/b/ - Балачки

Італія, 1962 рік.

О 23:48 зі станції Реджо-Емілія вирушив нічний пасажирський потяг.

У ньому було близько сотні людей.

Машиніст, кондуктор, пасажири — звичайний нічний рейс, який мав прибути до Рима наступного ранку.

Але до Рима він так і не доїхав.

Через кілька годин потяг просто зник.

Ні уламків.

Ні слідів аварії.

Ні покинутих вагонів.

Десять років слідчі перевіряли всі можливі версії.

Потяг не знайшли.

Пасажирів — також.

І поступово справу закрили.

1986 рік.

О 04:20 ночі черговий на невеликій станції в іншій частині Італії почув гудок.

Він вийшов на платформу.

І побачив потяг.

Старий.

Чорний.

З кількома вагонами.

Він повільно в'їхав на станцію й зупинився.

Черговий підійшов до машиніста.

Але кабіна була порожня.

Він відкрив перші двері вагона.

І завмер.

Усі сидіння були зайняті.

Пасажири сиділи абсолютно нерухомо.

Жінки.

Чоловіки.

Діти.

Усі були одягнені так, ніби щойно вийшли з 1960-х.

Ніхто не розмовляв.

Ніхто не реагував.

А в повітрі стояв дивний запах — сильний запах диму.

Черговий покликав поліцію.

Коли поліцейські зайшли у вагон, пасажири вже зникли.

Усі.

Одночасно.

Залишилися тільки валізи.

Старі газети.

І квитки.

Поліція перевірила номер потяга.

Виявилося, що він не існував у розкладі.

А потім один із офіцерів знайшов серед речей пасажирів стару газету.

Дата:

17 липня 1962 року.

Саме того дня зник потяг.

Але справжній жах почався після того, як знайшли список пасажирів.

Прізвища збігалися з людьми, які офіційно вважалися зниклими безвісти 44 роки тому.

Один із пасажирів мав при собі маленький блокнот.

На останній сторінці було написано лише одне речення:

«Ми не запізнилися. Просто ви приїхали занадто рано».

Поліція спробувала встановити, звідки прибув потяг.

Ніхто не знав.

На рейках не залишилося слідів.

Камери спостереження зафіксували його появу.

Але найцікавіше — через кілька секунд після того, як потяг зник зі станції, камера показала платформу знову.

Порожню.

Наче потяга там ніколи не було.

Історію багато років вважали міською легендою.

Але існує одна деталь, яка змушує її звучати набагато моторошніше.

У 1991 році поліція отримала анонімний лист.

У конверті була фотографія.

На ній — той самий потяг.

Тільки фотографія була зроблена всередині вагона.

На передньому плані сиділа маленька дівчинка.

Вона дивилася прямо в об'єктив.

А на звороті фотографії хтось написав: «Наступна зупинка — 2028».