>>378022Вікова періодизація Еріка Еріксона | Вікові кризи...
"КРИ́ЗА СОЦІА́ЛЬНА—форма прояву соціальних суперечностей унаслідок порушення нормальної взаємодії між членами суспільства, соціальними групами й інститутами.
Криза соціальна ускладнює або унеможливлює стабільне функціонування важливих підсистем суспільства (локальна криза) чи всього суспільства (системна криза) і виникає у випадку проблематизації повсякденних соціальних практик, впорядкування наявними нормами, цінностями, правилами, ролями.
Її проявами є збільшення інтенсивності та кількості конфліктних ситуацій, формування у свідомості великих груп критичного сприйняття певної суспільної сфери або суспільного устрою загалом і переконання в необхідності їх змінити, що часто супроводжується проявами соціального протесту.
У широкому значенні термін «Криза соціальна» використовують за наявності кризи у функціонуванні всього суспільства (він фактично виступає синонімом суспільної кризи), у вузькому—коли поряд з економічною, політичною, культурною виокремлюють соціальну сферу (Криза соціальна може доповнювати або спричиняти економічної і політичної кризи).
Його також розглядають як стан і процес.
Коли наявні правила та засоби соціальних взаємодій стають неадекватними й нездатними надалі підтримувати ці взаємодії, виникають не лише масштабні кризи (руйнація всієї системи відносин, масові заворушення, революції), але й кризи в колективі, окремій соціальній групі.
Роль Кризи соціальної у житті суспільства неоднозначна: з одного боку, вона дисфункціональна для системи відносин, оскільки зростає невизначеність, руйнуються звичні соціальні зв’язки, норми соціальні взаємодії, зростає рівень соціальних девіацій (злочинності, самогубств); з іншого—якщо Криза соціальна не сягає крайніх форм (катастрофи та повної руйнації системи), вона може бути й функціональною, оскільки виявляє проблеми соціальних взаємодій.
У результаті Криза соціальна досить часто на заміну старим, неадекватним соціальним системам (або їхнім окремим елементам) приходять нові, що більше відповідають потребам і вимогам суспільства.
Криза соціальна може завершитися взагалі без суттєвих змін у системі соціальних відносин, однак у більшості випадків вона призводить до її переходу в якісно новий стан. Криза соціальна—природна фаза розвитку будь-якої соціальної системи.
Криз, як і конфліктів, неможливо уникнути, тому необхідно бути до них готовими, вчитися управляти ними, зменшуючи руйнівні наслідки та підсилюючи функціональні моменти.
Криза соціальна може виникати та розвиватися не лише природним шляхом, внаслідок об’єктивних соціальних суперечностей, але й свідомо провокуватися, поглиблюватися втручанням ззовні.
Розрізняють латентну й відкриту форми Кризи соціальної.
Латентність кризових явищ суттєво ускладнює соціальне прогнозування і провокує на перший погляд несподівані вибухи соціальної активності та руйнації здавалося б стабільних систем (як приклад—розпад СРСР).
Криза соціальна також може бути короткочасною або тривалою (в сучасному науковому дискурсі її часто розглядають як хронічну, постійну);
загальною (системною) чи обмеженою (локальною);
відбуватися у мирній або насильницькій формах (крайній прояв—масові заворушення до революції включно);
реалізовуватися як криза довіри у суспільстві (міжособистісні, загальні, інституційні), соціальна адаптація, таких соціальних інститутів, як родина та школа, демографічна криза."
https://esu.com.ua/article-965...
"Криза соціальна (від грец. krisis—рішення, переломний момент, вихід)—найгостріша форма вияву соціальної суперечності, пов'язана з порушенням соціальної стабільності.
Суперечність є об'єктивною основою соціальної кризи, її суб'єктивною складовою, усвідомленням соціальної ситуації як критичної, відчуттям межі, безвиході, неможливості подальшого руху."
"Криза назріває, коли останні явища частішають, посилюється аномалія—стан незбігу мотивації індивідуальної поведінки з традиційними нормами та цінностями."
"Слід розрізняти загальну й локальну кризи. Остання стосується певних сторін життя суспільства, певних соціальних груп.
Так, молодіжні «бунти» 60х pp. XX ст. у деяких країнах Заходу були формою вияву проблем молоді, але практично не торкалися інших соціальних груп, відбувалися на тлі відносно нормального стану економіки, не супроводжувалися політичними переворотами."
https://histua.com/slovnik/k/kriza-socialna...
"Багато вчених досліджували виникнення економічних криз.
Такі вчені як М. Кондратьєв, М. Туган-Барановський, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер та ін. розглядали кризи як обов’язковий елемент економічних циклів.
Також дослідженням сутності криз та способами їх запобіганню займалися Дж. Штігліц, Е. Прескот, Дж. Тобін, Ф. Кідланд.
Серед представників вітчизняної школи можна виокремити Є. Перепьолкіна, Л. Дмитриченко, В. Гейця, В. Василенка, які займалися проблемою виникнення економічних криз.
На даний момент відчувається нестача досліджень з приводу визначення причин кризових явищ, не існує єдиної думки щодо визначення сутності кризи."
"Криза повинна розглядатися як перехідний момент в системі від старого ладу розвитку економіки до нового.
Адже кризи утворюють вихідний пункт для найбільших вкладень у технічне вдосконалення, які були накопичені попереднім розвитком.
Кризи можуть набувати політичного, фінансового, соціального, технологічного характеру. Політичні кризи з часом можуть набувати характеру економічних криз.
Основними елементами є зниження авторитету апарату управління, розкол у партіях.
Фінансові кризи являються елементом економічних криз, вони набувають грошового вираженні різних економічних процесів.
Соціальні кризи є наслідком зіткнення різних економічних інтересів.
Кризи можуть бути як передбачуваними, так і несподіваними.
Передбачувані кризи можуть прогнозуватися, адже їх виникнення є наслідками певних об’єктивних причин.
Наприклад передбачуваною є циклічна криза, але за умови що визначена її сутність та характер."
"Неминучість криз у своїй роботі обґрунтував К. Маркс, які виникають унаслідок розриву між виробництвом і споживанням товарів.
На макроекономічному рівні кризи виникають внаслідок зменшення сукупного попиту, наслідком якого є спад виробництва, безробіття, скорочення доходів.
Кризи на мікрорівні пов’язані з невідповідністю пропозиції підприємства та попиту на продукцію, невідповідність грошових доходів та видатків та ін."
"Також причиною появи кризових ситуацій може бути суб’єкт управління.
Під суб’єктом можна розуміти не лише особистість, а й державні органи влади, стан яких може бути невідповідним стану об’єкта управління."
"Наслідки кризи можуть бути як позитивними, так і негативними.
Можливе оновлення або ж руйнування економічної системи;
можливі різкі зміни в системі або ж м'який вихід з кризи.
Все це залежить від ефективності антикризового управління.
Отже криза–це фаза на якій відбувається якісна трансформація економічної системи. Запобігти кризі можливо шляхом визначення та подолання її причин."
Кризи, їх причини та наслідки (2013):
https://core.ac.uk/download/pdf/18593637.pdf...
"Суспільні «кризи»—це періоди потрясінь та дестабілізації в соціально-культурних, політичних, економічних та інших системах, що часто супроводжуються різним рівнем насильства, а іноді й значними змінами в соціальній структурі.
Велика література, що аналізує суспільні кризи, зосереджена на відносно невеликій кількості історичних прикладів (масштабні події, такі як падіння Римської імперії чи Французька та Російська революції), підкреслюючи різні аспекти цих подій як потенційні причини або послідовні наслідки.
Щоб дослідити кризи та попередні підходи до їх пояснення, а також уникнути потенційної упередженості, пов'язаної з невеликим розміром вибірки, що була присутня в кількох попередніх дослідженнях, ми прагнули однорідно схарактеризувати значну колекцію історичних криз, що охоплюють тисячоліття, від доісторичних до постіндустріальних, і вражають широкий спектр політичних утворень у різних регіонах світу; База даних криз (CrisisDB).
Тут ми описуємо цей набір даних, який містить 168 криз, запропонованих істориками, і характеризуються низкою значних «наслідків» (таких як громадянська війна, епідемії або втрата населення), включаючи також інституційні та культурні реформи (наприклад, покращення життя людей або конституційні зміни), які можуть статися під час та одразу після кризового періоду.
Наші аналізи показують, що наслідки кожної кризи дуже мінливі.
Самі результати не корелюють один з одним, і загалом набір наслідків значною мірою непередбачуваний порівняно з іншими масштабними властивостями суспільства, про які говорили попередні вчені, такими як його територіальний розмір, релігія, адміністративний розмір або історична новітність.
Ми робимо висновок, що не існує «типової» суспільної кризи минулого, але кризові ситуації можуть розвиватися в різних напрямках.
Ми пропонуємо деякі пропозиції щодо сил, які можуть зумовлювати ці різні наслідки, для дослідження в майбутній роботі."
Усі кризи по-своєму нещасливі: роль суспільної нестабільності у формуванні минулого(2024):
https://www.researchgate.net/publication/378301466_All_Crises_are_Unhappy_in_their_Own_Way_The_role_of_societal_instability_in_shaping_the_past
