[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/d/ - Дозвілля та спорт

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1686366503.746007-.jpg ( 3.59 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-2.jpg ( 3.35 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-3.jpg ( 3.18 MB , 4000x3000 )

File: 1686366503.746007-4.jpg ( 1.05 MB , 1733x3081 )

⋮⋮⋮   No. 3049

Знову у дозвіллі.
Попередній: https://kropyva.ch/b/res/253535.html#
https://youtu.be/EB-gt-V9u2c

⋮⋮⋮   No. 3051 OP

File: 1686367622.329006-.jpg ( 613.66 KB , 2208x2944 )

File: 1686367622.329006-2.jpg ( 3.99 MB , 2553x3066 )

File: 1686367622.329006-3.jpg ( 2.14 MB , 4000x3000 )

File: 1686367622.329006-4.jpg ( 4.26 MB , 2944x2208 )

Власне, торчав я собі в Польщі. Повернувши з однієї зарплати з фотовольтаок всі кредити, я поспішив набрати нових (так, я ідіот). Почав регулярно торчати спіди (ефедрон, мефедрон, амфетамін - до альфа-пвп, слава богу, не дійшло).

Під психостимуляторами важко вгамувати невгамовне лібідо, тому я і не вгамовував. Під стимуляторами мені подобається трапувати (тверезим меньше), я вже давно цим займаюсь. Отож я накупив собі трохи жіночих шмоток і пішов в техно клуб.
В клубі так всерівно було всім на мій прікід, що аж навіть сумно.
Хотів не афішувати це, та вже спалили в попепедньому треді, так шо енджой. Маю непоганий телефон зараз, я думаю ці фотки вийшли не зоісім огидними.

⋮⋮⋮   No. 3052 OP

File: 1686368426.417773-.jpg ( 2.13 MB , 4000x3000 )

File: 1686368426.417773-2.jpg ( 9.59 MB , 4000x3000 )

File: 1686368426.417773-3.jpg ( 7.54 MB , 4000x3000 )

File: 1686368426.417773-4.jpg ( 7.3 MB , 4000x3000 )

Працював тим часом на роботі по пеперобці пластикової пляшки. Ходити і дивитись чи машини добре все роблять. В мене вдавалось, робота цікава, але я три рази спізнювався на роботу через те що не адаптувався до графіку чепез що не повністю вивчився + наркотмки негативно вплинули на мою реакцію.

⋮⋮⋮   No. 3053 OP

File: 1686369571.29385-.jpg ( 2.99 MB , 4000x3000 )

File: 1686369571.29385-2.jpg ( 5.49 MB , 4000x3000 )

File: 1686369571.29385-3.jpg ( 3.54 MB , 4000x3000 )

І раптово мені в 3 ночі телефонує дядько і каже, що помепла моя бабуся (дружина дідуся, того що хірург)(а до цього ще батькова мати померла нещодавно). Я терміново поїхав до України на похорони.
Ледве встиг. Але торчати не перестав - нарішав в Україні аптеки, від чого зловив лютий передоз-бед на фоні наявної ситуації.
Не хотів повертатись до Польщі. Хоч там я не скучив за домом, але такі дешеві ціни, все таке рідне і гарне... багато плакав.
Але на подинній нараді настояли, щоб я повертався до Польщі - сидіти на дідовій шиї буа погана ідея.
Взагалі ніякий доїхав до Польщі. Я попепедньо домовлявчя, щоб за мною залишили робоче місце - але мене таки звільнили.
Десь 4 дні ще бомжував, поки не знайшов нову роботу. Шліфую яхту. Наче зупинився зі вживанням стимуляторів, бо вже нема де брати кредит. Працюю поганенько, і боюсь тут мене теж звільнять.

⋮⋮⋮   No. 3054 OP

File: 1686369619.914267-.jpg ( 468.54 KB , 1134x1100 )


⋮⋮⋮   No. 3055 OP

File: 1686369655.996138-.jpg ( 4.37 MB , 4000x3000 )

Купив взуття.

⋮⋮⋮   No. 3056 OP

Бамп

⋮⋮⋮   No. 3057

File: 1686389864.128267-.jpg ( 1.73 MB , 2944x2208 )

Тусуюсь на яхті

⋮⋮⋮   No. 3058

>>3057
Технічно так і є...

⋮⋮⋮   No. 3234

>>3049
>>3051
>>3052
>>3053
В мене склалось враженн що оце трапування це наслідок розшатаної психіки наркотиками і дитячими травмами, і власне чув що під всякими наркотами сильно їбстись хочеть що аж похуй з ким, можна пруф віж опа? Так це чи не так? І якщо так то можливо допамінове голодання допоможе?
І дуже вже ніжне питання, твій батько чи хтось з дорослих гвалтував тебе коли ти був малий?

⋮⋮⋮   No. 3236

>>3234
це не було гвалтування, навпаки, найкращий спогад мого дитинства. Жаль матір вдарилась в релігію і цього не повторилось у дорослому житті
Плюс в мене була дитяча фотка в маминій рожевій шубі, яка їй, щоб ви розуміли, діставала до стегон максимум

А наркотики лише додають мотивації, я б тверезий трапував (і я трапував), але ліньки, подрочити простіше.

Під стимуляторами, канабіноїдами хочеться їбатись, але одночасно і підвищується тривога, тому замість того щоб їбатись похуй з ким сидиш і трясешся, шукаючи загрозу, якої нема. Мені треба ультра безпечні умови і ще підбухнути додатково, і партнер для сексу якому я абсолютно довіряю, щоб з ним поїбатись під наркотиками. Взагалі в мене гіпертрофоване і при цьому максимально незадоволене лібідо

⋮⋮⋮   No. 3237

А якщо взагалі, то дуже індивідуально наркотики діють на кожного. Універсального і передбачуваного способу змусити захотіти їбстися кого завгодно не існує.

⋮⋮⋮   No. 3283

>>3237
Існує. Мєфєдрон.
Підсипав мяу в бухло тьолкам в центрових блядовніках Львова і якщо акуратно підбивати на єблю-то вона відбудеться. 90% її бажання в цей момент становитиме мурмур, а 10% твоє вміння пиздіти\зовнішній вигляд і т.д. Головне не проїбати таймінги.

⋮⋮⋮   No. 3284

>>3283
>мяу
>передбачуваного
Хтось або пиздить або пиздить.

⋮⋮⋮   No. 3286

>>3283
За таку хуйню я б тобі по єбалу дав

⋮⋮⋮   No. 3289

Репорт по першим враженням від служби https://kropyva.ch/b/res/253535.html#309958

⋮⋮⋮   No. 3291

Репорт по екзамену на піхоту
https://kropyva.ch/b/res/253535.html#309975
Далі - репорт по навчаннюна оператора навідника т64

⋮⋮⋮   No. 3292

File: 1693657729.150895-.jpg ( 94.98 KB , 640x640 )

Лол, познайомився з тяночкою в аналогу дайвінчіка, а вона буквально вгадала...

⋮⋮⋮   No. 3293

>>3291
А твої родичі в курсі, що ти вернувся з Польщі і записався в армію?

⋮⋮⋮   No. 3294

>>3293
Звичайно, давно.
Ну крім батька і матері, перший в дурці і з ним неможливо зв'язатись, а мати хуй забила на мене.

⋮⋮⋮   No. 3295

>>3052
Друже, твої фотографії по кілька мегабайтів загострюють дискову недостатність кропивача

⋮⋮⋮   No. 3296

>>3295
Кропивач помре не від дискової недостатності, а від відсутності модераційних дій.

⋮⋮⋮   No. 3300

>>3295
Вибачте. Зменшив роздільність фото на камері.

⋮⋮⋮   No. 3310

File: 1695115590.900004-.png ( 259.03 KB , 512x512 )

>>3300
Марку, ти там живий? Ти вже в учебіці всьо?

⋮⋮⋮   No. 3323

>>3310
Живий. В даний момент відівчився на навідника танку.
Але детальні репорти буду постити з затримкою, тому врахуйте, якщо ви раптом підете служити - те що я публікую застаріло приблизно на місяць. А в армії ситуація може мінятись щосекунди.

⋮⋮⋮   No. 3324

File: 1695279456.493369-.jpg ( 3.16 MB , 3888x5184 )

File: 1695279456.493369-2.jpg ( 6.18 MB , 3888x5184 )

File: 1695279456.493369-3.jpg ( 7.37 MB , 8000x4964 )

Я не готувався до служби ніяк. Тупо з вулиці - а точніше, ледве перетнувши кордон Польщі і України - я зайшов в будку з написом "Вітаємо іноземних солдатів!", щоб спитати, чи візмуть такого-сякого служити мене.

Я за 12 годин з моменту перетинання порогу вищевказаної будки, опинився в навчальному центрі для мобілізованих і вже йшов з іншими мобілізованими в їдальню, за цей час пройшовши через легкий сніданок в військоматі, спрінт (або, якщо точніше, спідран) по кабінетам в поліклініці, обід і післяобідній сон.

Перші дні проходили в стресі - всі перелякані, неорганізовані, і готові до найстрашнішого. Проходивших раніше військову службу серед нас навіть менше, ніж добровольців, тому всі спантеличені - але при цьому я особисто відчув якусь готовність діяти взагалом, допомогти одне одному, врахувати потреби іншого. Ні в якій школі чи роботі такого немає, де кожен сам за себе.
Поїли, хаотична реєстрація, підписи, хаотичні шикування, поселення в намети, сон.

Ну зрозуміло, почалось життя по графіку - ранній підйом і ранній відхід до сну, щоденні активності, починаючи з шикування, переклички, невеликої кількості уроки і дещо більше пратиичних заннять - стрельб, базової тактики (уявлення про які, хоч не кидались в очі, але в'їлись в підсввдомість кожного хто хоч раз бачив хоч якийсь контент з бойовими діями)...

І також - нарядами і роботами ("єбашками") за рахунок навчання. І це не була складна чи важка робота, чи нудні тривалі чергування - навпаки, хто не потрапляв на полігон на тренування на користь, як в мому випадку, встановленню палаток чи будуванню "приміщень" для інших батальйонів - робив і фізично напружувався меньше, але при цьому звільнювався від шикувань і перекличок і навіть мав більшу свободу в порівнянні з тими, хто йшов на тренування. Здавалось би, кайфуй і радій, що тебе не змушують заряджажати магазин за наносекунду і не ганяють по полігону з одного кінця в інший заради десятка пострілів... Але, як я відчув, скарги були на наряди і "єбашки" - примусово мобілізовані (більшість з тих, хто зі мною навчався, саме такі) хотіли максимум отримати від навчання і почути максимум від інструкторів з бойовим досвідом.

Не сказати що навчання було інтенсивним чи продуктивним. Інформативним було для тих, хто був готовий ловити будь яку інформацію і нічого не знав... і таких була абсолютна більшість з нас. Але по факту більшу частину часу ми чекали чергового прийому їжі, транспортування, підписували папери, перевіряли наявність особового складу... Навіть в дитячому садочку, як я його пам'ятаю, навчання було інтенсивніше.

При цьому інструктори - не викликали неповагу. Це не були професійні педагоги, але люди, які пройшли бойові дії. При тренуваннях і практичних заняттях сотня мобілізованих людей різного віку, поглядів на життя і бажання воювати - затихала, щоб почути кожне слово інструктора і з максимальною відповідальністю виконати його рекомендації. Тренування тактики проходили як рольові ігри - і всі з захопленням в них грали, з повним заглибленням і серйозно. При цьому не було якихось вірних і помилкових тактик - навіть інструктори, хоч і не прямо, визнавали що самі чомусь вчаться в процесі таких ігор, через варіативність ситуацій і непередбачуваності подій.

Забезпечення мене, вчорашнього бездомного, щиро порадувало - щоденне трьохразове харчування, і не тупо каша чи суп - і м'ясо, і печиво з цукерками, і фрукти, навіть каші і супи кількох видів, навіть можна просити добавку.
Те, що видалось нам тут у користування назавжди - а саме одяг, взуття і баул - чудової якості, в порівнянні з цивільними товарами.
Житлові умови (в мому випадку), дещо екстремальні - зрештую, любителі походів і фестивалів, як я, можуть навіть не відчути виходу з зони комфорту. Перші дні. Але і на хіпі фестивалі в горах більше тижня навряд чи більшості сучасних гіпі буде так вже й комфортно....
Ну і негатив, про який я не маю права промовчати - комарі, холод зранку, тіснота в наметі і постійний близький фізичний і соціальний контакт з близько 25 людьми, які вибрані машиною тцк і підібрані батальйонним рандомом вам в побратимив один намет...

Але останнє виявилось плюсом - особисто я, нігіліст, мізантроп, індивідуаліст і нейронетипова людина з відвертими вадами, після справді трималого часу мандрів, авантюр, самотності, важкого самотнього виживання, потрапивши в армію - відчув, що таке - мати братів. Тих, хто, коли я не справляюсь - допоможуть, коли я туплю - підкажуть, і навіть коли бачуть що я не витримую - не викинуть і не посміються, а згуртовано організуються, щоб не допустити не дай бог якоїсь хуйні з мого боку.
Особисто я, наслухавшись всякого від проходивших срочну службу, ще й від тих хто служив в радянські часи, очікував потрапити в тоталітарну антиутопію, де всі один одному - джерело страждань. І був, знову ж, неймовірно приємно здивований соціальним устроєм на початку служби. Побратими (а це тей термін ідеально підходить, на відміну від простого "сослуживця") лояльні і схильні підтримувати одне одного і допомагати, а якісь прояви булінгу чи неповаги обговорюються і колективно припиняються, а недоліки одне одного скоріше пробачаються чи максимум висуваються на обговорення і вирішення.

Дивовижно, що "колективна відповідальність", виражена публічно в гучних, жорстоких словах "косячить один, страждають всі", на справі несвідомо виливається "ми разом допоможемо і підтримаємо і найслабших для загального блага, і прикладемо зусилля для цього".

Ну і.
Медицина безкоштовна, навіть ліки, навіть психолог. Але почілити в госпіталі замість намету мають прівилегію тільки достатьно тяжко хворі.


Навіть старші по званню, так чи інакше керуючі чи відповідальні хоч і намагаються робити вигляд суворих диктаторів, але насправді схильні скоріше до навпаки турботи, розуміння і емпатії. Звання, посада - сприймаються як формальність, і самі керівники підкреслюють неодноразово - вони такі самі люди як і ми, рядові курсанти. З нашого ж боку дисциплінованість і послух - особиста ініціатива і відповідальність кожного ("і колективна", а не результат примусу і залякування.

Єдине що мені відверто не сподобалось, це постійно озвучуване побратимами недовольство з приводу недосконалої організації. Аргументи, що буквально фізично немає кваліфіковуваних організаторів, не спрацьовували. Але то фігня, дехто з читаючих це знає, як нию я, і в мому випадку, організаторів взагалі не ічнує в природі.

Хочеться закінчити цей текст подяками до своїх побратимів по навчанню (хоч вони того не прочитають).
Я не запам'ятовую імен, тому - дякую кожному за нагадування що я щось забув і допомогу в пошуках пройобаних мною своїх речей. Дякую що будили зранку. Дякую за терпіння моєї неохайності. За увагу до мого здоров'я. За те що слухали і відповідали. За доброту і турботу. За помірну строгость і всеосяжний позитив.
Я не зустрів тут поганих людей. А чудових - більшість.
Такі люди переможуть, бо добро перемагає.
Слава Україні.

⋮⋮⋮   No. 3325

Фінальний екзамен на піхоту.
3 дні мандрів по дорогам (тактичною колоною) з тренувальними засідками, окопуванням у хащах, по лісам, також додаткове навчання і стрельби на полігоні, і навіть пейнтбол.
Я весь час навчання на піхоту (40 днів) кашляв, температурив, погано спав і жахливо стресував.
Хоч і тим, хто себе погано почував, було запропоновано відмовитись від проходження екзамену - я на момент початку екзамену почував себе відносно добре, тому вирішив не косити.
Перші пів дня маршу пройшли ще більш-менш добре. Я ризикнув, за відсутністю бажаючих, стати "командиром відділення" і наче непогано керував колоною і організував, як міг, перший наш привал. Так як мені пощастило бути в середині нашої навчальної роти в місці привалу - моє відділення "вижило", хоча підопічні мої активно окопались і дозорні відповідально ставились до своїх обов'язків.

Але вже до другого, нічного привалу, пройшовши наднормові 4 км через ліс (керівник навчань вирішив повчити своє знання топології на практиці, ведучи сотню курсантів хз якими дорогами)… моральний стан мій, та і мого відділення, вже не кажучи про фізичний, був абсолютно на нулі. А ще й кашель у мене почав рввти мені буквально легені.

Нічний привал у лісі. Я прийшовши на місце привалу, дав команду "піздєц в мене башка не варить шо робити ми всі помрем"… після якої мої подопічні самі організували адекватні оборону, чергування і розміщення. Правду кажучи, під ранок (з 4ї до 6ї)чергові, хоч і були в своїх окопах (серед них був і я) спали до підйому (це дуже небезпечно, але враховуючи темпи навантаження і дані "розвідки" було логічно поспати більше а не симулювати спостереження на посту за рахунок реальних фізичних навантажень і недосипу).
Крім того, як і під час першої, так і другої ночівлі наше відделення не зачепило тренувальними нападами, так як інші відділення нашої навчальної роти в 100 чоловік дали таку відсіч "нападникам" що вони буквально не дійшли до нашого табору. Ми обидві ночі чули тільки постріли холостих десь в посадці і "трататата" тих хто від нападу захищався.

Це ночівлі і перший день.
Другий день - навчання на полігоні тактиці, стрельби. Третій день - стрільби і пейнтбол (мені майже одразу попали в шию, де досі залишився гарний шрам). І до вечора 3 доби ми вже були в своїх "домашніх" наметах.
Я особисто ледве дожив. Кашель, температура, сильно пригнічений моральний стан і не найкраще виконання своїх задач, як піхотинця, так і "командира", зробило свою справу.
Але самий цінний урок для мене був... Що це все минулось. Що всеодно знайшлась годинка, в якій я просто лежав, дихав і дивився на небо - і мені цього було досить, щоб відчувати щастя від того що я живу.

В цілому, навчання на піхоту, ці 40 днів, здались мені недостатньо корисними в плані отримання корисних навичок чи знань. Якісь чи то факапи, чи то хвороби, чи просто перехід з локації на локацію і організація навчального процесу, займали більше часу ніж навчання чи практика. Основна інформація отримувалась від учасників бойових дій-інструкторів під час неформальної розмови на полігоні під час очікування обіду, наприклад.
Але стріляти і ходити тактичною колоною я навчився. Спробував штурмувати окоп, зачищати будівлі. Жодного разу не кинув гранату, і не викопав жодного окопу повністю.
Щиро надіюсь, що якщо мене відправлять піхотинцем, то будуть додаткові тренування. Бо цього замало, а я і так не сильно розумний і спритний чи життєлюбний щоб доперти задля свого виживання таких знань інтуїтивно.

⋮⋮⋮   No. 3329

>>3325
Цікаво, дякую.

⋮⋮⋮   No. 3330

>>3324
По прев'юсі світлини з грибами здалося що це купа мертвих москалів.

⋮⋮⋮   No. 3348

>>3329
А ще кажуть що в нас елітна армія, а насправді наркомани які ніхуя не вміють.

⋮⋮⋮   No. 3349

>>3348
> А ще кажуть що в нас елітна армія
Хто, де, коли?

⋮⋮⋮   No. 3350

>>3349
Піхотну лопатку видати не можуть, турнікети пиздять, все грабують ще з 90-х, а ти йди й здохни за те щоб сини данілова чілили в монако, а хвойда зелі мільйонами тратила в американських магазинах

⋮⋮⋮   No. 3351

File: 1696619763.274004-.jpg ( 23.0 KB , 306x306 )

>>3350
Ти в армії служив?

⋮⋮⋮   No. 3352

File: 1696620727.902017-.png ( 100.27 KB , 267x189 )


⋮⋮⋮   No. 3353

>>3352
Додік, ти вийобуєшся в треді людини яка вже більш тебе знає і вміє і який пройшов дохуя життєвих випробувань.

⋮⋮⋮   No. 3354

>>3353
Випробувань рознюхати ніздрі різноманітними солями і проїбавши все, маючи навіть можливість сїбатись до польщі, проїбати навіть це і попиздувати в армію щоб в кінці кінців забахмутитись за клоуна який обкрадає свій народі і довів до трагічної війни мільйони людей?

⋮⋮⋮   No. 3355

>>3354
а ну звісно, якби був порошенко - війни не було б

⋮⋮⋮   No. 3357

>>3348
Єбать в тебе розрив шаблону. Думаєш там всі гігачеди-космодесантники як на плакатах 3 ошб? Саме в армію як раз і пішло дохуя бидла, ніщебродів, алкашів, наркоманів і іншого бидла. З ідеєю захищати Україну там далеко не всі. Особливо в тро. Бо вони не вміють ніхуя а грошей дохуя платять. 30к за стояння на блок посту чи ще десь хуї пинати. Фронт то вже інша справа, туди менше людей йде заради грошей.

⋮⋮⋮   No. 3358

>>3357
Прикол у тому, що перші війну зустріли саме заробітчани. Вони йшли в армію на зарплатню, а не воювати, про війну ніхто не думав тоді.

Ось я ще до війни зустрічав в інтернеті хлопця, який на той час працював у Польщі, за освітою вчитель молодших класів. Розповідав мені, що складно, важко, що якщо в тебе в Україні є зарплатня в 10 тисяч, то їхати в Польшу немає сенсу (він не пеший, від кого я це чув). Каже, повернусь в Україну, піду в армію на контракт.
І зустрів я його вже після початку війни. Він запитував, коли війна скінчться, щоб випустили в Чехію на заробітки. Про бажання йти на контракт нічого не казав. Він не бидло, просто вчитель молодших класів, звичайна людина.

А таких же було багато - заробітчан. Нажаль, мабудь багато з них так і загинули в перші дні чи місяці війни.

⋮⋮⋮   No. 3359

>>3357
> Фронт то вже інша справа, туди менше людей йде заради грошей.
Йде? В бусіку незламності не правдами загнані залякані громадяни яких за бидло ресурс рахують?

⋮⋮⋮   No. 3360

>>3350
30 рублів заробив?

⋮⋮⋮   No. 3361

>>3354
Не тільки ноздрі.
І можливість з'їбати я використав успішно, і не оцінив.

⋮⋮⋮   No. 3362

>>3360
Ти довбойоб? Які нахуй рублі? І чому рублі? Ти з на росії? Сциш що українці вичислили зермака фсбшну гниду?

⋮⋮⋮   No. 3363

>>3361
Як успішно, ти в Польщі записався у військо аби похєрити остаток життя, ти дібіл.

⋮⋮⋮   No. 3364

Якщо ті люди які дискутують в цьому треді з позиції "ррряя війна за клоуна люди мруть ніпочом зря" не отримують 30 рублів - ви якісь лошари.
Мені трошки ліньки внікати в ваш псевдополітичний брєд.
Це війна не яку почав Зеленський, чи Порошенко. Навіть мотиви для початку війни путіним не Зеленським придумані. Він підлаштувався під народ - той, який навіть його не вибирав, можливо, але який є активної меншістю який не сцить реалізуіати свою волю.
Ті хто зараз коментує анонімно в треді наркомана який в силу своєї психічної вади подорожує по стежкам життя перескакуючи з одної на іншу - не активна меншість. Пасивна, вічно невдоволена якимись складнощами більшість.
Ти особисто, хотів би стати успішним з'йобком - міг би піти по шляху опа, рецепт буквально в цій серії тредів. Але нє, ти сциш, ти максимум відпишеш анонімно свою позицію на борді в треді який читає може буквально 5 чоловік.
Ганьба тобі.

⋮⋮⋮   No. 3365

>>3363
В польщі теж рекрутують у військо до речі, 5000 зл зі старту. Це трошки не 20000 грн зі старту в укр війську але - тут лол дешевше тютюн і алкоголь і рецептурнат аптека - безрецептурна

⋮⋮⋮   No. 3366

>>3363
А на рахунок похєрити - почитай мій тред, що тут можна похєрити?

⋮⋮⋮   No. 3367

>>3365
Ну і тут не єбуть сіої своїх. В Польскій армії, раптом якби я ризикнув туди рекрутуватись, я б отримував пизди не тільки бо просто аватар і довбойоб, а і по нац. ознаці.

⋮⋮⋮   No. 3368

Ну і попередньо, моє загальне враження про службу.
Бля пацани це ахуєнно.
Кормлять, вдягпють, розважають, навчають. Лікують, допомагають. Навіть найближчі кєнти які знали всю мою підногітну - рішуче змінили своє відношення до мене після того, як я імпульсивно і спонтанно вирішив зайти в ту рекрутаційну будку. І я вже не кажу про незнайомих людей, тобто просто йти по вулиці по формі і почути "Слава Україні! Дякую вам!" - це норма, але все рівно - мега приємно, і це приємно - регулярне.
Всередині армії - повний конгітивний дисонанс. Ти очікуєш тотальної дисципліни і жорстких умов - а про тебе турбуються краще за рідних батьків і забезпечують усім необхідним по першому неформальному проханню. Ти очікуєш загинути м'ясом при штурмі посадки за Зелю і Україну - а тобі дають танка і кажуть шо поки не навчишся затягувати турнікета -тебе не підпустять навіть піднімати шлагбаум на блокпості.
Реально розумієш - тебе, Українця, цінять більше за залізо, порох чи завдання. Головне для тебе - повернутися живим. Ти маєш не просто здохнуть за безцінь, а навчитися максимуму, бути ефективним, озброєним і полюбити себе, побратимів і Україну.

⋮⋮⋮   No. 3369

>>3368
Слухай, може служба дійсно для тебе хороший варіант - с твоїм характером та звичками може дійсно це все тобі на користь (звісно я про небезпеки військового часу зараз мовчу).

⋮⋮⋮   No. 3372

>>3369
А чому не норм, якщо виграв у лотерею і потрапив не до дебілів, то годують, вчать, конкурси цікаві. Інтрига куди його після навчання кинуть

⋮⋮⋮   No. 3389

File: 1698582368.082385-.jpg ( 206.62 KB , 960x1280 )

Маю невеличку відпустку. Купив значуи і подушку.

⋮⋮⋮   No. 3390

>>3389
На танкіста вже вивчився?

⋮⋮⋮   No. 3391

>>3390
Так. Міг стати командиром танвого екіпажу, але слава богу мене замінили.

⋮⋮⋮   No. 3398

>>3389
Why are you gay?

⋮⋮⋮   No. 3399

>>3398
Дуже хотів в абрамс.

⋮⋮⋮   No. 3400

>>3398
Головне - що він вже вміє стріляти, а ти ні.

⋮⋮⋮   No. 3408

>>3398
Нажаль не гей, інколи кросдрессер.

⋮⋮⋮   No. 3411

File: 1698834576.573421-.png ( 349.59 KB , 720x765 )

В мене тепер є няша тяночка.

⋮⋮⋮   No. 3412

>>3411
> В мене тепер є няша тяночка.
Вірю, я повірив.

⋮⋮⋮   No. 3425

>>3412
А всього лише треба було вивчитися на танкіста.

⋮⋮⋮   No. 3432

>>3411
Життя покращується.

⋮⋮⋮   No. 3451

>>3432
Або ні. Жінки від лукавого, тільки братерство. Але пан марк відростив страшно їбабельну бороду.

⋮⋮⋮   No. 3456

>>3451
Марк - моща тепер.

⋮⋮⋮   No. 3549

File: 1700581058.193878-.jpg ( 242.31 KB , 963x1280 )

File: 1700581058.193878-2.jpg ( 309.03 KB , 1280x960 )

File: 1700581058.193878-3.jpg ( 136.18 KB , 960x1280 )

File: 1700581058.193878-4.jpg ( 214.74 KB , 880x1280 )

Навчання на навідника, злагодження і неавдале навчання на командира танку, лікування.

Після закінчення екзамену на піхоту нашу навчальну роту поділили на 2 частини і наказом зверху повідомили, що одна частина буде водіями/навідниками бтр, друга – танкістами. Я потрапив в групу 50 приблизно 50 танкістів.
Ще не повністю вірячи в долю, ми сіли на автобус зі всіма речами і проїхали пару сотень кілометрів. Як так – нас, довбойобів-духів і в танкісти? Одразу, без знайомств і якихось задатків, отак підряд?

Приїхали і інформація підтвердилась. Ми тепер були в начальному центрі, де викладали навчання для танкістів.
Танкіст – не штурмовик. Не треба бігати, качатись, вигартовувати витривалість, головне – вивчити як працює машина і як стріляти з танку. Особисто я по свому бажанню вирішив стати водієм танку. Нас навчали на напіврозібраному Т-67 – спочатку – як заходити/виходити, і як стріляти з незапущеною систему, як крутити башнею. Навчили потівм працювати з включеною системою, як прицілюватись, як стріляти, які є снаряди, як встановлювати боєкомплект в танка.
Варто сказати, нам навчання здалось досить інтенсивним, але трохи все одно розслабленим – навчальний танк трохи ключиав, не завжди знаходились снаряди для стрільби з пушки, іноді інструктори десь губились і ми не робили нічого (рідко). Були й мінімальні теоретичні заняття, і заняття на справжньому танку, і занняття на тренажерах з комп’ютерною симуляцією перебування в танку з реальними ручками, але в окулярі був екран з грою а не живе поле зі справжніми мішенями.
Також вся муштра, оці всі «рота підйом» в 6 ранку і «рота отбой в 10» і в принципі хоч якась дисципліна, крім елементарною людської – зникли. Просто тупо відвідуєш заняття, у перервах робиш що хочеш, в наметах достатньо місця. Головно не набухуватись в кізяк (що теж хоч неприємно але все одно не смертельно) і мінімально нормально навчатись. Магазини в селі поряд охоче продавали все чого хотілось, і ми по суті чисто чілили 40 днів навчання.
Я успішно відстрілявся, здав всі екзамени, зробив тисячі пострілів танковим кулеметом, з кілька десятків пострілів вкладним невеликим стволом (типу як з пушки, але зарядшалось все хоч і збільшеними, але все таки – кулями), і один штантним підкаліберним бронебійним снарядом (ломом) – успішно попав в ціль, та й взагалі, хоч і хвилювався,Ю стресував або навпаки інколи розслаблявся, але навчання було успішним.

І поїхали ми – водії і навідники – уже на злагодження, в бригаду, з якою безпосередньо воюватимемо проти кацапів.

Тут уже нам видали танки, безпосередньо ті, якими ми керували б на полі бою.
Виявилось, що є водії і навідники… Немає командирів. І це виявилось мені в подальшому проблемою – бо на цей час, коли я не бачив ні танку, ні своїх обов’язків, ні свого екіпажу, мені здалося, я понадіявся – що в мене вийде займати цю посаду.

На злагоджені, хоч ми і мали наче фах навідників/водіїв – все одно проходили навчання і стрельби. Найінтенсивніші і найсерйозніші. Стрільба в русі, з місця, по різним мішеням, командні стрільби з укриттями, зв’язок по рації, лазер таг на танках, багато використаних саме снарядів, мені як «командиру» довелось не тільки стріляти, але й раз проїхатись за кермом водія, ну і звісно навчатись на місці командира танку, координуватись по рації, і, начебто, командувати – хоча я в силу свого характера навпаки питав у свого екіпажу, що мені робити.

А мій екіпаж був обурений. Очіукувалося, що командири будуть досвідчені і не далбайоби аби хто добровільно-примусово призначені на цю посаду. Тому мені прямо сказали що потрібно виправляти цю проблему – я в силу характеру і проблемам деяким з психікою і поведінкою абсолютно і радикально не влаштовував свій екіпаж як командир. Я звернувся до командування з цією проблемою.
Мене зняли з посади і запропонували проти корекцію в психіатричній лікарні, я звісно не відмовився.
Я провів три тижні в психіатричній лікарні – саме там я познайомився з гарною молодою пацієнткою, з якою я наразі зустрічаюсь. Але лікування не подіяло по явкійсь причині – крім того, що мені по виписці трохи обламали плани на одруження (так, я збирався одружитись на цій дівчині і 10 днів законно погуляти) і відпустку – я приїхав самотужки за свої гроші в депресивне прикордонне місто, і поселився в прифронтовий сільский будиночок, який був засквочений для військових потреб.
Я розкис. Не було інтернету, моє весілля провалилось, і мені треба було проявляти ініціативу на новій посаді, займатись документацію по матеріальному забезпеченню, ну а також тупо не морозитись і бути адекватно активним і діяти а не просто займати місце на зарплаті і ліжку. Спав чотири дні в пригніченому безнадійному стані, іноді прокидаючись щоб може півгодинки-годинку щось зробити на комп’ютері, трохи покидати лопатою чи напиляти пару дров.

Я відчуваю провину за таку поведінку, і що мій моральний стан зашкодив чи просто не приніс необхідної користі, яку має приносити нормальний солдат. Хоча, це нікого власне не цікавить.
Звісно, це не влаштувало моє керівництво – і мене відправили, чи то справді, чи то удавано – знов в лікарню, пройти повторно медкомісію і можливо, долікуватись.

Зараз я сижу в лікарні і пишу цей пост.
Дуже надіюсь, мене не комісують з армії, оточуючі кажуть що це майже неможливо – ну я в цьому напрямку не діятиму. Я ще спробую поговорити з керівництвом і лікарями, можливо переведуся в іншу частину на гарячу вакансію там де я буду потрібен, можливо – переконаю і попрошу скерування мене до мого ж підрозділу, де я вже, як розраховую, не буду в поганому моральному стані або навіть з поганим зможу все ж виконувати обов’язки і виправдовувати свою посаду і звання солдата.

⋮⋮⋮   No. 3550

>>3549
Заходжу на Кропивач суто за твоїми постами. Пиши ще.

⋮⋮⋮   No. 3557

>>3549
Переживаю за героя треду.

⋮⋮⋮   No. 3558

File: 1701680797.319251-.gif ( 332.45 KB , 288x320 )


⋮⋮⋮   No. 3559

>>3558
Армія робить тебе автоматично привабливішим для чаночок.

⋮⋮⋮   No. 3560

>>3559
А інвалідність?

⋮⋮⋮   No. 3561

>>3560
Без ризику не буде жінки.

⋮⋮⋮   No. 3563

>>3049
О, ніхуясобі, ти ще живий?

⋮⋮⋮   No. 3564

>>3563
Та він моцний, усіх переживе.

⋮⋮⋮   No. 3565

At first I was like
>>3051

But then I was like
>>3549

Ви вже створили статтю на драматиці про цього почесного пана?

⋮⋮⋮   No. 3566

>>3565
Ти в захваті від нього чи навпаки??

⋮⋮⋮   No. 3567


⋮⋮⋮   No. 3571

>>3567
Марк має багато вільного часу тепер?

⋮⋮⋮   No. 3572

>>3571
Нажаль так(

⋮⋮⋮   No. 3573

>>3572
Тебе що, з армії звільнили?

⋮⋮⋮   No. 3574

>>3573
В лікарні ж лежу. (так, досі, того вимагає бюрократична процедура)

⋮⋮⋮   No. 3578

File: 1702469638.131676-.png ( 19.55 KB , 846x156 )

>>3567
Хто ти без свого костюму?

⋮⋮⋮   No. 3579

>>3578
епічно, а хулі.

⋮⋮⋮   No. 3580

>>3578
ну вибач, самому про себе писати статтю на вікі проекті несолідно

⋮⋮⋮   No. 3581

>>3580
Хай хтось напише. А ти доповниш. Долучайтесь до драматики, пацани.

⋮⋮⋮   No. 3590

>>3581
А що таке драматика?

⋮⋮⋮   No. 3592


⋮⋮⋮   No. 3602

Наркоман, повертайся! Без тебе нудно.

⋮⋮⋮   No. 3605

Нарокмане, ти там помер чи що?

⋮⋮⋮   No. 3614

Ні, не помер, набираюсь матеріалу для наступної пасти поки що. Так, без напряга служу, як маю трохи часу займаюсь сайд проектами.

⋮⋮⋮   No. 3616

>>3614
Гарно. Якщо що, ти навіки в наших серцях.

⋮⋮⋮   No. 3617

>>3616
Та він усіх нас переживе)

⋮⋮⋮   No. 3618

>>3614
Як у тебе зараз з наркотиками в армії?

⋮⋮⋮   No. 3633

>>3049
бамп

⋮⋮⋮   No. 3637

https://t.me/kropyvachannel_chat/1324

В ОПа все добре, просто на кропивачі старлінк чогось в бані а впн він їбав трохи.

⋮⋮⋮   No. 3650

тест

⋮⋮⋮   No. 3651

Ой піздець, я навіть не знаю як розказувати вам про це все, я явно пропустив 3 репорта як мінімум.

Забрав батька з дому милосердя де в нього ледве не вкрали 60к то вкрав їх в результаті я лол))) Зараз у відпустці, і думаю підготувати документи для списання з армії щоб при необхідності списатисью Списуватись не хочу, але мене хочуть.

Ну це ультра коротко.

⋮⋮⋮   No. 3658

Це піздець.
Моє життя перейшло в сингулярність.
Я - бос в перспективі мегаприбутковго медіастартапу про психоактивні речовини.
я - головний сержант взводу аватарів, за спиною якого, крім бойових аватарів, ультрарозумні ультрабагаті київські айтішніки. я збираю на старлінк роті за півтори години і збираюсь організувати кібер прокачку танкової роти. я - захисник найкращого місця життя на планеті в поточний момент. мене люблять, мною пишаються, мене с плачем в плече відправляють на фрон т люди які раніше зневірились в мені і фінансують дорогу і ліки задаром. мене чекають. мене люблять. мною пишаються.

з джанкі за 2 дні в києві я прокачався в уберменша.

⋮⋮⋮   No. 3659


⋮⋮⋮   No. 3663

File: 1711031210.520504-.jpg ( 155.11 KB , 720x1280 )


⋮⋮⋮   No. 3665

>>3658
Марку, здається ти на правильному місті щодо своїх талантів.

⋮⋮⋮   No. 3669

File: 1711346547.708839-.jpg ( 139.06 KB , 1772x2481 )

>>3663
Цікавий шрифт.



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]