>>2516Мав такі шорти в дитинстві, тільки блакитні (здалеку виглядало ніби я в трусах як якийсь дошколяр). Якось в електричці зненацька почав вставати прутень, хоча ні навколо, ані в думках нічого такого не було, звичайна тестова прокачка системи. Я сів згорбившись, прикривши ліктями те все і сидів так деякий час, хоча моя бабуся і робила мені зауваження аби я ВИРОВНЯВ СПИНУ. Аж тут сестрі приперло їстоньки і баба вирішила погодувати вже всіх одразу, дістала їдло: ЯЄЧКА КОВБАСУ ПОМІДОРКИ. Постелила рушничок на коліна собі, сестрі і повернулася із ще одним до мене. А прутень чомусь досі не здувся, мабуть ці кляті шортики щось там затисли. Подумав ще, що ковбасу я мабуть не буду, бо вже і так є. Побачила бабця мою ковбасу притиснуту до ноги і прошепотіла мені грізно у вухо нащо я гад мою лапу торкався ЙОГО. Я кажу я не торкався, воно само. А що ж тоді, пісяти хочеш? Та ні, не хочу. Покрила таки то все рушником і ще довго приходила до тями, буркочучи щось своє типу горе та й годі, діточки пішли, діти-діти де ж вас діти...
Одна з чотирьох моїх most embarrassing stories, яку я б оцінив на 3 з 4.