>>402839> Ніколи не розумів таку хуйнюА я розумію. Зараз поясню.
Деякі люди йдуть, аж раптом бачать перед собою пагорб висотою метрів 50. І вони спокійно підіймаються на цей пагорб, а потім йдуть собі далі.
А деякі люди бачать перед собою невеличку перешкоду в 1,5-2 метри, і їм вона здається нездоланною. Вони вирішують йти або вздовж цієї перешкоди, щоб обійти її. А є й ті, що просто розвертаються і йдуть, звідки прийшли. От тільки розвернутись назад означає в даному випадку деградувати. Можна стояти на місці, але це стагнація. Якщо намагатись обійти перешкоду, то можна витратити дуже багато часу, адже вона може тягнутись не одну сотню км.
Чому ж люди так по-різному реагують? Залежить від рівня стресостійкості + підтримка з боку близьких дуже важлива, як і наявність цілі, мети, бо вона дає мотивацію.
Станом на зараз це все, може потім доповню.