/b/ - Балачки

>>387081
Займайся тим, що подобається.

>>387082
вже давно не приносить задоволення

>>387082
і через деякі обставини більше не можу займатись.

>>387083
Коли ми отримали весь необхідний досвід, нам стає нецікаво. Але завжди можна знайти якесь нове джерело інтересу.

>>387085
Це вже не працює, бро.
В 20х якось рятувався в хоббі а потім виявилось це хоббі для багатих. Згодом я взагалі вигорів і навіть гроші не приносять задоволення. Не те щоб я мільйонер але є речі які я все одно ніколи собі не дозволю + я ріл не отримую більше ніякого задоволення від цього. А згодом вигорів взагалі до всього. Тим паче я чмоня без талантів та вмінь

Пошукай ще щось інше що буде цікаво. Існує багато занять і галузей знань

>>387086
> А згодом вигорів взагалі до всього.
То просто так здається, бо ти ще не знайшов те, що тебе по-справжньому зацікавить. Інколи треба згадати дитинство. Що тебе захоплювало тоді? Що викликало неабиякий інтерес? Інколи ми повертаємось до захоплень, які були у нас дуже давно.

> я чмоня без талантів та вмінь
Цього не може бути. Але навіть, якщо так, має бути бажання здобути якісь знання та опанувати певні вміння. Бажання - це ключ.

>>387086
> А згодом вигорів взагалі до всього. Тим паче я чмоня без талантів та вмінь
Звучить так, наче в тебе депресія. А з цього стану краще виходити якомога швидше, бо інакше вона стане хронічною, і тоді позбутись її буде дуже важко.

Знайомо.
Хотів би поділитись складним відчуттям між "прокиданням у відлунні минулих перипетій та вільнодумства" та "інтенсивним впровадженням рішень для спонтанних змагань та реалізації цікавих ідей"...

Це як "незнищенність надії попри марність намагань" або розширення/звуження вікна можливостей Овертона.

І це дуже схоже на переслідування/плекання "минулого ідеалу", стати яким ще не вдалось повноцінно, лише моментами можна ніби "зачепитись" за холоднокровну розсудливість/грайливу зацікавленість, і до певного рівня підняти/деталізувати власну планку очікувань.

Тобто це один з різновидів чинити спротив не лише умовній системі реальних взаємодій між людьми, а й своїм звичкам (які певною мірою принижують) та забудькуватості (яка з'являється разом з бажанням втекти від проблем).
Вихід здається занадто простим—рутина.

І як тільки досягаєш свого природного обмеження, своєї межі—ти отримуєш приблизно такі варіанти вибору:
1) надалі робити те, що виходить стабільно;
2) додавати навантаження і мати ризик отримати помилки та/або нанести шкоду здоров'ю;
3) розширити коло діяльності та відпочити за допомогою зміни категорії завдань;
4) зробити паузу на деякий час, щоб відновитись, але втратити імпульс впевненості, що ускладнить довершення початої справи.

Завжди, скільки себе пам'ятаю, вважав, що в кожної людини є щоденний "запас налаштованих талантів, вивчених знань та фізичних зусиль" на кшталт "мани", "бадьорості" та "здоров'я" відповідно.
Звісно, це лише такий собі модус мислення, в кожній конкретній ситуації існують свої пріоритети та можливості.

Мені дуже подобається, коли світ навколо ніби завмирає, коли відчуваєш власні намір та відчуття справедливості, свою загадкову винахідливість, далекоглядність у моменті...
Це те, що сповнює рішучості—твій персональний контроль над ситуацією, що конкурує з жагою пригод та амбітністю, аби перевершити очікування, нагострити волю, дістатись омріяної мети, чрт збрй.

Тільки це занадто романтично та солодко, щоб бути справжнім...
Поки що є лише піт, кров та сльози. Бракує сповненості й краси форм, не вистачає точності та чистоти, замало співчуття, що у підсумку звільняє від травмованості...
Лише тоді, коли ти є частиною вирішення проблеми, лише тоді, коли ти весь цей час свідомо намацував шляхетність, прагнув вишуканості, відштовхував з усією старанністю від себе липкий цинізм та слизьку лицемірність...

Обіцянка, яку ти повторюєш собі перед сном,—це напевно найголовніший орієнтир у всьому життєвому досвіді, така от позиція, наївно-сентиментальна та почасти марнославна.
І все ж, вважаю, "скляної стелі" в творчості взагалі не існує, а виконання соціальних запитів до певної міри компенсує брак професіоналізму.
Тому замість відчаю та саможалість можна перемикнутись на об'єктивну оцінку поточного стану речей та пояснення собі власних намірів, аби увімкнутись в процес та діяти завзято.

>>387089
> По справжньому зацікавить
Знайшов. Те, що не по-справжньому я юзав багато років до того як знайшов те що по-справжньому. Дитинство було не найкраще і спогадів хороших у мене ніяких нема.

> Цього не може бути.
Люди часто відповідають мені так коли я пояснюю наскільки я самотній, і я розумію чому вони так думають бо куди не подивись у когось є якийсь мимокрок в телеграмчику з якими навіть ще й можуть передружбу мутити. А в мене нікого взагалі вже досить довгий час. Гадаю кілька місяців. А ще я пройшов ту стадію приниження коли писав людям з минулого і можу з упевненістю підтвердити що мене послали найух всі хто тільки можна.

Єдине як я реалізовую єдине своє вміння яке я ніколи навіть до професійного рівня не зможу апнути - монтую ролики на ютуб-канал одному челу, але знову ж таки з грошей не отримую задоволення, а ця праця не допомагає ментально. Щодо опанування, у мене проблеми з концентрацією, пам'яттю та проблеми з самопочуттям (слабкість) вже років 5 напевно тому мені важко дається вивчення чогось. Та й що? Намагаючись вивчити потенційні області в яких я б хотів творити лише переконався черговий раз що я нікчема. Або мій ментальний стан зробив мене овочем, якщо мені навіть банальні речі даються важко.

>>387090
> Звучить так, наче в тебе депресія.

А ще повна самотність (окрім батьків з якими я майже не контактую) + не певен щодо панічних атак, але нервові зриви і приступи тривожності у мене присутні. І можеш поставити мені F, я ставав все депресивнішим з підліткого віку. Але з іншого воно й не дивно. В моєму житті справді мало чого хорошого коїлось і коїться.

>>387097
>мимокрок в телеграмчику
як мінімум маю на увазі. Так то зумери зараз досить соціальні.

>>387097
> проблеми з концентрацією, пам'яттю, самопочуттям (слабкість)
Думаю що потрібно зайнятися якимись фізичними навантаженнями, піти в спортзал наприклад чи якимось спортом

> Люди відповідають мені так коли я пояснюю наскільки я самотній
> Писав людям з минулого і мене послали найух всі
Люди не люблять людей які ниють і саморефлексують, чи намагаються викликати жалість. Якщо ти колись зустрінеш і поспілкуєшся з такою людиною, то зрозумієш наскільки це неприємно і що хочеться більше з ним ніколи не взаємодіяти.
Здорова дружба будується на взаємному інтересі, коли ти можеш взяти щось від людини, а людина може взяти щось від тебе. Наприклад, ти цікава людина, можеш розповісти щось корисне чи від тебе можна отримати корисний досвід, з тобою можна добре провести час, ти професіонал в чомусь і можеш щось розповісти чи навчити, у тебе є гроші і ти можеш щось організувати, у тебе є хороші знайомі і ти можеш людину з ними знайомити, ти маєш дівчат і можеш познайомити людину з дівчиною, чи багато чого ще іншого. Якщо для людини з тебе нема чого взяти - то дружби ніякої не буде, так же і якщо тобі з людини взяти нічого, то ти з нею дружити не будеш і пошлеш її.

> єдине своє вміння яке я ніколи навіть до професійного рівня
Ну так не опановуй і смокчи хуй далі, заїбав

>>387101
це не моє і ніколи моїм не було
це була справа альф і іноді беток яких я знав навчаючись в школі чи коледжі
>Люди не люблять людей які ниють і саморефлексують
швидкофікс - "Люди не люблять людей ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ які саморефлексують і ниють". Але тим не менш я людина хоч відчуваю себе сміттям цього всесвіту.
>наскільки це неприємно і що хочеться більше з ним ніколи не взаємодіяти.
ну знаєш. іноді не треба й зайвих зусиль щоб змусити людину відчувати себе краще. я відчував себе переможцем коли на протязі кількох місяців мав близькість хоч і на відстані з однією людиною.
А якщо ти відносишся що людини як до лайна то вона й буде відчувати себе лайном.
Енівей так чи інакше мені закрита дорога до нормісів тому не знаю чи є сенс дивитись на це з точки зору здорової людини. Якби я нею був я б не заходив на борду а наразі ця борда це все що у мене є хоч я й новорег як то кажуть.
>ти можеш взяти щось від людини, а людина може взяти щось від тебе
так мені й шансу не дають. енівей не сказав би що зумери зараз обмінюються чимось корисним між собою. але повернемося до першого речення.
>Ну так не опановуй і смокчи хуй далі, заїбав
ок

а нахіба від неї рятуватись? вчись проводити час з самим собою.

>>387081

>>387144
Будни белой раССы?