[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1486457131965-0.jpeg ( 17.13 KB , 241x370 )

⋮⋮⋮   No. 495 [Reply]

Тред де можна кидати цікаві обкладинки книг. Піздецовий дизайн або просто прикольна назва? Кидай сюди, покажи анону що існує в світі!
83 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5132

File: 1613731565.787166-.jpg ( 101.26 KB , 900x675 )

File: 1613731565.787166-2.jpeg ( 166.87 KB , 990x815 )

File: 1613731565.787166-3.png ( 485.08 KB , 1100x663 )

File: 1613731565.787166-4.jpg ( 149.7 KB , 1200x800 )


⋮⋮⋮   No. 5138

File: 1614465831.745303-.jpg ( 927.99 KB , 1023x1557 )

File: 1614465831.745303-2.jpg ( 89.57 KB , 800x800 )

File: 1614465831.745303-3.jpg ( 93.53 KB , 1024x636 )

File: 1614465831.745303-4.jpg ( 494.35 KB , 1200x1342 )


⋮⋮⋮   No. 5154

File: 1617229711.498804-.jpg ( 187.33 KB , 564x902 )

File: 1617229711.498804-2.jpg ( 31.24 KB , 299x500 )

File: 1617229711.498804-3.jpg ( 79.03 KB , 500x730 )

File: 1617229711.498804-4.jpg ( 3.05 MB , 1988x3038 )


⋮⋮⋮   No. 5159

File: 1618240234.539219-.jpg ( 109.86 KB , 564x844 )

File: 1618240234.539219-2.jpg ( 52.01 KB , 297x500 )

File: 1618240234.539219-3.jpg ( 34.62 KB , 333x500 )

File: 1618240234.539219-4.jpg ( 144.99 KB , 564x746 )


⋮⋮⋮   No. 5176

File: 1618825480.484209-.jpg ( 599.27 KB , 1536x2048 )

>>5087


File: 1504280293.18737-.jpg ( 5.7 KB , 185x273 )

⋮⋮⋮   No. 1591 [Reply]

Атлант розправив плечі.
Варта читання писанина? По відгукам схоже що всі просто всикаються з її офіґенності, це вселяє сумніви.
Та й люблю читати з паперу - а там три недешеві томи. Не знаю чи купувати
10 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 1607 OP

>>1605
прчитав тільки половину першої, поки здається шо зовсім трішки перегинаєш

⋮⋮⋮   No. 1608

>>1607
Ну там різні ідеї, звісно, є й хороші. Мені досі подобається те мотивуюче емоційне ядро всередині, коли(я не пам'ятаю з якого моменту це починається, давно читав) все навколо розвалюється, але герої продовжують з усіх сил рухатись до своєї мети. Але якщо подивитись на фанатів цієї книги, то ця цілеспрямованість для них не головне. Для них головне егоїзм, я-розумний-ви-всі-дурні і так далі. Якесь поп-ніцшеанство, іншими словами. Зрозуміло, чому молодим людям воно може подобатись, але з нього потрібно виростати. Бо, знову ж таки, якщо подивитись на людей, які пропагують цю книжку, то вони в кращому випадку в підмітки не годяться її героям-атлантам, а в гіршому випадку нагадують паразитарних антигероїв з неї.

⋮⋮⋮   No. 1672 OP

>>1608
прочитав першу частину, книга вартісна. трохи дратує чорнобілість і нагнітає відчай лівацький маразм, але співпереживання героям виникає з перших сторінок

⋮⋮⋮   No. 2533

>>1672
друга частина заходить у маразм. з легкого кафкіанства переходить в марення відрубаної голови. ідея/посил ніби зрозумілі, але занадто вже правильні головні герої, якась суцільна самозреченість/жертовність при постійному рефрені про те що це насправді здоровий егоїзм.
якась антиутопія без гальм. боюсь братись до третьої. там ж має бути хепіенд, га?

⋮⋮⋮   No. 5175

http://bit.ly/2EGH9IM


File: 1500411267016-0.png ( 76.34 KB , 373x293 )

⋮⋮⋮   No. 883 [Reply]

Тут безосібному радять літературу за його запитами
201 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5125

Шо почитати про Карпатську Україну і неорусинство?

⋮⋮⋮   No. 5126

>>5125
мукачево.нет
лол

⋮⋮⋮   No. 5161

>>4935
>голосував за Порошенка
Ахаха
Тут сидять повнолітні????

⋮⋮⋮   No. 5163

>>5161
думаю тут виключно повнолітні.
неповнолітні шляються по діскорд серверам і телеграм каналам. нахіба їм мертві іміджбірди?

⋮⋮⋮   No. 5174

http://bit.ly/2EGH9IM


File: 1527407166.937684-.jpg ( 9.41 KB , 275x183 )

⋮⋮⋮   No. 2537 [Reply]

Прочитав "Чорного лебедя" - і думаю, що почитати далі. Художки би. На полицях купа нечитаного, але хочеться чогось незвичного, аж-аж.
Здивуй мене, аноне, як ти часом вмієш.
14 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2566

>>2563
Злив зараховано.

⋮⋮⋮   No. 2567

>>2566
> пук

⋮⋮⋮   No. 2576

Заєбісь поговорили про літературу.

⋮⋮⋮   No. 5091

>>2537
Блог оглядів розумних та Якісних книжок. https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/

⋮⋮⋮   No. 5173

http://bit.ly/2EGH9IM


File: 1613146657.018594-.jpg ( 494.53 KB , 1920x1080 )

⋮⋮⋮   No. 5094 [Reply]

Свині доїдають прах двічі.
Японський бойовик.

Звучить страшна японська музика. На сцені п'яний самурай валяється у свинарнику. Його вакідзаші та катана давно пропиті. Грошей у нього теж немає. Він бандит та розбійник.
37 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5167

>>5166
а, ок

⋮⋮⋮   No. 5168

>>5167
Це типу клішований низькосортний бойовичок

⋮⋮⋮   No. 5169 OP

>>5165
Це пафосний дешевий бойовик повинен бути.

⋮⋮⋮   No. 5170

>>5134
-Навіщо ти повернувся, Якагава? хіба ми не дозволили тобі втекти?
-Якагава був боягуз та пьяниця. він помер а його тіло сжерли свині.

⋮⋮⋮   No. 5172

>>5170
_з_жерли свині


File: 1475853186749-0.jpg ( 55.83 KB , 400x541 )

⋮⋮⋮   No. 289 [Reply]

Поезії загальна нитка.

Ось спробував тут. Зацініть і допоможіть з пунктуацією першого речення.

—

У Мережі на тебе підписаний
І не в змозі я це скасувати.
То чого ти до мене зі списами?
То чому мене гониш із хати?

Памʼятаєш, як разом мріяли?
Як гуляли колись просто неба?
Як ми кроками місто міряли?
А тепер це тобі не треба.

Як усталити змінної значення,
Прокидаючись щоб серед ночі,
Не будинки Воронежа бачив я —
Твої темно-смарагдові очі?
157 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5155

None

⋮⋮⋮   No. 5156

Я завмер поміж сну, мов на хвилі.
І у мені скупчились одразу
Сотні мокрих замурзаних ліній.
Всі вони поєднались у прірву,
Та обмежили бачення неба.
Там, у небі, співали сирени.
Так співали, що сон розірвався,
Та й поклав моє тіло у ліжко.
Теплий ранок заповнився світлом,
Що крізь вії ділилось на крихти.
І тепер сон здається приємним,
Хоч не встиг всі місця роздивитись.

⋮⋮⋮   No. 5158

>>289
Ой полем кропивацьким
По шляху в ракопустелі
Ой там отаман КуколдЕнко
Йшов з загоном веселим

Не боїться ні огня він
Ні меча, ні болога,
Та боїться пизди він
Як остання школота.

Подвиги множні коїв
Він міста брав не сміло
Та в приватних покоях
З ним ніякеє діло.

Плавда на козакові
Шати усратії
Навіть якщо б і залицявся
Не дали би й старії.

Тож у славнім поході
На файнацький-то замок
Йде загін Куколденка
Без значних забаганок.

Степом вони проходять
Та села безосів минають
І безоску Куколденко
Собі виглядає.

Та йому не такая
Та його не достойна
А як на нього стрибає
То тікає пристойно

Каже "Це ж я спец'яльно
Бо у мене є мрія
Не про камвхору опальну
А про дівку постійну

Тож йде загоном
Та штурмує замок.
Та йому пропонуються
Різні мадами

Він важливого корчить
Та очікує дива
А звичайні козаки
Розбирають тих дівок

Йому дівчинка каже
"А ти наче гарненький"
Він всміхається крізь вуса
А вони велеченькі.

Всміхається, надувається
А козак підходить
І ту молодицю у кімнату просить
Каже "Що ж стоїш, Куколденку,
Щоки надуваєш"
Так нікого і не виїбеш
А життя проматаєш.

Ой їдуть козаки з походу
Та степом кропивацьким
А отаман Куколденко походу
Так і не поїбався.

⋮⋮⋮   No. 5162

Іван Франко-Веснянії пісні…

Веснянії пісні,
Веснянії сни,
Чом так безутішні,
Безвідрадні ви?

Чи для вас немає
Зелені в лісах,
Чи для вас не сяє
Сонце в небесах?

Чи для вас весела
Квітка не цвіте,
Що лиш вбогі села,
Людський біль здрите?

Ох, живі діброви,
Ясний сонця світ,
Лиш життя, любови
В людських душах ніт!

Втішно птиця лине,
Гамір, співи, крик…
Тільки бідний гине
З голоду мужик.

Цвіти серед поля
Долом і горов –
Тільки тьма й неволя
П’є народну кров.

Краще б то для моди
Заспівати, бач,
Про красу природи,
Ніж про людський плач.

Але не для моди
Се співаю я,
То й сумна виходить
Пісенька моя.

1882

⋮⋮⋮   No. 5171

>>289
Чом хочеш ти слово промовити
Воно тобі не належить
Воно кимось іншим ізстворене
Воно твою волю обмежить
Ти в тюрмі з розуміння людського
Не вийдеш за межі понять
Мов кайданами словом закований
Не здатен твій розум літать
Це прокляття іздавна навіяне
На рід весь людський і писемний
Ячменем поле засіяли
Створили собі світ свій темний
Твій досвід свідомість обмежує
Лиш можеш ти буть сам собою
Безодню свою вік вистежувать
Аби знов доторкнутись до болю
Ти в своїм тілі приречений
Без змоги прокинутись спиш
Той, ким ти був знівечений
Надію на завтра полиш


File: 1486815234178-0.jpg ( 49.34 KB , 526x448 )

File: 1486815234178-1.jpg ( 103.37 KB , 600x320 )

⋮⋮⋮   No. 503 [Reply]

Коміксів тред. Хто що читає?

Я, наприклад, нещодавно прочитав "Максим Оса", зараз читаю "Орда", автор обох - українець Ігор Баранько. Планую ще глянути, які є українські комікси.
62 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 5078

File: 1611442282.908459-.png ( 633.15 KB , 1424x690 )

File: 1611442282.908459-2.jpg ( 194.29 KB , 1450x681 )

File: 1611442282.908459-3.png ( 662.13 KB , 1436x691 )

>>5062

⋮⋮⋮   No. 5092

File: 1612948615.821458-.jpg ( 136.07 KB , 1007x1500 )

>>4526
Little Bird – розкол у сім’ї, або Проблема віри
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2020/01/26/little-bird-розкол-у-сімї-або-проблема-віри/

⋮⋮⋮   No. 5093

File: 1613119344.298327-.png ( 698.6 KB , 1467x696 )

File: 1613119344.298327-2.jpg ( 186.22 KB , 1385x553 )

>>5078

⋮⋮⋮   No. 5153

File: 1617021627.109398-.png ( 2.18 MB , 1056x814 )

>>5092

⋮⋮⋮   No. 5157

File: 1617865306.930131-.png ( 99.85 KB , 688x679 )

>>5153
Гарний вкид гівна на комікс-вентилятор.


File: 1505155962.761436-.jpg ( 13.92 KB , 265x190 )

⋮⋮⋮   No. 1628 [Reply]

Спонтанного графоманства нитка

Тут безосібний зливається в екстазі спільного акту творення.
Читай написане попереднім аноном та роби продовження.
16 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4360

>>4354
Я вже писав. Весь креатив закінчився

⋮⋮⋮   No. 4372

>>4333
Дівчина вийшла з лікарні добряче роздратована. Облізлі радянські стіни та черги з бабульок не створювали райдужної атмосфери й так, а після розмови з Дімасиком Даша чомусь скурвилась. За порогом вона кинула оком на гугл мепс, але тільки щоб взяти напрямок - хотілось трішки розвідати місто самостійно, а не йти втикнувшись в екран. Сміливо пірнула в провулок який обіцяв коротшу дорогу, аж ось - хляп. Риги. На цей раз не котячі.
Блядь.
Поки Дівчина шурхала ногою об брудний асфальт задзвонив телефон. Дзвонив Ромчик - і це піднімало настрій
- Привіт, ти вже їдеш додому?
- Привіт, рибо, сьогодні буду пізно - голос звучав винувато. - Робочі трабли, мушу трішки порозгрібати.
Курва. Тепер і Ромчик.
- Тут просто Вітьок натупив з логістикою - і пішов в відпустку позавчора, я тобі розказував. І мені треба тепер...
- Добре, - вона перервала потік вибачення - зараз трохи зайнята, па-па. - збрехала дівчина і натисла відбій.
Блядь. Курва. Скурвлене обригане місто яке даринкало з усіх боків, просило порпатись в чужих спідніх, забирало Ромчика і сигарети. Курва блядь!
Фуххх. Даша тяжко видихнула. Проблеми треба вирішувати по одній. Почнем з найпростішої - за десять метрів в переході курив якийсь чувак. Можна стрілити цигарку.
Чувак був бородатий, ба навіть кудлатий, в поношеній одежі і схожий на бомжа. Але бомжом не був. Бомжі переважно тхнуть і частіше порпаються в картонних коробках ніж в свіженьких айфонах.
Кудлань не відмовив - хоч і був трішки здивований проханням. Мовчки простягнув відкриту коробку. Дав підкурити.
В хлопаки були дуже дивні очі. Якісь такі глибокі, сумні і розуміючі. І не зрозумілого кольору. Мабуть через ті очі дівчина не одразу зрозуміла що не так. Власне і запах і перша затяжка ну дууже яскраво просигналізували що то не червоний bond, ба навіть взагалі не тютюн. Але гіпнотичний погляд забрав на себе усю увагу і Даша зробила другу затяжку. В очах у кудланя вибухнув сноп іскор. Хлопака кліпнув і видиво розвіялось. Тоді він розвернувся і повільно посунув якоюсь сумною ходою.
Дівчина піднесла цигарку втретє і нарешті задумалась. В носі крутив терпкий запах трави

⋮⋮⋮   No. 4381

>>4372
Самотня у чужому байдужому місті. Звідкись накотилась хвилі жалості до себе, пригадалися старі образи. Дуже старі. Як вона була єдиною у дворі в кого не було велосипеду. Як її перша любов кинув її заради однокласниці. Хоча та косила очима. Як батьки віддали обіцяну їй стареньку однокімнатку молодшій сестрі. Бо тій потрібніше.
Хотілось поплакати. Пригорнутись до когось і поплакати. Але ж не вертатись додому до свекрухи. Слідом за сумом прийшла байдужість. Дівчина сперлась на стіну, повільно сповзла донизу, зручно вмостилась в кутику склавши ноги по турецьки. Зробила третю затяжку.
Далі прийшла черга роздумів про нереалізовані мрії. Колись мріялось змінити світ. Зараз хочеться написати хоча б статтю для вікіпедії.
А коли червоний вогник приблизився зовсім близько до губ в голові з'явились куди веселіші думки. Згадувалось гуртожиться життя. Вільне і загульне. Даша подумки перебирала всіх своїх колишніх і майже мимовільно почала себе пестити.
Права рука ще тримала недопалок косячку, а ліва вже протиснулась під пасок джинсів й ніжно водила по злегка вогким трусикам. З Антоном вони познайомились в дитячому таборі - Даші було чотирнадцять і в Даші вперше був петинг. Вони ховались ввечері на балконі, довго цілувались коли зрештою хлопець наважився приспустити дівочу спідничку. Він гладив піхву через трусики. Незграбно, зверху-вниз - і зараз Даша повторювала за ним. Тоді запхав руку у трусики - дівчина вторила своїм спогадамам.
Перший секс був уже в 18 - через комплекси вона довго не наважувалась будувати стосунки з хлопцями. Четвертокурсник Ігор явно мав куди більший досвід. Півтори пляшки вина із двох випила Даша а в Ігоря були ключі від вільної сусідської кімнати. Вони лягли на підлогу нехтуючи рипучими ліжками і хлопець в неї проник. Синхронізуючись зі спогадами, Даша ввіпхала собі в піхву безіменний і середній палець. І зараз, через десять років, її пробрали відголоски болю. Але попри біль спинятись не хотілось. Дівчина нарощувала темп, оживлюючи спогади про свій перший незґрабний раз. І про інші. Коли намагались не розбудити сусідок. І коли не могли спинитись, хоча розуміли що сусідки вже не сплять. Коли вахтерка їх майже спіймала в душі. Коли посеред ночі, не знайшовши вільного місця дівчина повела Ігоря до спільної кухні, де змусила хлопця стати на коліна і робити куні. Права руки відкинула недопалок і взялась пестити крихітні груденята, ліва тим часом впевнено набирала темп. Обличчя Ігоря у спогадах розпливалось, перетворюючись на обличчя тих, хто прийшли йому на зміну. Костя. Назар. Ромчик.
Дівчина тремтіла, з уст зірвався глухий стогін. В спогадах Ромчик обіймав її сидячи на дивані в Дарчиній квартирі - в них було мало часу, скоро прийдуть батьки. Хвилі екстазу проймали дівчину тоді, вона прижимала голову Ромчика до своїх грудей і різко насаджувалась на його прутень. Хвлиі екстазу проймали її і зараз, ліва рука не стишувала темпу, а права міцно стискала по черзі груди.
Дівчина сягла піку, видала ще зойк, і осунулась. По-трохи прийшла до тями

⋮⋮⋮   No. 4600

File: 1596105134.668944-.png ( 266.17 KB , 632x598 )

Гідний трід. Незабаром що-небудь допишу. Обіцяю.

⋮⋮⋮   No. 5146

File: 1615476414.580618-.jpg ( 103.89 KB , 564x971 )

Пошук ідеалу свободи

- Мене потрібно в спокої залишить.
- Хай так і буде.
- І чого таким, як ти, всім треба?
- Сховай мене від щастя для тупих дуреп.
- У чому моя сутність на твій погляд? Де для тебе місце? У підвалі?
- Ти вигадав в'язницю жахів. Там мені і місце.

Тоді, коли у мене залишається заряд, коли мій потяг до розумного блукання сповнений надій...
У пошуках зірок мені відкрилось ясне передбачення можливих змін у світі.
Це значення занурено у шум місцевих пліточок та дискурсів на кухні.
Всяк час існує проміжний процес між спогадом та дійсним.
Емоція дарує відчуття, а потім думку звісно.
Коли стає спекотно та задушно, треба відчинятись, щоб дихати повітрям вільно, без обтяжень.

Він мається своїм, а потім промовляє:
"Нарешті, це існує, звісно!
Ти ідеал, то ж з'їж мене без хліба!
Захоплення дарує радість досягання. Одвічний цикл життя дорівнює свободі.
А розвиток нагадує бажання стати кимось."

І в цей момент з'являється суперник-критик, самовпевнений зануда.
Коли його чекати було пізно, він прийшов невчасно, без вітання.
Йому потрібні були відповіді на складні питання, бо напевно розуму забракло.
- Чому, - питає, - в тебе так кипить на серці? Невже ти сам схотів отримати шматок приємної розваги? Або ти жертва клятих операцій?
- Не знаю, що ти маєш на увазі. В моїх думках існують тільки спроби. Мій напрям дій позбавлений завихрень та напружень. У чому суть питання, можеш перефразувати?
- Ти сам не помічаєш своїх власних помилок, і кожен новий раз повторюєш помилки. Коли ти вже навчишся, ідіот?
- Я ідіот? У порівнянні з ким? Ти, власне, сам нагадуєш тупого. Дозволь тебе чемності навчити. Ти не будеш проти?
- Залиш собі своє. Твій вибір, твоє діло. Хто, як не бовдур, не боїться спокою, в комфорті, там, де все стабільно і без змін.
- Достатньо. Знаю, в тебе є приваблива надія, якою ти опікуєшся часто. Мені про це відомо стало від одного з твоїх друзів.
- Невже? Коли я десь казав про свої плани? Не знаю від яких ти друзів це почув.

Зненацька забігає роздратований очільник і тлумачить:
"Це був не я. Ось декілька порад.
По-перше, припиняй вже звалювати в одну купу нице і відверте. Якщо ти чесний, треба прямо говорити. Подробиці банальні можна пропустити.
По-друге, діло важливіше за безцільне вихваляння або марнославний ризик. У кожній справі є потреба бути пильним.
І третє, що було б доречно пояснити,—ти можеш набагато більше, ніж ти мрієш. Просто уяви себе сміливим."

Ця відповідь мені підходить. Де наступний крок до перемоги?


File: 1582141796.342204-.jpg ( 23.31 KB , 462x479 )

⋮⋮⋮   No. 3865 [Reply]

Хочу стати математиком.

Що є хорошого почитати про математику нашою мовою?
7 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3901

>>3865
Ось дещо хороше -
https://medium.com/@geroldhistory/%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8-%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D0%BB%D0%B0-%D0%B2%D0%B5%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC-e6125c8b7c56
- після прочитання, гарніше будеш додавати цифри (6 наприклад, може навіть аж три цифри зразу).

⋮⋮⋮   No. 3902

>>3901
лол, Антон ЛаВей - цікавий дядько.

⋮⋮⋮   No. 5072

Бамп, сподіваюсь цей раз хтось серйозно відповість.

⋮⋮⋮   No. 5084

File: 1611631689.778528-.jpg ( 80.2 KB , 398x565 )

File: 1611631689.778528-2.png ( 234.91 KB , 398x565 )

File: 1611631689.778528-3.jpg ( 98.1 KB , 398x565 )

File: 1611631689.778528-4.jpg ( 85.21 KB , 398x565 )


⋮⋮⋮   No. 5085

File: 1611673448.699573-.jpg ( 74.86 KB , 398x565 )

File: 1611673448.699573-2.jpg ( 78.34 KB , 398x565 )

File: 1611673448.699573-3.jpg ( 69.08 KB , 398x565 )

File: 1611673448.699573-4.jpg ( 70.09 KB , 398x565 )



File: 1609634156.252894-.jpg ( 354.08 KB , 1920x1080 )

⋮⋮⋮   No. 5061 [Reply]

п
Місто надзвичайно цікава місцина, бо в ньому так багато людей живе і воно таке мерзенне. Всюди бруд, нечистоти, сміття і сумні пики. Хоча за масками це важкувато зрозуміти. А ще непокоїть мене те, що не видно зірок.
Пам’ятаю, як в дитинстві я їздив часто до бабусі в село і коли я, противник світового масштабу свіжого повітря, виходив на божий світ і дивився вгору, то бачив прекрасне. І то було небо, вкрите міріадами зірок. Це не те небо міста, де пару десяток цяток, половина з яких це вогні вишок та літаків.
Але в оцьому всьому бетонному монстрі є й деяка… романтика. От мені особисто від усіх цих величних іржавих механізмів постійно чується звук скрипки. Особливо, коли усі ці машини кудись спішать, ввалячись усією зграєю до своїх любих цехів.
А моєму знайомому, котрий полюбляє прогулюватися по нічних вуличках міста, звуки одиноких механізмів нагадують, маловідомий мені, прибій моря. Так воно чи ні, не можу судити, бо бував я на пляжах цих безмежних просторах води пару разів. А щоб ще запам’ятати, як воно то звучить, був надто дурним.
І вся ця романтика і смуток описувалася вже й до мене. Та й після також, я впевнений, опишеться не раз і не два. Тоді навіщо витрачати сили й задовбувати людям мізки своєю писаниною? Цьому нема нормальної відповіді, окрім як того, що душа кричить з усіх сил, яка так і благає у тебе, щоб ти кинув комусь під ноги свою маленьку, крихітну журбинку.

⋮⋮⋮   No. 5063

Прев'ю нагадало високий замок. Текст гарненький, пиши ще.

⋮⋮⋮   No. 5064

>>5061
Глибина може лякати, а може приваблювати. Від чого це залежить?
В яких місцях легко заблукати? Що там можна робити?
Чи там існує якась важковловима неповторність або приємна нудьга?
Яким воно могло б бути? Хто врешті решт сильніше: "монстр", "механізми", "простір" або "душа"?


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog
[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]