/b/ - Балачки

Привіт безосібним. Я тут перший раз, хоча на бордах що всім відомі сиджу з 2009 приблизно.

Зараз в моєму житті дуже непростий період, м'яко кажучі, враховуючи що той пиздець який відбувається довкола нікуди не дівся, а звичайні життєві ситуації і події не будуть чекати допоки настане мирний час. Життя триває хочемо ми цього, чи нє, коротше.

Я буду періодично постити тут розповідаючи про себе і своє життя. Про відчуття чи про їх відсутність. Про те, що є в мене на даний момент часу. І про те, чого вже немає.

Мені між 33-х та 36-ти, виглядаю молодше дякуючи генетиці тата й мами, тому зазвичай більше 25 мені не дають. Можливо якщо ви б побачили мене десь на вулиці то через мій зовнішній вигляд переплутали з якимось зумєром. Якщо й так, я б не образився.
Я працюю в вузькоспеціалізованому напрямку айті, з початку повномасштабки віддалено. Отримую трохи більше середньої зарплати по якомусь середньостатистичному обласному центру. Плюс заробляю додатково завдяки моєму хобі яке пов'язано з мистецтвом. Виріс в бідній неповній сім'ї, хоч з батьком дотепер підтримую гарні відносини, він закордоном. Мати померла більше десяти років тому. В Україні в мене з рідних немає нікого, тільки один родич по материнській лінії який зараз у війську. Живу в одному з міст яке знаходиться не так далеко від лінії фронту, з усіма витікаючими.

Моя дівчина з якої ми прожили разом більше 5 років з декількох причин вирішила що в наших відносинах немає майбутнього, і тому нам треба розійтись. В кінці тижня я маю зібрати речі і з'їхати з квартири яку ми винаймали. Поки що ми живимо разом і знаходимось на одній площі. Однієї конкретної причини немає, тут скорше всього цілий комплект.

По-перше, велику роль відіграє те що я ухилянт. Я не хочу розписувати зараз своє світосприйняття, філософію, і чому я тримаюсь такої позиції, якщо буде цікаво - питайте, я спробую відповісти. Якщо хочете назвати мене боягузом, мамкиниою царапкою - на здоровля, я не ображусь, і навряд чи мене це зачепить так як би ви цього хотіли. Я знаю одне - до окупантів та тих хто їх свідомо підтримує в мене нуль розуміння - лише осуд. З травня я сиджу вдома і виходжу на вулицю тільки винести сміття або зустрітись з кимось біля будинку. До цього часу я спокійно міг кататись на таксі, сідати в тачку і їхати з нею кудись у центр по вечорах на зустрічі з друзями та нашою різнокольоровою творчою тусовкою, але зараз це практично неможливо бо зупиняти таксі почали дуже часто.

З того часу як я почав сидіти в дома ми дедалі частіше почали сваритись, вона почала згадувати старі конфлікти і непорозуміння, які здавалося б, вже давно вирішені. Сексу стало все меньше і меньше, в мене лібідо нормально так погіршилось, хоча фізично все добре працює. Через постійний стрес на роботі (і в мене і в неї вона достатньо нервова), прильоти, зростання цін, через те що ми зараз бачимо довкола приводів для нашої радості ставало все меньше, ми стали дратівливими в побутовому плані, вона стала ввечері бачитись з подружками, потім приїздити після опівночі бухою на напаленою, я відповидно реагував на це. Сам я можу випити пива раз-два на тиждень (не набухуючись) та іноді покурити раз на місяць, але в цілому намагаюсь контролювати шкідливі звички тому що в мене була бурхливаю юність і не хотілось б в усі тяжкі піти та опуститись на дно на тлі того що відбувається довкола.

Я жодного разу за всі 5 років її не обізвав і не принизив. За підняття руки мовчу. Не зраджував. Не бухав та вживав, не тусовався з друзями так щоб вона нервувала. Не можу сказати про неї те саме, на жаль. Не зраджувала - да, це так.

... Коротше вона сказала мені що так більше не може. Що не знаю скільки витримає ще так, зі мною в моєму статусі, бо війна не думає закінчуватись. Що їй якось не зручно казати на роботі колегам і подружкам в тусовці що я свідомо ухиляюсь (вона працює скажімо так близько до провладних структур) коли вони питають чому я не з нею поруч десь у місті. Що її дістав мій бунтарський характер і погляди які не співпадають з думкою більшості, і те що ми не можемо розписатись через це, тому що вона б хотіла класні фоточки в інстаграмі з весілля, щоб подружки заздрили. Що я не поміняюсь, і вона не поміняється. Що їй хочеться стандартної нормісної сім'ї (навіть враховуючи що ми чайлд-фрі, хах), а я наразі їй це дати не можу.

5 років коту під хвіст. Порожнеча така дика зараз усередині. Бухати не хочеться, зателефонувати окрім батька нікому. Соціальні контакти якось за ці декілька місяців пішли по пизді. Друзів є, але вони всі або броньовані або військові (так, в мене є такі друзі серед військових які мене розуміють і не засуджують), і тому коли я уявляю що я наберу їх просто щоб поспілкуватись, то в мене одразу з'являється відчуття що я нахуй нікому не потрібен зі своїми проблемами.

Через тиждень зберу речі, мою подругу - кішку, і заїду на сусідній район в трьокімнатну квартиру яка буде здаватись ще більш пустішою ніж була до цього.

Буду вилазити тут з цією картинкою і періодично щось писати.

Шалом, православні. Хтось може порекомендувати книжки(бажано дослідження, я хз) на рідновірську тематику? Цікавить саме українська язичницька традиція, раптом хтось у цьому шарить. але головне, давайте без нормісної попсятіни і нью-ейджу(хоча вот його можно, але не те щоб бажано)

Сап!
Реквестую найбільш український символ юнікоду.
Нитка також включає в себе ASCII-графіку.
Яка позначка могла б нас символізувати?

Про "Пілу" чули?

Колись я натрапив на один хентай, там не було нічого незвичайного, але чогось він так так запав у душу, що я тепер постійно поневіряюсь інтернетом марно намагаючись знову його знайти.
Все що я пам'ятаю, це те що там було три дівчини у гарячому джерелі які по черзі розповідали одна одній про свої сексуальні пригоди. сам ролик тривав близько п'ятнадцяти хвилин.
Розумію що мало імовірно що тут допоможуть, але не знаю що ще робити, бо кожного разу коли дивлюсь якесь інше відео думками повертаюсь до того.

(Не був певен куди краще це постити, сюди чи у фап, але зрештою запостив сюди)

Випадково знайшов оце. Накидайте ще таких пікч, будь ласка.

будьте обережні інтернетом шириться це відео з назвою день студента але це ніякі не студенти а професійні порно актори будьте обачні це справжнісіньке порно

я гадав я побачу старе відео як студенти святкують але це відео є порнографією там займаються порно замість святкування

Хто вже виїбав свого першого ведмедя?

Я в ахуї, ТНМК напророчили війну! Розбір пісні "Гранули".

Індіанці зійшлися в танці

Це про єдність корінного населення. Нагадує єдність українців на початку війни.

Зима закінчилася рано-вранці

Рано-вранці закінчилось для українців мирне життя, яке порівнюється з зимою, бо потім стало по-справжньому гаряче.

Танок — це коли у колі танець
У такому випадку я — індіанець

Ну тут вже не заперечують, що індіанець = українець. Танок ще може символізувати спосіб зігрітись під час блекауту.

Все мене цікавить, все мене турбує
Якщо прислухатися, я трохи чую

Багатьох українців у мирний час не цікавило, а з початком війни почали цікавитись, турбуватись, слідкувати за новинами щодня. І почали прислухатись до звуків, чи не летить щось вороже?

Я відчуваю запах (запах)
Я повертаюся до лісу на курячих лапах

Запах диму як варіант. Повернення до лісу - це символ відходу назад від прогресу цивілізації через війну, а самі українці порівнюються з курками, на яких орки почали полювання, щоб поласувати ними.

Мені цікаво, чи додає багаття віри
Чи гріє взимку ведмежа шкіра

Знову про блекаут. Ведмежа шкіра також може символізувати вбитих орків, тоді це філософські роздуми про те, чи потрібно взагалі воювати?

Чого вони лякалися? Чого чекали?
Нащо сподівалися? За кого себе мали?

Вони - це індіанці, а отже, українці. Схоже на самокопання.

Як воно, життя біля вігвама?
На кого полює тато? Що готує мама?

Іронічне питання, адже багатьом довелось покинути свій дім. Тато полює на орків, поки мама піклується про дітей в тилу.

Мій мозок перебуває у прострації
Недостатньо інформації

Бо всієї інформації люди не мають, адже влада багато що приховує. І в народу накопичується багато запитань, на які не дають відповідей, що і створює відчуття прострації.

Танули, як льоду гранули, ми
І краплі зими розтану-тану-тану-
Танули, як льоду гранули, ми
І краплі зими розтану-танули

Досить песимістичний прогноз. Тут українці порівнюються з гранулами льоду, які нібито мають розтанути. Але це може бути про переродження, якщо зима символізує мирний час, то мирні версії українців розтанули з початком війни.

Ведмеді попрокидались по берлогах

Навіть пояснювати не треба.

Прийшла весна, зняла облогу

Але тут облогою виявився мир і все, що стримувало ворога протягом тривалого часу.

Ось я дивлюся в небо ведмежими очима

Утотожнення себе з ворогом, бо треба бути ведмедем, щоб здолати ведмедя.

Що це за плями, що (що) пропливають мимо?

Ці плями скоріше пролітають, ніж пропливають. Це явно про ворожі дрони, бомби і ракети.

Мене цікавить все: що, де, коли і як

На війні чим більше інформації, тим краще. Це про розвідку.

Моя ведмежа лапа, яка вона на смак?

Це може бути про голод і про готовність зжерти власну руку, але скоріш за все тут здивування від нової ролі, коли мирне життя закінчилось і треба воювати.

Зв'язок втрачається, картина млява

Блекаут.

Так це чи не так — це лише моя уява

Відсутність зв'язку з реальністю через втому.

Поглянь, птахи вертаються додому
Як вони знають, що саме сюди дорога?

Тут можуть описуватись події, які ще не відбулись. Повернення біженців додому. А чого б їм не знати дорогу? Певно щось станеться з інтернетом, системами навігації, тощо.

І як долають вони свою печаль зимову?

Або літературно як переживають зиму, або перебування на чужині порівнюється з зимою, бо тепло може бути тільки вдома.

Чи розуміють, що дивитись вниз — справа бога?

А на війні ті, хто мають очі з неба, отримують серйозну перевагу над ворогом, звідси і порівняння з богом.

Якщо ти у повітрі, за кого себе маєш?

Так, орки і справді вважають себе богами, бо бачать дуже багато, і їм дозволяють це робити. На жаль.

І звідки знаєш, що в тобі ця сила?

А їм про "силу" по телеку сказали. Набрехали, звісно.

Про що ще мріяти, коли розкриті крила?

Тут про те, що у ворога наче розв'язані руки. Він може собі дозволити майже усе.

Що ти відчуваєш? Що відчуваєш?

Ставляться під питання відчуття ворога, бо він прирівнюється до бездушної істоти, наче зомбі.

Там, де був сніг, чорна вода по формі ніг
Якби цей слід говорити міг

Чорну воду можна тлумачити по-різному. Це і підрив Каховської ГЕС, і нафтові плями. Або ж обидва варіанти одразу.

Я б устиг спитати: "Що із нами стане?"
В тих, хто був раніше за усіх

Звернення до пращурів, бо вони не попередили про загрозу, спроба хоч якось дізнатись свою долю, бо з телевізора лише брехня.

Весна чекає сигналу, щоб почати

І то справді була весна. Майже весна.

Але чого чекати? На що чекати?

Тоді і справді було невідомо, чого чекати, і що взагалі буде.

Павлік. Павлік :(