⋮⋮⋮
No.
9078
OP
1. Г, Ґ, Ф
Іншомовний звук h завжди передавати як х, g як г. У грецьких словах там де th, завжди писати "т". Знаю, етер, Атени звучать кринджово, але там немає жодної підстави мовити ф.
Хоча в школі нас учать, ніби звук ф чужий українській, насправді він не чужий, а просто відрізняється від англійського чи російського, тобто це [ɸ̞ / ʍ], а не [f]. Зараз ми його пишемо хвіртка, квасоля, хоча й небезпідставно, бо часто його можна почути майже як два звуки.
Отож, писати не хвіртка, квасоля, а фіртка, фасоля і т. п.
⋮⋮⋮
No.
9079
OP
2. Частку ся писати окремо, бо існують також си (собі), м'я (мене), ми (мені), тя (тебе), ти (тобі), го (його), му (йому), ї (її, їй), ню (неї). І ні, це не просто скорочені форми. Хтось скаже, що западенські, а я скажу, що я сам центяк і взагалі ці форми незайві.
⋮⋮⋮
No.
9080
OP
3. дієслово "бути"
Корисно, наприклад, щоб узайве не вживати займенник, або в теперішнім чи в минулім часі наголосити на дієслові "бути". Поряд з "я людина" - "(я) єсми людина", "ми бігли" - "(ми) бігли смо".
Я єсми, сми, єм, м; бим
Ми єсмо, смо, ємо; бисмо, бимо
Ти єси, єс, сь; биси, бись
Ви єсте, сте; бисте
Він є, єсть
Вони суть
⋮⋮⋮
No.
9081
OP
4. Невідмінювані слова
Слова типу кіно, авто, радіо відмінюємо як "відро"
⋮⋮⋮
No.
9082
OP
5. півтора, чотири рази
Півтора - пів втора - 1,5
пів трЕтя - 2,5
пів чвЕртА - 3,5
пів п'ЯтА - 4,5
пів шОста - 5,5
пів сЬОма - 6,5
...
Двічі (двичи), тричі (тричи), чтиричі (чтиричи), п'ятичі (п'ятичи), шістичі (шестичи), ...
⋮⋮⋮
No.
9083
OP
6. и, і, ј, правило 9, ы
Замість "й" писати "ј", але букви "я", "ю", "є", "ї" хай лишаються.
Через вплив російської ми всі "и" почали вимовляти як "і" або "ы".
Пропоную етимологічно повернути "и" там, де ми зараз пишемо "і". Разом із тим можна й прибрати правило 9, іноземне "i" передавати як "и".
Можливо, стОїть повернути й ы. Думаю, літературна вимова "ы" може бути [ɘ̞]. Хоча не знаю щодо ы.
⋮⋮⋮
No.
9084
OP
7. Невизначені прикметники
Можливо, стОїть у літературну мову повернути невизначені прикметники. Порівняйте "кожний, кожная, кожне, кожні" і "кожен, кожна, кожно, кожни". Відмінюються невизначені (a / an) прикметники як іменники, на відміну від визначених (the). Невизначені прикметники уживати там, де описуваний іменник вперше з'являється, де описуємо не конкретний об'єкт, або разом із присудком (не "я голодний", а "я голоден").
Біда хіба буде в тім, що дуже незвично буде, тому внести можна спершу хоча б ту частину про сполуки з присудком.
⋮⋮⋮
No.
9085
OP
8. У словах із лъ, ръ писати "и" (або ы, коли повертати цю букву), коли наголос не падає на цей склад, тобто не "сльозА, слІз, блохА, блІх, дровІтня", а "слЫза, слЬОз, блыхА, блОх, дрывІтня" (пор. крыниця - крыниць), бо оці форми слова як "сльоза - сліз" з'явилися під впливом російської.
⋮⋮⋮
No.
9086
OP
*слызА
⋮⋮⋮
No.
9087
OP
9. хто, що, щ
"Хто", "що" і похідні писати як "кто", "что", бо "к + то", "ч + то", звідки "ник", "нич", "зач" і т. п.
"Щ" писати як "шч", бо найчастіше воно походить із "ск + м'якшення", а ще тому що не можна його читати як "шшь", хоча і в українській по говорах воно не завжди точно шч, але то таке.
⋮⋮⋮
No.
9088
OP
10. Скупчення приголосних у кінці слова. Не всі приголосні можуть скупчуватися в кінці слів, наприклад, не метр, а метер, не вандализм, а вандализем.
⋮⋮⋮
No.
9089
OP
11. -ття, -ння в однині
Н. в. -ттє, -ннє
Зн. в. -ттє, -ннє
Ор. в. -ттєм, -ннєм
Кл. в. -ттє, -ннє
