[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1600344591.809077-.gif ( 10.19 KB , 200x199 )

⋮⋮⋮   No. 4693 [Reply]

Мій дім — бетонна коробка
Що захищає мене від радіації гормонів інших людей
Невідчутний носом сморід яких роз'їдає шкіру
Зневага-192 і заздрість-211
Випромінювання альфа, бета, гамма, омега
В різних ізотопах розсіяна бентега
"Прощавайте", — скажеш, але ненадовго
Платити ж відсотки за неоплатним боргом
Перед всіма, в кого взяв
Коли нічого не мав

⋮⋮⋮   No. 4694

О, ви граєте в майнкрафт?


File: 1592226269.42308-.png ( 100.09 KB , 365x480 )

⋮⋮⋮   No. 4410 [Reply]

Мілітарної літератури нитка

Почну її я з відгуку на книгу В. Ананьєва "Сліди на дорозі":
Важко сказати про що саме ця книга і чим вона чіпляє, що навіть я, зі своєю швидкістю читання, прочитав її за 2 дні. Мій вердикт - це дуже цікава книга, це книга про людину, яку не встигла засмоктати цивільна рутина, яка змогла абстрагуватися і подивитися на себе зі сторони. Особисто я все більше відчуваю, що мало знаю себе і все, що я роблю - то соціальне програмування, що я це лише гвинтик, тому, прочитавши книгу людини, що знаходилася на узбережжі життя та смерті я замислився вперше за довгий час - а чи варто воно того? Чи принесе мені щастя продуктивна праця, жінка - гараж - машина? Навіщо це, коли я не буду щасливим? Чи щасливіша людина з усім цим за солдата, що вперше за 3 дні смакує щось солодке? Взагалі, це доволі глибока книга, мені важко перетравити її. Багато хто може сказати, що це прості переживання головного героя, але в цих дитячих, часто наївних переживаннях я побачив новий світ і фактично познайомився з новою людиною. Особисто я дуже рекомендую книгу до придбання. Дякую за увагу.

⋮⋮⋮   No. 4412 OP

Додам - у цій книзі я вперше побачив таку фічу як QR-коди, які ведуть на фото, відео з місця подій. Дуже сильно підвищує сприйняття книги, досвід украй цікавий

⋮⋮⋮   No. 4413

>>4412
Теж читав цю книгу. Якісна річ. Валєра якщо й далі буде писати - буде стронговим письменником.

⋮⋮⋮   No. 4510

>>4410
Багато тематичних телеграм-каналів радять творчість німецького письменника, ветерана двох світових воєн Ернста Юнгера.

⋮⋮⋮   No. 4688

File: 1599511713.394082-.jpg ( 70.3 KB , 398x565 )

« — Слухайте, — сказав він Швейкові, який байдуже розглядався навколо. — Тільки ще раз наверніться мені під руку, — довго мене не забудете! Відведіть його!

Поки Швейка відводили назад у шістнадцяту, слідчий Берніс викликав до себе наглядача Славіка.

— Аж до остаточного вирішення, — наказав він коротко, — Швейк надсилається в розпорядження пана фельдкурата Каца. Приготувати папери про звільнення і з двома конвойними відвести до пана фельдкурата.

— Чи накажете відвести його в кайданах, пане поручнику?

Слідчий грюкнув кулаком по столу:

— Йолопе! Я ж вам ясно сказав, приготувати папери про звільнення.

І все, шо назбиралося за день у душі слідчого: і капітан Лінгарт, і Швейк, — вилилось бурхливим потоком на наглядача і закінчилося словами:

— А тепер розумієте, що ви коронований осел?

Так годилося б називати лише королів і цісарів, але навіть і звичайний наглядач — особа некоронована — не був задоволений таким звертанням. Виходячи від слідчого, він кoпнув в'язня, який прибирав у коридорі.

Щодо Швейка, то наглядач вирішив залишити його бодай одну ніч у гарнізоні, хай ще зазнає втіхи.

Ніч, проведена в гарнізонній тюрмі, завжди викликає приємні спогади. Поряд шістнадцятої був карцер-одиночка, похмура діра, звідки й цієї ночі розлягалося виття замкненого в'язня, що йому фельдфебель Ржепа з наказу штабного наглядача Славіка ламав ребра за якусь дисциплінарну провину.

Коли виття затихло, в шістнадцятій стало чути тільки тріскання знайдених у білизні вошей, які попали під нігті в'язнів.

Над дверима, в заглибленні стіни, стояла гасова лампа з дротяною запобіжною сіткою. Лампа світила тьмяно і коптіла. Запах гасу змішувався з випарами людських немитих тіл і смородом параші. Після кожного користування параша відкривала свою поверхню і випускала нову хвилю смороду в, шістнадцяту.

Недоброякісна їжа утруднювала процес травлення, і більшість людей страждала від накопичення газів, які випускалися в нічну тишу. В'язні перегукувались один з одним тими сигналами під різні жарти.

У коридорах було чути розмірені кроки вартових, коли-не-коли у дверях відчинялося віконце і в нього зазирав наглядач.

З середніх нар чулася тиха розповідь.

— Мене перевели сюди після невдалої втечі. Раніше я сидів у дванадцятій камері.

Там ніби тримають за легші провини. Одного разу привели до нас сільського дядька. Він дістав чотирнадцять днів за те, що приймав до себе на нічліг вояків.

Спочатку думали — це політична змова, але потім виявилося, що він робив це за гроші. Селянина мали посадити між дрібними злочинцями, але там було вже повно, і він потрапив до нас. Якого тільки добра він не приніс із собою з дому, і чого йому не напередавали! Йому дозволили чомусь харчуватися власними продуктами в додаток до тюремної їжі. І курити дозволили. Приніс він із собою дві шинки, величезну хлібину, яйця, масло, сигарети, тютюн — одне слово, все, що душа забажає, і все тримав у двох торбах. Цей дурило збирався усе те зжерти сам.

Навіть не здогадався поділитися з нами, як робили інші, коли щось діставали. А коли ми почали у нього випрошувати, він, скнара, все ні та ні. Він, мовляв, сидітиме тут чотирнадцять днів і може зіпсувати собі шлунок тією капустою та гнилою картоплею, що нам дають на обід. Він обіцяв віддавати нам усю тюремну страву і тюремний хліб, бо вони, мовляв, його не цікавлять. "Діліться, — каже, — поміж собою або міняйтеся по черзі". І знаєте, такий був панський песик, що навіть не хотів сідати на парашу, а чекав другого дня, щоб на прогулянці зробити це у вбиральні. Це розпещене створіння принесло з собою навіть туалетний папір.

Ми йому сказали, що нам начхати на ту його порцію, і терпіли день, другий, третій. Чолов'яга жер шинку, мастив хліб маслом, лупив яйця, одним словом, жив як у бога за пазухою. Курив сигарети й не хотів навіть дати комусь бодай хоч раз затягнутися. Вам, казав, заборонено курити, і якщо наглядач побачить, то йому, мовляв, нагорить. Так ми терпіли три дні. А на четвертий день вночі з ним і порахувалися. Вранці скнара прокидається, — а я вам забув сказати, що він завжди вранці, вдень і ввечері, перед тим як напхатися, молився. Довго молився. Отже, й тепер помолився і давай нишпорити в своїх торбах під нарами. Торби лежали на місці, але були сплющені й зморщені, як висушена слива. Бідолаха почав репетувати, що його обікрали, що там залишився тільки туалетний папір. Спочатку він думав, що ми жартуємо, просто все сховали кудись. І каже нам, та ще так весело: "Гей, ви, шалапути, ви ж однаково мені все повернете, але ніде правди діти, гарно у вас це вийшло".»

⋮⋮⋮   No. 4690

>>4410
Безодню Сорда з нашої 93-ї бригади читали?


File: 1517326375.396628-.jpg ( 59.47 KB , 620x413 )

⋮⋮⋮   No. 2043 [Reply]

Обшім, жопа нєгра — це, так би мовити, замкнута система, не уязвіма до внєшніх іноземних політичних зазіхань. Тим-то я вважаю, що єдиним сприятливим майбутнім для України є жопа нєгра. Самі подумайте: температура в жопі нєгра цілий рік становить 39 градусів. Це вище, ніж, приміром, у Єгипті. Одразу пропадає потреба у закупівлях газу, зате ми можемо випускати гази на експорт! Шахтарство знову стане престижною професією, жителі Донбасу зможуть повною мірою реалізувать свою сущность і суміщати приятне с полєзним, прочищаючи анальні шахти. Причому жопа має бути імєнно нєгра, потомушо вона має характерний мускусний запах, которий одпугує нацистів, у тому числі москальських нацистів. А уявіть, як нею можна буде задобрювати чорноземи!
6 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4629

Коли трапляється якесь гівно, завжди знайдеться людина, яка скаже: "Я так і знав! Знав, що так буде! В мене було передчуття!". Це одна з властивостей гівна — народжувати людей, здатних його передчувати.
(Хліб із хрящами)

⋮⋮⋮   No. 4663

>>4628
вау. звідки уривок?

⋮⋮⋮   No. 4664

>>4663
Долучаюся до питання, не гуглиця.

⋮⋮⋮   No. 4665

>>4663
>>4664
Хліб із хрящами

⋮⋮⋮   No. 4667

>>4665
дякую тобі!


File: 1598812425.997721-.jpg ( 90.19 KB , 800x600 )

⋮⋮⋮   No. 4632 [Reply]

Я — як і всі. І штани з полотна.
І серце моє наган.
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран
21 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4655

>>4650
Уявив цей пиздець -
Яйця втягнулися в черевець.

⋮⋮⋮   No. 4656

І бонус: альтернативний вірш про Шідзуне.

Пізно ввечері Шідзуне
Під каштан закладку суне
І попалася, незграба:
Мент іде — не чує баба!

⋮⋮⋮   No. 4657

>>4656
Аплодую стоячи.
>>4652
Це Кропивач. Тут за все їбуть, аби було бажання, а за неправильно проставлені коми їбуть в /u/.

⋮⋮⋮   No. 4660

>>4657
І переповнився поезією Кропивач -
Настав час пісеньки складати.
Контенту треба дохія,
Але не робим - ніхія.

⋮⋮⋮   No. 4661

>>4660
Пісня взята з допоміжних матеріалів для дошкільного навчання.

Хуйкотик, Хуйкотик
Взяв піструн у ротик.
Смокче жваво,
Як шалава.
Справжній ідіотик.

Вибачте, не втримався.


File: 1593388211.201827-.png ( 387.74 KB , 640x438 )

⋮⋮⋮   No. 4421 [Reply]

Сучасного українське чтива нитка

Так подумав - хочу почитати щось українське, шо б зайняло окреме місце в моїй руці, з програми ЗНО пам'ятаю виключно нудоту про всохлу грушу та інші проблеми села, що ніяк не резонують з моїм нутром, тож прошу порекомендувати щось актуальне.

⋮⋮⋮   No. 4423

Подерев'янський, Жадан, Кідрук.

⋮⋮⋮   No. 4424

File: 1593445783.487392-.jpg ( 143.2 KB , 520x685 )

File: 1593445783.487392-2.jpg ( 48.27 KB , 300x474 )

File: 1593445783.487392-3.png ( 816.19 KB , 548x761 )

File: 1593445783.487392-4.png ( 810.06 KB , 547x850 )

Можливо ці книги будуть тобі цікавими.

⋮⋮⋮   No. 4594

File: 1595885846.307324-.png ( 738.6 KB , 1000x750 )

File: 1595885846.307324-2.png ( 120.69 KB , 480x620 )


⋮⋮⋮   No. 4604

>>4421
"Далекий простір" - соціальна фантастика 10 з 10.

⋮⋮⋮   No. 4608

фелікс австрія
музей покинутих секретів
танго смерті


File: 1595356827.638431-.jpg ( 143.95 KB , 472x709 )

⋮⋮⋮   No. 4513 [Reply]

Вітаю! Створив гру в жанрі інтерактивної літератури "Кафкіянець 2000" на рушії ink. Ліричний герой – збірний образ, але вигадувати мені нічого не довелося, гра дуже автобіографічна. Більшість описаного відбувалося особисто зі мною.

Грати без реєстрації та смс – https://kafkian2000.gitlab.io/

Кому сподобається, може допомогти з малюванням, перекладом на англійську та грошима.

Якщо ви маєте що сказати – пишіть на пошту [email protected]
4 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4519

Вкотре спостерігаю надрозумів, які жебрають, не маючи навіть більш-менш прийнятного продукту.

⋮⋮⋮   No. 4520

File: 1595360213.152787-.jpg ( 90.03 KB , 941x653 )

>>4513
Бірдмане, не треба ось так другим абзацем одразу про донат. Це неправильна тактика. Це треба нижче. Це відбиває більшу частину мотивації ознайомитися з грою.

⋮⋮⋮   No. 4521

>>4520
Ти хоч додай абзац короткого опису сюжету.

⋮⋮⋮   No. 4522

>>4513
Завтра прочитаю, якщо час буде. Я взагалі-то маю совість сильно не критикувати безкоштовний продукт, але до порад безосів раджу прислуховуватися.

⋮⋮⋮   No. 4601

>>4521
Двоїню


File: 1595108168.853041-.jpeg ( 7.53 KB , 243x208 )

⋮⋮⋮   No. 4473 [Reply]

Щоб нитки инші
Не засирати
Сюди ходімо
37 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4549

Некробапер бампав, бампав
і здох нахуй.

⋮⋮⋮   No. 4591

>>4549
Непогана є ця нитка,
Тож чому б її не воскресити?
Цікаву тему нам обрати треба
І усім разом її обговорити.

Бо нитка ця підвищує
Скіли в писемному мистецтві -
Писав, як неук на початку
Вкінці досяг найвищого майстерства.

⋮⋮⋮   No. 4592

>>4591
І здох нахуй.

⋮⋮⋮   No. 4593

>>4592
Усі ми станемо минулим -
Коли загасне думка в тілі.

⋮⋮⋮   No. 4599

>>4593
У вічній мерзлоті
Знайдуть наші тіла
Розщеплені на атоми.
Обвітреними хатами
Зустріне ляльок без очей
Висмокчуюче місто.


File: 1595544200.414676-.jpg ( 13.89 KB , 278x442 )

⋮⋮⋮   No. 4537 [Reply]

Хто читав? Що думаэте?
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4543

>>4542
> э

⋮⋮⋮   No. 4544 OP

>>4543
в чому проблема?

⋮⋮⋮   No. 4545

>>4544
в нехаляльній розкладці

⋮⋮⋮   No. 4546 OP

>>4545
все по плану

⋮⋮⋮   No. 4547

>>4546
Ніхто тобі тепер відповіді не дасть.
Дивись, що тобі тепер треба зробити:
1. Прибрати російську розкладку, записавши процес на відео.
2. Кожного дня, протягом двох тижнів записувати відеозвіт і показувати, що не маєш російської інфекції.
3. Вбити десять снігурів.
4. Розіп'яти двох донбаських хлопчиків.
5. Згвалтувати сім бабусь з Донбасу.


File: 1594375257.014902-.jpg ( 78.65 KB , 398x565 )

⋮⋮⋮   No. 4453 [Reply]

Є в когось електоронна версія книги "Javascript для дітей" в українському перекладі
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4457

на букві їх часто по 200 продають. На сайті всл можна купити електронкую

⋮⋮⋮   No. 4459 OP

>>4455
>>4456
Для мене багато

⋮⋮⋮   No. 4460

>>4459
Хоч сказати сидіти перекладати майже 300 сторінок книжки українською
потім сидіти форматувати і оформляти саму електронну книжечку
буде менш затратно ніж заплатити 250 грн
і отримати друковану версію на руки ?

⋮⋮⋮   No. 4461

>>4460
> Javascript для дітей
ясно
ок зуммер

⋮⋮⋮   No. 4462

File: 1594418645.089823-.jpg ( 63.06 KB , 400x507 )



File: 1593645094.968782-.jpg ( 52.83 KB , 454x422 )

⋮⋮⋮   No. 4426 [Reply]

Доброго вечора, бажаю здоров'я. Останнім часом дивина коїлася в голові, і тепер вона вилилася в це. Приємного прочитання.

Він підійшов до дверей. Запах квітів знову вдарив у ніздрі, дихати стало важче, а ще треба було натиснути кнопку дверного дзвіночка. Але, попередньо всоте повторивши «Анно, ти мені подобаєшся, нумо зустрічатися», Андрій таки підняв руку і жамкнув нею по кнопці. Прозвучала тиха мелодія, та ніхто не відчинив. Постоявши декілька хвилин, він подзвонив ще раз. Тиша і далі оточувала цей поверх. З думкою про те, що нікого зараз, певно, немає вдома, Андрій розвернувся і було почав йти до виходу з під’їзду, але почув гуркіт, що пролунав з квартири Ані. Андрюха озирнувся. Холодний піт від переляку почав накопичуватися на місці лоба, де починало рости волосся, тремтливий погляд зиркнув на двері. Парубок повільно повернувся до дверей й імпульсивно схопився за ручку. Від зусиль вона клацнула і двері відчинилися. Андрій простояв у такому положенні щонайменше хвилин 10. Та людська допитливість перемогла дитячу невпевненість й він, поклавши квіти на килимок, зайшов у квартиру.
Вона зустріла його стійким запахом нафталіну, яким оброблювали куртки та шуби у шафі. Були куртки, що висіли на гачках на дверях. Внизу знаходилася поличка для взуття – типовий вхід до квартири. Андрій роззувся й скромно поставив свої туфлі на килимку, щоб не займати місця. Після цього перед хлопцем відкрилося «перехрестя» - коридор вів до чотирьох дверних отворів. Один з них був зачинений.

Андрюха постояв ще 5 хвилин, очікуючи, що його хтось зустріне - чи сім’я, чи грабіжники. І знову жодної ознаки присутності когось у квартирі. Тоді юнак пройшов уперед і зазирнув до найближчого отвору. Там знаходився санітарний куточок – раковина з тумбою, душова кабінка й пральна машина, що закінчила цикл і тепер стояла в очікуванні того, що хтось забере у неї одяг та розвісить його. Користуючись моментом, Андрій помив руки з милом і витер їх білим рушником, а потім повернувся у коридор. Він вирішив знайти Анну хоч би там що і дізнатися, чи все гаразд з нею.

Настала черга другої кімнати. Це була чорно-біла кухня з поєднанням дерев’яної фурнітури, а саме тисові стільці та стіл. У кутку знаходився гігантський холодильник до самої стелі. Він виглядав масивно і, певно, міг вміщати у себе багато продуктів на місяці наперед. Навпроти, на індукційній плитці стояв відкритий горщик з тушкованою картоплею та схожими на гриби шматочками невідомо чого, у раковині валялися недомиті вилки та ложки, а електричний чайник сумно випускав із себе залишки пари. На підвіконні стояли декілька кактусів, один з яких вже встиг розквітнути, а на столі стояло 2 тарілки, готові до трапезування, як і набори столових інструментів, що лежали поряд. Година була обідня, тому було очікувано побачити приготування сім’ї. Тут також нікого не було, і це все більше і більше насторожувало Андрія.

Вийшовши у коридор, молодий чоловік підійшов до третіх, зачинених дверей. Звідтіля лунали незрозумілі чоловічі та жіночі звуки. Намагаючись відчинити двері, Андрій зрозумів, що вони не були замкнені, тому продовжив сміливіше. Але чи було воно варте того?
На підлозі валявся телевізор, а перед хлопцем закляк пейзаж: його кохана, червона та безпорадна, з заклеєним ротом, лежить на скуйовдженому ліжку, а над нею повільними рухами тазу вперед-назад «працює» її батько. Те миле кругле обличчя, що ще вчора посміхалося, ті сірі очі, що гострим поглядом прострілювали серце Андрія, ті невеличкі рожеві губи, що були зараз сховані під шаром ізоляційної стрічки – тепер це лише обличчя страждань і мук та байдужий погляд, який дивився невідомо куди. А зверху знаходилося червоні пузо та пика чоловіка середніх років, поважної людини серед батьківського комітету та й загалом хорошої особистості на перший погляд – отця Анни, Сергія Петровича.

⋮⋮⋮   No. 4427 OP

«Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість.», - повторював Андрій про себе. Він намагався описати емоції, що він відчував та їх було занадто багато і всі вони змішалися занадто швидко, щоби ще встигнути виокремити хоча б якісь. Намагаючись побороти оціпеніння у ногах та руках, хлопець почав повільно зачиняти двері, але вони зрадливо скрипнули. Батько Ані та Аня озирнулися і побачили заплаканого червонопикого тюхтія, який намагався не показувати свої емоції, але безуспішно. Погляд дівчини пошматував романтичне серце наївного хлопчика на грубі шматки. Юнака неначе мокнули у відро зі смолою та шипами для конячих копит. Кожен рух тіла завдавав хлопцю нестримний біль, як моральний, так і фізичний. Батько Анни, побачивши цю ситуацію, реготнув своїм баском й примовив: «Приєднуйся до нашої вечірки. Місця для всіх вистачить.» і продовжив займатися сексом з Анною. У відповідь пролунало глухе й наче вичавлене «йой».

Для того, щоб оговтатись, Андрію знадобилося 3-4 хвилини. Погані думки оволоділи очищеною свідомістю хлопця. За цей час було продумано багато способів самовбивства й багато варіантів останньої записки, реакції рідних та близьких і тому подібне. Серед таких думок з’явилася одна зовсім божевільна й відкинута ще на початку. Але вона поверталася знову і знову, як і зараз. Не маючи сил боротися з самим собою, Андрій почув ту думку ще раз. Погодитися на пропозицію. Так, він зробив це. Він осмілився хоча б на цей вчинок за останні часи. Намагатися зізнатися у коханні протягом місяця? Яким же дурнем та невігласом був він. Відчай та небажання повертатися додому, як і страждати, затьмарили ясність та адекватність Андрія і він погодився на пропозицію батька.

Він почав повільно роздягатися. Щоб зняти чорні шкарпетки та чорну сорочку, хлопцю знадобилося п’ять хвилин. Щоб зняти чорні штани від костюма – три. А на те, щоб зняти труси – десять. Хоч і межу було перейдено, але вихованість та моральні засади, що з дитинства втовкмачували йому батьки, не давали зробити все швидко. Наступною його дією був початок мастурбації. За той час внутрішньої боротьби його тіло почало збуджуватися, кров почала приливати до пісюна, і він взяв його до рук, паралельно повільно підходячи до Сергія Петровича та Анни. Андрій наблизився і, продовжуючи «точити свого олівця» почав чіпати ліву для нього цицьку другого розміру. Вона була м’яка, наче тісто, ідеально підходила для його руки – не завелика і не замала, а сосок стояв стовпом – природня реакція тіла після, хоч і небажаного, збудження. Андрюха почав м’яти цицьку, роблячи хвильові рухи долонею, і це збуджувало його ще більше, як і задовольняло. Через хвилину він кінчив, замазавши матрац білою речовиною, на що батько Ані бовкнув: «Ну що, сподобалося? А це ще не все!».

⋮⋮⋮   No. 4428 OP

Своїми дужими, жилястими від важкої роботи руками він притримав дівчину за талію, поки виймав власного товстого члена з її шмоньки, чим змушував дівчину стогнати від болю та задоволення. Наступними його діями був розворот дівчини статевими губами до хлопця та криком: «Вставляй!».
Андрій, злякавшись негативної реакції батька, стрімголов рвонувся своїм членом у пісюху Анни. Він невміло тикав туди впродовж десяти-п’ятнадцяти секунд, допоки Сергій Петрович не взяв його член і самостійно пропихнув його під мичання дівчини. Огида, подив та страх у тілі змішалися з відчуттям тепла та приємного поколювання на кінчику головки чоловічого статевого органу, і це спокушало хлопця продовжувати статевий акт. Він заплющив очі, паралельно плачучи й енергійно мацаючи праву грудину Ані. Вона почала стогнати й нові сльози полилися струмком з її очей, до цього порожніх та відвернутих від Андрія. В юнака знову з‘явилося бажання вбити себе, але вже після того, як насолодиться дівчиною на повну. Потужна хвиля хіті та страх перед фізичною карою зі сторони батька Анни тепер додавали мотивації продовжувати, продовжувати, продовжувати. Після трьох хвилин сексу хлопець знову кінчив, цього разу заливши свого «мастила» в Анін «бак». Подальші дії були вже відомі всім учасникам дійства. Андрюша знову збудився й зґвалтував дівчину. Це повторювалося принаймні 4 рази, допоки виснажене тіло юнака не впало додолу на підлогу. Весь цей час батько спостерігав та дрочив, вільною рукою доїдавши канапку з ліверною ковбасою, попередньо запропонувавши її хлопцю, на що той нічого не відповів. Потім, переступивши через охляле тіло, підійшов до Анни і щось їй прошепотів. Після цього він зняв ізоляційну стрічку з її вуст. Дівчина стрімголов понеслася до ванної кімнати, звідки згодом почали лунати звуки дзюркотіння води, яким намагалися приховати плач та виття, але невдало.

Сергій Петрович тим часом пішов до кухні, набрав склянку води, повернувся й облив нею хлопця. Той швидко прийшов до тями. Головний біль водночас затуманював й проясняв його розум. Усвідомлення всього, що відбулося півгодини тому, важким ковадлом обрушилося на і так розладнану свідомість Андрія. Знову сльози вперемішку з сухістю в роті почали підступати. Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він чув, як батько Анни йому кричить «Повертайся завтра, буде ще цікавіше…».

Темна, глибока до запаморочення ніч, що світлими зорями намагається пробитися скрізь важкі хмари весни. Пахощі вишні та абрикоси, які відцвіли, витали в нічному небі. Звуки сигналізації розріджували моторошну тишу. Тіло Андрія намагалося доставити його додому попри все, що сталося…

⋮⋮⋮   No. 4430

>>4428
вам би сценарій до порнухи писати...

⋮⋮⋮   No. 4431

Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він витяг з кишені клаптик паперу і кинув на стіл біля гори канапок. Батько простяг до нього свої обдрочені пальці та тихо прохрипів: "Андрій, початковий пиздойоб, бакалавр швидкого спуску"


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]