[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/b/ - Балачки

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1760560681.15032-.jpg ( 369.23 KB , 1080x2400 )

⋮⋮⋮   No. 393505

Вітаю, безоси.
На зв'язку самітник в ірл і інеті.
Сьогодні втратив роботу, яка не тільки розхерачила мені здоров'я за 8 років, звільнився з заводику. Але і яка становила 80% мого життя і по сумісництву була єдиною моєю причиною виходити з дому окрім як поліклініки чи походу за пятилітровкою.
До уваги, я повний нікчема і невдаха, у якого нічого не вдавалося в житті, без стосунків, друзів, підтримки, спілкування і іншого і мене нереально хуйовить а спілкування з самим собою в закритому тгк задовбало і не дає бажаного результату, тому турбую вас тут. Може хтось скаже кілька добрих слів.

Я пішов нікому не сказавши що я звільняюсь. Не те щоб у мене були друзі. Там вкрай злий колектив який мене пасивно ненавидить але...
Така порожнеча всередині. Чому я взагалі існую...
Ця клята самотність....я ніби звик але все одно так важко переживати всі негаразди одному і нікого немає на твоїй стороні...
Я нікчема і таким людям як я вкрай важко знову знайти роботу бо мої навички чи вміння мінімальні, можливості через кляте здоров'я мінімальні, соціальні навички і зовнішніх курам на сміх. Я не знаю як далі жити свою подобу життя.

(побажання суїциднутись можете не писати, я вже достатньо скуф щоб ігнорити такі речі без впливу на моральний стан та і я навіть для цього занадто слабкий)

маю невеличкий пасивний дохід але договорився з батьками що 80% з нього буду віддавати за своє сичування 😢

окрім того важка депра і тривожність яка живе в мені вже подавно тільки загостриться через втрату фінансової стабільності. прошу, анон, побудь трохи поруч, я більше нічого не прошу, я набрид вже сам собі

⋮⋮⋮   No. 393507

Привіт
> прошу, анон, побудь трохи поруч, я більше нічого не прошу, я набрид вже сам собі
Гаразд
> побажання суїциднутись можете не писати
У часи війни так багато шляхів забаранитись, що самогубство аж якось нецікаво.
> Може хтось скаже кілька добрих слів.
У тебе є пасивний дохід та можливість сичувати. Це уже добре.
> До уваги, я повний нікчема і невдаха, у якого нічого не вдавалося в житті, без стосунків, друзів, підтримки, спілкування і іншого
Не все так просто. Можна бути нещасливим із ними, можна бути щасливим без них.

Також я вважаю, що ти не погана людина. Чому? Я не знаю тебе. Просто склалося таке враження.

Не хочеться порожніх утішань та обіцянок. Тільки можу сказати, що не тільки ти почуваєшся хуйово. Я відчуваю щось подібне. Можливо, це трохи тебе розрадить.

⋮⋮⋮   No. 393515

>>393510
Успішно вкатився за щоку твоєї мамки, питання?

⋮⋮⋮   No. 393518

File: 1760566158.302914-.jpg ( 46.26 KB , 564x564 )

>>393505
Бля чуваче як я тебе розумію мене з уніку скоро виженуть сім'я ненавидить і вважає психом друзі яких і так було мало кинули або в'їхали за кордон дівчини немає а люди навколо ненавидять мене за те що я ніколи не робив а єдине на що є сили це курити цигарки та сидіти тут якщо хочеш я буду тут з тобою хоч вічність

⋮⋮⋮   No. 393523

>>393521
Я зробив свої уроки за щокою у твоєї матуси-хвойди

⋮⋮⋮   No. 393526

>>393524
>Одразу до шуток про мамок опустилася?
Опустилася твоя мамка на коліна перед мною

⋮⋮⋮   No. 393532

>>393529
Я здійснив успішну наступальну операцію та заглибився на 30 см на територію твоєї мамки))0

⋮⋮⋮   No. 393538

>>393534
Офіційно заявляю, що мого прутня в твоїй мамці не було. Усе, що примусило її вдавитися, це місцеві сили самозадоволення

⋮⋮⋮   No. 393545

>>393542
> борделю зі скотом
> Смерть

Але ж ти останешся сиротою((

⋮⋮⋮   No. 395193 OP

>>393518
Не буду про сім'ю але теж складний випадок. Друзів не було, нема і вже й не намічається. Я й не впевнений що вмію дружити. Я лише коли був трохи молодшим любив по інету крутити інтрижки з дівчатами, так як це було єдине джерело стосунків, спілкування, підтримки, любові і іноді інтиму але не знаю чи через мій вік чи через що вже нічого нема. Навіть знайомства які закінчувались на етапі запитань про мій вік вже не відбуваються. Жодного діалогу в месенджерах. Нічого...Крім думок які мене катують щодня.

⋮⋮⋮   No. 395194 OP

>>393507
> Також я вважаю, що ти не погана людина. Чому? Я не знаю тебе. Просто склалося таке враження.
Не знаю. Я не знаю...так багато часу в самотності провів що вже взагалі не розумію що я таке. Я звісно уникаю цієї херні коли людина непоніме якої вона статі і гендеру і тд. і тп і я не про це взагалі, але я реально вже не розумію що я таке. Не розумію нащо живу. Не розумію що мені подобається. Не розумію... Задай мені питання щоб я розповів щось про себе і я просто мовчки буду тупити в екран не маючи жодної думки в голові.

Я мав на меті залишитись людяною людиною. Не дивлячись на те як жорстоко зі мною вчиняли за останні роки і наскільки схуйовили мені психіку. Не знаю чи вийшло чи ні. Не знаю чи досі я такий чи ні. Я не знаю. Я лише звик що я був проблемою для всіх. Проте навіть якщо не хотів нею бути і старався нею не бути то все одно був. Та в принципі це не важливо бо у мене давно нікого нема.

Але якщо ти так думаєш то дякую..
> У тебе є пасивний дохід та можливість сичувати. Це уже добре.
Мізерний пасивний дохід. Раніше спроби сичувати викликали істерику у батьків і агресію через що я повернувся на свою роботу і здобув трохи травм на фоні їхньої реакції на моє безробіття. Зараз моє здоров'я так похуйовило що вони вже тихо на це реагують і інколи самі підштовхували. Питання на те наскільки їх вистачить + значну частину цього пасивного доходу я їм виплачую і вже не можу фінансувати свою втечу від самотності і власних думок в ігри. Мріяв вперше спробувати ВР чи перейти на 2К комп в новорічний період але тепер можна про це забути. Та й все одно ці речі вже не приносять мені радощів. Взагалі нічого не приносить після мого повного вигорання багато років назад. Життя ще нестерпніше ніж було.

⋮⋮⋮   No. 395195

File: 1761175410.644539-.jpg ( 51.31 KB , 526x526 )

File: 1761175410.644539-2.jpg ( 101.36 KB , 512x506 )

Коли ми сумуємо або знаходимось у фрустрації... Ми ніби паралізовані страхом нового досвіду, ми ніби бажаємо повернути минуле і, через неможливість подорожей назад у часі, занурюємось у самообман та віртуальний світ...

Рішення, як для долання будь-якого зі страхів, полягає в поступовому переборюванні себе, крок за кроком, можливо ставити собі зрозумілі завдання в напрямку бажаної цілі та захоплюватись собою, дійсно бути переконаним/-ою щодо того, що ти думаєш та робиш.

Щодо задоволення від процесу самовдосконалення, коли перевершуєш власні початкові очікування та розрахунки—це доволі цікава штука, іноді відчувається, як протистояння двох "себе"—"свідомого Я" та "тіньового суперЕГО".
З цим протистоянням можна працювати, робити вибір на користь тої, чи іншої лінії поведінки, дізнаватись про плюси та мінуси кожного вчинку, і поступово робити кращий вибір, відповідно отримувати кращі результати.

Щодо соціальної складової життя, коли не розумієш чого від тебе хочуть та/або маєш кризу довіри до інших,—це так само навичка, яку можна натреновувати, спілкуватись предметно, відчувати проблеми та занепокоєння інших, ставити слушні питання, ділитись досвідом, бути вдячними, намагатись прискорювати формальні етапи і більше часу приділяти розбудові спільноти, бути активними учасниками доречних та підтримуваних процесів, робити оцінки, винагороджувати і себе, і інших за моральну послідовність та щирість.

Звісно, прозорість, як в стосунках, так і в професійному плані, буває обтяжливою. Звісно, боротись з переліком наявних проблем—це невдячна, сповнена стресів справа.
Проте... Що іще ми б могли зробити з власним часом, якщо не присвятити усього/усю себе реалізації нашої мрії?..

⋮⋮⋮   No. 395209

File: 1761180042.054821-.jpg ( 24.48 KB , 526x526 )

File: 1761180042.054821-2.jpg ( 18.85 KB , 526x526 )

File: 1761180042.054821-3.jpg ( 76.63 KB , 512x475 )

File: 1761180042.054821-4.jpg ( 46.3 KB , 736x968 )

>>395195
Насправді, коли ми сумуємо чи загрузли у фрустраційному самосаботажі, ми робимо розслаблення наших інстинктів, і це природно.
Нам потрібно не більше мотивації, а, значною мірою, випростування, тобто зняття з себе/відокремлення від призвичаєностей та реактивності...
В результаті активного думання (яке дуже часто відсутнє у консервативному світогляді) неодмінно наштовхуєшся на справді цікаві моменти, і їх потрібно пережити до логічного підсумку, скласти до купи, зрозуміти де правда, а де брехня, що добре, а що не дуже...
І в результаті цього стає на порядок легше рухатись до обраної мети, ставати кожного дня кращими версіями самих себе!

⋮⋮⋮   No. 395214

File: 1761183873.429211-.jpg ( 45.8 KB , 526x526 )

File: 1761183873.429211-2.jpg ( 32.55 KB , 526x526 )

File: 1761183873.429211-3.jpg ( 52.71 KB , 512x475 )

File: 1761183873.429211-4.jpg ( 107.6 KB , 736x968 )


⋮⋮⋮   No. 395222

>>395214
> 2 зображення
При перекладі втратилася гра слів, англомовний варіант цікавіший.

⋮⋮⋮   No. 395225

>>395193
Це ти часом кілька місяців тому писав тут, що донатити повинні ті, хто заробляють не менше піздісят тищ в місяць?

⋮⋮⋮   No. 395235

File: 1761226319.718385-.jpg ( 56.87 KB , 526x526 )

>>395222
Спірно. Суть оригінальної фрази зводиться до того, що військові дії призводять до більших проблем, і наприкінці ніхто не є ідеально справедливим. В перекладі проявляється і конотація щодо "насилля не доказує правоту", і щодо "після обопільного протистояння винуваті та жертви є, а от спірні питання залишаються відкритими", а також з'являється "правими та відповідальними у суперечці були і залишаються ті, хто вижив після війни, але не нові покоління". Можливо ти мав на увазі приналежність до лівих та правих політичних таборів? Так, це важко перекласти, а з іншого боку—не дуже потрібно, адже центристський погляд об'єктивніший та чесніший.

⋮⋮⋮   No. 395316

>>395235
Ти правильно вловив, але розвів словоблуддя. Да, на перший погляд мова йде про належність до політичних таборів, але останнє слово використане в ролі омоніму.

⋮⋮⋮   No. 395328

File: 1761330467.943604-.jpg ( 82.01 KB , 750x456 )

>>395316
Добре, погоджуюсь і покритикую один технічний момент:
замість конструкції речення "Так..., але" краще писати "Так, і..." та "Ні, тому що...". Це було б добре для уникнення подвійного значення висловлень.

⋮⋮⋮   No. 395356

>>395328
Цікаво, вік живи - вік учись.

⋮⋮⋮   No. 395403

File: 1761424847.318036-.jpg ( 194.59 KB , 1016x1060 )

File: 1761424847.318036-2.jpeg ( 593.77 KB , 2560x1707 )

>>395356
До речі, ця подвійність присутня у "боротись з"/"боротись проти".
На моє переконання, якщо казати про розвиток людини в суспільстві, це завжди буде "боротьба з собою".

І в результаті протистояння, згідно відомого висловлення Фрідріха Ніцше—"Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими", обидва, до прикладу, політичних табори, ставатимуть впливовішими, фаховішими та чеснішими...

Також варто згадати вислів Бенджаміна Франкліна—"Без болю немає досягнень".

Якщо розглядати науку, спорт або мистецтво, інтелектуальна доброчесність неабияк важлива для розвитку та просування по кар'єрним сходинкам (не плутати з "ходінням по головах" в умовах спекулятивного ринку праці).

Реальні бойові протистояння в історії та економічні гонки можна було б розглядати в політичному контексті, особливу цікавість та цінність являють собою системи та організація взаємодій.

Можу приблизно уявити, як "ринок товарів та послуг розв'язує питання попиту та пропозиції" поступово перетворюється на "ринок ідей прогресує завдяки кращим пропозиціям рішень величезній кількості різних проблем", тобто питання не лише в модернізації, а й у просвітницькій галузі, що дає підґрунтя для справедливої оцінки та винагородження вчинків.

Наскільки б краще ми могли жити в світі без війн, хвороб та голоду?..

Думаю, основна мотивація долати зло приходить завдяки усвідомленню власних можливостей впливати на речі у світі.
І найцікавішим є те, що ти б хотів привнести в цей світ, і в який спосіб можливо задовільнити свої найсміливіші амбіції...

Також цікаво:
1) як правда та брехня протистоять?
2) як любов та повага можуть поєднуватись?
3) і як те, що розвивається, стає тим, що приносить щастя?

⋮⋮⋮   No. 395424

>>395403
Пам'ятаю читав якусь фантастичну повість, де вчений відправився з вакцинами і ліками в минуле і допомагав тодішнім людям. Зрештою через цю допомогу людство настільки збільшилось, що їм не було де жить, тому люди майбутнього послали кілерів в часи того науковця, щоб вони його вбили.

⋮⋮⋮   No. 395470

File: 1761513851.958277-.jpg ( 75.36 KB , 850x400 )

File: 1761513851.958277-2.jpg ( 45.03 KB , 850x400 )

>>395424
Думаю, проблема не в кількості людей, а в налаштованості середовища, не лише в ресурсно-матеріальному плані, а й в фахово-інституційній організації соціуму.
Саме тому, коли ми вкладаємо зусилля в справедливість, мир та свободу, ми насправді також розв'язуємо проблеми корупції, екології, здоров'я, освіти та добробуту, оскільки злочини (в т.ч. спекуляції на ринку) спричиняють шкоду та зменшують економіко-технічний потенціал для розвитку.
Звісно, частина проблеми полягає у завищених очікуваннях та нестачі діалогу між людьми, тож вважаю, що чим більше конструктивних й позитивних пропозицій, та ідейно-вмотивованих вчинків—тим краще для кожного окремо громадянина, і для суспільства в цілому.
І стандартна, ніби-то, фраза—"Все може бути"—це про вікно Овертона, про неймовірно важливі та потрібні речі чи події, що стають реальними завдяки планомірному впливу, на підґрунті відповідних передумов.

⋮⋮⋮   No. 395488

File: 1761530752.741785-.gif ( 15.0 KB , 88x91 )

File: 1761530752.741785-2.gif ( 1.88 KB , 45x37 )

>>395470
>частина проблеми полягає у завищених очікуваннях
Маю на увазі очікуваннях від інших.
І тому, коли хтось виявляє неабиякі здібності та переконує у власних перевагах, адекватною, гідною реакцією на це було б: "Ок, це приймається, і я зможу краще."
Амбітність зав'язана на самостійності.
Вміння уявляти ширшу картину, аніж межі поточного завдання,—це надає намірам серйозності.
Іноді не вистачає роз'яснення причин та наслідків вчинків, і основний мотиваційний стимул торкається як соціального схвалення, так і позитивної самооцінки, яка враховує раціональність затрачених ресурсів/зусиль та отримані якісні досягнення/корисні зрушення.
>стають реальними завдяки планомірному впливу
Здається, завжди є недосконалості, і те, що справді вдається—це настільки "крихкий баланс"...
Думаю, коли знаходиш стабільні точки розуміння та переробляєш підготовлені/старі напрацювання, це дає змогу витримувати напруження втілення далекосяжних ідей.
І, якби хтось розумніший оцінював нас, у прагненні здобути суперові успіхи, він би прокашляв: "Та як ти смієш!!"

⋮⋮⋮   No. 395525

File: 1761574322.561612-.webm ( 134.56 KB , 320x210 )

>>393505
Йди в зсу і вбивай русняву наволоч!



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]