/l/ - Література

> Український
> Гоголя
>

>>5748

>>5747
Франко "Спалення упирів...", Шкурупій "Страшна мить" і... певне все?
У нас в літературі того часу й горору не потрібно, повсюди як не глянеш й так журба, біль, страждання, страшенні муки та пекельні борошна.

>>5747
Ще з дитинства вважав усі лякалки та моторошні чутки чимось на кшталт "романтизації психічних захворювань".
Немає в жахіттях ані інтелектуальної тонкості, ані естетичної гармонійності, постійно ніби носом впираєшся в "скривавлений тупик" або "чорну кімнату".
І для того, аби зробити дійсно страхітливий сюжет, достатньо лише почитати наукову літературу про реальні захворювання або про історію древніх народів з усілякими спалахами насильства на підґрунті ірраціональних вірувань та логічних хиб.

Вілла Марія

>>5747
я в дитинстві читав щось там про відьом
зараз не можу назву пригадати
але було лячно піздець

>>5750

Українська містика 2023. Буктрейлер

Творення міфу міста в ретророманах на прикладі «уманської трилогії» Дмитра Безверхнього

Усі збірки Фензіну Підвал. Великий огляд. Intelectless 6.50 #буктюб_українською

Юрій АНДРУХОВИЧ читає роман «Радіо Ніч» в нічному ефірі Українського Радіо | Скарби фонотеки

Варіативність жаху. Рецензія на збірку оповідань Ігоря Антонюка «Монету підкине кожен»

>>5747
Анон, це тобі в школі задали написати шось про це чи шо?

Поганенька ситуація з художніми жахами це в нас наслідки окупації комуняками. Які активно боролися з різним "надприроднім" та "релігійним". А далі в нас були так звані "бурхливі 90і", коли вулицями тинялись жахи цілком собі справжні. Як наслідок, вся ця "література страхів" і тепер сприймається як щось "дитяче". Тим більш що в нас зараз взагалі повномасштабне вторгнення москалів.

Але тим не менш. Жанр "жахів" серед українців (взагалі на пострадянщині, наскільки я знаю з книжкового бізнесу) не є популярним, продається поганенько, за нього тепер згадують хіба коли якийсь "лідер думок" помічає просідання монетизації і починає форсити умовний Хеловін. Чим збирає купу активності, яку радісно монетизує. Але це "періодично подає ознаки життя", а не "стабільно живий".

Знають Лавкрафта та Ктулху, Ктулку знають навіть ті хто не знає за Лавкрафта. Знають Кінга та Дракулу. Прошарені можуть ще назвати Ештона Сміта та Кунца, одиниці вже згадають за Лейрда чи Стросса. Жіноцтво ще масово активно купує (книги) "описи згвалтувань вампірами, вервольфами та ящеролюдами" але я шось сумніваюся що там є щось про жахи.

І на цю пусту галявину, звісно ж, пробують періодично заходити представники так званого "сучукрліту". Я всього не бачив але те що на око потрапляло це здебільшого люта графоманія, від якої витікають очі у всіх хто вчився в школі (а не в тіктоці), та переказ власними словами того ж Кунца.

Багатий ж власнй фольклор практично ігнорується бо "сучасний українець" з ним ніде і ніяк не перетинається. Ну і "фу, це ж село", звісно ж. Але бува промінь світла приходить звідти звідки не чекали і недавно я взнав за Mythic Carpathia, додаток/розширення до настольної рольової гри Vaesen. Це гра по старовинній Скандинавії, де всі це страховидла та опудала реальні. І тепер весь цей цирк завітав в центрально-східну Європу. Супер охуєнно Дуже гарно, рекомендую. Але масово популярним тут воно не буде, - українською того нема (хоча там майже всі автори наші люди) та і взагалі жанр "настольна рольова гра" в Україні значно програє картковій грі в дурня чи пиятиці. Настольні розваги №1 в нас.

>>6865
Дитячі жахи за кордоном теж є і сприймаються позитивно, а подекуди і дорослого змусять накласти купу