[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1604315107.463764-.jpg ( 40.27 KB , 250x380 )

⋮⋮⋮   No. 4707

Пишемо оповідь по реченню. Я зачну:
Одного разу...

⋮⋮⋮   No. 4708

File: 1604315698.996964-.jpg ( 46.85 KB , 480x360 )

>>4707
В типовій багатоповерхівці, в звичайній кімнаті за своїм звичним компом сидів типовий дописувач іміджборду.

⋮⋮⋮   No. 4709

>>4708
Аж раптом з кухні стали доноситись якісь дивні звуки.

⋮⋮⋮   No. 4710

>>4709
Дивно, - подумав дописувач. - Кота або домашньої звірини в мене немає. А холодильник, ще не такий старий, щоб гуркотіти роздовбаним компресором.

⋮⋮⋮   No. 4711

>>4710
Тому він вирішив все ж глянути, що там відбувається.

⋮⋮⋮   No. 4712

>>4709
"Знов тарганам жерти нема чого. Йобане життє..." - подумав дописувач і почухавши сраку, поплівся на кухню.
Якщо ви і цю історію скотите до єблі, то ви невиліковні довбойоби.

⋮⋮⋮   No. 4713

>>4712
Зайшовши на кухню і увімкнувши світло, він не повірив своїм очам, побачивши кількох ракопічкурів.

⋮⋮⋮   No. 4714

File: 1604316421.914083-.png ( 907.79 KB , 900x670 )

>>4713
-Курво, знову забув вікно закрити, - з жахом зрозумів Дописувач. - А вони налізли з двору, бо холодно на вулиці стає.

⋮⋮⋮   No. 4715

>>4713
Ці здоровезні тварюки, з вусами, хвостами, клешнями і всім чим положено, нахабно вдерлися у холодильник Дописувача, щоб розпатронити його заначку з коропивою.

⋮⋮⋮   No. 4716

File: 1604316773.303194-.jpg ( 76.36 KB , 700x630 )

>>4715
Добре, що стратегічні запаси Мівінки були надійно сховані, запхані в кілька пакетів АТБ та перетягнуті надійним скотчем - щоб жоден мутант-ракопічкур не міг по запаху знайти останню радість Дописувача.

⋮⋮⋮   No. 4717

>>4714
>>4715
>>4716
Тим часом Дописувач, закриваючи вікно, засмутився - знову ж бо доведеться йти до магазину по коропиву

⋮⋮⋮   No. 4718

File: 1604316861.740846-.jpg ( 46.85 KB , 480x360 )

>>4717
Йобаний квест, йобаного життя, - подумав Дописувач.

⋮⋮⋮   No. 4719

>>4718
і пішов вбиратись, перед тим надійно закривши ракопічкурів у коробці від телевізора з кількома банками Коропиви.

⋮⋮⋮   No. 4720

>>4718
Але це потім, зараз же стоїть більш нагальне питання - як позбутися цих негідників?

⋮⋮⋮   No. 4721

File: 1604317051.693934-.png ( 88.28 KB , 450x246 )

>>4719
Це повинно було затримати увагу шкідників на деякий час. П'яні ракопічкури притихнуть та повкладаються спати і буде час подумати як їх здихатися.

⋮⋮⋮   No. 4722

>>4719
Вже застібаючи куртку, він побачив, як величезна клешня пробила стінку коробки.

⋮⋮⋮   No. 4723

>>4721
Але спочатку вони варитимуть воду і викидуватимуть уоники.

⋮⋮⋮   No. 4724

>>4723
*коники

⋮⋮⋮   No. 4725

>>4722
Дописувач взяв стару металеву скриню і запхав коробку туди.

⋮⋮⋮   No. 4726

>>4723
Перед тим, як вийти надвір, Дописувач поставив кип'ятитись воду для якихось нам не відомих цілей.

⋮⋮⋮   No. 4727

File: 1604317304.319399-.jpg ( 105.84 KB , 900x670 )


⋮⋮⋮   No. 4728

>>4725
З-під ляди одразу запарувало.

⋮⋮⋮   No. 4729

>>4728
Проте, на жаль чи на щастя, Дописувач цього вже не помітив, оскільки вже спускався сходами.

⋮⋮⋮   No. 4730

>>4729
На сходах йому заступила дорогу прибиральниця.
https://youtu.be/9WhuUxg1LIQ

⋮⋮⋮   No. 4731

>>4730
"Побрийся вже, ти людей лякаєш" - сказала вона.

⋮⋮⋮   No. 4732

>>4731
-Моїй чанці і так подобається, - буркнув Дописувач, проходячи повз.

⋮⋮⋮   No. 4733

>>4732
"ЧЯНЦІ!" - крикнула прибиральниця йому вслід.

⋮⋮⋮   No. 4734

>>4733
"Та похій, як ви, пенсіонери, то всьо вимовляєте", - подумав Дописувач, але вголос не сказав, бо змалечку його навчили поважати літніх людей.

⋮⋮⋮   No. 4735

>>4734
Надворі було хоч тепло, бо час морозам ще не настав, але надзвичайно вітряно і вогко.

⋮⋮⋮   No. 4736

File: 1604318862.978096-.jpg ( 46.67 KB , 564x423 )

>>4735
Десь чулися з вікна веселі голоси та енергійна музика - комусь було там добре. Але шлях дописувача лежав не до теплої та цікавої компанії.

⋮⋮⋮   No. 4737

>>4736
"Головне не забути забігти на нову пошту забрати посилку" - подумав він.

⋮⋮⋮   No. 4738

>>4737
Тільки тепер він помітив що в кишені куртки щось заворушилося. Це був маленький ракопічкурик, що встиг залізти до кишені поки наш герой відволікся на кухні.

⋮⋮⋮   No. 4739

>>4738
"Куди ж його подіти?" - задумався Дописувач.

⋮⋮⋮   No. 4740

>>4739
Не довго думаючи, дописувач кидає його у вікно з якого лунала музика, воно якраз було відчинено. "Нехай і інші постраждають" - подумав він.

⋮⋮⋮   No. 4741

>>4740
Тим часом, прямуючи по вулиці в бік зупинки, на якій знаходився продуктовий, він помітив досить дивну картину.

⋮⋮⋮   No. 4742

>>4741
Картина та висіла на зупинці і належала якомусь італійському автору, якого дописувач, нажаль, не пам'ятав.

⋮⋮⋮   No. 4743

>>4741
Якийсь в міру підкачаний юнак роздратовано витягував зі своїх кишень стопки візитівок і матюкаючись кидав їх до смітника. При цьому бурмочучи "Та пішла на хуй ця йобана робота, я хочу нарешті спокійно подивитися аніме і поїсти морозива..."

⋮⋮⋮   No. 4744

>>4743
До зупинки лишалось двадцять метрів.

⋮⋮⋮   No. 4745

>>4744
- Нащо я збрехав прибиральниці про чанку? - долаючи метри думав засмучено, Дописувач. - Явже й не пам'ятаю коли тримався з дівчиною за ручку.

⋮⋮⋮   No. 4746

>>4745
"Та то пусте. 2д чанки завжди кращі за 3д" - відмахнувся він.

⋮⋮⋮   No. 4747

>>4746
На зупинці нікого не було. Тільки з реклами на людей вирячився черговий шаблонний щасливий юзер чергового Айфону з великим підписом "Купи це, їбанько".

⋮⋮⋮   No. 4748

>>4747
Дописувач надягнув маску та зайшов всередину.

⋮⋮⋮   No. 4749

>>4747
> На зупинці нікого не було
Окрім того накачаного юнака, про якого дописувач чомусь забув.

⋮⋮⋮   No. 4750

>>4747
- Добре що я не такий як усі, - заспокоював сам себе Дописувач, сідаючи в маршрутку. - Мені Айфонів не треба. Я вільна та самодостатня особистість.

⋮⋮⋮   No. 4751

>>4749
Юнак той був зайнятий, адже візиток в його карманах, ще було достатньо і всі вони були достатньо українські. Але ця історія буде доступна в DLC.

⋮⋮⋮   No. 4752

>>4750
В маршрутці, як завжди, було мало людей та бухий водій слухав владімірскій централ.

⋮⋮⋮   No. 4753

>>4752
Серед цих людей, за дивним збігом обставин, була і знайома для нього особа.

⋮⋮⋮   No. 4754

>>4753
Купивши квиток, він попрямував на одинарне місце коло задніх дверей, що за збігом обставин було недалеко від цієї особи.

⋮⋮⋮   No. 4755

>>4754
Особа ця буля трохи параноідальною і боялася коронавірусу, тому закутана була наче той Кенні з мультику Саус Парк. Не одразу й можна було зрозуміти - чи це хлопчик чи дівчинка.

⋮⋮⋮   No. 4756

>>4755
Помітивши його, особа привіталась.

⋮⋮⋮   No. 4757

>>4756
Але нашому герою оповідання не потрібні були проблеми та небажані розмови з небажаними особами, тому він зробив вигляд, ніби нічого не почув.

⋮⋮⋮   No. 4758

>>4757
Особа це зрозуміла, знітилась і продовжила дивитись собі у вікно.

⋮⋮⋮   No. 4759

File: 1604322435.863267-.jpg ( 38.28 KB , 500x667 )

>>4758
За вікном проносилися типові нічні українські пейзажі. Чорний коп арештовував бухого типа у фуррісьюті.

⋮⋮⋮   No. 4761

>>4759
"О, а цей досі смокче коло траси", - подумав дописувач. Маршрутка поскрипуючи котилася далі.

⋮⋮⋮   No. 4762

>>4760
Дописувач вийшов з автобусу та пройшовши кілька десятків метрів помітив, що особа з автобусу його переслідує.

⋮⋮⋮   No. 4763

>>4762
Швидко забіг в ТЦ.

⋮⋮⋮   No. 4764

Випадково видалилось, тому лишу тут 4760
>За деякий час маршрутка приїхала до пункту призначення - величезного торгового центру, що колись мав незрозумілу назву, а десь на початку року нові власники його перейменували на "Небесна ріка"; в нього лоґо ще схоже на укрсиббанківське.

⋮⋮⋮   No. 4765

>>4763
На щастя, розчинитись в натовпі увечері в ТЦ було простим завданням, тому Дописувач так і вчинив.

⋮⋮⋮   No. 4766

>>4765
Вправно оминувши роздатчиків рекламного спаму, Дописувач зрозумів що щось не так. Його звичний продуктовий супермаркет раптово був зачинений. На вході висіла об'ява "Зачинено на знезараження. Обереіжно, коронавірус." Поряд нудьгували двоє поліціянтів.

⋮⋮⋮   No. 4767

>>4766
"Дііітько, доведеться знову купувати в ятці на зупинці" - розчарувався він.

⋮⋮⋮   No. 4768

>>4767
Але перед тим вирішив запитати в поліціянтів, чи є поблизу ще продуктові магазини?

⋮⋮⋮   No. 4769

>>4768
Проходьте, не затримуйтеся, - попередив його поліціянт. - Цей супермаркет не просто розповсюджував коронавірус через Мівіну, а ще й продавав Моршинську з розведеними в ній чіпами 3g.

⋮⋮⋮   No. 4770

>>4769
- Тобто 5 Джі, - виправив його Дописувач.

⋮⋮⋮   No. 4771

>>4770
в той ж час подумавши: "Кучмо, я ж запаси мівіни купив саме тут!"

⋮⋮⋮   No. 4772

>>4771
Треба буде спалити цілий ящик Мівіни! Або протестувати на ракопічкурях - як не подохнуть то їсти можна буде.

⋮⋮⋮   No. 4773

>>4772
"Але спершу треба купити Коропива та зайти на нову пошту за пакунком" - безперестанно в голові повторював він.

⋮⋮⋮   No. 4774

>>4773
"Панове, а де можна поблизу знайти продуктовий магазин?" - запитав дописувач в поліціянта.

⋮⋮⋮   No. 4775

>>4774
"Отам за рогом, коло антикафе РГ".

⋮⋮⋮   No. 4776

>>4775
"Та фора зашкварена довбойобами-некройобами, чи не могли б ви підказати якусь іншу крамницю?"

⋮⋮⋮   No. 4777

>>4776
"За сто метрів від ТЦ є ще одне сільпо, в напрямку центру"

⋮⋮⋮   No. 4778

>>4777
"Дякую, не некройобте", сказав дописувач, і почимчикував у вказаному напрямку.

⋮⋮⋮   No. 4779

>>4778
Але перед тим треба було зайти до відділення нової пошти, яке знаходилося у цьому ТЦ.

⋮⋮⋮   No. 4780

>>4779
"От курва, знову за пошту забув", - сказав дописувач, і завернув до нп за посилкою.

⋮⋮⋮   No. 4781

>>4780
Черги не було, і файна молодичка з огидою віддала дописувачеві середьного розміру коробку з наліпкою біологічної небезпеки та написом "ОБЕРЕЖНО! ПРІЛІ ПІСЮНИ!". Дописувач подякував, і пішов шукати магазин.

⋮⋮⋮   No. 4782

>>4781
На виході на нього чекала якась файна молодиця.

⋮⋮⋮   No. 4783

>>4782
"В вас щойно випало це з кишені" - сказало дівчина, а в руках вона тримала якийсь папірець.

⋮⋮⋮   No. 4784

>>4783
Дописувач взяв цей папірець та розгорнув.

⋮⋮⋮   No. 4785

>>4784
Виявилось, що це наліпка про пісюни.

⋮⋮⋮   No. 4786

>>4785
На її зворотнім боці, проте, з'явився якись номер.

⋮⋮⋮   No. 4787

>>4786
Придививишись, він побачив, що це число 42.

⋮⋮⋮   No. 4788

>>4786
І короткий допис:
Ксенія - майстриня дистанційного мізкойобу.

⋮⋮⋮   No. 4789

>>4787
Йдучи по вулиці, він побачив химерний будиеок з номером 42 в адресі.

⋮⋮⋮   No. 4790

>>4788
Це буде в DLC

⋮⋮⋮   No. 4791

File: 1604327869.165699-.png ( 61.13 KB , 512x512 )


⋮⋮⋮   No. 4792

>>4789
Раптово він почув за спиною неприємне шарудіння і клацання.

⋮⋮⋮   No. 4793

>>4792
Оглянувся.

⋮⋮⋮   No. 4794

>>4792
Пизда говна

⋮⋮⋮   No. 4795

>>4793
З сутінок, рівними рядами, неначе вимуштруване військо, сунули ракопічкурі, з краю в край заповнюючи собою вулицю.

⋮⋮⋮   No. 4796

>>4795
Істерично веселим голосом крикнувши "Настав час пригод, кучмо!", він рвонув у напрямку ТЦ, до якого лишалось метрів зо 30.

⋮⋮⋮   No. 4797

>>4796
Запхані у коробку від телевізора, яка, в свою чергу, була замкнена в металевій скрині, набухані ракопічкурі спробували варити воду, та позаяк води не знайшлося, то обійшлися коропивою, випари якої кондесуючись на стінках коробки і розчиняючи їх, в сполученні з целюлозою, типографською фарбою, оксидами металу, та простроченим пакетиком приправ від мівіни, утворили надзвичайно мутагенну субстанцію і пришвидшили еволюцію ракопічкуря звичайного, давши йому примітивний інтелект, можливість розмноження діленням і непереборну жагу до помсту усяким мудакам, що запирають їх у скринях.

⋮⋮⋮   No. 4798

>>4797
Тим часом Дописувач забіг в супермаркет, а в самому супермаркеті оголосили стан облоги, гарнізоном керувала Ксеня.

⋮⋮⋮   No. 4799

>>4797
Бо вся та пиздота, що мучить ракопічкуриків - то всьо має бути стріляне та пізжене.

⋮⋮⋮   No. 4800

>>4798
У ще не зачинені двері влетіла синичка і блювонувши Дописувачеві на спину, почала ширяти під стелею, виписуючі віражі.

⋮⋮⋮   No. 4801

>>4800
Прозвучала сирена, всім роздають ружжо і запускають ґенератор, Дописувачу через прихильність Ксені до нього видали BFG9000.

⋮⋮⋮   No. 4802

>>4801
Дописувач, діставши порохівницю, почав ладувати свій фурт-фурт.

⋮⋮⋮   No. 4803

>>4802
Тим часом ракопічкурі почали вломлюватись всередину, Ксеня крикнула "Здайтесь або помріть!"

⋮⋮⋮   No. 4804

>>4803
Та ракопічкурі не звертаючи на неї жодної уваги, попхнули на Дописувача, який все стояв і фурт-фурт ладував.

⋮⋮⋮   No. 4805

>>4804
Вона стала між ним і ними, крикнувши "Не дам!"

⋮⋮⋮   No. 4806

>>4805
Від необережного поводження фурт-фурт голосно бахнув, винісши у темряву ночі Ксеню і перші ряди ракопічкурової навали.

⋮⋮⋮   No. 4807

>>4806
Побачивши це, Дописувач крикнув "Суки, ви за Ксеню відповісте!" і з повністю зарядженої рушниці почав виносити ракопічкурів ряд за рядом, а всі решту - за ним.

⋮⋮⋮   No. 4808

>>4807
З негучним звуком "Чпоньк!" кожен з живих ракопічкурів розділився надвоє, а потім знову і знову, захисники просто не встигали їх винищувати з необхідною швидкістю.

⋮⋮⋮   No. 4809

>>4808
Раптом у небі з'явився вертоліт з кулеметом і ПТКР, який доєднався до свята винищення ракопічкурів.

⋮⋮⋮   No. 4810

>>4808
Дописувач заплакав посеред бою, адже Ксеня врятувала його незважаючи на те, що він не привітався з тією особою в автобусі і усіляко її уникав, адже тією особою і була Ксеня.

⋮⋮⋮   No. 4811

>>4809
>>4810
На додачу у ракопічкурів почали стріляти з вікон.

⋮⋮⋮   No. 4812

>>4810
Бо це було, курво, нерозділене кохання. Дописувач усвідомив це занадто пізно.

⋮⋮⋮   No. 4813

>>4811
>>4812
Щоб позбутись їх усіх одразу, Дописувач кинув у них коробкою з нової пошти та вистрелив у неї.

⋮⋮⋮   No. 4814

>>4813
Та він занадто пізно згадав, що в ній, серед прілих пісюнів, лежав контрабандний генератор чорних дір, модель друга, пакращена.

⋮⋮⋮   No. 4817

>>4814
І всі ракопічкури вмить зникли.

⋮⋮⋮   No. 4818

>>4817
Але разом з ними загинуло все навколо, разом з героєм-Дописувачем. Бо чорна діра то не пістоль з ризовими кулями. Ця хуйня своєю гравітацією вмить розірвала та втягла до себе усю матерію в радіусі кількох астрономічних одиниць. Цей світ тепер потребував перезавантаження з точок збереження.

⋮⋮⋮   No. 4819

>>4818
Отже, все почалось знову.
Одного дня...

⋮⋮⋮   No. 4820

>>4819
Ксенія прокинулася з поганим передчуттям. Кілька хвилин вона кліпала очима роздивляючись стелю над ліжком.

⋮⋮⋮   No. 4821

>>4820
До неї на ліжко застрибнув маленький ракопічкурик, та став тертися об ноги і муркотіти.

⋮⋮⋮   No. 4822

>>4821
Це трохи пригасило тривогу. Лускатий домашній улюбленець на ймення "Гречка" відчував коли у господині поганий настрій.

⋮⋮⋮   No. 4823

>>4822
У ночі їй наснився дивний сон, в якому вона вмерла, рятуючи старого знайомого, ім'я якого Ксеня навіть не могла пригадати.

⋮⋮⋮   No. 4824

>>4823
Як і у кожної самотньої дівчини, у Ксенії було вже п'ятеро милих ракопічкуриків, яких вона відпускала на ніч погуляти через вікно. На сусідів, що жалілися на звірину яка пролазить уночі до їх кухонь та жере продукти з холодильників дівчина не звертала уваги - головне, що її улюбленці були нагодовані та щасливі.

⋮⋮⋮   No. 4825

>>4824
Тим часом, на іншому краю міста прокинувся Дописувач і на ходу позіхаючи та почухуючи сраку, поплентав до кухні.

⋮⋮⋮   No. 4826

>>4825
На кухні все було як завжди, за винятком того, що зникла вся коропива.

⋮⋮⋮   No. 4827

>>4826
Дописувач подивився на вікно, але те було зачинене і підперте віником.

⋮⋮⋮   No. 4828

>>4827
"Чорт, забув закрити вентканал", - пригадав він.

⋮⋮⋮   No. 4829

>>4828
Запхавши у вентканал старого ватніка, що чомусь валявся під мийкою, Дописувач пішов вмиватися.

⋮⋮⋮   No. 4830

>>4829
В склянці з зубною щіткою він помітив якись папірець, якого тут раніше не було.

⋮⋮⋮   No. 4831

>>4830
Розгорнувши його він прочитав
"Сьогодні ти помреш через жінку."

⋮⋮⋮   No. 4832

>>4829
> Запхавши у вентканал старого ватніка
Чьортов русофоб, бандера, фашист.

⋮⋮⋮   No. 4833

>>4831
Дописувач здивувався.

⋮⋮⋮   No. 4834

Ось ва і непоганий сюжет для ВН, а то люди там намагалися щось про село вигадувати

⋮⋮⋮   No. 4835

>>4833
"Не дочекаєтесь.", - написав він зубною пастою на дзеркалі і подумав, що непогано б поміняти замки.

⋮⋮⋮   No. 4836

>>4832
Дякую за комплімент.

⋮⋮⋮   No. 4837

>>4835
Бо сусіди були дійсно дивні. Одна прибиральниця, що знається на аніме - це вже підозріло. В її віці треба дивитися 95-й квартал, а не дискутувати щодо термінології.

⋮⋮⋮   No. 4838

>>4837
Проте нині він повинен був зробити дещо інше.

⋮⋮⋮   No. 4839

>>4838
Дописувач взяв ноутбука, зайшов на Кропивач і почав натхненно сратися зі смоктачером.

⋮⋮⋮   No. 4840

>>4839
Врешті смоктачер смоктанув, як і було зазвичай.

⋮⋮⋮   No. 4841

>>4840
При чому як і на Кропивачі, так і на його рідненькому смоктачі.

⋮⋮⋮   No. 4842

>>4840
З відчуттям виконаного обв'язку перед Ненькою, Дописувач нарешті піднявся і подзвонив своїй старій подрузі, Ксенії. Очікуючи поки вона відповість на дзвінок, він продумував як розпочати діалог з дивною подругою.

⋮⋮⋮   No. 4843

>>4842
Ксеня з відразою подивилася на свій телефон і запхала його у шафу, а зверху накрила подушкою.

⋮⋮⋮   No. 4844

>>4843
Не дочекавшись відповіді, Дописувач вирішив піти до неї в гості.

⋮⋮⋮   No. 4845

>>4844
Але надворі бушував вайп і виходити було занадто ризиковано.

⋮⋮⋮   No. 4846

>>4845
З неба падали тисячі котиків, на яких було написано чомусь "1+1". В таку погоду жоден господар навіть собаку не вижене на двір.

⋮⋮⋮   No. 4847

File: 1604524575.432461-.jpg ( 47.32 KB , 656x480 )


⋮⋮⋮   No. 4848

>>4846
Врешті вайп припинився, і Дописувач зміг вийти.

⋮⋮⋮   No. 4849

>>4848
Під ногами волого чвакали роздавлювані котики.

⋮⋮⋮   No. 4850

>>4849
Звідусіль було чутне незадоволене мурчання.

⋮⋮⋮   No. 4851

>>4850
Дописувача трохи не знудило, хоча він за роки бачив в Інтернеті усіляку гурятину, але мертві котики - це було вже занадто.

⋮⋮⋮   No. 4852

>>4851
Тому він чимдуж добіг до зупинки і заскочив у перший ж трамвай.

⋮⋮⋮   No. 4853

>>4852
Колінця підкошувалися, у вухах лунали зойки невинних вмираючих звіряток, кросівки були заляпані кривавими шматочками хутра та нутрощів.

⋮⋮⋮   No. 4854

>>4853
Кондукторша з огидою оглянула Дописувача.

⋮⋮⋮   No. 4855

>>4854
"Ну що, не оминув кототу?"

⋮⋮⋮   No. 4856

>>4855
- А що, це вже не вперше таке? - з жахом перепитав Дописувач.

⋮⋮⋮   No. 4857

>>4856
"Звісно ж ні. Навесні вже пару разів було, в квітні, здається".

⋮⋮⋮   No. 4858

>>4857
- З тебе 10 гривень, - нагадала кондукторша.

⋮⋮⋮   No. 4859

>>4858
"А, добре" - сказав Дописувач, витягши новеньку сріблясту монетку з Мазепою на звороті.

⋮⋮⋮   No. 4860

>>4859
"Дідько, подорожчав проїзд" - подумав герой.

⋮⋮⋮   No. 4861

>>4860
- Проїзд, як і був - 5 гривень, - відповіла Кондукторша, прочитавши думки Дописувача. - Ти просто мені котячими кишками замазав підлогу.

⋮⋮⋮   No. 4862

>>4860
Тим часом трамвай їхав все далі і за деякий час котів стало менше.

⋮⋮⋮   No. 4863

>>4862
На площі перед вокзалом ім.Йвана Гречки трамвай зупинився.

⋮⋮⋮   No. 4864

>>4863
Проте нашому герою потрібно було до Лісової.

⋮⋮⋮   No. 4865

>>4864
Але трамвай вже поїхав далі. Треба було шукати інший транспорт.

⋮⋮⋮   No. 4866

>>4865
Тому Дописувач повитирав капці та спустився у метро.

⋮⋮⋮   No. 4867

>>4866
- Коли його встигли тут побудувати? - охуївав Дописувач від Пакращення свого рідного міста.

⋮⋮⋮   No. 4869

"Менше з тим" - сказав він і спустився донизу.

⋮⋮⋮   No. 4870

>>4869
Ціна за проїзд була така сама - 8 грн.

⋮⋮⋮   No. 4871

>>4870
Дописувач запхав чотири двогривневі купюри всередину автомата і отримав блакитнуватий жетон.

⋮⋮⋮   No. 4872

>>4871
"Дивно, бо жетони вже рік як не використовуються"

⋮⋮⋮   No. 4873

>>4872
"Певно забули переналаштувати автомат" - подумав він і пройшов через турнікет з використанням жетона

⋮⋮⋮   No. 4874

>>4873
На потяг чекало три людини ...

⋮⋮⋮   No. 4875

>>4874
і за чотири хвилини він прибув.

⋮⋮⋮   No. 4876

>>4875
У вагоні було з десяток людей, а гучномовець оголосив: "Поїзд прямує до станції Дарниця"

⋮⋮⋮   No. 4877

>>4876
Усі сиділи, окрім одного чоловіка, який пересувався з ноги на ногу і взагалі поводив себе якось дивно.

⋮⋮⋮   No. 4878

>>4877
Дописувач сів подалі від того чоловіка, про всяк випадок.

⋮⋮⋮   No. 4879

>>4878
- Чому я не можу хоч день просто посидіти вдома та пограти в Дотку, - думав Дописувач. - Якого хуя кудись постійно їду, зустрічаю усіляку пиздоту, чому мене ігнорить дівчина яка мені подобається? Якісь злі надприродні сили граються зі мною?

⋮⋮⋮   No. 4880

>>4879
Раптом чоловік глянув на нього і сказав: "Це Кропивач, курво!"

⋮⋮⋮   No. 4881

>>4880
- Ти знаєш як звільнитися від цього кошмару? - з надією спитав у нього Дописувач. - Як стати вільним?

⋮⋮⋮   No. 4882

>>4881
"Лише твоя дівчина знає це."

⋮⋮⋮   No. 4883

>>4882
- Але ж її у мене не має! - тригернувся Дописувач і в сльозах вибіг з вагону.

⋮⋮⋮   No. 4884

>>4883
Був уже вечір, на пізньомодерній станції ледь скніло світло та виднівся напис "ДАРНИЦЯ"

⋮⋮⋮   No. 4885

>>4884
- Нарешті ти припиздував! - почув наш герой невдоволений голос збоку. Його все задовбався тут чекати старий знайомий в масці жабеняти Пепе (карантин все ж).

⋮⋮⋮   No. 4886

>>4885
Дописувач нарешті привітався

⋮⋮⋮   No. 4887

>>4886
"Пішов нахуй, рагулю!" - сказав він і попиздував у АТБ за смарт-колою.

⋮⋮⋮   No. 4888

>>4887
АТБ був якраз навпроти станції.

⋮⋮⋮   No. 4889

>>4888
Увесь магазин раптом вибухає. Його уламки розносить по околиці. Ошалілий герой не встиг дійти до нього і тому відбувся тільки кількома подряпинами та забрудненими джинсами - бо вдало впав на сраку під час вибуху.

⋮⋮⋮   No. 4890

>>4889
Він встає і чимдуж біжить назад до станції.

⋮⋮⋮   No. 4891

>>4890
Він згадав, що біля його дому є ще один АТБ.

⋮⋮⋮   No. 4892

>>4891
Але в ту ж мить згадав, що їхав до Ксені, що живе всього за два квартали звідтам.

⋮⋮⋮   No. 4893

>>4892
З цими думками Дописувач спустився у метро, сів на поїзд і поїхав назад.

⋮⋮⋮   No. 4894

>>4893
У вагоні стояв той самий чоловік.

⋮⋮⋮   No. 4895

File: 1604595703.157813-.jpg ( 57.12 KB , 564x566 )

>>4893
>>4892
Де про пиз... прибульців?

⋮⋮⋮   No. 4896

>>4894
Дописувач вдяг навушники, включив музику і почав тупити в телефон.

⋮⋮⋮   No. 4897

>>4895
Там.

⋮⋮⋮   No. 4898

>>4896
За кілька хвилин він благополучно дібрався до станції неподалік від дому.

⋮⋮⋮   No. 4899

>>4898
На поверні комунальники грабарками відшкрібали від асфальту рештки котовайпу і складували у великі чорні мішки для сміття.

⋮⋮⋮   No. 4900

>>4899
Коло дверей до під'їзду він побачив Ксеню, яка чекала на нього.

⋮⋮⋮   No. 4901

>>4900
Але до АТБ було ближче, тому він пішов туди.

⋮⋮⋮   No. 4902

>>4901
Дописувач ще не знав що то діяло прокляття АТБ. І наклала на нього сама КСЕНІЯ, щоб наш герой не набридав їй своїми залицяннями.

⋮⋮⋮   No. 4903

File: 1604598144.944502-.jpg ( 186.47 KB , 1000x480 )

>>4899
> На поверхні комунальники грабарками відшкрібали від асфальту рештки котовайпу

⋮⋮⋮   No. 4904

>>4902
Раптом АТБ розчинилось, і до Ксені знову стало ближче.

⋮⋮⋮   No. 4905

>>4904
До ксені під'їхало таксі, вона сіла в нього і поїхала.

⋮⋮⋮   No. 4906

>>4905
Тоді він побачив, що його квартиру розтягують якісь членистоногі мудні.

⋮⋮⋮   No. 4907

>>4906
Придивившись пильніше, Дописувач побачив, що це ракопічкурі, які вирішили заселитися до нього і влаштували перестановку.

⋮⋮⋮   No. 4908

>>4907
Тоді Дописувач чкурнув у невідомому напрямку, добіг до першої ж двадцятидвоповерхівки, хекаючись піднявся ходами і виліз на дах.

⋮⋮⋮   No. 4909

>>4908
> ходами
сходами

⋮⋮⋮   No. 4910

>>4908
Від прірви його відділяли пару метрів та невеличкий парканчик.

⋮⋮⋮   No. 4911

>>4910
Діставши мотузку, яку для чогось завжди тримав у кишені, він прив'язав її до якоїсь труби і почав по ній спускатися до свого вікна, сподіваючись зненацька з'явитися перед ракопікчурами і провести бездоганну операцію по їх нейтралізації у стилі спецназу.

⋮⋮⋮   No. 4912

>>4911
Проте він забув, що його будинок це п'ятиповерхівка за триста метрів звідтам, а тому заскочив лише якусь голу дівку.

⋮⋮⋮   No. 4913

>>4912
Трос виявився неміцним і порвався, проте він на той момент був вже на чиємусь балконі на 17 поверсі.

⋮⋮⋮   No. 4914

>>4913
Оскільки він вже стояв на балконі, трос не повинен був порватися, тож його хтось розрізав, але кому потрібна смерть Дописувача? Та не про це слід було зараз думати, бо перед ним стояла гола дівчина, якій було потрібно якось пояснити таке пафосне втручання.

⋮⋮⋮   No. 4915

>>4914
"В-вибачте, я помилився квартирою, вибачте..." - сказав він.

⋮⋮⋮   No. 4916

>>4915
Де твоя візитівка, довбню? - невдоволено відповіла дівчина, наче до неї кожного дня вдираються незнайомі парубки.

⋮⋮⋮   No. 4917

>>4916
"Від'їбися, пизда тупа" - відгавкнувся Дописувач і пішов до вхідних дверей.

⋮⋮⋮   No. 4918

>>4917
Аж раптом в них постукали.

⋮⋮⋮   No. 4919

>>4918
Дописувач відчинив замки, в'їбав з ноги у двері і переступивши тихенько стогнуче тіло упизжене дверьми, спустився по сходах.

⋮⋮⋮   No. 4920

>>4919
Тіло скрикнуло "Хапайте його!"

⋮⋮⋮   No. 4921

>>4920
Але хапати було нікому, тому Дописувач просто пішов.

⋮⋮⋮   No. 4922

>>4921
Коло входу стояв чорний бус, а коло нього два бугаї в формі.

⋮⋮⋮   No. 4923

>>4922
Вони грали в камінь-ножиці-папір на роздягання.

⋮⋮⋮   No. 4924

>>4923
І вже обидва були тільки в самих трусах.

⋮⋮⋮   No. 4926

>>4924
Дописувач спокійно пройшов повз них і пішов додому, побачивши, що його квартиру опечатали спецслужби.

⋮⋮⋮   No. 4927

>>4926
Подивившись на печатки, Дописувач побачив, що вони змазані, та ще й трикутні замість круглих.

⋮⋮⋮   No. 4928

>>4927
Це свідчить лише про те, що оглядачі спішили та були з таємного 13-го відділу Служби безпеки.

⋮⋮⋮   No. 4929

>>4928
Досі ніхто не міг надати свідченні про існування цього відділу, тому дописувач, діставши телефон і ввімкнувши камеру, рішуче зайшов до квартири за пруфами.

⋮⋮⋮   No. 4930

>>4929
Все було перерито, а вікна повибивані.

⋮⋮⋮   No. 4931

>>4930
За столом сидів чоловік, одягнений у службову форму. Можна було побачити, як службовець з цікавістю вивчав кропивач та читав дописи у різноманітних тредах.

⋮⋮⋮   No. 4932

>>4931
"Перепрошую, а ви хто?" - спитав дописувач. - "І що ви робите в моєму домі?"

⋮⋮⋮   No. 4936

>>4932
"-Це зараз не є важливим, важливо дещо інше, а саме те, що ваше життя будується на дописах з нитки №4707 у літературному розділі кропивачу. Чи не помітили ви, що за останні 5 годин трапилося забагато дивних речей?"

⋮⋮⋮   No. 4937

>>4936
- Це якийсь блядський постмодернізм виходить, - почухав потилицю Дописувач. - Але... чому я?

⋮⋮⋮   No. 4938

>>4937
"Не тільки ти. Твоя дівчина теж."

⋮⋮⋮   No. 4939

>>4938
"- Яка ще дівчина? В мене її немає"

⋮⋮⋮   No. 4940

>>4939
"Є. Тебе зашиперили до твоєї дивної знайомої."

⋮⋮⋮   No. 4941

>>4940
- Ну що? Тепер помітили, як невідомі сили розрирають вашу реальність та свідомість на різні сюжетні лінії? - спитав чоловік у формі. - Ви привернули увагу потужних та загадкових створінь з іншої реальності. Вони граються вами. І ми хочемо зрозуміти чому і як.

⋮⋮⋮   No. 4942

>>4941
"Ксеня знає?"

⋮⋮⋮   No. 4943

Ліл, це вже SCP якесь. Може хтось внесе до бази?

⋮⋮⋮   No. 4944

>>4942
- Якби вона знала, я б тут не сидів, - чоловік у формі махнув рукою на гармидер у кімнаті.

⋮⋮⋮   No. 4945

>>4943
разом з кропивачем чи як підоб'єкт кропивача?

⋮⋮⋮   No. 4946

>>4945
Та ні, окремо від кропивача, типу "thread N4707"

⋮⋮⋮   No. 4947

>>4946
> thread N4707
not bad

⋮⋮⋮   No. 4948

то додаєте?

⋮⋮⋮   No. 4949

>>4948
Якщо зараз ніхто не зробить, тоді я завтра зроблю.

⋮⋮⋮   No. 4950

>>4949
Тобто, сьогодні.

⋮⋮⋮   No. 4951

>>4944
Шкода, а що тоді робити?

⋮⋮⋮   No. 4952

- спитав він.

⋮⋮⋮   No. 4953

>>4950
що там?

⋮⋮⋮   No. 4954

>>4953
Я опрутнів від кількості правил та розміру посібника, який треба буде перечитати перш ніж створювати свого сцп + саме створення. В мене, через навчання, банально часу на це не вистачає. Робіть, якщо комусь цікаво. Може, коли-небуть, повернуся до цієї ідеї, як час буде.

⋮⋮⋮   No. 4955

>>4951
>>4952
-Ну, по перше, ви маєте проїхати з нами

⋮⋮⋮   No. 4958

>>4955
- Ватника треба із собою забрати чі краще залишити? зненацька схотів переконатися Допісувач.

⋮⋮⋮   No. 4959

>>4958
- З собою.

⋮⋮⋮   No. 4976

>>4959
Вони поїхали далеко за місто.

⋮⋮⋮   No. 4988

>>4976
І потрахались.

⋮⋮⋮   No. 4989

>>4988
надвечір у калюжі біля трамваю

⋮⋮⋮   No. 4990

>>4989
Зорі сяяли над ними



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]