[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1677699953.283282-.jpg ( 192.54 KB , 1200x640 )

⋮⋮⋮   No. 5764 [Reply]

Загальна нитка поезії.
Попередня: https://kropyva.ch/l/res/289.html

Генрі Д. Торо - Хоча всі долі

ХОЧА всі долі мають виявитись неблагими,
Не залишайте рідної батьківщини.
Нарешті заякорений корабель на місці, а не в морі;
Кінь має під пагорбом спочивати поряд;
Але наша доля стрімко триває,
І в кожному моменті нас вітає.

Судно, хоч його щогли й міцні,
Під шаром міді своєї несе гусінь;
Навколо мису, через лінію,
Його курс обмежений до льодових ланів;
І неважливо, наскільки вітерець є м'яким,
Наскільки моря мілкі чи глибокі,
Чи він з міста Маніли шворку несе,
Або у своїх трюмах з Мадейри вино утримує,
Чи китайські чаї, чи іспанські шкури,
У порту чи на карантині корабель стоїть;
Далеко від бурхливих своїх рідних берегів,
Черв'яка з Нової Англії виношує його блокшив,
І потопить його в індійських морях, уявимо,
Разом зі шворкою, вином, шкурами та китайський чаєм.
134 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6433 OP

Утекти б од себе геть світ за-очі ....

Василь Стус - Утекти б від себе світ за очі...

Утекти б од себе геть світ за-очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, не здолане.
Жив би ти—безоко і безсердо,
жив би так, як опадають вниз,
поріднившись із земною твердю,
до якої намертво приріс
поглядом і серцем і думками
(хто тебе такого віднайде?).
Нерухомий і крихкий, як камінь,
нерухомий і крихкий, як день,
що зотлів і вижарів, і знов
котиться з мулькавого поранку.
Ти—Адам. Земля тобі за бранку,
і земне тяжіння—за любов.

Листопад 1965

⋮⋮⋮   No. 6435 OP

File: 1745010802.867016-.jpg ( 201.32 KB , 718x515 )

Муза залишає на пам'ять букет обнадійливих прагнень та дуже мило підказує обрії мрії.
В моїй колекції ідей та згадувань чогось бракує... Від теорії, крізь меланхолію, і до дії.

Вже забув, який в неї голос.
Замість цього чую пісню про зомбі,
Яким я їй може здавався, коли намагався бути цікавим, зі своєю незграбною посмішкою.

Вже забув, який в неї запах,
Серед туману думок виринають
Місцини природи, де блукав, коли йшов туди, де ми, мов в останнє, були самими собою.

Вже забув те, як вона виглядає.
Замість цього—малюнок привида.
Він би їй був до вподоби, і це... Багато чого змінила війна. І для мене слова стали зброєю.

Пам'ятаю лише свої дні без неї,
Як в усьому бачив її сліди.
Це тоді треба згадувати її—коли гнів навалюється величезними брилами на добру волю,
З трьох сторін: прискорена розчарованість, стрес від навчання та гомін десь понад стелею.
Принцип, на підґрунті фактів, логічно позбавляє емоцій. Правда й краса лікують від болю.

⋮⋮⋮   No. 6441 OP

File: 1745368794.124845-.png ( 199.65 KB , 965x365 )

Мій фальшиво-справжній вечір
Захлинувся уві сні.
Там, де замки поринули в течії
Несамовитої річки.
Темна бруківка блищить під час мряки,
Під поглядом ліхтарів,
З піснею холодних степів,
На висоті мармурових стовпів,
У звитому гніздів'ї візерункових хащів...

Мені треба роздивитись іще один раз
Ту саму мить, коли заклякли годинникові стрілки.
Можливо тоді вийде назовні невловний шанс
Втримати Матінку-Землю... На власних раменах. Навіки.

⋮⋮⋮   No. 6444 OP

File: 1745578900.165035-.jpg ( 91.83 KB , 500x500 )

Ілона Ельтек - "Життя поділилось на «до» і «опісля» ..."

Життя поділилось на «до» і «опісля»
життя поділилось.. це факт
і дні наші стали подібні на числа
на кожен.. черговий теракт
чи думалось нам... що так буде.. у січні
що біль наш не знатиме меж
де кожне прощання подібне на вічність
і ночі… в які не заснеш….
і знову тривога. і знову ракети
і хай ми у різних містах
та тільки б дізнатися «як ти» і «де ти»
в яких ти сидиш укриттях ...
і ти не впізнав би мене.. як зустрілись
і ти би мене не впізнав
занадто багато за цей час змінилось
акторів, подій і вистав
і ми хоч говоримо.. тихо і стисло
і хай ми говоримо.. в такт
життя поділилось на «до» і «опісля».
життя поділилось. Антракт...

⋮⋮⋮   No. 6445 OP

File: 1745713917.771116-.jpg ( 497.71 KB , 1280x850 )

Не розказуй нікому, та він хоче бути банально щасливим.
Отак просто. Без маніпуляцій, без драм і без хмар сльозогінного диму.
Мати вельми звичайні причини для посмішок,—і посміхатись.
Тримати й підтримувати, а не всупереч всьому триматись.

Не розказуй нікому, та він часом теж хоче бути вразливим, -
Хоч до ласки тієї єдиної жінки, що зве “особлива”.
Так буває потрібно припасти до стегон її, чи до рук, чи до грудей,
І дихати, дихати нею, щоб запах проникнув усюди.

Він воліє виводити гаму із дотиків на її тілі,
По губам читати, що сниться їй пізнього ранку,
Розганяти над нею шторми, мошкару й заметілі,
І ходити за свіжоспеченим хлібом їй для сніданку.

В її погляді нотки ловити: озонові, кавові й винні,
Вести подумки облік усім її родимкам і ластовинню,
Перевірити, чи в арифметиці є взагалі такі числа,
І дихати, дихати жадібно її волоссям пречистим.

Над усе ж він жадає безпечно із нею мовчати
Одним, зрозумілим навзаєм, їх спільним мовчанням,
Під стукіт її колискового серцебиття засинати,
І щоранку писати очима у неї в очах про кохання.

Та насправді не так вже й багато йому необхідно:
Лиш вдихати, щоглибше вдихати її, аж до гемоглобіну,
Напувати себе одкровеннями з її родовищ.
Може, це і багато, а може, і ні. Але більше спроможностей мови.

Не розказуй нікому, і навіть йому. Не потрібно про це говорити.
Просто дай і йому, і собі, цю крихку, заповітну можливість—любити.



https://www.instagram.com/eugene_lesin/p/DCeIu08tVWh/
"Це історія про дорогу, яку ми проходимо всередині себе.
Книга оповідає про чотири форми любові, які народжуються в серці, перетікають одна в одну, трансформуються самі і трансформують все навколо.
Любов чоловіка до жінки.
Любов людини до себе.
Любов громадянина до своєї країни.
Любов безвідносна як принцип буття.
Відтак це розповідь про шлях перетворення любові в Любов.

У збірку ввійшли понад сотня поезій і кілька есеїв, написаних з 2021 по 2024.
Видання буде ілюстроване талановитим художником, моїм другом і partner-in-crime з цивільної творчості @priakhin_art та його не менш талановитою співавторкою @lunosaurus_k Все народжується з любові, зокрема і нарис майбутньої обкладинки, яку ви можете бачити в цьому дописі.

Обличчя цієї книги—українська дівчина з кривавим німбом, яка була вимушена замість сукні вдягнути кітель, замість намиста—шеврон, а замість мистецтва і любові опановувати мистецтво війни.
В ній безмір літа. Безмір люті.
Дрібка гіркої втрати.
І сила рухатися вперед.
Посестра, що надихнула мене на назву книги, титульний вірш і обкладинку, нині несе службу на бойовій посаді в одному з суміжних підрозділів."


File: 1745189706.507941-.png ( 119.94 KB , 725x768 )

⋮⋮⋮   No. 6436 [Reply]

Why Ukrainian Literature Is Absolute Dogshit: An Intellectual Breakdown

First of all — every damn author is either dying from tuberculosis, getting exiled, or crying about a "lost Ukraine" while writing 300 pages of metaphorical diarrhea. Every poem is about a tree. Or a grave. Or a tree growing out of a fucking grave. Symbolism? More like mental gymnastics to pretend your trauma makes you deep.

Taras Shevchenko? National icon, sure, but let’s be honest — the man rhymed "воля" with "доля" like 50 times and people called it genius. Lesya Ukrainka? Queen of pain. Literally. Read Forest Song and try not to gouge your eyes out from all the forest metaphors. The drama isn’t dramatic. It's just people turning into fog and crying.

Also, every school analysis sounds like:
"The author uses existential suffering as a lens to explore national identity within a colonized framework."
Bro. He was just sad.

In conclusion: Ukrainian lit is 90% pain, 10% trees, and 100% overanalyzed by teenagers who just want to pass the test and never read again

⋮⋮⋮   No. 6437

йобнуте?

⋮⋮⋮   No. 6438

File: 1745242283.124148-.png ( 172.3 KB , 300x225 )

>>6436
you posted a cringe

⋮⋮⋮   No. 6439

>>6436
Try to read more than 2 autors before rate whole Ukrainian literature fckng asshole

⋮⋮⋮   No. 6442

бля напевно що так да

⋮⋮⋮   No. 6443

File: 1745506812.896167-.png ( 390.84 KB , 1212x1084 )

100% Люся

Манту показало
Туберкуліновий віраж
Надії так мало
Пішов я плакать за гараж

Там на могилі на котячій
Красивий паросток лози
а я стою та тихо плачу
на нього падають сльози

Іду я далі - вітер Віє
Напевно очі застудив
Нічого може щось подіє
І вийме мене з пустоти

Сонце в спину пригріває
Нічого - скоро запече
Он накроман там щось ховає
Мене побачить і втече

Мене міліція не знає
Я не живу на ХТЗ
Он хай того лоха хапає
Собі у відділок везе

Коли на неї я дивлюся
То забуваю куди я йду
Це із общаг шалава Люся
Її обходжу як біду


File: 1704659788.772965-.png ( 569.37 KB , 666x480 )

⋮⋮⋮   No. 6036 [Reply]

Я почну.
6 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6074

MARQUIS - внутрішня дитина

Коли все змушує плисти по течії,
Обрати не своє бажання,
В котрий момент ти повертаєшся до мене,
В котрий момент чуже стає незваним—
І твої кроки, і твої думки, і все твоє—
Завжди стоїть питанням.
Іншого страх ламає руки,
Марнуючи мої старання...
Діра!

⋮⋮⋮   No. 6232

File: 1718653616.371282-.jpeg ( 97.72 KB , 639x1024 )

https://soundcloud.com/bohdan-malinov/fvczvjv-mp3
хмиз - вдихати запах трави
(Юрій Андрухович - "Переверзія" (1996), уривок)

Слухати реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави.
Слухати небо, вмирати під реґґей, вдихати листя трави.
Вдихати реґґей, слухати в небі, вмирати під запах трави.
Слухати траву, вдихати реґґей, вмирати під небом запахів.
Вмирати з небом, слухати і вдихати: реґґей, траву, запах.
Слухати і вдихати, вмирати і слухати: запах реґґей, небо трави

Падати в реґґей, вмирати під небом, вдихати запах трави.
Падати в пекло, спати під небом, вдихати запах трави.
Падати в пекло, спати без тебе, вдихати запах трави.
Падати з пеклом, спати з тобою, мацати запах трави.
Падати в тебе, спати над пеклом, мацати слину трави.
Падати в слину, снити про тебе, мацати пекло живих.

https://maysterni.com/user.php?id=107&t=1&sf=1

⋮⋮⋮   No. 6337

Yarisho - Очі

Немає сліз є тільки біль
Втомлений до нестями,
А ти мовчиш, чекаєш слів,
Безмовними місцями
Бути живим, посеред них
Поки горить це світло,
Сердце кричить, бо також міг
Зникнути непомітно

Очі твої, ледве живі
Вже не такі вразливі
Ночі твої, всі мовчазні,
Такі мінливі

Багряне життя, збиває з ніг
Крилами аж до болі
Прошу віддай серцебиття
Лиш лілії у крові

Очі твої, ледве живі
Вже не такі вразливі
Ночі твої, всі мовчазні,
Такі мінливі (х2)

⋮⋮⋮   No. 6405

Artistka Chuprynenko - Дощ

Переживи ракетні нічні атаки
Бомби на Джарилгачі
Неможливість прокинутись зранку
Неможливість заснути вночі

Ти носиш рожеві крокси
І уві сні сопеш
Кажеш що мене любиш
По ходу я тебе теж

Кажуть у всього є свій початок
У кожної квіточки свій корінець
А я знаю що є степове ковилля
Що літає по полю як повітряний баранець

Кожен дім йому тимчасовий
Варто лиш дочекатись вітру
Ми з ним такі несхожі
Хоча ззовні це непомітно

У мене немає амбіцій
Перевіряти небо на міцність
Просто коли я співаю
Коли ти слухаєш
Я на своєму місці

Можливо цей дощ не скінчиться
Але нам його зупиняти
Навіть якщо у рівнянні
Рівень краси не дорівнює рівню втрати

Можливо цей дощ не скінчиться
Але нам його зупиняти

Продовжуй носить свої крокси
Сопіть уві сні авжеж
Продовжуй мене любити
І я тебе буду теж

⋮⋮⋮   No. 6440

The Artistic Rats - 1995

Триматися маски, яку ще й сам я
Радо на носа повісив.
Роками сахатись любих дзеркал,
Аж поки не скрутять куліси.

Акт.

Моя вистава не варта сил
Не варта ні часу, ні грошей.
Коли забув фразу, то сиплю пил—
Широко відкривай очі.

Розбивай,
І біжи.
Приховай
Всі сліди.

Не знайдеш
Тут мети.
Не бреши
Хоч собі.

Так і тягну за собою з дому до дому
Жанрові шаблони, які всім давно відомі.
Сторінки сценарію чомусь залиті водою.
Не питай мене чи почуваюся добре.
Реквізити вчасно застаріли.
Нових трюків нас навчили діти.

Розбивай,
І біжи.
Приховай
Всі сліди.

Не знайдеш
Тут мети.
Не бреши
Хоч собі.

Я мордою лечу в бруд,
Ненавчений жити,
Повільно розкладаюсь,
Нікого не дожену.
Нічого, не скигли,
Якось розпетляєм,(×3)
Ми це розпетляєм.


File: 1744929891.341211-.png ( 1.56 MB , 1368x820 )

⋮⋮⋮   No. 6434 [Reply]

Індія, село

Доктор Лектор закінчив із садівництвом на сьогодні. "Як добре ростуть квіти там де лежать ті хто розповсюджував дурниці про мене" - подумав він

Карантин коровячої віспи закінчився і йому треба було вирушати нарешті до мед інституту Делі де він мав навчатися за програмою обміну студентами.

Лектору на днях приносили телеграму що по нього приїде гуру доктор Шо-Шо, що буде його науковим керівником. У телеграмі також попереджали щоб Лектор завжди з собою мав щось для самооборони, не дивувався доктору Шо-Шо та його асистенту, у доктора Шо-Шо депрессія і він може поводится суїцидальео.

Ганібал вже зібрав свої речи та попрощався з хозяйкою яка одразу пішла лизати щось корові щоб подоїти її.

От прийшов доктор Шо-Шо, він, виявилося - кремезний нєгр. З ним було асистент - усратківець ероменос одягнене у сарі, напомажене і з таким обличчям ображеним що ніби якось не так під хвоста ньому.

Вони поздоровкалися і Шо-Шо пояснив що їм треба прямо зараз вирушати, Шо-Шо вже дав хабаря щоб їх пустили на дах електрички.

На питання Ганібала "в чому проблема купити квитки в середину" Шо-Шо відповів що треба дати хабаря щоб купити квитки всередину і потім є шанс що посеред дороги їх висадять на якійсь безлюдній станції бо майже завжди квитки з помилками а контролерів ходить ціла арава і вони галасливі. "Так набагато простіше", сказав він.

Коли вони прибули на станцію на них там чекав індус у яскравій чалмі, він впізнав нєгра Шо-Шо і вічливим жестом запросив їх на дах електрички, "крапайя" чи щось таке сказав.

Лектор хутко заліз, прослизнув під дротом та усівся на даху вагона. За ним сидів якийсь зморщений старий. Усратківець залізло і всілося одразу напроти драбини, поправило цицьки і прийняло валізу від гуру. Гуру Шо-Шо залізши на драбину трохи вперся об асистента, подививсь вдалечинь і випрямився....

Шкварчяння, дим та іскри повалили від Шо-Шо, він хутко задригався але через декілька секунд його склало навпіл і він повис на дроті, на обличчі асистента - переляк, його тех трясе, сльоза скотилася на його кільце у носі. Тим часом Лектор зістрибнув з вагона, чипанувши з собою діда. Дід мелькнув перед Ганібалом, хутко вклонивсь "....Іншалла...." щось сказав та побіг кудись до станції.

Лектор з індусом "проводником" ніби телепатично схопили драбину та почали зіштовхувати гуру з дротві але для того щоб його якось зіштовхнути його з дроту. Гуру та асистент перетворилися на сумну димлячу купу, їх вже не врятувати. Індус драбиною скинув валізу Шо-Шо. "Даньявада, тешекюр ідірім" - сказав Лектор, не знаючи як і віддячити, у валізі мають бути бумаги що допоможуть йому знайти все необхідне для подальшої роботи з інститутом Делі.

"... кафір ... ..., Такбір!" - щось захопливо крикнув дід, той що його врятував Лектор.
"Так, не завадило б пива чи квасу випити поки вони тушитимуть вагон та прибиратимуть наслідки" і він відкланявшись зосередився на пошуках місця де можна дослідити "лут" з професора. "Чи це було мудрим ексгібіционістичним самогубством? Хто зна, Індія - місце цікавих особистостей та божественої мудрості".

Любі хлопчики й давчата, завжди дотримуйтесь зацеперської техніки безпеки!

File: 1486457131965-0.jpeg ( 17.13 KB , 241x370 )

⋮⋮⋮   No. 495 [Reply]

Тред де можна кидати цікаві обкладинки книг. Піздецовий дизайн або просто прикольна назва? Кидай сюди, покажи анону що існує в світі!
165 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6376

File: 1739266067.112076-.jpg ( 276.08 KB , 1200x1097 )

File: 1739266067.112076-2.jpg ( 211.35 KB , 1024x800 )

File: 1739266067.112076-3.jpg ( 178.44 KB , 736x930 )

File: 1739266067.112076-4.jpg ( 1.83 MB , 1080x1228 )


⋮⋮⋮   No. 6378

File: 1739526839.373914-.jpg ( 86.36 KB , 731x957 )


⋮⋮⋮   No. 6382

File: 1739977473.394951-.jpg ( 143.02 KB , 1200x873 )


⋮⋮⋮   No. 6421

File: 1743257049.476267-.jpg ( 63.57 KB , 488x741 )

File: 1743257049.476267-2.jpg ( 106.79 KB , 586x855 )

File: 1743257049.476267-3.jpg ( 83.5 KB , 400x600 )

File: 1743257049.476267-4.jpg ( 45.01 KB , 500x749 )


⋮⋮⋮   No. 6432

File: 1743990506.984561-.jpg ( 99.68 KB , 700x892 )

File: 1743990506.984561-2.jpg ( 157.05 KB , 467x700 )

File: 1743990506.984561-3.jpg ( 438.11 KB , 555x800 )

File: 1743990506.984561-4.jpg ( 121.66 KB , 599x900 )



File: 1588330484.963396-.jpg ( 238.46 KB , 591x800 )

⋮⋮⋮   No. 4250 [Reply]

комікси це література!!!
42 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6394

File: 1741569477.87599-.jpg ( 400.08 KB , 516x680 )

File: 1741569477.87599-2.jpg ( 1.97 MB , 1365x1800 )

File: 1741569477.87599-3.jpg ( 2.49 MB , 1365x1800 )

File: 1741569477.87599-4.jpg ( 539.84 KB , 920x517 )

Міфологема. Дід Пихто або Гості, які постукали знизу (трейлер)

"Я мрію, щоб комікс про Закарпаття екранізував Netflix", — автор коміксу "Міфологема" про новий твір (30.01.2022):
https://suspilne.media/uzhhorod/202420-a-mriu-sob-komiks-pro-zakarpatta-ekranizuvav-netflix-avtor-komiksu-mifologema-pro-novij-tvir/



...Літак гудів на злітній смузі!
Кілька «гостей знизу» підбігли та накинулися на Діда...
І тут затремтіло все!
Почалися ланцюгові вибухи.
Юлька направила літак до виходу, кілька «гостей» зачепилися за крило літака. Максим почав стріляти, і вони попадали вниз.
Літак вилетів із бункера, а за ним пролунав потужний вибух.
Усе почало руйнуватися, до того ж з гір зійшла велика лавина, яка засипала підніжжя гори до весни...

«У коміксі йдеться про сім’ю з Києва, які мають двох дітей:
хлопця 15 років та дівчинку 13 років.
Діти активно грають у комп’ютерні ігри.
Щоб відволікти дітей від комп’ютера батьки вирішили вивезти їх у зимові Карпати, а саме—на Драгобрат.
Їх вивозять на гору Близниця, де герої потрапляють у туман.
Однак, вони поїхали не у тому напрямку, куди потрібно, тому їх засипала снігом лавина.
Далі починається фентезійна частина, яка веде героїв у міфічну історію»

«Події першої частини—відбуваються на горі Драгобрат.
Друга історія—про Рахівський район, третя про Хустський замок.
Буде і про Ужгородський кар’єр історія.
У подіях будуть різні персонажі.
На початку коміксу є карта Закарпаття, на якій розкладені відмітки з міфічними персонажами—вампірами, перевертнями, русалками та іншими.
Така собі, міфічна карта Закарпаття.
Вона буде переходити з одного коміксу в інший»

— Іван Попович

⋮⋮⋮   No. 6395


⋮⋮⋮   No. 6418


⋮⋮⋮   No. 6430

File: 1743987417.145279-.jpg ( 1.05 MB , 960x1288 )


⋮⋮⋮   No. 6431

File: 1743988355.818063-.jpg ( 373.42 KB , 1440x1920 )



File: 1743771163.753623-.jpg ( 96.43 KB , 1080x1253 )

⋮⋮⋮   No. 6426 [Reply]

я ібала всіх варших рідлних, знайте, поки ви читаєте цей тред, вашу маму єбуть в сраку табір потних чурок, поки вас їбе ішак, и\і попробуйте сказати що вам це не подоба.тся, я чула як ви стонете під немитой тушой цієї тварини поки ваші кишки виворачуються від великого хуїща жеребця, ваш онус ростягуєтся як резинка вашого батька, шокда шо ви взагалі родилися на світ, но все одно ваше існування оправдуєтся тим що ви служите резинрвой вагіной для чурок

⋮⋮⋮   No. 6428

File: 1743798820.055849-.png ( 70.19 KB , 1375x2392 )

File: 1743798820.055849-2.png ( 153.55 KB , 1058x1044 )

File: 1743798820.055849-3.png ( 65.66 KB , 768x900 )

>>6426
>я ібала всіх варших рідлних, знайте, поки ви читаєте цей тред, вашу маму єбуть в сраку табір потних чурок, поки вас їбе ішак, и\і попробуйте сказати що вам це не подоба.тся, я чула як ви стонете під немитой тушой цієї тварини поки ваші кишки виворачуються від великого хуїща жеребця, ваш онус ростягуєтся як резинка вашого батька, шокда шо ви взагалі родилися на світ, но все одно ваше існування оправдуєтся тим що ви служите резинрвой вагіной для чурок

⋮⋮⋮   No. 6429

>>6426
>я їбала
Ні, не їбала.


File: 1742894524.03736-.PNG ( 717.37 KB , 662x596 )

⋮⋮⋮   No. 6407 [Reply]

Добрий день! Я 16-річний письменник-самоучка. Я помітив, що нинішня індустрія оригінальних фанфіків просто тоне в усякому гействі та похоті, тому вирішив створити свій фанфікшн — магнум опус у жанрі бойовика (це моя перша спроба в цьому жанрі). Прошу оцінити його.
https://docs.google.com/document/d/1lB73gMXj7DytPwuzYS-cr3jCK1Ho-9wRcgh_ezuqlRc/edit?usp=sharing
5 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6413

>>6407
В кінці "продовження слідує". Мда, гугл хуйово перекладає з московицької. Правильно "далі буде".

⋮⋮⋮   No. 6414 OP

File: 1742898579.202155-.png ( 124.91 KB , 755x715 )

>>6413 Душня.

⋮⋮⋮   No. 6415

>>6407
Ух, в мене флешбеки як я теж в 16 років писав різні дивні історії. Мені подобався сам процес творчості. Так що Опе отримуй задоволення від самого процесу написання.

⋮⋮⋮   No. 6416 OP

File: 1742899747.195535-.jpg ( 58.7 KB , 811x482 )

>>6408
Так

⋮⋮⋮   No. 6420 OP

File: 1743058880.101059-.png ( 479.2 KB , 640x619 )

>>6411
Ну, тут погоджуюсь, я цю главу та всю концепцію історії писав під враженням від гри Katana Zero.


File: 1737323074.460685-.png ( 351.09 KB , 348x479 )

⋮⋮⋮   No. 6360 [Reply]

Книги Корчинського
2 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6363 OP

File: 1737323302.367898-.jpg ( 737.23 KB , 1381x1955 )

File: 1737323302.367898-2.jpg ( 37.34 KB , 400x634 )

File: 1737323302.367898-3.jpg ( 53.92 KB , 227x340 )


⋮⋮⋮   No. 6364 OP

File: 1737323381.975408-.jpg ( 336.62 KB , 554x738 )

File: 1737323381.975408-2.jpg ( 118.2 KB , 538x738 )

File: 1737323381.975408-3.jpg ( 17.74 KB , 300x300 )


⋮⋮⋮   No. 6365

Варто почитати?

⋮⋮⋮   No. 6366 OP

>>6365
Війна у натовпі.

⋮⋮⋮   No. 6417

>>6366
вгору, браття та сестри


File: 1592226269.42308-.png ( 100.09 KB , 365x480 )

⋮⋮⋮   No. 4410 [Reply]

Мілітарної літератури нитка

Почну її я з відгуку на книгу В. Ананьєва "Сліди на дорозі":
Важко сказати про що саме ця книга і чим вона чіпляє, що навіть я, зі своєю швидкістю читання, прочитав її за 2 дні. Мій вердикт - це дуже цікава книга, це книга про людину, яку не встигла засмоктати цивільна рутина, яка змогла абстрагуватися і подивитися на себе зі сторони. Особисто я все більше відчуваю, що мало знаю себе і все, що я роблю - то соціальне програмування, що я це лише гвинтик, тому, прочитавши книгу людини, що знаходилася на узбережжі життя та смерті я замислився вперше за довгий час - а чи варто воно того? Чи принесе мені щастя продуктивна праця, жінка - гараж - машина? Навіщо це, коли я не буду щасливим? Чи щасливіша людина з усім цим за солдата, що вперше за 3 дні смакує щось солодке? Взагалі, це доволі глибока книга, мені важко перетравити її. Багато хто може сказати, що це прості переживання головного героя, але в цих дитячих, часто наївних переживаннях я побачив новий світ і фактично познайомився з новою людиною. Особисто я дуже рекомендую книгу до придбання. Дякую за увагу.
11 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 6357

File: 1736800474.400422-.jpeg ( 185.0 KB , 582x800 )


⋮⋮⋮   No. 6358

>>4688
Читав Швейка. Скажу просто — охуєнно

⋮⋮⋮   No. 6370

File: 1738365783.240129-.jpg ( 279.94 KB , 640x597 )

File: 1738365783.240129-2.jpg ( 272.69 KB , 640x531 )


⋮⋮⋮   No. 6381


⋮⋮⋮   No. 6406

File: 1742845472.049582-.jpg ( 1.96 MB , 1500x1500 )

File: 1742845472.049582-2.jpg ( 138.01 KB , 719x1173 )

File: 1742845472.049582-3.jpg ( 90.09 KB , 1500x480 )

File: 1742845472.049582-4.jpg ( 127.93 KB , 720x1041 )



Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]