[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1594375257.014902-.jpg ( 78.65 KB , 398x565 )

⋮⋮⋮   No. 4453 [Reply]

Є в когось електоронна версія книги "Javascript для дітей" в українському перекладі
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4457

на букві їх часто по 200 продають. На сайті всл можна купити електронкую

⋮⋮⋮   No. 4459 OP

>>4455
>>4456
Для мене багато

⋮⋮⋮   No. 4460

>>4459
Хоч сказати сидіти перекладати майже 300 сторінок книжки українською
потім сидіти форматувати і оформляти саму електронну книжечку
буде менш затратно ніж заплатити 250 грн
і отримати друковану версію на руки ?

⋮⋮⋮   No. 4461

>>4460
> Javascript для дітей
ясно
ок зуммер

⋮⋮⋮   No. 4462

File: 1594418645.089823-.jpg ( 63.06 KB , 400x507 )



File: 1593645094.968782-.jpg ( 52.83 KB , 454x422 )

⋮⋮⋮   No. 4426 [Reply]

Доброго вечора, бажаю здоров'я. Останнім часом дивина коїлася в голові, і тепер вона вилилася в це. Приємного прочитання.

Він підійшов до дверей. Запах квітів знову вдарив у ніздрі, дихати стало важче, а ще треба було натиснути кнопку дверного дзвіночка. Але, попередньо всоте повторивши «Анно, ти мені подобаєшся, нумо зустрічатися», Андрій таки підняв руку і жамкнув нею по кнопці. Прозвучала тиха мелодія, та ніхто не відчинив. Постоявши декілька хвилин, він подзвонив ще раз. Тиша і далі оточувала цей поверх. З думкою про те, що нікого зараз, певно, немає вдома, Андрій розвернувся і було почав йти до виходу з під’їзду, але почув гуркіт, що пролунав з квартири Ані. Андрюха озирнувся. Холодний піт від переляку почав накопичуватися на місці лоба, де починало рости волосся, тремтливий погляд зиркнув на двері. Парубок повільно повернувся до дверей й імпульсивно схопився за ручку. Від зусиль вона клацнула і двері відчинилися. Андрій простояв у такому положенні щонайменше хвилин 10. Та людська допитливість перемогла дитячу невпевненість й він, поклавши квіти на килимок, зайшов у квартиру.
Вона зустріла його стійким запахом нафталіну, яким оброблювали куртки та шуби у шафі. Були куртки, що висіли на гачках на дверях. Внизу знаходилася поличка для взуття – типовий вхід до квартири. Андрій роззувся й скромно поставив свої туфлі на килимку, щоб не займати місця. Після цього перед хлопцем відкрилося «перехрестя» - коридор вів до чотирьох дверних отворів. Один з них був зачинений.

Андрюха постояв ще 5 хвилин, очікуючи, що його хтось зустріне - чи сім’я, чи грабіжники. І знову жодної ознаки присутності когось у квартирі. Тоді юнак пройшов уперед і зазирнув до найближчого отвору. Там знаходився санітарний куточок – раковина з тумбою, душова кабінка й пральна машина, що закінчила цикл і тепер стояла в очікуванні того, що хтось забере у неї одяг та розвісить його. Користуючись моментом, Андрій помив руки з милом і витер їх білим рушником, а потім повернувся у коридор. Він вирішив знайти Анну хоч би там що і дізнатися, чи все гаразд з нею.

Настала черга другої кімнати. Це була чорно-біла кухня з поєднанням дерев’яної фурнітури, а саме тисові стільці та стіл. У кутку знаходився гігантський холодильник до самої стелі. Він виглядав масивно і, певно, міг вміщати у себе багато продуктів на місяці наперед. Навпроти, на індукційній плитці стояв відкритий горщик з тушкованою картоплею та схожими на гриби шматочками невідомо чого, у раковині валялися недомиті вилки та ложки, а електричний чайник сумно випускав із себе залишки пари. На підвіконні стояли декілька кактусів, один з яких вже встиг розквітнути, а на столі стояло 2 тарілки, готові до трапезування, як і набори столових інструментів, що лежали поряд. Година була обідня, тому було очікувано побачити приготування сім’ї. Тут також нікого не було, і це все більше і більше насторожувало Андрія.

Вийшовши у коридор, молодий чоловік підійшов до третіх, зачинених дверей. Звідтіля лунали незрозумілі чоловічі та жіночі звуки. Намагаючись відчинити двері, Андрій зрозумів, що вони не були замкнені, тому продовжив сміливіше. Але чи було воно варте того?
На підлозі валявся телевізор, а перед хлопцем закляк пейзаж: його кохана, червона та безпорадна, з заклеєним ротом, лежить на скуйовдженому ліжку, а над нею повільними рухами тазу вперед-назад «працює» її батько. Те миле кругле обличчя, що ще вчора посміхалося, ті сірі очі, що гострим поглядом прострілювали серце Андрія, ті невеличкі рожеві губи, що були зараз сховані під шаром ізоляційної стрічки – тепер це лише обличчя страждань і мук та байдужий погляд, який дивився невідомо куди. А зверху знаходилося червоні пузо та пика чоловіка середніх років, поважної людини серед батьківського комітету та й загалом хорошої особистості на перший погляд – отця Анни, Сергія Петровича.

⋮⋮⋮   No. 4427 OP

«Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість.», - повторював Андрій про себе. Він намагався описати емоції, що він відчував та їх було занадто багато і всі вони змішалися занадто швидко, щоби ще встигнути виокремити хоча б якісь. Намагаючись побороти оціпеніння у ногах та руках, хлопець почав повільно зачиняти двері, але вони зрадливо скрипнули. Батько Ані та Аня озирнулися і побачили заплаканого червонопикого тюхтія, який намагався не показувати свої емоції, але безуспішно. Погляд дівчини пошматував романтичне серце наївного хлопчика на грубі шматки. Юнака неначе мокнули у відро зі смолою та шипами для конячих копит. Кожен рух тіла завдавав хлопцю нестримний біль, як моральний, так і фізичний. Батько Анни, побачивши цю ситуацію, реготнув своїм баском й примовив: «Приєднуйся до нашої вечірки. Місця для всіх вистачить.» і продовжив займатися сексом з Анною. У відповідь пролунало глухе й наче вичавлене «йой».

Для того, щоб оговтатись, Андрію знадобилося 3-4 хвилини. Погані думки оволоділи очищеною свідомістю хлопця. За цей час було продумано багато способів самовбивства й багато варіантів останньої записки, реакції рідних та близьких і тому подібне. Серед таких думок з’явилася одна зовсім божевільна й відкинута ще на початку. Але вона поверталася знову і знову, як і зараз. Не маючи сил боротися з самим собою, Андрій почув ту думку ще раз. Погодитися на пропозицію. Так, він зробив це. Він осмілився хоча б на цей вчинок за останні часи. Намагатися зізнатися у коханні протягом місяця? Яким же дурнем та невігласом був він. Відчай та небажання повертатися додому, як і страждати, затьмарили ясність та адекватність Андрія і він погодився на пропозицію батька.

Він почав повільно роздягатися. Щоб зняти чорні шкарпетки та чорну сорочку, хлопцю знадобилося п’ять хвилин. Щоб зняти чорні штани від костюма – три. А на те, щоб зняти труси – десять. Хоч і межу було перейдено, але вихованість та моральні засади, що з дитинства втовкмачували йому батьки, не давали зробити все швидко. Наступною його дією був початок мастурбації. За той час внутрішньої боротьби його тіло почало збуджуватися, кров почала приливати до пісюна, і він взяв його до рук, паралельно повільно підходячи до Сергія Петровича та Анни. Андрій наблизився і, продовжуючи «точити свого олівця» почав чіпати ліву для нього цицьку другого розміру. Вона була м’яка, наче тісто, ідеально підходила для його руки – не завелика і не замала, а сосок стояв стовпом – природня реакція тіла після, хоч і небажаного, збудження. Андрюха почав м’яти цицьку, роблячи хвильові рухи долонею, і це збуджувало його ще більше, як і задовольняло. Через хвилину він кінчив, замазавши матрац білою речовиною, на що батько Ані бовкнув: «Ну що, сподобалося? А це ще не все!».

⋮⋮⋮   No. 4428 OP

Своїми дужими, жилястими від важкої роботи руками він притримав дівчину за талію, поки виймав власного товстого члена з її шмоньки, чим змушував дівчину стогнати від болю та задоволення. Наступними його діями був розворот дівчини статевими губами до хлопця та криком: «Вставляй!».
Андрій, злякавшись негативної реакції батька, стрімголов рвонувся своїм членом у пісюху Анни. Він невміло тикав туди впродовж десяти-п’ятнадцяти секунд, допоки Сергій Петрович не взяв його член і самостійно пропихнув його під мичання дівчини. Огида, подив та страх у тілі змішалися з відчуттям тепла та приємного поколювання на кінчику головки чоловічого статевого органу, і це спокушало хлопця продовжувати статевий акт. Він заплющив очі, паралельно плачучи й енергійно мацаючи праву грудину Ані. Вона почала стогнати й нові сльози полилися струмком з її очей, до цього порожніх та відвернутих від Андрія. В юнака знову з‘явилося бажання вбити себе, але вже після того, як насолодиться дівчиною на повну. Потужна хвиля хіті та страх перед фізичною карою зі сторони батька Анни тепер додавали мотивації продовжувати, продовжувати, продовжувати. Після трьох хвилин сексу хлопець знову кінчив, цього разу заливши свого «мастила» в Анін «бак». Подальші дії були вже відомі всім учасникам дійства. Андрюша знову збудився й зґвалтував дівчину. Це повторювалося принаймні 4 рази, допоки виснажене тіло юнака не впало додолу на підлогу. Весь цей час батько спостерігав та дрочив, вільною рукою доїдавши канапку з ліверною ковбасою, попередньо запропонувавши її хлопцю, на що той нічого не відповів. Потім, переступивши через охляле тіло, підійшов до Анни і щось їй прошепотів. Після цього він зняв ізоляційну стрічку з її вуст. Дівчина стрімголов понеслася до ванної кімнати, звідки згодом почали лунати звуки дзюркотіння води, яким намагалися приховати плач та виття, але невдало.

Сергій Петрович тим часом пішов до кухні, набрав склянку води, повернувся й облив нею хлопця. Той швидко прийшов до тями. Головний біль водночас затуманював й проясняв його розум. Усвідомлення всього, що відбулося півгодини тому, важким ковадлом обрушилося на і так розладнану свідомість Андрія. Знову сльози вперемішку з сухістю в роті почали підступати. Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він чув, як батько Анни йому кричить «Повертайся завтра, буде ще цікавіше…».

Темна, глибока до запаморочення ніч, що світлими зорями намагається пробитися скрізь важкі хмари весни. Пахощі вишні та абрикоси, які відцвіли, витали в нічному небі. Звуки сигналізації розріджували моторошну тишу. Тіло Андрія намагалося доставити його додому попри все, що сталося…

⋮⋮⋮   No. 4430

>>4428
вам би сценарій до порнухи писати...

⋮⋮⋮   No. 4431

Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він витяг з кишені клаптик паперу і кинув на стіл біля гори канапок. Батько простяг до нього свої обдрочені пальці та тихо прохрипів: "Андрій, початковий пиздойоб, бакалавр швидкого спуску"


File: 1591978541.043132-.png ( 25.76 KB , 331x283 )

⋮⋮⋮   No. 4404 [Reply]

Нещодавно я прочитав "Кентерберійські оповіді" Чосера. Непоганий твір, а головне охоплює епоху. Я думаю, що ми на Кропивачі маємо написати щось подібне в рамках сюжету, коли гурт безосібних іде на паломництво до могили Ясона, руїн Учану та першодраматики на мапі УБК.

Серед безосібних є:
- фотошоп-кум
- драматикописець
- школяр
- соціохвойда
- камвхора
- анімешник
- пікселенабігатор
- гейтер
і так далі по відомим тобі типажам бордожителів

Ти можеш обрати будь-якого і написати історію, яку він міг би розповісти під час цієї мандрівки. Історія має бути максимально нешаблонною та їбанутою. Наче копіпасти пиздойоба.

Отже, уяви, що ви ти серед паломників, ви вмостилися біля вогника, або ідете шляхом і ти вибираєш типаж і, оповідаєш свою байку...

⋮⋮⋮   No. 4405

>>4404
> оповідаєш свою байку...
...і тут цей рагуль знову створює тематичний тред поза тематикою!

⋮⋮⋮   No. 4406

>>4405
От вам і тематика


File: 1512308692.635286-.jpg ( 3.27 MB , 1356x1267 )

⋮⋮⋮   No. 1746 [Reply]

Шо зі мною сі стало? Не можу читати. Геть!
2 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 1751 OP

>>1750
Жанри-хуянри. До речі, теж саме Дюну взявся читати. Загалом подобається, але десь на чверті бажання читати відпало геть.
Спробував сьогодні різне з Ільченка - не йде. Учора пробував Па - теж не йшло.
Хіба вчора коротке оповідання прочитав. Кому цікаво, непогане: http://www.azh.com.ua/lib/podorozhnii-sparta

⋮⋮⋮   No. 1755

в мене проблема з читанням бо звик до короткого жанру. якісь срані фейсбучні дописи, короткі статті і інша нет-хуйня. і тепер на шось нормальне банально не вистачає терпляки. пора закрити собі сайти не по роботі

⋮⋮⋮   No. 4396

>>1746
Некротус повстанус з могилус!

⋮⋮⋮   No. 4397

>>4396
Ці некроманти
На Кропивачі є скрізь.
Тред не втопиться.

⋮⋮⋮   No. 4398

>>4397
здається тільки на /l. але не страшно, до бамп ліміту лише 243 пости


File: 1527622545.235552-.png ( 513.87 KB , 720x400 )

⋮⋮⋮   No. 2546 [Reply]

Все це почалося давно, ще в самому дитинстві. Тоді мій дідусь разом з іншими старішинами села намагалися навчити нас, юних і зелених, розуму і розповісти як насправді влаштований цей світ. Але нам, як і будь-якому новому поколінню, на те вчення було якось насрати. Адже що цікавого є в бухтінні старого діда, який розповідає тобі про якісь зірки, коли коли набагато веселіше гурбою загнати дикого траарха до ями і, забивши його камінням, посмакувати свіжим м’ясом, чи залізти на тисячолітнього груба і розлякати секлоїв, змусивши їх пурхати довкола своїх гнізд, пронизливо кричати і світитися, або ж запрягти у воза двійко хрюбзуків і гайнути аж до самих гір розшукувати самородну мідь? Старші ж хловаки запрягали по три або й чотири хрюбзука, але для управління ними потрібна була гарна майстерність і не аби які нерви.

Проте, моєму бацьку все таки вдалося якото се відвернути мою голову від дурних занять і взятися за вивчення астрогомії з механікою. Точніше просто за вивчення механіки, в астрогомію я "вдарився" значно пізніше. Не знаю яко в нього вийшло то, може через гарну генетику, а мо’ й через прихований педагогічний потенціаль(пхе, де я таких слів нахвататися встих), та від дурних занять він мене майже відвернув. Чому майже? Ну тому що іноді я все таки вдарявивсь в старі діла беручи на озброєння нові знання і методи. Інколи виходило все успішно, інколи ні, а інколи бувало що результат ійшов зовсім не в тому напряму, в котрий його намагалися спрямувать і все це призводило до отримання епічної пизди, вибачаюсь за слово, від усіх моїх родичів і сусідів.

Та я ріс і росли мої знання. Від сих таки старійшин дізнався що ми живемо на кулі що зоветься планетою і йка обертається довкола зірки-сонця, що довкола сеї зірки крутяться ще шість чи сім (ніхто не був певен в сих даних) планет окрім нашої, кругом якої теж крутяться їхні супутники. Прямо як Лея і Дея у нашої планти. Ну а в деяких великих супутників великих планет є ще, як виявляється, ще суптники. Коли ж я спитав в кінці цієї цікавої лексії сіко то супутників може крутитись довкола супутників планет і чи є супутники у супутників супутників супутників(я правильну кількість супутників добрав?) планет, старійшини спочатку довго якось дивно гляділи на мене, а потім послали туди, куди не кожен порядин чоловік навіть свою жінку відсилає.

Власне, тоді старійшинська наука для мене скінчилась і я засів за книжки та сувої. Книжки мені подобались тим, що вони були зручні і зрозуміло писані, тоді як в сувоях текст був написаний часто дуже ненормальним почерком. Підмітивши сей факт і переказавши його батьку, я отримав невелику але точну лекцію про книгодрукування і всякі пристрої потрібні для цього процесу. На цілком логічне запитання чому ніхто сим тепер не замається, батько лиш розвів руками і промурчав щось про те що нікому, ніколи і взагалі воно не зовсім треба, коли доводиться виживати в дуже тяжких умовах.
Після цього я загорівся побудовою власного станка для книгодрукування.

Вивчивши усе до чого дотягнувся по даній темі, я вирішив зробити простий набір літер і дощечку, на яку вони будуть кріпитись.
Але, як виявилося, моїх навичок і вмінь було недостатньо для сього діла. Тож зібравши всі накопичені фінанси (а працював я тоді на водокачці помічником помічника механіка, або простіше - хлопцем на побігеньках) мені довелось звернутися до майстра різьби по металу. Очікувано, фінансів було занадто мало, їх вистачало лише на частину матеріалу, необхідну для заготовок літер.

Маю сказати, що усяка нормальна людина на мойому місці або забила б на це діло, але, будь вона упертюхом, почала б працювати й відкладати гроші на це, щоб через деякий час закінчити сю справу. Або забити на неї в процесі, як це роблять безліч людей які мріють про власні справи.

Але то був я, я був молодий, гарячий і нетерплячий. Тож мені прийшла в голову просто геніальна думка про те, щоб пограбувати серкву що стояла на пагорбі і за гроші, що я там знайду, закінчити роботу. Бог не буде проти, думав я, якщо частина грошей, що йде йому, піде на те, щоб зробити людям, несучим йому гроші, добро і цим простимулювати ще більше несіння грошей. Наївний малолітній ідіот.
Поночі, коли весь люд або сопе в дві дирки, або займається виробництвом нащадків, я поліз в будову серкву. Грізність великого замка на кованих дверях нівелювала прочиненість віко́н на висоті ледь більшій від землі ніж зріст чотирилітньої дитини. Грошей в церкві я взяв рівно стіки, сіки мені потребувалось на мій книгодрукувальний станок. Ну і йще тріхи на премію для конструкторського б’юро, себто для мене. Вся грошва була повністю віднесена до майстра на наступний день щоб він пошвидше почав роботу, а вже через кілька день, коли станок (ну як станок, дошка з літерами та прес) був готовий, його до мене принесли майстер, старійшини і кілька правохоронителів.

Після сього безрозсудного прочинку мене очікувала доволі цікава і недпередбачувана розвилка на шляху мого життя. За результатми сподіяного мене могли очікувати два дійства: або розтерзання моєї тушки дикими котами в Далекому степу, або ж підвішення за ногу до дерева і висіння так до кінця життя, який(кінець) наставав дуже швидко через недоїдання і крововилив в мозок.

Та, як виявилося, бог був якось не проти того що я взяв у нього невелику суму і послав до мене на суд в захистники одного трохи поїхавшого, проте дуже авторитетного старійшину. Сей чоловік, підбираючи ТАКІ епітети і ТАК закручуючи в танці слова культурні з обезціненою лексемою, ТАК покривав усіх присутніх, що ні в кого в результаті не залишилось сумніву в моїй невинності. Проте будь-який поганий вчинок не повинен був залишитись без покарання. Тож мій станок експропіювали на користь громади, а мене виперли до біса із селища без права на повернення на найближчі десять років.

Проте із зовсім голими руками мене не виганяли. Як і положено, мені виділили арбалет із невеликою кількістю стріл, трохи їжі, одежу і ножа. Мати, як і кожна мати, при прощанні плакала навздир, називаючи всіх старійшин іродами що забирають в неї єдину дитину (скромно промовчавши про той факт що у неї окрім мене ше два сини і одна дочка). Батько ж назвав мене чомусь прометеєм четвертої планети, дав кілька золотих монет (- Бери, бери, ми собі ще заробимо а тобі ціго пригодяться) і міцно обійняв на прощання.

Ось так й почалось моє вигнання довжиною в ... в чорт зна вже скільки, зараза, років!

Далі буде...
31 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2667

>>2661
Окей, можна вважати за третю змістовну пропозицію. Допишу, над чим працюю, і вернуся до вас виводити з того сюжет.

⋮⋮⋮   No. 2677

Біііімп

⋮⋮⋮   No. 4385

бімп. бімп-бімп

⋮⋮⋮   No. 4386

>>4385
Трід помер, іди спати

⋮⋮⋮   No. 4394

>>4385
некромант в треді?


File: 1591000555.721029-.jpg ( 10.83 KB , 200x335 )

⋮⋮⋮   No. 4387 [Reply]

Прочитав роман Володимира Винниченка «Чесність з собою». Старий у ньому відверто пропагує легалізацію проституцію та називає її «такою ж самою роботою як і інші» від імені головного героя. Як на 1914 рік це досить таки прогресивний погляд. Також він ставить під сумнів загальноприйняті норми моралі. Можливо, це якось перегукується з філософією конкордизму Винниченка, але я не певен. Енівей, чудовий твір, краще б його на українській літературі школярам викладали.

File: 1582488392.214349-.png ( 135.99 KB , 500x281 )

⋮⋮⋮   No. 3883 [Reply]

Чи етично викладати алгебру в школах ?
Пародія на безсуттєву скандальність і інші якості сучасних ток-шоу і світу в цілому .

Офелія Ванденбурґ_Доброго дня , шановні телеглядачі , з вами я , Офелія Ванденбурґ . Ви дивитесь ток-шоу "Кульмінація" . Сьогодні мова піде про одну з найскандальніших тем цього тижня : "Чи етично викладати алгебру в школах" . Нагадую , уся справа в тому , що молода циганська сім'я з Молдови не далі як кілька днів тому , заявила , що не хоче , щоб їх діти вивчали алгебру , в зв'язку з далеко не цензурними асоціаціями деяких геометричних фігур , вигляду алгебраїчних рівнянь , та ще декількома пунктами . Одним з таких пунктів , на приклад є їхня думка про алгебру , як на лише одним з можливих поглядів на взаємозв'язок речей у цьому світі ... і вони з ним не згодні , в зв'язку з чим , як я вже сказала , прагнуть домогтися скасування обов'язкового навчання алгебри в школах , чи хоча б по двобічній згоді , звільнити їхніх дітей від уроків алгебри . Доброго дня також нашим гостям , які на даний момент знаходяться за кулісами , оскільки є доволі відомими людьми , і будуть з'являтися у залі , відповідно до ходу нашої дискусії . Ну що ж , почнемо , перший гість , що ввійде зараз до зали - Богдан Підгірний , очільник сільської ради села Острівці .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_То ж , Богдане , як ви гадаєте , чи етично викладати алгебру в школах ?
Богдан Підгірний_Так , це досить складне питання , та все ж моя позиція , така , що напевно етично
Офелія Ванденбурґ_Етично ?- А які аргументи вашого висновку ?
Богдан Підгірний_Я схиляюся до такої думки , тому що алгебра наука чисел , і вона не може містити в собі щось неетичне в принципі . Також я , як доволі досвідчена людина , хотів би зробити вам подарунок . З поваги до вас , і з вдячності за запрошення , я б хотів подарувати вам цю банку огірків , це справжні острівецькі огірки середнього посолу . Найкращі огірки Вінницької області .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_Гаразд , наш перший гість думає , етично . Свою позицію я поки що не висловлюватиму за для об'єктивності дискусії , так ? Так , а що думає наш наступний гість , член руху українських колекціонерів безоднозубих граблів , вітаймо Валерія Сома !
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
ВАЛЕРІЙ СОМ_Доброго дня глядачі , я б хотів , одразу розставити усі крапки над і , моя думка відрізняється від думки пана Підгірного , я не згоден , алгебру в школах викладати не етично . Не можна допустити , щоб наші діти росли оповиті розпусними формами , і диктатурою одного світогляду .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Богдан Підгірний_Що , та що це за неук ? - Офеліє , хто це такий , і що він тут взагалі робить ? - хто ти такий , і що ти мелеш ?
Офелія Ванденбурґ_Прошу тиші в залі , панове . Такі поважні люди , як ви не повинні опускатися до рівня ницих і розбещених формами фігур , геометрів .
Богдан Підгірний_Гаразд , не будемо розводити тут бозна що , але я думаю рівень успішності в житі кожного з нас показав , хто ким є , "КоЛеКцІоНеРуШкО" !
Офелія Ванденбурґ _Хоч ми вже вислухали цікаві думки поважних і освітчених осіб , але ти не менш представляю нашого останнього на сьогодні гостя , голову Спілки ткачів-бандуристів України , – Олега Сидоренка !
Олег Сидоренко_Вітаю зал , вітаю шановних гостей , не хочеться тягнути дикого лісового кота за хвіст , тому скажу , я не згоден з жодною думкою , алгебра за своїм єством , це етико-неетична наука , що має певну історію та певний досвід в обох напрямках .
Офелія Ванденбурґ _Що ви хочете цим сказати ?
Олег Сидоренко_Я б хотів підкреслити цим необхідність проведення експертизи на вищому науковому рівні .
Богдан Підгірний_Що , та ти уявляєш в чому сумніваєшся , придурок ?
Олег Сидоренко_Як ти мене назвав , гад .
Богдан Підгірний_Так , як почув , пі(мат , як завжди прикритий хрестоматійним звуком) , пі , пі , пі , пі , ти хто такий взагалі , пі , щоб висловлювати свою думку , пі . Запхни , пі , собі в пі , свою думку !
Олег Сидоренко_Та пішов ти , недоумок .
(Олег вибризкує на Богдана склянку з водою , вода потрапляє на Валерія)
Валерій Сом_Ах , ти , пі пі . Ти не знаєш на кого нарвався !
Офелія Ванденбурґ _Будь ласка , заспокойтеся . Охорона !
Богдан Підгірний(до Валерія Сома)_Я , я знаю про що кажу , А ти козел . пі пі !
(охорона розтягує учасників баталії )
Офелія Ванденбурґ _Прошу пробачення шановні панове телеглядачі , до наступних зустрічей . Тема нашої наступної дискусії : " Як впливає на чорнобілсть чорно-білих цуциків , впливає вживання ними геномодифікованих продуктів ." . До наступної суботи .
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3892

File: 1582986473.570515-.jpeg ( 42.8 KB , 610x320 )

>пробіли перед знаками пунктуації

Повбивав би.

⋮⋮⋮   No. 3893 OP

>>3892
Стиль раннього Курки саме цим і був характерний.

⋮⋮⋮   No. 3909 OP

File: 1583612786.230272-.jpg ( 555.25 KB , 1920x1440 )

Ловить курей робота непроста ,
І за качками бігати нелегко ,
А Антафракт в процентах близько ста
Ловить качок курей або лелеку .
Він біжить жваво й знає все :
Хто побіжить куди і полетить .
Ген вже когось в нору несе ,
Заніс і тихо собі їсть .
І благородно звався - Антафракт ,
Мав непогану силу й думку .
В норі у нього було все – це факт ,
А сам був спритний і розумний .
Раз вийшов Антафракт з нори ,
Зустрів сусіда по дорозі .
Сусіда каже : «Розсуди ,
Я суперечку вирішить не в змозі» .
«Тут ми із братом посварились»
- Продовжив мовити сусід
«Що ліпше порошок і мило ,
Чи м'ясо та солоний хліб»
Багато бачив Антафракт ,
Та чув немало у житті .
Та щоб таких незнаних саг ,
То і не знав він взагалі .
Він здивувався і збліднів ,
Подумав мабуть у цей час :
Що краще порошок чи хліб?
І по яким критеріям ?
Спитав сусіду «Звідки спірка ,
І де ви ще таку знайшли»
-«Це брат хотів дізнатись мірку ,
З якою все це оцінить»
Три дні тому він загорівся
Здуру цім питанням ,
І день тому зі мною спірку
Затіяв без вагання .
Спочатку розповів про суть ,
Щоб міг його я зрозуміти .
Запевнив : «Ці думки підуть ,
Лиш поможи ти розсудити»
«Я ж знаю що ти ліпше всіх :
Розумний і кмітливий .
Ти зможеш розв’язати спір ,
Бо я у тебе вірю !»
На що запевнив Антафракт :
«Думкам в цій складній сфері
Я присвячу свій вільний час ,
Подумати лиш треба »
Розпрощалися вони ,
Антафракт пішов до себе .
І різні почались думки
У погляді на небо…

⋮⋮⋮   No. 4371

Почитав на поетрі. Погано, але мемно.

⋮⋮⋮   No. 4373

>>3892
>Повбивав би .
пофіксив


File: 1589828775.150945-.jpg ( 798.81 KB , 2815x2956 )

⋮⋮⋮   No. 4331 [Reply]

Хочу вкотитися в герметизм і вікканство.

Порадьте літературки. Можна англійською.

⋮⋮⋮   No. 4369

File: 1590212317.421285-.png ( 13.43 KB , 470x359 )


⋮⋮⋮   No. 4370

>>4331
Ніколи не чув про таке, але звучить складно.


File: 1589487039.897713-.png ( 112.67 KB , 189x255 )

⋮⋮⋮   No. 4309 [Reply]

Увага в /v/ відбувається розробка гри. За основу взятий міфічний персонаж з інтернету Їрк https://animorphs.fandom.com/wiki/Yeerk
Дійство в грі зав'язана на піонерках та власне їх вбивцею Їрком.

Графомани різного пошибу та майстри пера заохочуються до написання сюжету гри, діалогів та вигадування левелів.
Нитка розробника:
https://www.kropyva.ch/g/res/2154.html#2871
12 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4357

>>4337
глава перша. пробудження
ніч.
їрк вибирається з озера відчуваючи первісний голод. здається на цій планеті є достатньо біомаси щоб його утамувати. біомаса схоже має ознаки розумної форми життя - але це одназначно нижча раса. а призначення нижчої раси - тамувати їрків голод.
завдання - набрати певну кількість енергії.
особливості - піонерки наївні, повільні і не становлять значної небезпеки

глава друга. пора зачаїтись
день.
їрк за ніч встиг трішки познайомитись із культурю землян - і нехотячи усвідомлює що вони можуть нести певну небезпеку. після ночі вожаті почали щось підозрювати. здається варто трішки перечекати не здіймаючи галасу.
завдання - протягом дня (4хв?) їрк має харчуватись лише новоприбулими піонерками, що не встигли зареєструватися, щоб не викликати зайвих підозр
особливості - час від часу до австобусу назустріч новоприбулим виходить вожата

глава третя. пристрасть
ніч.
споглядання землян пробудило в їркові древню пристрасть. схоже звичайне насильство не взмозі втамувати її. потрібно спробувати щось інше.
завдання - споглядання лейсбійської любови протягом двох хвилин сумарно.
особливості - час від часу парочки піонерок вибираються в затишні куточки щоб краще пізнати одна одну. коли дівчата усамітнюються - в їрка на мінімапі з'являється позначка. його завдання підійти близько до них та простояти сумаро 2хв. поки кохаються парочка не помічає їрка. він може перекусити ними, але цим втрачає можливітсь втамувати пристрасть. після завершення їркові доволі небезпечно нападати на дівчат, оскільки їх двоє

глава четверта. емпатія
день.
після ще ближчкого знайомства їрк мимоволі пройнявся людськими емоціями. і крім пристрасті, яка наразі потамована, він відчуває ненависть до комунізму. їрк усвідомлює що це не його емоції, що вони належать нижчій расі - але ніяк не може позбутись цієї ненависті. тому вирішує її вихлюпнути
завдання - осквернити три пам'ятники комунізму. їрк не дуже розуміє, що означає осквернити - тому перед кожним актом вандалізму мусить заглянути в бібліотеку в пошуках варіянтів. (обісцяти, намалювати матюк (спершу треба знайти фарбу), вручити леніну український прапор)
особливості - після страшної ночі піонерки все частіше ходять групками.

глава п'ята. полювання
ніч.
розгнівані наругою над світлими ідеями комунізму вожаті вирішують влаштувати нічне полювання на шкідника. їрк більше не має бажання ховатись (після того як він емпатував негідним землянам вони сміють на нього полювати!). він вирішує знищити корінь зла - вожатих
завдання - вбити двох вожатих
особливості - вожаті ходять із ліхтариками, поряд з ними здебільшого є ще кльіка піонерок. більшість пінерок ходять групами, проте траплються поодинокі

глава шоста. втеча
день.
схоже їрків план не спрацював. вбивство вожатих не заспокоїло чи налякало населення табору - натомість таборитяни викликали підкріплення. саме час їркові сховатись до штольні
завдання - перечикати день (6хв?)
особливості - в штольні є кілька входів. їрк може пересуватись як штольнею так і табором. в таборі з'являються особливо небезпечні гандболістки. та й м'ясо в них жилаве. в штольні водяться гігантські слимаки - не дуже небезпечні, але й не дуже поживні. в штольні прокрадаються групки піонерок - чим далі тим більше. крім того у їрка є суперник - служитель культу перуна. їрк не може здолати його, а язичник викрадає піонерок, що могли б послугувати їдлом для їрка

⋮⋮⋮   No. 4361

>>4357
Дякую, додав до ідей.

⋮⋮⋮   No. 4362

>>4361
до, оскільки гавнячити ідеї куди простіше ніж їх реалізовувати - текстів ближнім часом не буде потрібно, я так розумію.
пишіть якщо що. люблю продумувати і балансувати механіки (переважно в настолках, але хз)

⋮⋮⋮   No. 4363

File: 1590006617.163904-.png ( 16.81 KB , 342x436 )

>>4357
> їрк за ніч встиг трішки познайомитись із культурю землян

⋮⋮⋮   No. 4365

>>4362
Так, дякую, безос. Як закінчу з Їрком, що буде нескоро. Хочу щось поменше взяти. Можна буде якусь настолку реалізувати. Віртуально - простіше ніж на папері видати.


File: 1589879668.119164-.jpg ( 127.49 KB , 398x565 )

⋮⋮⋮   No. 4339 [Reply]

Це пиздець. Як можна у восьмому класі задавати таку залупу? У восьмому класі, блядь! Ну ж читали вже більш-менш серйозні твори, а тут ВІТЬКА+ГАЛЯ. Ті мудні, які складали програму, вони нас за неповноцінних сприймають чи що?
12 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4353

>>4350
очевидно. в тебе це викликає занепокоєння?

⋮⋮⋮   No. 4355

Ввести вивчення коміксів 30х-60х в програму зарубіжної літератури

⋮⋮⋮   No. 4356

File: 1589897349.969468-.gif ( 601.77 KB , 320x240 )


⋮⋮⋮   No. 4358

File: 1589927259.217476-.png ( 856.3 KB , 614x3847 )

>>4339
Думаю, це такий прорахований крок, щоб втертися у довіру і створити тему для обговорення серед учнів.

⋮⋮⋮   No. 4359

>>4339
Так, так, як так можна.
Пам'ятаю ми в 8 класі Байрона та Адама Сміта в оригіналі читали, а ще Аквінского на перервах. О це був час, не те що зараз сидять мемчики дивляться, а не те щоб хочаб книгу про Вітьку да Галю прочитати.
Ну, це звичайно не Наймичка Шевченка, але я думаю теж про кохання і про потенційни загрози?


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]