/p/ - Політика

>>79567
Думаю що потрібно думати про українців і Україну а не про цивілізацію, судячи з того що відбувається іншим до допомоги нам не дуже є справи, хіба що навпаки

>>79568
Так, це має сенс, адже коли в нас є гарні приклади долання труднощів та незгод, ми можемо сприяти подальшому масштабуванню цих випробуваних ідей та формувати глобальний простір, де наші інтереси збігаються (або є співзвучними) з інтересами інших людей/культур/держав/союзів.

>>79569
Йди нахуй, соросня.

>>79569
Вважаю, питання національних інтересів країн можуть гармонійно вкладатись в загальний міжнародний контекст, і ціннісні пріоритети окремих спільнот слід розуміти у прив'язці до умов життя та екології (не лише природних, а й соціальних факторів).

Дуже подобається як, наприклад, люди з різних країн співпрацюють над науковими проєктами.
Думаю, в майбутньому політику вимістить наука, релігія стане частиною мистецтва, а велику частину марудної та фізично важкої праці будуть виконувати роботи.

І для цього варто навчитись мислити стратегічно, діяти морально послідовно (адже опортунізм та деструктив ведуть лише до деградації та криз), з урахуванням попереднього досвіду та перспектив створення умов сталого зростання (необхідні глобальні зміни стаються завдяки великій кількості позитивних зрушень на локальному рівні).

Міжнародне співробітництво в галузі розвитку сьогодні: Радикальний зсув до глобальної парадигми (2021):
https://lup.be/book/international-development-cooperation-today/

"Поза межами традиційної перспективи Північ-Південь
За останні 60 років країни з високим рівнем доходу інвестували понад 4000 мільярдів євро в допомогу розвитку.
З різним ступенем успіху ці інвестиції в країни з низьким рівнем доходу сприяли вирішенню структурних проблем, таких як доступ до води, охорони здоров'я та освіти.
Однак сьогодні міжнародне співробітництво в галузі розвитку більше не обмежується допомогою через пожертви.
Натомість, воно радше стосується можливостей, взаємних інтересів, прийняття ризиків та інклюзивного суспільного підходу.
З появою таких важливих нових гравців, як Китай, Індія та Бразилія, а також з появою приватних компаній та фондів, таких як Фонд Білла та Мелінди Гейтс, допомога в галузі розвитку затьмарюється новими формами міжнародної співпраці, що все частіше супроводжуються інвестиціями, торгівлею та обміном «дай-і-взяти».

Порядок денний сталого розвитку, прийнятий усіма державами-членами Організації Об'єднаних Націй у 2015 році та реалізований до 2030 року, є прикладом нових впливових структур, які запроваджують глобальну, а не традиційну перспективу Північ-Південь.

Ця книга розглядає 60 років міжнародної допомоги в розвитку та її відповідних учасників, окреслює сучасні виклики та можливості.
Багато ілюстрована тематичними дослідженнями та прикладами, книга «Міжнародна співпраця в розвитку сьогодні» відображає успіхи та невдачі, а також синтезує бачення та дискусії з усього світу.
З наголосом на радикальному переході від традиційної перспективи Північ-Південь до глобальної парадигми, ця книга є обов’язковою для всіх практиків, науковців та донорів, залучених до допомоги в розвитку."

Підйом і занепад глобальної демократії: 1989–2024

>>79567
Західна цивілізація деградувала до стану коли зі шляху самознищення, на мою думку, вона себе не витягне. Східноєвропейській цивілізації слід рятуватися тримаючись подалі від вестернів, судячи з усього вони так і роблять, беруть у вестернів гроші, але тримають дистанцію від західних дегенератів.
А з ніггерською та азіатською цивілізацією все нормально, її не треба рятувати.

>>79576
> питання національних інтересів країн можуть гармонійно вкладатись в загальний міжнародний контекст
Не можуть. Або національні інтереси, або сороснява залупа в дупі. Судячи по всьому ти для себе вибрав розробляти анус жидівськими мікропрутнями.

>>79633
> національні інтереси
ПОМЕРТИ МАЮТЬ ВСІІІІІІІІІІІ

Anne Applebaum x Volodymyr Yermolenko

>>79711
[10:59 - 16:52]
"- ... Можливо ми почнемо з того, що ми щойно почули [від Андрій Куркова], ви щойно приїхали з Києва, мене цікавить...
Особисто мені б хотілось дізнатись, якою був ваш від'їзд з міста, що був під інтенсивним бомбардуванням?
Як ви ся маєте?
Як ви себе відчуваєте на контрасті зараз, у Амстердамі?
- Дякую за питання.
Це питання, на яке дійсно важко відповісти.
Одначе, я дуже вдячний усім вам, за це запрошення, і, думаю, це важливо підтримувати тему України, у ширшому контексті.
І не лише з Києва...
Ми подорожували багато поблизу фронтових зон.
Нещодавно я був у Херсоні, який знаходиться за 5км від рос. солдат...
- П'ять?
- Так, 5-6.
- Це через річку.
- Це ширина річки Дніпро...
І декілько днів тому ми були у місті Дніпро, про яке ви ймовірно чули з новин, про масовані атаки, декілько десятків загиблих і сотні поранених.
Тож ми виїхали з міста Дніпро за годину до початку обстрілів...
Вперше, коли я приїхав до Східної Європи, було після початку повномасштабного вторгнення.
Я відчував себе, немов у "Матриці", розумієте?
Я пам'ятаю, коли я був у паризькому метро і казав собі:
"Це настільки гарно і настільки нереально, в порівнянні з реаліями війни.
Думаю, одною з тих речей, з якою росія намагається боротись—це реальність, як не дивно.
Це досить матеріальна та фізична реальність людського існування та людських страждань.
І вони [росіяни] намагаються переконати [і себе, і] нас, що віртуальний світ, який вони розробили, є реальнішим за саму реальність(!)
І, на мою думку...
У нас було декілько розмов з Ганною Епплбаум, у нас була практика спілкування одиного/-ної з одним/-ою, і я припустив, що ця ідея, по суті,—це те, чого Д. Трамп намагається навчитись від путіна...
Це ідея того, що ви можете створити віртуальний світ, світ фантазій, який перевершить... Який спробує перевершити реальність(!)
Проте, я вважаю, українці є дуже-дуже... Мають дуже близькі стосунки з реальністю: реальністю людських тіл, реальністю міст, реальністю наших фізичних життів, реальністю смертності...
Оскільки смерть... Реальність проходить крізь [досвід] смерті.
Це дуже трагічно, але водночас є дуже по-людському, оскільки ми всі є смертними, і як тільки ми починаємо розуміти, наскільки крихкими ми є, ми можемо відчути інших людей.
І Україна—це зараз те місце, де багато болю, але є також досить багато щастя; велика кількість трагедій, але також велика кількість радісних моментів.
Це настільки ж парадоксально, наскільки це є й звичайним.

- Так... Можемо відштовхнутись від цієї думки далі.
Чудова думка, можливо.
І, чи це... Це містить надію, оскільки ви можете виявити щось настільки красиве з такого жахливого [явища], як війна, як ви це щойно описали. Чи це... Факт того, що ви пройшли крізь це бачення [зсередини події] або відчуття—це, звісно, почасти, тому що ви проживаєте війну.
Це те, що ми тут, на заході Європі (або у Америці), не відчуваємо, оскільки в нас немає таких досвідів, чи не так?

- Я не вважаю, що це через "брак чогось". Думаю, це про розуміння того, що "темні часи" також продукують багато "світлого".
І це та причина, чому я так полюбляю нідерландські картини, знаєте, часів XVIIст., усі ці дивовижні світлотіні...

Такі постаті, як Рембрандт ван Рейн, або Ян ван дер Горст...
Або французькі картини того часу...
Або Караваджо, італійські тогочасні картини...
Тож ідея, по суті, полягає в тому, що, якщо починати (малювати) з [зображення] темряви, то це єдиний шанс побачити "справжнє світло".
Ми нещодавно з дружиною отримали подарунок від нашого друга, воїна, котрий втратив свою руку на полі бою, у 2023.
Його звуть Богдан.
Він зробив нам подарунок з написом:
"Чим темніші часи—тим світлішими є люди."

Тому вважаю, що це дуже важливо.
В мене виникає паралельна метафора світлотіні/чіароскуро (італ.: [ˌkjaroˈskuːro]—букв. 'світло-темрява').
Тож ви можете побачити світло попри те і лише завдяки тому, що є темрява.
І це завжди було.
Це не лише про Україну, це про людство, про культуру людей.
Я завжди казав:
"Дивіться, ось є Відродження, яке стало можливим лише після того, як відбулась страшенна чума XIVст.
Або те, що мистецький напрям аванґарду став можливим у Європі лише після трагедій Першої світової війни.
І т.д. і т.п.

Це те, що Шарль П'єр Бодлер називав Les Fleurs du Mal ("Квітами зла").
Тоді, коли у вас є цей біль, і також трагедія, проте з цього ви можете отримати "квіти", ви можете здобути красу, емпатію, щирий сенс людяності..."

>>79632
Східноєвропейської цивілізації не існує. Це жлоби які понаїхали у совкові міста, там культури 0, знань 0, одне бажання - все продати і поїхати в Маямі чи Дубай.

>>79567
> План порятунку цивілізації
Навіщо?
Завжди ахуївав від брєдових ідей вічного/довгого життя чи колонізації космосу.
Те що людство поділилося на табори названі країнами і замість того, що вирішувати глобальні проблеми, розвивати технології кришать одне одного через те, що опонент відноситься до іншої вигаданої хуйні- нації, молиться іншому вигаданому богу. Вигадало калпіталізм і замість того, щоб насолоджуватись існуванням свій короткий відведений період на цій Землі вйобують за шмат бетону з-під палиці, конкурують одне з одним хто краще вилиже анус клієнту, босу...вже й плодячка у "розвинених країнах" цією системою порішалась.
Тому і хуй з тією цивілізацією. Надіюсь, що вічного життя не буде і в космос людство не полетить. Воно довело неодноразово свою тупиковість та тупість. Надіюсь підемо тихо як динозаври.

>>79632
>Східноєвропейській цивілізації
Кропивчанського цьому анону >>79714
Ніякої східноєвропейської цивілізації не існує. Все що є у Східній Європі це мавпування Заходу, його кривий та хуйово перекладений, зрозумілий, оптимізований варіант.
Абсолютно все.
Якби не було Заходу та його винаходів, культури та всього іншого, без нього східноєвропейська цивілізація полягала б у житті чумазими напівциганами у замлянках, де бють лоби об кам'яних ідолів та випускають сусіду кишки за жменю диких ягід та корінців.

>>79715
> вічного життя не буде
А вартувало б займатися саме цим, бо коли життя закінчується то нічого більше значення не має. В майбутньому люди будуть жити дуже довго якщо не вічно, і було б дуже добре якби ми були серед цих людей

>>79717
> люди будуть жити дуже довго якщо не вічно, і було б дуже добре якби ми були серед цих людей
Яка дурниця. Більшість людей, реально більшість, навіть якщо зникне завтра, то ніякого збитку для цивілізації не буде. Все що ця більшість може так це срати, жерти, скролити хуйню в інтернеті і плодити дебілізм, і таких же дебілів. Надіюсь, що не побачу моменту про який ти пишеш (якщо це дійсно станеться). Бачити як рафіновані рагулі у своїй масі житимуть по сто і більше років для мене буде нестерпною мукою.

>>79718
А на себе ти звісно це не проецюєш.

>>79721
Звичайно, що так. Я якраз і по собі суджу. За життя я трохи прочитав літератури і постійно щодня стараюсь поглинути якусь корисну інфу, он автобіографічні записки Рудольфа Гьосса "Комендант Освенцима" буквально на днях дочитав. Освоїв польську та московитську на рівні вище середнього, вчу англійську, постійно стараюсь кудись поїхати і щось пізнавальне побачити, дізнатись...он крайній раз був в Сенаті Канади в Оттаві.
Так до чого це я, що не зважаючи на це (я не вважаю, що це якісь подвиги Геракла, а так щоб ти зрозумів) я залишаюсь обмеженим, в багатьох сферах надзвичайно темним, а часом і жлобським по поведінці. То що говорити за маси їбанатів, які далі тік тока, ютюба та інстаграма не вилазять?! Буквально щодня від співрозмовників чую ахуєнні історії про жидів, спланований геноцид, кожна домохазяйка знає як воювати та мислить рухом цілих армій. Та ні, в піч їх всіх, нехай ліпше людство здохне, думаю, що нічого доброго і кращого нас не чекає.

>>79723
> "Комендант Освенцима"
Прочитав:
"Патріот ТЦК"

>>79724
Ну таких рагулів як ти точно вартує газом травити

>>79723
> записки Рудольфа Гьосса "Комендант Освенцима"
Я також мемуари іншого фашиста читав, Руделя, той що найрезультативніший пілот пікерувального бомбардувальника Штука. Й знаєш що мені кинулося в очі найбільше з його бравад? Не про бойові дії. А про те, що цивільне населення з ще підконтрольних українських територій Німеччини (приблизно де я зараз) де він перебував і з яким взаємодіяв, він називав виключно росіянами, й жодного разу не українцями. Я так зрозумів, що він про існування останніх навіть нездогадувався.

>>79726
> читав, Руделя, той що найрезультативніший пілот
> А про те, що цивільне населення з ще підконтрольних українських територій Німеччини (приблизно де я зараз) де він перебував і з яким взаємодіяв, він називав виключно росіянами, й жодного разу не українцями
Те що він пілот і ас не означає, що він академік і філософ. Он вова харашо шутіл, але абісрався мальоха в керівництві державою. По-друге, це ж Люфтваффе, а не Вермахт. Пілоти як піхота болота не топтали до Москви, тому сумніваюся, що вони часто бачили звичайних людей. Крім того Україна останні 500 років на той час була у складі інших держав. З маленьким періодом незалежності у кілька років у 1917-21 рр, тобто українці про себе практично у світі ніяк не заявили. Можливо дехто знав про Україну як якийсь географічний об'єкт, але про націю навряд чи, крім книжкових хробаків.