/b/ - Балачки

Я пишу сценарій до хентаю з глибоким сюжетом, який хочу намалювати. Попрошу оцінити ідею, чи не занадто банально.

=======

Іще раз з початку.

Олуен - прекрасна цілительниця що полонена Псом Безодні у зруйнованій башті десь на краю кам'яних пусток.
Вона очікує на прихід Кілуха, цебто головного героя, Гравця. Світ де живе Олуен - це естетичне Високе середньовіччя в стилі старого Уельсу і легенд про Короля Артура. Світ був створений як Персональний рай - місце де все було налаштовано для отримання Гравцем-Кілухом найкращих вражень. Звісно, Олуен та інші мешканці світу не здогадуються про свої ролі, але мають систему Пророцтв - незаперечних знань, вшитих в їх голови, що дозволяють за певних умов (як от прихід Гравця) активувати певні паттерни поведінки.
Олуен мала одну із найвизначніших ролей. Будучи врятованою від Пса Безодні героєм Кілухом, вона повинна стати його найвірнішою супутницею та "ексурсоводом" у цьому світі.

Але щось сталось. Персональний Рай гравця Кілуха розпочав свою роботу, проте він не прийшов. Пройшли цілі місяці, і тривога все більше огортала Олуен. Порадившись із Псом Безодні, який також знудився без виконання свого обов'язку і виявився не таким злим як виглядає, вони вирішили покинути зруйновану башту. Так як одним із Пророцтв в голові Олуен була подорож з Гравцем-Кілухом до батька Олуен - короля-велетня Ралдена Ітера Третього.
Пес Безодні вирішує іти разом із Олуен, бо не знає чим зайнятись.
По дорозі вони натикаються на диких звірів та лісових розбійників, проте досить могутній Пес перемагає їх. Разом із цим розкривається досить паскудний (хай по сучасному буде "цундерний") характер Олуен, через який вона часто наражає себе на небезпеку. Слухатися порад Пса їй важко, оскільки Перше Пророцтво говорило про те, що він ворог, від якого Олуен має врятуватись через героя Кілуха.
Пес це розуміє, але сам будучи створений як "стартовий" лиходій, вирішує досить жорстоко провчити цілительницю.
Коли Олуен в котрий раз через небажання слухатись потрапляє в оточення залишків сільського ополчення, Пес замість того щоб атакувати ворогів просто виплигнув на високий в'яз. Ополченці схопили налякану дівчину, сперечаючись про те, чи краще затребувати за неї викуп, чи згвалтувати, чи те і друге. Олуен плаче і благає Пса про допомогу. Впавши у зовсім чорний відчай, коли ватажок розбійників почав її роздягати, вона дає Псові Чорну клятву - обов'язок виконати будь-яке бажання, якщо той її врятує.
Чорна клятва - це один з механізмів Персонального раю, що не дає наближеним до Гравця персонажам обманути його. Ті, хто порушують Чорну клятву втрачають всі спогади, і стають "чистою" особистітю, без набутого досвіду. Жителі світу знають тільки що порушення Чорної клятви призводить до смерті, тому використовують її тільки в екстраординарних випадках.
Пес задоволений таким розвитком подій, і прийнявши клятву, кидається у бій. Навіть отримавши деякі пошкодження від вил селянина, він всіх перемагає. Коли Олуен підходить щоб зцілити його рану, Пес зі смішливим гарчанням нагадує про клятву. Він хоче щоб Олуен задовольняла його хтивість кожен раз, коли Пес цього захоче. Олуен стає на коліна і просить Пса вибрати інше бажання, оскільки дівчина вважає себе вибраною розділити ложе лише із Гравцем Кілухом.
Проте Пес просто заходить за спину Олуен, і штовхнувши її лапами, говорить, що вона повинна була вже зрозуміти. Також Пес наказує Олуен зняти вбрання, оскільки інакше він буде вимушений його розірвати. Олуен кориться, і стає на коліна, опираючись ліктями об суху високу траву.
Пес починає лизати її лоно, і вперше відчувши такий сильний стимул Олуен застогнала так сильно, що навіть ворони що злетілись на трупи селян позлітали. Пес відповів тільки своїм гарчащим сміхом. Продовжуючи лизати Олуен, він відчув як гаряча рідина обдала його ніс. Від цього збудження перейшло вже і на нього. Чутливий собачий член аж дрижав. Іще раз лизнувши лоно цілительниці, Пес заліз на неї зверху, і його морда опинилась якраз зправа від її прекрасного, збудженого і заплаканого водночас обличчя. Пес лизнув її щоку, і сказав, що спочатку буде трохи боляче, але потім сподобається. Не слухаючи благання Олуен, він потерся вузлуватим членом об її лоно, і різко ввірвався в середину, вибризкуючи назовні соки дівчини, вперемішку з кров'ю втрати цноти.
Пес довго гвалтував Олуен, навіть коли та безсило простяглась обличчям по траві. В кінці кінців і він втомився, а тому вставивши член разом із вузлом, випустив все своє сім'я прямо всередину дівчини. Щоби та не замерзла, він обійняв її лапою, і так вони проспали до ранку.

Олуен звикла до невгамовної хіті Пса. Звісно, як мудрий поводир він не кидався на Олуен за першої ліпшої можливості. Так як Олуен фігурувала в кожному Пророцтві Головного Героя, їй мало щастити в певних зустрічах, а також її дар - Співи Життя - в якийсь момент мав стати настільки могутнім, що міг би воскрешати персонажів що померли. Пес попри своє зверхнє і жорстоке ставлення до цілительниці все ж прив'язався до неї, і допомагав чим міг, чи то порадою, чи то силою.
Олуен же вважала, що їй просто потрібно дочекатися героя, який вб'є хтивого Пса. Але разом з тим і розуміла, що з клятвою чи без, їй не вижити самій в світі, де є стільки небезпек-випробовувань для головного героя.


Розділ 1. Пуста колиска.
Перебуваючи одного разу в гостинному дворі міста Селефаїс, Оуен та Пес стають свідками мук породілі, які завершуються досить дивно - замість дитини народжується глиняна статуетка. Поки нещасна мати намагається прийти до тями, Олуен хоче придумати вихід, і допомогти їй.
Пес котрий має дуже гарний нюх і пам'ять на запахи говорить, що від породілі не пахне чоловіком, що саме по собі дивно.
Так як світ створений Персональним раєм, здатністю розмножуватися тут володіє тільки Олуен, ще декілька гарних знатих жінок, і звісно ж Герой. Так як запуск Персонального Раю без участі Гравця порушив закономірність існування цього світу - бути атракціоном для Кілуха - то персонажі набули певної кількості непередбачених помилок, тож навчились бажати один одного.

Розділившись, Пес і цілительниця обходять околиці міста, розпитуючи місцевих про недуг, і чи є хтось хто може вилікувати дитину. Проходячи повз деякі двори, Пес помітив дещо дивне - молоді жінки сиділи біля паркану, і хитали пусті колиски.
Запитавши в них чого вони це роблять, жінки відповіли Псу, що не розуміють, але мають всередині відчуття, що повинні це робити, аби отримати шанс на мабутнє.
Це вражає Пса, і він повертається до Олуен, яка намагається Співами Життя воскресити глиняну дитину. До Пса приходить розуміння, що насправді в цілому світі ще ніхто ніколи не народжував, хоча кожна здорова жива істота має бажання залишити потомство. Розум не знає подібної концепції, але саме тіло заставляє звершувати те, що потрібно. Тому тільки Пес Безодні, котрий дуже хтивий, зберіг хоч якесь розуміння процесу.
А тому йому приходить в голову ідея. Пес висловлює бажання взяти Олуен силою, проте каже їй, щоб вона не переставала оспівувати Життя над дитиною. Ледве-ледве витримуючи шалений натиск Пса, Олуен завершує Спів Життєвого Тепла, і дитина оживає.
Пес і Олуен віддають дитину зраділій матері, і відводять її до молодих жінок біля колисок. Запах сперми пса що струменіла по нозі Олуен і вигляд новонарожденої дитини пробуджують в них до кінця бажання розмножуватися. Місто Селефаїс на декілька днів перетворюється на одну велику оргію, а після правителі міста дякують Олуен та Псу, і величають їх спасителями, що прийли замість героя, що забув про них.
Олуен згадує одне з Пророцтв, і розуміє, що герой мав врятувати місто всього навсього від хижої рибини, що поселилася в глибинах річки.

Пес намагається розпитати про це у старійшин, проте ті кажуть, що попри славний порятунок, вони не можуть розголосити деталі Пророцтва, бо це закарбовано Чорною клятвою.

Цілителька і Пес Безодні покидають місто з декількома послідовниками.

Розділ 2. Концепція крові
Олуен, Пес і декілька містян що їх супроводжують виходять до вересових пусток, де на сотні кілометрів нема людських поселень, окрім досить рідкісних хуторів де живуть пасічники та пивовари.
Дівчина і Пес спочатку намагалися приховати свої “Відносини” від супроводжуючих їх містян, але як виявилось, ті вважали це чимось на кшталт священного ритуалу.
Псу попри відмовки Олуен це сподобалося, бо його смішило, з яким серйозним виглядом люди дивились на їх з цілителькою секс.
Але як ніяк, якимось чином в процесі сексу здібності дівчини дуже підсилювались, настільки що сухе листя яке служило їм ложем знову ставало зеленим і живим.
Пес став задумуватись, а чи не є його вимушена коханка Богинею? Що вже казати про містян.
Ідучи по Кам’яному тракту, мандрівники натикаються на залишки розбитої армії Жахливого Некроманта, що розбили табір та чатували на подорожуючих. Спочатку Пес та містяни з алебардами намагаються швидко прорватися через живих мерців, але тих стає все більше і більше, до того ж, щоб вбити мерця треба більше зусиль, ніж це потрібно із живим ворогом.
Олуен сама просить щоб Пес Безодні ввійшов у неї. Сили знову наповнюють дівчину, і вона згадує іще одне Пророцтво: сила Богині має зійти на Кілуха на верескових пустках, а тому використовуючи Олуен для зв’язку, він мав би знищити всіх мерців одним потужним магічним вибухом.
Проте героя немає, а мерці не чекають. Подивившись на сухе листя, що оживало під її долонями, до Олуен прийшла ідея. На подив Пса, вона попросила його посилити напір, і бажано ще й залити її лоно сім’ям. Зібравши в собі величезну силу зцілення, і величезної хіті Пса, дівчина використала Спів Воскресіння, і тим самим зцілила і воскресила всіх мерців.
Тремтячи від страху і втоми після шаленого напору Пса, вона встає на ноги, і бачить сотні здивованих, але живих воїнів в давніх латах і з іржавілою зброєю. Так як на Олуен зберігаються залишки Сили Життя, воїни бачать у ній Богиню, про яку чули ще до смерті, і яка за новим Пророцтвом мала зустріти їх на Полях героїчної слави.
Нові пророцтва є пророцтвами що самозбуваються. Персональний рай все далі відходить від початкової концепції.