"– Курбський на чолі загону перебіжчиків воював на боці литовців...
– І досить успішно.
– Так, знаючи супротивника, воював досить успішно.
На завершеному етапі Лівонської війни король Стефан Баторій (1533–1586) зробив ставку на те, що йде визволяти москвинів від царя-тирана і активно задіяв відповідну пропаганду.
Очевидно, Курбський тут зіграв свою роль як радник, який порадив зробити на це ставку.
Чому це не спрацювало тоді?
Зрештою, це не спрацьовує й зараз.
– Уже ХVІ століття–це не тільки війна зброї, потенціалу, але й війна ідей, яку навчилися описувати і пояснювати у вигідному ключі."
Перший «хороший русский»: як 460 років тому князь Курбський перейшов на бік литовців (19.03.2024):
https://www.radiosvoboda.org/a/istorychna-svoboda-460-rokiv-tomu-knyaz-kurbskyy/32867536.html"У 2-й пол. 1560-х рр. почав реалізовувати свій давнішній план, що склав ще під час спілкування з Максимом Греком, щодо видання перекладів старослов'ян. мовою творів візант. авторів, чиї праці могли б прислужитися для тогочасної ідеологічної боротьби православних з протестантами та католиками.
Для цього став вивчати лат. мову, збирати необхідні для перекладу книжки, згуртував навколо себе групу однодумців."
"1569 перебував у Любліні (Польща) на сеймі, на якому була укладена держ. унія між Польщею та Литвою (див. Люблінська унія 1569)."
"Налагодив контакти з культурно-освіт. і видавничим гуртком, що діяв у Вільно (нині м. Вільнюс)."
"Був обраний депутатом від Волинського воєводства на елекційний сейм (див. Вальний сейм) 1573.
Почав друкувати переклади свого миляновицького гуртка, вони випускалися у світ без зазначення авторства перекладачів.
1575 боронив від татар Волинь."
"Заповів значні суми на підтримку видавничої діяльності, шпиталів при церквах та на ін. доброчинні заходи."
"деякі з цих листів засвідчують, що їхні адресати визнавали К. авторитетним знавцем тогочасної теологічної літератури), а також багатьох полемічних творів, спрямованих проти католиків (див. Католицизм) і протестантів (див. Протестантизм) та низки перекладів.
Зважаючи на дух написаних К. творів (навіть без "листів-послань" до Івана IV), ці автори інакше розставляють акценти на особистісних якостях К. і його устремліннях, більшого значення надають не його військ. і централізаторській політ. діяльності, а його культурницьким і "демократичним" починанням."
Енциклопедія історії України:
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Kurbskii_A_M
