>>395400Пам'ять тренується повторами важливого та утворенням/накопиченням інтерпретацій/асоціативного ряду, краще, якщо це організоване навчання з практичними завданнями.
Для того, аби навчитись висловлювати думки, достатньо робити те, що ти і так робиш—писати, редагувати написане, і далі ініціювати/тренувати "невеликі діалоги" з різними людьми (з незнайомцями та безосами в т.ч.).
Те, що тобі здається, що лікарю буде байдуже на твої проблеми, не є достатнім аргументом, щоб уникати, власне, активного рішення, і попереднє проговорення дійсно допомагає, інша людина-нефахівець може певним чином оцінити та допомогти, і все ж, людина-фахівець має більше досвіду щодо успішних прикладів.
Крім того, є дослідження, яке показує, що звичайний курс терапевтичних розмов з психологом спрацьовує не менш ефективно за медикаментозне лікування.
Коли тобі думається, що станеться щось погане, краще спробувати і отримати для себе підтвердження, аніж не зробити, і потім жалкувати про втрачену можливість.
Робити дурниці—недостатньо для того, щоб вийти з умовної "спіралі самовтілюваного пророцтва".
Краще замінити тривожність на зацікавленість та почати пропонувати світові те, що потрібно, і те, що в тебе виходить робити.
Завжди можна щось вдіяти, якось обробити та виправити проблему...
