⋮⋮⋮
No.
5237
Пишіть вірші, або цитати з літератури, що вас надихають і не дають здатися, підбадьорюють чи підштовхують до дій.
Я почну:
Будеш, пташе, співати над полем.
Ми все ще віднайдемо і все ще відмолим.
Ми все ще повернемо з того, що втратили.
Головне, щоб птахи залишались крилатими.
>Жадан "Птах"Також раджу прочитати
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Псалом_90. Не тільки вірунам, а й атеїстам. Цей псалом я підгледів в коментах про слова, що надихають, в одній групі УБД-шників. І дійсно - слова справді підходять, аби повторювати їх під обстрілом. Сильний текст.
⋮⋮⋮
No.
5239
Якщо не будеш ніц робить
то здохнеш нахуй без їди
тому пизди чи не пизди
а шось роби.
⋮⋮⋮
No.
5243
OP
>>5237Ось настали темні дні,
Як прожити їх нe знаю.
І нeпeрeливки мeні,
Бо настали темні дні.
Чорна хмара налeтіла,
І дмуха вітер лиходій.
І дe ж ти, дe ж ти, моя мила?
І потопає човник мій.
Ось настали темні дні,
Як прожити їх нe знаю.
І я грібу й нe вигрібаю.
Ось настали тeмні дні.
Хоч і тонe човник мій,
Всe ж я на ньому капітан.
І хай лютує бурeвій,
І рве вітрила вітрюган.
Не потоне човник мій,
І не зірве його вітрила.
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.
Не потоне човник мій,
Не зірве його вітрила.
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.
Хоч і тонe човник мій,
Всe ж я на ньому капітан.
І хай лютує бурeвій,
І рве вітрила вітрюган.
Не потоне човник мій,
Не зірве його вітрила.
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.
⋮⋮⋮
No.
5244
OP
>>5237Доводиться мовчати, що ж поробиш!
Бо все ж таки приватне – це святе.
І по кімнаті мовчки ходиш-бродиш,
Шукаєш щось, але нема – пусте.
Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.
Пиздець!
Сідаєш на стілець, сидиш, міркуєш.
Встаєш., ідеш, іертаєшся, мовчиш.
Ти молодець і добре замаскуєш
Свою біду. Лягаєш й міцно спиш.
Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
⋮⋮⋮
No.
5245
Андрій Любка – Якщо жити, то жити сповна.
Якщо жити, то жити сповна.
На годиннику двадцять по восьмій.
Їсти виключно з леза ножа
уже не понтово. Осінь
тим часом зникає. Чадить
жовте листя. Зникають каное,
відпливаючи в водну блакить.
Втеча з ковчега Ноя
цілком імовірна, хоча
тут від нас ніщо не залежить.
Одним словом, ранкова сльота
западає в свідомість. Нежить
непокоїть і далі. Фінал
визначає першість, але і другість.
Всі дороги ведуть на вокзал.
Боротьба триває. Все інше – дурість.
Отже, жити варто сповна:
повертаюся до початку.
Буденність свята. Суєта
провадить до Біблії. А на згадку
про щастя залишиться фото. І
заношена модна футболка
далі пахне тобою. Ключі
у кишені, а тьолка
все мугиче якийсь мотив.
Ностальгії все більше, а пам’ять
нагадає, як я будив
тебе зранку. Рам’я
вікна ховає твій силует.
І світу нема, бо його сховали.
Користується попитом ширпотреб.
І життя, між іншим, простує далі.
⋮⋮⋮
No.
5299
"Найкраща мотивація—це самомотивація. Дехто каже так: "Я хочу, щоб з'явився хтось і направив мене в потрібне русло". Ну, а що буде, якщо ніхто не з'явиться? Саме тоді у вас і дозріє найкраща програма дій."
"Дисципліна—це міст між цілями і досягненнями."
(Джим Рон)
⋮⋮⋮
No.
5404
>>5237Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
В.Стус
⋮⋮⋮
No.
5465
збентеження є.
збентеження немає.
що обираєш?
⋮⋮⋮
No.
5486
"Ще один гарний та, слід визнати, найважливіший спосіб—приділяти менше значення своїм думкам загалом, незалежно від їх змісту.
Автоматичні думки нагадують нескінченний звуковий супровід, що не затихає ні на хвилину.
Іноді це має стосунок до того, що відбувається навколо, іноді—ні;
Інколи вони приємні, інколи—ні;
Деколи правдиві, деколи—ні.
Їх неможливо вимкнути та неможливо зменшити звук.
Люди живуть у своїх думках, так само як золоті рибки живуть у воді.
Ніхто не має можливості обирати собі думки.
Однак можна вирішити, як на них реагувати, і це вже точно особисте рішення, як використати свій час.
Щоб займатись тим, що подобається, зовсім необов'язково змушувати свої думки крокувати рівним строєм.
Коли люди намагаються утримати "позитивні" думки та відігнати "негативні", де все це відбувається? У власній голові!
І поки життя навколо жевріє, вони пропускають найцікавіше, тому що застрягли у внутрішньому світі та намагаються в черговий раз пересунути меблі, замість того, щоб вийти на вулицю та поринути у життєвий простір.
Нехай думки течуть своєю чергою, приходять та уходять, поки приділяєш всю свою увагу важливій справі у зовнішньому світі, серед людей та речей, що існують навколо."
"Роздуми стосовно власних хвилювань у спробі їх проаналізувати та виправити має декілько недоліків, які можуть завадити заспокоїти тривожні думки за допомогою когнітивного реструктурування.
По-перше, скласти об'єктивне ставлення до своїх думок достатньо важко або навіть неможливо, оскільки для аналізу думок використовується той самий інструмент, котрий створив ці думки,—власний мозок.
По-друге, спроби оцінити та виправити тривожні думки часто призводять не до мирного розв'язання питання, а до свого роду внутрішній суперечці з власними думками.
Якщо помічаєш, що ці недоліки не дозволяють послабити тривожність шляхом когнітивного реструктурування, спробуй використати метод когнітивного розподілу.
За допомогою пропрацьовки тривожних думок та їх ключових слів (а не уникнення їх), особливо у грайливій, гумористичній формі, можна отримати кращі результати, аніж шляхом спроб раціоналізувати та скоректувати зміст хвилювання."
