>>5844Хм, можливо це саме те. Є тільки одне "але".
Регенерація припускає наявність деструктивного фактора, проте у процесі відтворення мовного конструктора-організма є сенс робити більший акцент на допоміжному впливу навколишнього середовища.
Адже, коли ми уявляємо заживлення рани, наприклад, то не думаємо про регенерацію пошкодженої частини тіла завдяки взаємодії з повітрям або з пластирем.
Швидше за все на думку спадають внутрішні біологічні процеси обміну речовин в організмі.
Тим більш, доволі важко уявити рамки цієї регенерації, якою є необхідна межа відновлення, якщо йдеться про підготовку до подальших випробувань та вибір принципових позицій з урахуванням ефективного та доступного інструментарію спілкування.
Є варіант позначати феномен складання мовного культурного простору словом "генезис", у розумінні "виникнення" (не плутати з "пробудженням").
От тільки й тут є недолік, бо може здаватись, ніби мовна система одна єдина, що ніби не існує інших мов і це все одне ціле.
Таким чином можна звернути увагу ще на декілько аспектів мови:
- акт найменування речей через необхідність у їхньому використовуванні;
- взаємодію різних смислових форм одночасно із порівнянням по низці критеріїв, таких як милозвучність, складність позначення на письмі, ємкість та діапазон значень, кількість синонімів та антонімів тощо;
- поступове досягнення повноцінного образу з універсальними центрами багатозначних елементів та уточненнями функціональних напрямків на віддалених ланцюжках цієї системи.
