[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/d/ - Дозвілля та спорт

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1637701804.39313-.gif ( 2.98 MB , 712x900 )

File: 1637701804.39313-2.gif ( 215.55 KB , 750x625 )

File: 1637701804.39313-3.jpg ( 213.9 KB , 780x1160 )

File: 1637701804.39313-4.jpg ( 236.93 KB , 1282x671 )

⋮⋮⋮   No. 2539 [Reply]

Відкриваю першу нитку художніх мистецтв, вчимося малювати та заробляємо гроші на голих дівках.

Ці малюнки робив я сам, не маю багато глядачів на Твіторі, але вже заробляю гарні гроші на малюванні, відповідаю на ваші питання.
121 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3240

File: 1691068706.140403-.jpg ( 76.38 KB , 750x750 )


⋮⋮⋮   No. 3256

File: 1691445220.397198-.jpg ( 200.52 KB , 1140x1200 )

>>3203
Реально, але можуть бути проблеми з налоговою.

⋮⋮⋮   No. 3263

>>3256
Ось ти попадався прикордонникам 4 рази. А можна уникнути зустрічі з ними? Чи там всюди камери і вони за кожним кущем очікують на жертву?

⋮⋮⋮   No. 3279

File: 1692953244.834883-.jpg ( 396.02 KB , 1040x960 )

File: 1692953244.834883-2.jpg ( 224.72 KB , 740x1360 )

>>3263
Я ніде не казав, що попадався 4 рази. Я був на границі 4 рази, а самі прикордонники спіймали мене лише один раз, тому що я не знав, що паркан не стоїть на самій границі та розслабився, подумав, що я вже в Словакії. Тоді мене й піймали, бо я не побіжав одразу до лісу після паркана. Мені тоді 500 метрів до Словакії не вистачило. Ще один раз я здався сам, бо впав у річку зимою, в мене було лише 3 километра до Словакії, але я не міг дійти й врятувати усі пальці на ногах. Уникнути можна, погранці - довбоїби, в дупу мав ціх корумпованіх підарасів. Мені навіть за гроші пропонували піти самі ж погранці. Я два рази прятався в 50-100 метрів від їхніх патрулів, й мене не побачили. Якщо тобі потрібне дітальне інфо, краще спитай у Телеграмі - Varta851

⋮⋮⋮   No. 3340



File: 1676290661.398051-.jpg ( 954.99 KB , 1280x1255 )

⋮⋮⋮   No. 2907 [Reply]

Не знаю, куди це закинути, так що хай буде в /d/.
Останнім часом я почав марити про всі ці ваші "астрали" і т.д., почитавши декілька статей в інтернеті, зрозумів, що нічогенько не ясно.
Одні кажуть, що краще входити в сон, коли фізично втомлений, інші, що—ні.
Безос, поділись своїми порадами та й, загалом, досвідом на цю тему.
29 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3307 OP

File: 1694881982.781189-.PNG ( 41.34 KB , 827x581 )


⋮⋮⋮   No. 3308 OP

Кожен сон знаходиться одночасно в моменті прийняття рішень з оболонками візуалізації ідей та у картографічному багатошаровому та багатоточковому вимірі орієнтирів та звуків.
У глибини темноти багато невідомого, забутого, помилкового та невизначеного.
У кожному моменті прийняття рішень є зв'язок-прохід до інших локацій.
Одна і та сама особа уві сні може проявляти себе як з позитивного, так і з негативного боків.
Враження після завершення сну є важливим для розуміння логіки сновидіння: асоціації з пережитим реальним досвідом, спроби пояснити, випробувати та визначити деталі потребують запам'ятовування та уточнення спогадів
Ті сни, що схожі на інші за настроєм та перебігом подій, можуть бути частинами цілісного віддзеркалення дійсності, і тому чим більше буде спроб поєднати окремі сюжети, тим краще вдасться надалі знаходити рішення та шляхи, тим знайомішим та правдоподібним будуть здаватись елементи сну.

⋮⋮⋮   No. 3309


⋮⋮⋮   No. 3333 OP

File: 1695491500.732987-.PNG ( 37.11 KB , 1326x537 )

Спочатку був у когось в гостях.
Потім з друзями та купою незнайомих людей змагались на природі або у парку.
Дивна суміш ароматів та звуків віддалено нагадувала момент з дитинства, коли почув,
що фраза "жити довго та щасливо" означає відчувати спокій та радіти у старості не за себе, а за молодше покоління.
Тоді мені це здалось дивним та нечесним, тому що деякі дітлахи поряд зі мною були дуже шумними.

Моментами прокидався, але через втому майже одразу засинав з думками про те, як життя інколи нагадують сюжети та атмосферу кінострічок.

У приміщенні міської лікарні швидко проходив по коридорах, в чергах по під стінкою та в проміжних залах сиділи молоді та старі люди, наче це був вокзал, і мені було треба знайти людей для сумісної подорожі.
Я тримав руки перед собою і показував, що той, хто голосно розмовляє та нервує, має стишитись (ліва рука показувала вказівний палець біля губ, а правою хаотично перебирав пальцями, наче це був клубок зі зміями), бо інакше мені доведеться застосувати примусові засоби (напівжартома показував пальцями ножиці і показував мімічні жести).

⋮⋮⋮   No. 3339 OP

File: 1695751113.234115-.PNG ( 15.89 KB , 885x617 )

Місце події було в кільцевих забудовах з пізнього вечора до глибокої ночі.

Помаранчево-рожеві ліхтарі світили віддалено, з за повороту будинків та крізь верхівки дерев, білий місяць добре освітлював фасади високоповерхівок.

Після прогулянки в провулках, поміж автівок (на стоянках), через паркову зону (де низько висіли лінії електропередач), біля одноповерхових трансформаторних станцій (були схожими на ринкові склади після зачинення) та голубників (вони виглядали немов широкі докові дерев'яні хатинки на металевих багатоповерхових платформах).

Зненацька до мене з закутків підійшов впритул бандюк (нижче мене зростом, без видимого обличчя, в схожих на мої чоботах, джинсах та куртці) з ножем в лівій куці.
За його спиною були його знайомі (до 4-х осіб), а також постраждалі заручники (в т.ч. мешканці будинку).
Плавним повільним рухом мені легко вдалось вихопити його ніж та прокоментувати:
"Тепер ти маєш здатись, забирайся геть звідси". Він забіг у під'їзд разом зі своїми співучасниками, в нього був намір помститись, але не одразу.
Наостанок йому вигукнув: "Давай, виходь, №?%;:*ок!"
Ще півхвилинну мить було відчуття, ніби зараз хлине дощ, станеться небувалий землетрус або аварія на дорозі.
Але час тривожності перетворився на час пошуків розв'язання глобальніших проблем.


File: 1596138779.553296-.png ( 1.25 MB , 1350x647 )

File: 1596138779.553296-2.png ( 1.04 MB , 1350x647 )

⋮⋮⋮   No. 231 [Reply]

Люблю подорожувати гугл мапою, пропоную разом.
Ось якесь село на полтавщині, після дощу мабуть затопило, виглядає дуже красиво.
73 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3332

File: 1695342364.786036-.png ( 746.1 KB , 840x846 )

File: 1695342364.786036-2.jpg ( 305.34 KB , 2000x1333 )

File: 1695342364.786036-3.jpg ( 174.8 KB , 800x600 )

Виглядає як фентезійнв локація.

⋮⋮⋮   No. 3334

File: 1695493841.341845-.png ( 282.42 KB , 364x413 )

File: 1695493841.341845-2.png ( 1.41 MB , 1415x895 )

Ось вона де, а це, мабуть, Барлог.

⋮⋮⋮   No. 3335

File: 1695602334.102282-.png ( 2.05 MB , 1852x747 )

File: 1695602334.102282-2.png ( 2.0 MB , 1829x796 )

Дорога по воді, аналогівнемає. Насправді ні, тепер це під водою.

⋮⋮⋮   No. 3336

File: 1695635390.630301-.jpg ( 207.54 KB , 1798x618 )

>>231 моє рідне містечко

⋮⋮⋮   No. 3338

File: 1695733762.834803-.png ( 1.04 MB , 1046x684 )

File: 1695733762.834803-2.png ( 1.04 MB , 972x684 )

File: 1695733762.834803-3.png ( 688.43 KB , 979x681 )

Щільненько.


File: 1686814307.435578-.png ( 655.63 KB , 1280x720 )

File: 1686814307.435578-2.png ( 499.82 KB , 778x584 )

⋮⋮⋮   No. 3064 [Reply]

Освітні відео по біології, генетиці та медицині.
Почнемо з Роберта Сапольські.
24 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3280


⋮⋮⋮   No. 3282 OP

>>3280
Про Сатурн. Якийсь кумедний диванний космонавт.
https://youtu.be/NW84YN2KrDk?si=yT_TlkT-Xyhuijxc

⋮⋮⋮   No. 3301


⋮⋮⋮   No. 3302 OP

>>3301
1000 МУРАХ ПРОТИ 1000 ОПАРИШІВ... Хто кого?
https://youtu.be/n6wwnQ6yGQI?si=XEblFa7PtQLEuhvz

⋮⋮⋮   No. 3337



File: 1686366503.746007-.jpg ( 3.59 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-2.jpg ( 3.35 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-3.jpg ( 3.18 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-4.jpg ( 1.05 MB , 1733x3081 )

⋮⋮⋮   No. 3049 [Reply]

Знову у дозвіллі.
Попередній: https://kropyva.ch/b/res/253535.html#
https://youtu.be/EB-gt-V9u2c
23 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3323

>>3310
Живий. В даний момент відівчився на навідника танку.
Але детальні репорти буду постити з затримкою, тому врахуйте, якщо ви раптом підете служити - те що я публікую застаріло приблизно на місяць. А в армії ситуація може мінятись щосекунди.

⋮⋮⋮   No. 3324

File: 1695279456.493369-.jpg ( 3.16 MB , 3888x5184 )

File: 1695279456.493369-2.jpg ( 6.18 MB , 3888x5184 )

File: 1695279456.493369-3.jpg ( 7.37 MB , 8000x4964 )

Я не готувався до служби ніяк. Тупо з вулиці - а точніше, ледве перетнувши кордон Польщі і України - я зайшов в будку з написом "Вітаємо іноземних солдатів!", щоб спитати, чи візмуть такого-сякого служити мене.

Я за 12 годин з моменту перетинання порогу вищевказаної будки, опинився в навчальному центрі для мобілізованих і вже йшов з іншими мобілізованими в їдальню, за цей час пройшовши через легкий сніданок в військоматі, спрінт (або, якщо точніше, спідран) по кабінетам в поліклініці, обід і післяобідній сон.

Перші дні проходили в стресі - всі перелякані, неорганізовані, і готові до найстрашнішого. Проходивших раніше військову службу серед нас навіть менше, ніж добровольців, тому всі спантеличені - але при цьому я особисто відчув якусь готовність діяти взагалом, допомогти одне одному, врахувати потреби іншого. Ні в якій школі чи роботі такого немає, де кожен сам за себе.
Поїли, хаотична реєстрація, підписи, хаотичні шикування, поселення в намети, сон.

Ну зрозуміло, почалось життя по графіку - ранній підйом і ранній відхід до сну, щоденні активності, починаючи з шикування, переклички, невеликої кількості уроки і дещо більше пратиичних заннять - стрельб, базової тактики (уявлення про які, хоч не кидались в очі, але в'їлись в підсввдомість кожного хто хоч раз бачив хоч якийсь контент з бойовими діями)...

І також - нарядами і роботами ("єбашками") за рахунок навчання. І це не була складна чи важка робота, чи нудні тривалі чергування - навпаки, хто не потрапляв на полігон на тренування на користь, як в мому випадку, встановленню палаток чи будуванню "приміщень" для інших батальйонів - робив і фізично напружувався меньше, але при цьому звільнювався від шикувань і перекличок і навіть мав більшу свободу в порівнянні з тими, хто йшов на тренування. Здавалось би, кайфуй і радій, що тебе не змушують заряджажати магазин за наносекунду і не ганяють по полігону з одного кінця в інший заради десятка пострілів... Але, як я відчув, скарги були на наряди і "єбашки" - примусово мобілізовані (більшість з тих, хто зі мною навчався, саме такі) хотіли максимум отримати від навчання і почути максимум від інструкторів з бойовим досвідом.

Не сказати що навчання було інтенсивним чи продуктивним. Інформативним було для тих, хто був готовий ловити будь яку інформацію і нічого не знав... і таких була абсолютна більшість з нас. Але по факту більшу частину часу ми чекали чергового прийому їжі, транспортування, підписували папери, перевіряли наявність особового складу... Навіть в дитячому садочку, як я його пам'ятаю, навчання було інтенсивніше.

При цьому інструктори - не викликали неповагу. Це не були професійні педагоги, але люди, які пройшли бойові дії. При тренуваннях і практичних заняттях сотня мобілізованих людей різного віку, поглядів на життя і бажання воювати - затихала, щоб почути кожне слово інструктора і з максимальною відповідальністю виконати його рекомендації. Тренування тактики проходили як рольові ігри - і всі з захопленням в них грали, з повним заглибленням і серйозно. При цьому не було якихось вірних і помилкових тактик - навіть інструктори, хоч і не прямо, визнавали що самі чомусь вчаться в процесі таких ігор, через варіативність ситуацій і непередбачуваності подій.

Забезпечення мене, вчорашнього бездомного, щиро порадувало - щоденне трьохразове харчування, і не тупо каша чи суп - і м'ясо, і печиво з цукерками, і фрукти, навіть каші і супи кількох видів, навіть можна просити добавку.
Те, що видалось нам тут у користування назавжди - а саме одяг, взуття і баул - чудової якості, в порівнянні з цивільними товарами.
Житлові умови (в мому випадку), дещо екстремальні - зрештую, любителі походів і фестивалів, як я, можуть навіть не відчути виходу з зони комфорту. Перші дні. Але і на хіпі фестивалі в горах більше тижня навряд чи більшості сучасних гіпі буде так вже й комфортно....
Ну і негатив, про який я не маю права промовчати - комарі, холод зранку, тіснота в наметі і постійний близький фізичний і соціальний контакт з близько 25 людьми, які вибрані машиною тцк і підібрані батальйонним рандомом вам в побратимив один намет...

Але останнє виявилось плюсом - особисто я, нігіліст, мізантроп, індивідуаліст і нейронетипова людина з відвертими вадами, після справді трималого часу мандрів, авантюр, самотності, важкого самотнього виживання, потрапивши в армію - відчув, що таке - мати братів. Тих, хто, коли я не справляюсь - допоможуть, коли я туплю - підкажуть, і навіть коли бачуть що я не витримую - не викинуть і не посміються, а згуртовано організуються, щоб не допустити не дай бог якоїсь хуйні з мого боку.
Особисто я, наслухавшись всякого від проходивших срочну службу, ще й від тих хто служив в радянські часи, очікував потрапити в тоталітарну антиутопію, де всі один одному - джерело страждань. І був, знову ж, неймовірно приємно здивований соціальним устроєм на початку служби. Побратими (а це тей термін ідеально підходить, на відміну від простого "сослуживця") лояльні і схильні підтримувати одне одного і допомагати, а якісь прояви булінгу чи неповаги обговорюються і колективно припиняються, а недоліки одне одного скоріше пробачаються чи максимум висуваються на обговорення і вирішення.

Дивовижно, що "колективна відповідальність", виражена публічно в гучних, жорстоких словах "косячить один, страждають всі", на справі несвідомо виливається "ми разом допоможемо і підтримаємо і найслабших для загального блага, і прикладемо зусилля для цього".

Ну і.
Медицина безкоштовна, навіть ліки, навіть психолог. Але почілити в госпіталі замість намету мають прівилегію тільки достатьно тяжко хворі.


Навіть старші по званню, так чи інакше керуючі чи відповідальні хоч і намагаються робити вигляд суворих диктаторів, але насправді схильні скоріше до навпаки турботи, розуміння і емпатії. Звання, посада - сприймаються як формальність, і самі керівники підкреслюють неодноразово - вони такі самі люди як і ми, рядові курсанти. З нашого ж боку дисциплінованість і послух - особиста ініціатива і відповідальність кожного ("і колективна", а не результат примусу і залякування.

Єдине що мені відверто не сподобалось, це постійно озвучуване побратимами недовольство з приводу недосконалої організації. Аргументи, що буквально фізично немає кваліфіковуваних організаторів, не спрацьовували. Але то фігня, дехто з читаючих це знає, як нию я, і в мому випадку, організаторів взагалі не ічнує в природі.

Хочеться закінчити цей текст подяками до своїх побратимів по навчанню (хоч вони того не прочитають).
Я не запам'ятовую імен, тому - дякую кожному за нагадування що я щось забув і допомогу в пошуках пройобаних мною своїх речей. Дякую що будили зранку. Дякую за терпіння моєї неохайності. За увагу до мого здоров'я. За те що слухали і відповідали. За доброту і турботу. За помірну строгость і всеосяжний позитив.
Я не зустрів тут поганих людей. А чудових - більшість.
Такі люди переможуть, бо добро перемагає.
Слава Україні.

⋮⋮⋮   No. 3325

Фінальний екзамен на піхоту.
3 дні мандрів по дорогам (тактичною колоною) з тренувальними засідками, окопуванням у хащах, по лісам, також додаткове навчання і стрельби на полігоні, і навіть пейнтбол.
Я весь час навчання на піхоту (40 днів) кашляв, температурив, погано спав і жахливо стресував.
Хоч і тим, хто себе погано почував, було запропоновано відмовитись від проходження екзамену - я на момент початку екзамену почував себе відносно добре, тому вирішив не косити.
Перші пів дня маршу пройшли ще більш-менш добре. Я ризикнув, за відсутністю бажаючих, стати "командиром відділення" і наче непогано керував колоною і організував, як міг, перший наш привал. Так як мені пощастило бути в середині нашої навчальної роти в місці привалу - моє відділення "вижило", хоча підопічні мої активно окопались і дозорні відповідально ставились до своїх обов'язків.

Але вже до другого, нічного привалу, пройшовши наднормові 4 км через ліс (керівник навчань вирішив повчити своє знання топології на практиці, ведучи сотню курсантів хз якими дорогами)… моральний стан мій, та і мого відділення, вже не кажучи про фізичний, був абсолютно на нулі. А ще й кашель у мене почав рввти мені буквально легені.

Нічний привал у лісі. Я прийшовши на місце привалу, дав команду "піздєц в мене башка не варить шо робити ми всі помрем"… після якої мої подопічні самі організували адекватні оборону, чергування і розміщення. Правду кажучи, під ранок (з 4ї до 6ї)чергові, хоч і були в своїх окопах (серед них був і я) спали до підйому (це дуже небезпечно, але враховуючи темпи навантаження і дані "розвідки" було логічно поспати більше а не симулювати спостереження на посту за рахунок реальних фізичних навантажень і недосипу).
Крім того, як і під час першої, так і другої ночівлі наше відделення не зачепило тренувальними нападами, так як інші відділення нашої навчальної роти в 100 чоловік дали таку відсіч "нападникам" що вони буквально не дійшли до нашого табору. Ми обидві ночі чули тільки постріли холостих десь в посадці і "трататата" тих хто від нападу захищався.

Це ночівлі і перший день.
Другий день - навчання на полігоні тактиці, стрельби. Третій день - стрільби і пейнтбол (мені майже одразу попали в шию, де досі залишився гарний шрам). І до вечора 3 доби ми вже були в своїх "домашніх" наметах.
Я особисто ледве дожив. Кашель, температура, сильно пригнічений моральний стан і не найкраще виконання своїх задач, як піхотинця, так і "командира", зробило свою справу.
Але самий цінний урок для мене був... Що це все минулось. Що всеодно знайшлась годинка, в якій я просто лежав, дихав і дивився на небо - і мені цього було досить, щоб відчувати щастя від того що я живу.

В цілому, навчання на піхоту, ці 40 днів, здались мені недостатньо корисними в плані отримання корисних навичок чи знань. Якісь чи то факапи, чи то хвороби, чи просто перехід з локації на локацію і організація навчального процесу, займали більше часу ніж навчання чи практика. Основна інформація отримувалась від учасників бойових дій-інструкторів під час неформальної розмови на полігоні під час очікування обіду, наприклад.
Але стріляти і ходити тактичною колоною я навчився. Спробував штурмувати окоп, зачищати будівлі. Жодного разу не кинув гранату, і не викопав жодного окопу повністю.
Щиро надіюсь, що якщо мене відправлять піхотинцем, то будуть додаткові тренування. Бо цього замало, а я і так не сильно розумний і спритний чи життєлюбний щоб доперти задля свого виживання таких знань інтуїтивно.

⋮⋮⋮   No. 3329

>>3325
Цікаво, дякую.

⋮⋮⋮   No. 3330

>>3324
По прев'юсі світлини з грибами здалося що це купа мертвих москалів.


File: 1682887417.77797-.png ( 477.89 KB , 564x888 )

File: 1682887417.77797-2.png ( 124.34 KB , 236x337 )

File: 1682887417.77797-3.png ( 312.21 KB , 320x524 )

⋮⋮⋮   No. 2993 [Reply]

Ретро-жінки

Тред для фото (не обов'язково дроч-характеру) панянок, що вже давно мертві, але їх модні фото з нами назавжди, поки є інтернет і людська цивілізація.
12 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3313

File: 1695126248.947756-.png ( 190.97 KB , 300x415 )

File: 1695126248.947756-2.png ( 487.9 KB , 406x524 )

File: 1695126248.947756-4.png ( 360.2 KB , 320x515 )


⋮⋮⋮   No. 3315

>>3313
Перша пікча в дуже шакальній якості.

⋮⋮⋮   No. 3326

File: 1695319061.926471-.jpg ( 112.26 KB , 534x700 )

>>2993
Десь було таке. Але я вже не знайду мабуть.

⋮⋮⋮   No. 3327

File: 1695319296.14423-.webp ( 49.87 KB , 1200x900 )

File: 1695319296.14423-2.jpg ( 766.97 KB , 1200x1185 )

File: 1695319296.14423-3.jpg ( 106.93 KB , 1280x720 )

File: 1695319296.14423-4.jpg ( 5.26 KB , 284x177 )


⋮⋮⋮   No. 3328

File: 1695320683.016047-.png ( 1.01 MB , 1000x721 )

File: 1695320683.016047-2.png ( 543.8 KB , 820x650 )

File: 1695320683.016047-3.png ( 1.65 MB , 1200x720 )

File: 1695320683.016047-4.jpg ( 129.95 KB , 931x788 )



File: 1687468187.719044-.png ( 111.04 KB , 430x300 )

⋮⋮⋮   No. 3074 [Reply]

інтелігентний тернополянин штучного інтелекту.

ШІ на службі розбудови картинок УБК.
82 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3297

File: 1693694229.203707-.png ( 370.44 KB , 512x512 )

>>3259
нейрокотики

⋮⋮⋮   No. 3298

File: 1693694919.342304-.jpg ( 57.33 KB , 720x720 )

File: 1693694919.342304-2.png ( 202.3 KB , 512x512 )

File: 1693694919.342304-3.png ( 200.01 KB , 512x512 )

>>3297
трохи освіжив старий образ

⋮⋮⋮   No. 3299

File: 1693695188.9361-.png ( 446.88 KB , 800x600 )

File: 1693695188.9361-2.png ( 320.35 KB , 512x512 )

File: 1693695188.9361-3.png ( 335.45 KB , 512x512 )

File: 1693695188.9361-4.png ( 303.82 KB , 512x512 )

>>3298
Зворотня бобулізація.

⋮⋮⋮   No. 3312 OP

File: 1695126159.956622-.jpg ( 346.15 KB , 2540x968 )

>>3299
А ось так наприклад за кілька ітерацій, використовуючи SD та OpenPose+Control Net можна витягнути кривий стартовий скетч.

⋮⋮⋮   No. 3314

>>3312
В тебе якісь хуйові генерації, старайся краще, кей ворди поміняй, моделі, старайся краще одним словом. На чому генеруєш?


File: 1694434145.158486-.jpg ( 108.9 KB , 1024x836 )

⋮⋮⋮   No. 3305 [Reply]

Скільки не шукаю, то завжди там тільки they/them інфантили, що малюють як розумово відсталі.

Завжди срачі на новомодні лівацькі теми як культурна апропріація

Хочу знайти місця для тих, хто хоче бути професіоналом. Як 2D, так і 3D

⋮⋮⋮   No. 3306

>>3305
Тут хуйожників не так багато, тобі до олега треба.


File: 1691226565.447976-.jpg ( 205.24 KB , 760x570 )

⋮⋮⋮   No. 3242 [Reply]

Вітаю! Підкажіть будь ласка які у нашому місті є клуби або секції з класичного жіночого волейболу.
8 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3251

>>3250
Все одно, досвіду більше і організм не так активно зношується як у тянок, тянка в 25 вже сопить і пихтить чорні мішки під очима, принца не знайшла і пизда розйобана так що там навіть слонячий хуй буде як в босфорскій затоці теліпатись.

⋮⋮⋮   No. 3252

>>3251
> пизда розйобана так що там навіть слонячий хуй буде як в босфорскій затоці
цікаво, а чи бували в реальності випадки, скажімо так - зношування, розйобування хуїв через надмірну експлуатацію?

⋮⋮⋮   No. 3253

>>3252
> зношування, розйобування хуїв через надмірну експлуатацію?
Є хвороба варикоцеле, виникає якщо дуже багато дрочиш чи їбешся (а особливо якщо любиш затягувати процес на години), тоді венозні судини члена розпухають, член стає більше, але чорний як у негра.
Ще чув на ютубчику, що в позі вершниці член може поламатись, але хз наскільки правда.

⋮⋮⋮   No. 3303

>>3253
> тоді венозні судини члена розпухають, член стає більше, але чорний як у негра.
Ніхуя, це сука серйозна хвороба, від якої можна стати безплідним.
> Варикоцеле – це варикозне розширення вен сім’яного канатика, кровоносних судин, по яких здійснюється відтік крові від яєчок. Зазвичай варикоцеле проявляється зліва, іноді – з обох сторін, рідко – з правої сторони.

⋮⋮⋮   No. 3304

>>3303
Та і похуй, перетягнуть вени, яйця охолонуть, і знову зможеш теличок запліднювати.


File: 1601663779.36783-.jpg ( 99.12 KB , 1000x1000 )

⋮⋮⋮   No. 758 [Reply]

Ардуіно трід.

Я сам вперше взяв ардуіно до рук, але якщо на кропиві є ардуінщики, то ласкаво просимо сюди.
203 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3227

>>3220
Якийсь дивний набір.Нахіба тобі уно? Єдине застосування йому це в грбл шилд стати, для решти є нано яке нормально стає в макетку. Можна зробити тепличний контроллер з синхронізацією часу по гпс. Що лежить праворуч від нижнього термодатчика, і що за фіолетова плата, гіроскоп?

⋮⋮⋮   No. 3228

File: 1690654900.135353-.jpg ( 169.34 KB , 1000x1000 )

File: 1690654900.135353-2.webp ( 51.78 KB , 1012x663 )

File: 1690654900.135353-3.jpg ( 104.02 KB , 880x1173 )

File: 1690654900.135353-4.jpg ( 107.17 KB , 564x724 )

>>3226
Критика—це є добре, творчі люди часто страждають від необґрунтованих скарг, хоча самі чудово розуміють що і як вони зробили неправильно. Для заохочення слід пропонувати новий виклик, на кшталт:
"Слухай, мені подобається [деталь #1] і не подобається [деталь #2], я не розумію [деталь #3]... Є ідея: а давай я [деталь #2] перероблю на свій розсуд, а після цього ти спробуєш її поєднати з [деталлю #3], щоб отримати [гарну річ]?"
Вважаю, людину слід оцінювати по її справах, і той, хто намагається нівелювати чужі досягнення або переваги, має запропонувати щось краще, щось доречне та своєрідне.
MIDTOWN MANHATTAN NYC

⋮⋮⋮   No. 3229

>>3228
Якшо хочеш можу тобі новою пощтою плат надіслати, запаяєшся.

⋮⋮⋮   No. 3230

>>3228
> Вважаю, людину слід оцінювати по її справах
Строго не погоджуюсь, людину треба і насправді так і є завжди, оцінювати по особистій вигоді, ти хочеш тян ту яка буде тебе любити і давати пісьочку їбати, ти хочеш друзів які тебе будуть підтримувати і розвивати, тобі потрібна робота чи справа яка тебе надихне і дасть багатства, оця хуйня про користь суспільству це всього навсього маска аби здаватись хорошим для більшості якій в більшості на тебе насрати, не обманюй себе.

⋮⋮⋮   No. 3281

>>3227
А я їбу нафіга він мені. Думав вона потужніша, тому і узяв. Взагалі, все що ти бачиш на моєму піку - імпульсивна покупка. Я думав що захоплюся цим, буду мати нове гоббі. Але прикол у тому, що моя майстерня знаходиться на горищі, а в літку там така спека, що неможливо нормально знаходитись більше 5 хвилин. Праворуч від термодатчика я хз що лежить. Цей датчик мені замість гіроскопа чогось прийшов. А фіолетовий датчик це мікрофон


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]