>>52916Щось подібне відчув, коли востаннє спілкувався зі знайомим, котрий намагався постійно подавати приклади з росії, ніби це те, до чого варто тягнутись.
А коли знаходив для нього українські прекрасні штуки, то відчувалось ледаче ухиляння від оцінок та пропозицій, що свідчило про інформаційне перенавантаження.
Через певний час в нього вже склалось дещо упереджене ставлення щодо моїх відносно нових вподобань, через що у відповідь прозвучали два-три доволі класичних, але вже не настільки актуальних зразка української хвилі.
Проблема полягала в не у відсутності знань, а у звичних рамках прийнятного та зрозумілого. Здебільшого він просто мовчав на мої висловлювання про національну ідентичність та ціннісні орієнтири, може навіть сприймав це як мою психологічну особливість.
Якщо бажаєш перемогти у суперечці—став запитання.
Більшості людей байдуже на факти, їм цікаві емоції.
Ну і про свій розвиток теж варто теж дбати.
Всьому своє місце і час.
