃ/: ᄿ
/ʒ/: ᄾ
/x/: ㆆ
/ɦ/: ㅎ
/w/: ㅱ
/j/: ᅇ
/r/ / /l/: ㄹ
/rʲ/ / /lʲ/: ᄛ

/i/: ㅣ
/ɪ/: ㅡ
/u/: ㅜ
/ʲu/: ㅠ
/ɛ/: ㅐ
/ʲɛ/: ㅒ
/o/: ㅘ
/ʲo/: ㅙ
/a/: ㅏ
/ʲa/: ㅑ
/e/: ㅔ
/ʲe/: ㅖ
/ɐ/: ㅓ
/ʲɐ/: ㅕ
/ʊ/: ㅟ
/ʲʊ/: ㅝ
/ɔ/: ㅗ
/ʲɔ/: ㅛ

ᄶᅢ　내　ᅃᅢᆯ러　윆러ᅇᅵ네
니　ᄰᅡᄫᅥ、니　ᄫᅪᄛᅥ。
ᄶᅢ　남、ᄇ랃텨　모로디ᅇᅵ、
윗미ᇹ냍쎠　돠ᄛᅧ。

ᄻᅳ뉱　나ᄿᅵ　ᄫᅩ리ᄾᅢᇰ께、
ᅇᅡᆩ　로사　나　솬ᅎᅵ。
ᅀᅥ뻐누ᅇᅦᆷ　이　므、ᄇ랃텨、
우　ᄉᄫᅩᅇᅵᆼ　ᄯᅩ롼ᅎᅵ。

두ᄿᅱ　ᅇᅟ　티로　므　뽀롸ᄾᅦᆷ
ᅀᅡ　나ᄿᅱ　ᄉᄫᅩ봐뒤
이　뽀까ᄾᅦᆷ、ᄶᅪ　므、ᄇ랃텨、
꼬ᅀᅥᆾ꽈호　롸뒤！

Латинкошиз знову на звʼязку із черговим непотрібним проєктом.

Дивлячись на безліч існуючих проєктів латинок, я вбачаю у них одну й ту ж системну проблему. Особливо це стосується латинок, спроєктованих за штибом західнословʼянських мов, із мотивацією «вони ж латинкою користуються, то й ми можемо». Вони не враховують той факт, що у східнословʼянських мовах рясно використовуються палаталізовані приголосні, відсутні у західнословʼянських мовах (окрім шиплячих). Серед південнословʼянських мов палаталізація притаманна болгарській, яка використовує кирилицю; у сербській і словенській же є лише кілька повноцінно палатальних звуків, як і в багатьох инших європейських мовах, і для них латинка теж успішно використовується.

Висновок: у справі латинізації не можна спиратися на приклад інших успішно латинізованих словʼянських мов. Такі спроби у будь-якому випадку виглядають нагромаджено, незалежно від того, як палаталізація позначається: хоч диграфами з y/j, хоч апострофом, хоч діакритикою.

Можна скористатися досвідом кельтських мов — ірландської та ґельської — для яких теж притаманні палаталізовані приголосні, але там використовується правило "caol le caol agus leathan le leathan", себто приголосні штучно оточуються «німими» голосними, що позначають, палаталізований цей приголосний чи веляризований. Через це ці мови виглядають як іще більше перенагромаджене гівно, і недосвідченим оком прутень розбереш, як цю потвору читати. Ліпше вже zaliz'ačč'a, аніж zailizeaččea, даруйте. Випадок же, коли мʼякий приголосний стоїть перед твердим на початку слова (як у словах «тьмяний» чи «Нью-Йорк») там, схоже, взагалі не трапляється і не позначається. Випадок, коли мʼякий після твердого у кінці (cuairt /kuəɾˠtʲ/, beirt /bʲɛɾˠtʲ/) просто не позначається, вгадуй собі.

Взагалі, в українській мʼякість приголосних має чи не важливіший сенсорозділювальний зміст, ніж їх дзвінкість. Якраз дзвінкість приголосних часто визначається контекстом (памʼятаєте зі школи муштрування орфоепічних правил про воґзал, ніхті і бородьбу?), і вже зараз неадекватно відображається на письмі. Тож пари дзвінких/глухих є алофонами. Там, де їх розрізняти все ж слід, можна користатися діакритикою (аналогічно до кацапського факультативного вживання літери «ё» тільки для запобігання плутанині між «все»/«всё» і в аналогічних випадках).

У китайській мові фактично так же, тому піньїн замість дзвінкості використовує пари дзвінких/глухих літер латинки для позначення придихання. Це теж збиває недосвідчених людей з пантелику, але принаймні текст не виглядає як перевантажене гівно. В українській же замість придихання можна позначати так мʼякшення!

Які пари приголосних у латинці взагалі є?

b/p
d/t
f/v
g/k
z/s

c, h, j, l, m, n, q, r, w, x — не попаровані.

Якщо вже оглядатися на піньїнь, то можна також спарувати j/q (а от замість пари z/s там z/c). Але j все ж ліпше використати для /j/.

Оскільки літера k звільняється (в українській не буває кь/ґь), можна також спарувати c/k.

Фонетично ж маємо:

/m/
/n/ / /nʲ/
/p/ / /b/
/t/ / /tʲ/ / /d/ / /dʲ/
/k/ / /g/
/t͡s/ / /t͡sʲ/ / /d͡z/ / /d͡zʲ/
/t͡ʃ/ / /d͡ʒ/
/f/ / /ʋ/ (відповідність суперечлива, /f/ радше глухий варіант /v/, тож ліпше лишити окремо)
/s/ / /sʲ/ / /z/ / /zʲ/
/ʃ/ / /ʒ/
/x/ / /ɦ/
/w/
/l/ / /lʲ/
/j/
/r/ / /rʲ/

Отже:

a: /a/
b: /p/ / /b/
c: /t͡s/ / /d͡z/
d: /t/ / /d/
e: /ɛ/
f: /f/
g: /k/ / /g/
h: /x/ / /ɦ/
i: /i/
j: /j/
k: /t͡sʲ/ / /d͡zʲ/
l: /l/
ł: /lʲ/
m: /m/
n: /n/
ñ: /nʲ/
o: /ɔ/
q: /t͡ʃ/ / /d͡ʒ/
r: /r/
ř: /rʲ/
s: /sʲ/ / /zʲ/
t: /tʲ/ / /dʲ/
u: /u/
v: /ʋ/
w: /w/
x: /ʃ/ / /ʒ/
y: /ɪ/
z: /s/ / /z/

Літера p лишається вільною, а отже, її можна використовувати постфіксно: для явного позначення глухих приголосних, або замість мʼяких сонорних із діакритикою (ł → lp, ñ → np, ř → rp), коли доводиться обмежуватися ASCII. Явну твердість же варто позначати апострофом після приголосної за штибом японського дакутену.

Broba:

Xqe ne wmerla Ugrajiny
I zlava, i voła.
Xqe nam, bratta molotiji,
Uzmihnetsa doła.

Zhynut naxi vořixeñky,
Jag roza na zonki.
Zabpanujem i my, bratta,
U zvojij zdoronki.

Duxu j dpilo my boloxym
Za naxu zvobodu,
I bogaxem, xqo my, bratta,
Gozakgoho rodu.

ASCII-varpijand:

Xqe ne wmerla Ugrajiny
I zlava, i volpa.
Xqe nam, bratta molotiji,
Uzmihnetsa dolpa.

Zhynut naxi vorpixenpky,
Jag roza na zonki.
Zabpanujem i my, bratta,
U zvojij zdoronki.

Duxu j dpilo my boloxym
Za naxu zvobodu,
I bogaxem, xqo my, bratta,
Gozakgoho rodu.

Bryglady z s'iroqgoju dlpa zagrpiblennpa j nabruxennpa mizgiw:

Xqaztam bjex xug jih glyku w fon j gec priq.

Fagd grynqol: bij bsuh wxquh, zjim xqe jajek.

Fabrygujmo hidnpizt, lpaxqim jixeju, gaw habajmo, zjednawki qax!

Jungpersgyj qyngl, xqo bry bezhlpibji quje faxyst, ce lowka himn.

Задумуючись про свої спроби переконати якогось російськомовного хлопа, чи то дівку, що на українську таки варто переходити, намагаюсь вести внутрішній діалог, де я та мій опонент сперечаємось, наводячи логічні аргументи.

Основною аргументацією опонента є те, що і він і ви розумієте російську, і що він виріс серед російськомовного оточення, тому йому нелегко перейти на українську.

Очевидно, що будь-якій людині, котра все життя спілкувалась мовою А, буде нелегко почати спілкуватись мовою Б, навіть якщо ця мова завжди була поруч, але практика та час долають цю проблему, тому будь-яка подібна людина здатна перейти на українську.

Але щодо першого аргументу - і опонент і я розуміємо російську, тому навіщо опоненту переходити на українську?

Особисто для мене головною аргументацією є те, що впродовж довгого часу українська спеціально заборонялась, а російська насаджувалась силою. Я вважаю росіян ворогом, відповідно, російська - це ворожа мова.

Саме усвідомлення зневажливого ставлення ворога до моєї мови запалило в мені бажання відмовитись від російської, та завжди і у всьому надавати перевагу українській мові.

Але чи є саме конструктивні аргументи щодо цього питання? Очевидно, якщо людина любить українське, та хоче, аби українське розвивалось, то така людина буде підтримувати та обирати українське, але це відноситься до сфери вподобань.

Чи існують аргументи на користь української, котрі роблять акцент не на "історичну справедливість", чи особисті вподобання, а на економію та рівень життя людей в Україні?

Ви можете відразу сказати - "подивись на Білорусь з її диктатурою, або ж на окуповані території, там все погано, і там панує російська", але ж російська не є головним чинником цих негативних умов, цим чинником є довіра та прихильність до Росії, тому теоретично можливо, щоб люди спілкувались російською, але при цьому сама країна була вільною та демократичною, чи не так?

p.s. на відео пан Маркус каже саме те, що мене цікавить, але він не пояснює, яким чином перехід на українську є корисним для економіки країни. Я в економіці не розбираюсь, тому прошу допомоги у шляхетних кропивчан (з економічною освітою, якщо такі є).

Хтось з присутніх кропивачерів в реальному житті насправді постійно спілкується чистою літературною мовою? Якщо так - то ви з родин вчителів, професорів чи стали такими начитавшись Кропивача?

Лол, борда про укрмову є а ниток на цю тему нема. То як?

А якщо серйозно, то які є діалекти слобожанських говорів (країнської ясна річ) окрім ракла чи тремпеля (які не зовсім, певне, й діалекти, але то таке)? Чим українська на Слобожанщині фонетично, лексично чи ще якось відрізняється від, скажімо, літературного стандарту. Га?

Хтось може мені пояснити коли основним словом для "поздоровити, поздоровляти" стало "привітати, вітати"?

Бо в мене на селі на празники поздоровляють та передають поздоровлення, а сусіда перед барканом зранку можна й привітати.