У своїх працях
https://www.wikiwand.com/uk/Ганна_Арендт вела мову про тканину міжлюдських зв’язків, яка створюється (плететься) у процесі людської взаємодії.
Вона використала метафору тканини для характеристики зв’язків, що поєднують людей за посередництва слів і справ, дієвих у "людській множинності" (світі, населеному людьми).
"Оскільки люди закинуті у світ не навмання, але людьми ж і народжені в уже існуючий людський світ, тканина міжлюдських зв’язків передує всякому окремому вчинку і слову, так що і розкриття нового прибульця через мовлення, і новий початок, що накладається дією, це ніби нитки, що протягуються в уже існуючий візерунок і міняють сплетіння так само, як вони зі свого боку неповторним чином впливають на всі життєві нитки, з якими приходять у стикання всередині тканини"
Ця тканина існує з часу появи "людської множинності", але кожного разу історичні умови й обставини визначають її структуру і візерунок.
У комунікативному вимірі мораль представлена у конкретності місця і часу, які і задають, по суті, фактуру тканини взаємодії.
Питання конкретності місця і дії виходить на етичну проблему універсальності і контекстуальності моралі.
В етичному дискурсі наявні різні позиції з цього питання.
У найзагальнішому наближенні універсальність – всезагальність, адресованість кожному, позаситуаційність і позаобставинність.
Ця проблематика, за великим рахунком, черпає силу в етичному дискурсі Модерну.
https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/66a26692-8c9b-429b-9c32-798909fb1328/contentРекомендую почитати повністю, там досить пізнавальні тези про "плинну сучасність".
