/b/ - Балачки

Філософії тренд

Декілька років тому я цікавився однією штукої в IT сфері, та натрапив на мужичка, котрий робив туторіали і мав свого форума в цих ваших інтернетах. Потім чи то форум зачинився, чи то ще щось сталось, і я вирішив зв'язатись з мужичком по скупе.
По фотці і деякому гуглінню вияснилось, що тому мужичку років близька сорока, тому я налаштував себе на спілкування з повагою та терпінням, а от мужичком виявився ще тою занозою в сраці.
Він спілкувався зі мною так, наче я гівно, котре нічого не варте (воно то так і є, але ж він того знати не міг наперед). Мене це дуже злило, але я тримався. Далі якось зайшла тема за містичну фігню (я завжди зводив розмову до цього аби похвалитись тим, що слухав аудіокнигу Кастанеди), і той мужичок почав мені розповідати про те, що все, що відбувається з ним в цьому світі - відбувається лише тому, що він дозволяє цьому відбуватись.
Як я сказав, він відносився до мене, як до гівна, але насправді він то робив, тому що сприймав мене за плід фінтазії власного роздуму.
Він мені розповів, що насправді існує лише він, і коли він з'явивя - з'явився весь цей світ, і я в тому числі. Мене це досить таки розізлило, тому що він ніс якусь маячню, котра ніяк не вкладалась в моїй голові.
Минув час, я дізнався, що подібні погляди на життя називаються соліпсизмом (або то він мені сказав, не пам'ятаю вже).
Я - не соліпсист. Я сприймаю цей світ як щось, що існувало до мене і буде існувати після мене, а я лише тимчасова структура з певних атомів, котра наділена магією життя.

Але якщо подумати, то погляди соліпсистів мають повне право на життя.
Чи пам'ятаєш ти, антіне, що перед твоїм народженням щось існувало? Ні, не пам'ятаєш.
Ти ніяк не можеш довести, що цей світ існував до твого народження, адже завжди є ймовірність, що в момент твого народження створилось все, що є сьогодні: історія людства, триліони зірок на небі, твої батьки, фоточки твоєї лисини, коли тебе вийняли з піхви твоєї мамки-шльондри.
А тепер давай подумаємо, що світ існував й до тебе. Чи має це якесь значення? До твого народження тобі було піхуй на цей світ, навіть, якби щось страшне, або дуже добре сталось, тебе б це ніяк не зачіпило, тому що в той момент ти не сприймав цей світ, адже ти нічого не пам'ятаєш з того моменту.
Багацько людей бояться смерті і думають, що ж це буде, коли вони помруть, дуже переживають за стан речей після їхньої смерті. Але ж ми можемо сприймати смерть не як зникнення нас з цього світу, а як зникнення самого світу з нашої реальності. До твого народження - світу не було, з твоїм народженням він з'явився, а в момент нашої смерті весь світ просто зникне.
Таким чином можна не те, що не хвилюватись за стан речей після смерті, а й вирішити всі свої поточні та майбутні проблеми, адже якщо не буде світу, то й не буде проблем.

Особисто я не проти померти, головне, аби я не відчував болю, не знав, що смерть ось-ось постукає в двері, тобто, аби я не боявся.
Якби мене зняв якийсь снайпер влучним пострілом в голову - було б дуже гарно, це ідеальна смерть, я вважаю.