>>74845Свобода в Китаї. Свобода в Ірані. Свобода в Сомалі. Свобода в Венесуелі. Свобода в Білорусі... Вони безумовно існують. Але якою ціною? Думаю, ціною совісті, ціною фізичного та психічного здоров'я, ціною людської гідності, ціною довіри, поваги та підтримки.
"
Види авторитаризму1.
Військово-бюрократичний режим— диктатура військових та бюрократичних еліт при обмеженому залученні громадських інтелектуалів-професіоналів до формування політичних пріоритетів.
2.
Корпоративний авторитаризм— режим, який визначає співробітництво значних економічних конгломератів як противага заідеологізованості та однопартійності в політичній системі (Режим Франко в Іспанії, Салазара в Португалії).
3.
Дототалітарний авторитаризм— перехідний режим від демократії до тоталітаризму, за якого соціальна група, що представляє тоталітарну утопію ще не визначилась, не утвердила владу, але поступово обмежує діяльність груп інтересів громадянського суспільства та церкви.
4.
Постколоніальний авторитаризм— мобілізаційний режим, властивий колишнім колоніям на їхньому шляху до незалежності, намагання демократизувати суспільство супроводжується обмеженням політичного плюралізму в умовах нестабільного економічного розвитку.
5.
Етнічна або расистська квазідемократія— повна мобілізація влади етнічною або національною меншістю з обмеженням громадянських прав представників інших національностей (Південно-Африканська Республіка).
6.
Традиційні режими— закриті, з монолітною структурою політичної еліти, режими спадково-родового та династичного правління (сучасні абсолютні монархії — Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, Катар. Дуалістичні — Марокко, Кувейт).
7.
Султаністський режим— крайня форма патримуніального родового, спадкового правління при відсутності опозиції, політичного плюралізму та пасивності участі населення в політиці. Сильна тенденція до династичності влади, відсутня раціональна ідеологія, підданство султану підкріплюється ірраціональними факторами, маніпуляція символами, залякування населення і насильство.
8.**Егалітарно-авторитарний режим — сучасний комунізм в світі (В'єтнам, Китайська Народна Республіка, Куба, Венесуела), закритий режим з монолітною структурою та руйнуванням приватної власності.
9.
Авторитарно-інегалітарний— режим з диференційованою структурою еліти, яка вступає в контакт з економічно привілейованими групами приватних інтересів, але через закритість режиму населення залишається бідним і безправним.
10
Змагальні олігархії— режим із пасивною соціальною базою, але відкритістю до участі в політиці різних представників великого капіталу. Політика будується на конкуренції економічних еліт."
https://www.wikiwand.com/uk/articles/АвторитаризмЗрозуміло, що існують й "хороші" приклади авторитарних країн, в далекому минулому, в порівнянні з зовсім кровожерливими та відсталими суспільствами, і може бути нескінченно гірше...
Але навіщо гірше, якщо існує перевірене часом міжнародне право:
"
ДеклараціїГлобальні
• Декларація прав дитини 1923 року
• Загальна декларація прав людини (ООН, 1948)
• Декларація прав людей з інвалідністю (ООН, 1975 р.)
• Декларація про право на розвиток (ООН, 1986) (ООН, 1979)
• Віденська декларація та програма дій[en] (Всесвітня конференція з прав людини[en], 1993 р.)
• Пекінська декларація та Платформа дій (Четверта Всесвітня конференція з питань жінок, 1995 р.)
• Декларація обов'язків і відповідальності людини[en] (ЮНЕСКО, 1998)
• Загальна декларація про культурне різноманіття[en] (ЮНЕСКО, 2001)
• Декларація прав корінних народів (ООН, 2007)
• Декларація ООН про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність (ООН, 2008)"
"Конвенції
Глобальні
Існує 9 основних міжнародних документів з прав людини та кілька факультативних протоколів до них. Моніторинг виконання положень документів державами-учасницями здійснюють десять Договірних органів з прав людини, що складаються з комітетів та підкомітетів незалежних експертів, в той час як Управління Верховного комісара ООН з прав людини забезпечує їх секретаріатську підтримку:
1. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (21 грудня 1965 р.)
2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16 грудня 1966 р.)
• Перший факультативний протокол щодо процедури подання скарги (16 грудня 1966 р.)
• Другий факультативний протокол щодо скасування смертної кари (15 грудня 1989 р.)
3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (16 грудня 1966 р.)
• Факультативний протокол щодо процедури подання скарги (10 грудня 2008 р.)
4. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (18 грудня 1979 р.)
• Факультативний протокол щодо процедури розгляду скарги (10 грудня 1999 р.)
5. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (10 грудня 1984 р.)
• Факультативний протокол щодо створення підкомітету з запобігання та надання згоди на перевірки (12 грудня 2002 р.)
6. Конвенція про права дитини (20 листопада 1989 р.)
• Факультативний протокол щодо участі дітей у збройних конфліктах (25 травня 2000 р.)
• Факультативний протокол щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (25 травня 2000 р.)
• Факультативний протокол щодо процедури повідомлень (14 квітня 2014 р.)
7. Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей (18 грудня 1990 р.)
8. Конвенція про права осіб з інвалідністю (13 грудня 2006 р.)
• Факультативний протокол щодо процедури розгляду скарг (13 грудня 2006 р.)
9. Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (20 грудня 2006 р.)
Додаткові міжнародні інструменти правового регулювання у сфері прав людини:
1. Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього (9 грудня 1948 р.)
2. Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства (26 листопада 1968 р.)
3. Міжнародна конвенція про припинення та покарання злочинів апартеїду (30 листопада 1973 р.)
4. Міжнародна конвенція проти апартеїду у спорті (10 грудня 1985 р.)
Міжнародні документами у сфері біженців та осіб без громадянства:
1. Статут Міжнародної організації у справах біженців (15 грудня 1946 р.)
2. Конвенція про статус біженців (28 липня 1951 р.)
3. Конвенція про статус осіб без громадянства (28 вересня 1954 р.)
4. Конвенція про скорочення безгромадянства (30 серпня 1961 р.)
5. Протокол щодо статусу біженців (31 січня 1967 р.)
Існує ще кілька інструментів прав людини:
• Інавгураційна асамблея HURIDOCS[en] (24 липня 1982 р.)
• Конвенція про тортури SOS[en] (14 квітня 1983 р.)
• Конвенція про корінні народи та народи, які ведуть племінний спосіб життя[en], 1989 р. (МОП 169)"
https://www.wikiwand.com/uk/articles/Міжнародні_документи_з_прав_людини>>74846Питань (таких, які ти б напевно хотів) нема, окрім одного, або навіть двох, відповіді на які тобі й самому будуть цікавими:
>>74837>Не сприйняв, тому що не вигідно, або тому що важко мислити глобально?Перефразую:
"Яким чином, на твою думку, історичні паралелі з сьогоденням допомагають будувати майбутнє?"P.S.: Маніпуляція в політичних питаннях здебільшого криється в підміні фактичного тим, що нібито має бути. Рабства бути не має в принципі, навіть якщо це не засуджується якимись "священними текстами" (так, в біблії, наприклад, рабство заохочується, тому не варто жити по доґматичним уявленням про світ, і тому слід осучаснювати своє бачення світу, мислити глобально, діяти локально).