>>4072ПродовженняМокій розправив плечіЯк жити в умовах, коли ти наче тільки народився українцем, а навколо тебе чуже середовище?
Українізовувати його!
Певною мірою, це мені вдалося. Особливо для найближчого оточення. Приклади перемог:
-Відсутність у них дупоболю на слово "москаль". Я не тільки зняв з нього табу, а ще й нормалізував у використанні
-Залучення до української мемної культури
-Просто залучення до української культури
-Вкидування кихось первинних зернинок національного пробудження в голови піпла, які, наче, потихеньку проростають та дають хоч маленькі, але плоди.
І, що найголовніше
-Залучення колишніх аполітичних чуваків до українізації інших аполітичних чуваків. Це взагалі win.
Власне, спершу довелося українізовувати себе. Це процес, правду кажучи, тривалий і на все життя. У перші тижні було складно. Від рос контенту (переважно музики) я відмовився, а новий, якісний, так і зайняв його величезну нішу. Довелося проводити якісь дослідження.
Паралельно підсів на ЇБ ТБ (з найперших випусків). Пирятин слухаю вже кілька років, але долучитися до його родини зміг лише з плином українізації.
ЇБ ТБ - це моя світоглядна тема та вектор для моїх подальших досліджень та мірквань, що згодом перетікають у погляди. Як би це не було смішно, але мій світогляд левовою часткою спирається на двух алкоголіків, які живуть десь в сраці лівобережного Києва. Пиздець.
Однак, про українізацію шляхом чатиків та постійного зайобування/спаму у промислових масштабах мені писати ліньки. Може напишу потім. Але головне, аби ту купу тексту, яку я висрав, безоси не втратили.
Ну і, як я вже казав, я почав помічати позитивні тенденції навколо. Наприклад, мені навіть здалося, що я почав чути більше україномовних у Києві (незнайомці йдуть повз і базікають знайомою мені мовою). Хоча мої радощі з цього приводу підтверджують, що мовна ситуація в глибокій кризі. Втім, це не нуль і величезний дрейф в на бік присутній. Просто говоріть країнською. Пишіть українською. Думайте українською. Не читайте/слухайте/дивіться/розуміте кацапське.
За допомогою такої практики, я навіть почав забувати якусь просту російську лексику. Ба більше, мені зараз дійсно стало складно висловлювати свої думки цією мовою. Продавчинь, скажімо, які спілкуються між собою російською, а до мене, як клієнта, звертаються державною, починаєш сприймати як поляк українських робітників у Бедрьонці. Та й взагалі, починаєш розуміти, що так і має бути. Спілкування на якісь розумні теми кацапським діалектом вже звучать для тебе смішно й на рівні "шооо? Якось недолуго виходить". Про схожі відчуття мені розповідає й київський друг - колишній ватник і коммі.
Жодного разу у Києві від незнайомців чи ще когось я не отримував злої репліки ("телячая мова" або "укрАінец нашолся"), відвертої зневаги чи погроз на національному підґрунті. Можливо тому, що спілкуюсь небагато з ким, опріч персоналу обслуговування та соцпрацівників. На Слобожанщині, коли я писав у загальні спільноти українською (на кшталт "підслухано ..." і "шукаю тебе...") під моїми пблікаціями зазвичай знаходилась кпа молоді, для якої укр мова - це мова, аби скласти ЗНО. Ну, або схожі штампи про "щирих українців" і "ти не місцевий?" Тут пиздець. Хоча навіть там є кпа осередків цього українського полум'я які або латентні українці (вимушені спілкуватися на людях російською, бо так говорять усі) або перебвають у відвертій конфронтації з рештою. Останні, зазвичай, націоналізуються і стають персонажами статті
https://drama.kropyva.ch/%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BE%D1%82. Чому? Бо дія викликає рівну їй протидію. Аби вижити українцю у ворожому середовищі Харкова, Сум, Охтирки і т д потрібно ставати націоналістом. Саме тому з цим там пиздець.
Києві, повірте, ситація з мовою набагато краща. Але навіть попри це вона всеодно могла б бути кращою. Київ - українське місто. Укр мова ні в кого не викликає тут подиву. Ба більше, є багато молодняку (може його для мене багато, бо я цілеспрямованого його шукав, лол) який в темі. Все буде норм. Потрібен час а старання.
А тепер хутко пішли дописувати драматику!
