⋮⋮⋮
No.
4999
[Reply]
Рюджі відчинив двері своєї квартири. Після зміни на заводі сил на хатню роботу не лишалось зовсім, а хтось же мав її робити. Як несправедливо! Ясуко щовечора працювала в барі, а вдень відсипалась, тож розраховувати на неї було неможливо. Тайґа... З Тайґою вони розійшлися вже роки зо три тому. Дівчинка, що звикла витрачати щедрі батьківські кошти, не витримала жити з Рюджі на одну його зарплату, а допомогти йому не могла, бо нічого як слід робити не вміла. Після року співжиття їхні почуття одне до одного дедалі сильніше роз’їдали нудьга, безгрошів'я, а також несумісність характерів та життєвих пріоритетів. Дійшло до того, що тижня не минало без скандалу, і то не мовчазного, а гучного, з дошкульними, болючими порівняннями та прокльонами. Втомившись усе це терпіти, вони вирішили розірвати стосунки. Тайґа переїхала до батьків, а Рюджі повернувся в материнську орендовану квартиру.
Живіт Рюджі крутило від голоду. Опираючись утомі та журливим думкам, він рвучко став на ноги і пішов на кухню. Дочалапавши до неї, він протер очі, відкрив шафку і дістав з неї пакетик рису. Полоскаючи його під водою, він роззосереджував увагу і відволікався від поганих думок. Нарешті він злив воду і поніс його до рисоварки. Щойно він відчинив її кришку, всі погані думки одразу повернулися до голови. Для Тайґи він готував подвійну порцію. Для Тайґи він смажив м'ясо і додавав соус. Від Тайґи він не чув слів подяки, але радів з її задоволеного обличчя.
«Клята рисоварко! Якого біса ти нагадала мені про неї?!» — несподівано для самого себе викрикнув Рюджі. Назовні вирвався гнів. Гнів, який Рюджі довго накопичував усередині. Гнів, який призначався Тайзі, але, внаслідок його душевної доброти, доходив до неї лише в крайніх випадках, адже самого хлопця було непросто розізлити. А однак сьогодні сталося саме це.
Схоже, вивільненої агресії було забагато для психіки Рюджі.
Не голос всередині, не галюцинація, і тим паче не здоровий глузд підказали йому цю ідею. Вона виникла сама. Нізвідки.
Терпляче дочекавшись доварювання рису, Рюджі підійшов до рисоварки. На його обличчі була гнівна посмішка. Як так і треба, він скинув штани з трусами і поклав свій член у гарячий рис. Від теплоти той почав вставати. Щойно інстинкт скомандував Рюджі: «Роби!», той почав рухатися. До кожного руху він докладав свій гнів. Обличчя перекосилося. Потроху Рюджі почав гиготіти, разом з тим прискоривши свій рух. Текстура липкого вареного рису підлаштувалась під форму члена Рюджі і стала ідеальним саморобним мастурбатором. «Паскуда! Щоб ти здохла! Я хочу, щоб тобі стільки крові випили, скільки ти випила мені!». Рюджі набрав максимальну швидкість і вже почав задихатися від знемоги. Але лишалося недовго. З туманом у голові, який зазвичай лишає в людині крайня злість, він кінчив.
«Ого-го! Ого-го-го!» — стогнав 22-річний хлопець. Поволі він почав усвідомлювати, що наробив. Абсурдність скоєного змусила його посміхнутися, але то був смішок божевільного. По очах потекли сльози. Абияк відчистивши член від рису, він натягнув штани і впав на диван, ридаючи в подушку.
«Чому?! Чому я не можу просто різонути собі вени, як то зробила Мінорі?! Чому я займаюсь такими дурницями?! Чому я просто. не можу. зробити. це?!» — задекламував Рюджі. Мінорі вбила себе місяць тому. Її кинув старшокурсник, медаліст університету спорту, помінявши на кінчене стерво. Ця новина підкосила і так виснажені нерви Рюджі. Окрім болю від утрати давньої подруги він відчував ще й провину, адже першим таким випадком у її житті були його стосунки з Тайґою. «Думати не хочу про ту суку!» — зі рваною інтонацію бовкнув Рюджі. Годинник на стіні показував першу ночі.
До квартири знедолених матері й сина зазирав повний місяць, і його сяйво було геть недоречним: за потреби кімнату освітлювала електрична лампочка, а зараз він узагалі заважав, засліплюючи хлопця, що так потребував темряви. Темряви, тиші, спокою, і, вочевидь, психіатра.
