>>8256Якщо вже є рівень володіння англійською на розмовному рівні, або хоча б на рівні розуміння написаного/сказаного, то основним моментом, на мою думку непрофесійного перекладача, є коректна інтерпретація змісту інформації, підкреслення (інтонаційно/пунктуаційно або фразеологічно/стилістично) головної думки автора слів.
Можу порекомендувати слухати/читати як спілкується і про що каже людина в англомовному середовищі, робити переклад або одразу, порціями по одне-два речення, або неточний переказ цілими смисловими абзацами українською.
Аби влучно підбирати слова для означення конкретних термінів, все ж краще користуватись словником.
Ось деякий приклад літературного перекладу нашвидкоруч:
"52 Hertz Whale:
Is Anyone Out There?
Each year he makes his migration south from the Aleutian Islands to a breeding area in the Pacific Ocean parallel to Central California, looking for a mate. Unlike other blue and fin whales, his more than 6000 miles a year round-trip swim is a solitary one. He does not travel along with the blues or the fins, because he is neither. He is most probably either a hybrid blue whale or he is deformed. Sight and smell are virtually worthless as mating signals in the ocean depths, so whales and some other marine rely on their highly complex “love songs” to find his true love. A whale love song has a specific syntax and repeated refrains much like our human songs. A whale composition can last 20 hours. But our one-of-a-kind whale’s songs are ignored each year, because he sings in a 52-Hertz frequency, making his voice much higher pitched than those of the blue or fin whales, typically in the 15-20 hertz range. He is left to make his solitary swim back to the Aleutian’s each year, once again unrequited in love and with no prospects of his condition changing next year.
Do we presume too much by anthropomorphizing that the 52-Hertz Whale is lonely and lovelorn because of his isolation and rejection? Or do these ocean dwellers, not fish but complex-brained mammals of long evolution like us, feel emotions and heartache of a level and intensity similar to our own?"
"Кит, що видає звук частотою у 52Гц:
Чи хтось є тут, агов?
Кожного року він мігрує на південь від Алеутських островів до нерестового місця у тихоокеанській ділянці, що знаходиться в одному часовому поясі з центральною Каліфорнією.
На відміну від інших синіх китів та cмугачів, його більш ніж 6000-мільна (9656-кілометрова) щорічна циклічне подорожування-плавання є з розряду самотніх.
Він не не мандрує поряд з синіми китами чи смугачами, тому що він не належить до них.
Він скоріше є або гібридом синього кита, або він має неправильну форму.
Зір та нюх практично нічого не вартують в контексті обміну сигналами у океанських глибинах, тому кити та деякі інші морські мешканці покладаються на свої складні "любовні пісні", аби знайти другу половинку.
Китова любовна пісня має особливий синтаксис та повторювані рефрени, майже як у піснях людей.
Китові композиції можуть звучати 20 годин.
Але наші унікальні у своєму роді китові пісні залишаються непоміченими щороку, оскільки він співає на частоті у 52Гц, що робить його голос набагато високотональним, аніж голоси синіх китів та смугачів, які звучать у межах 15-20Гц.
Йому залишається пливти наодинці назад до Алеутських островів щороку, знову і знову незатребуваному щодо любові та без запевнення у перспективах його умов наступного року.
Чи не занадто ми, коли олюднюємо і припускаємо, що кит, що співає на частоті 52Гц, є самотнім та закоханим, тому що він ізольований від інших та є знехтуваним?
Або чи ці океанічні мешканці, не риби, але ссавці з складнозбудованим мозком, з довгим періодом еволюційного розвитку на кшталт нашого, відчувають емоції та серцевий біль на тому рівні, і з такою ж інтенсивністю, як ми відчуваємо наші?"
https://www.deviantart.com/techgnotic/journal/The-Lonely-Whale-s-Cry-for-Love-511390319