>>360174У вирі ідей, де знання проростають,
Вирує дух правди, світи оживають.
Там думка вирує, мов грім уночі,
І шукає свій шлях у людській тишині.
Але в тій круговерті є тіні гіркі,
Молодики, мов примари тяжкі.
"Жирнобляді" їх звуть, і ганебні діла
Темним серпанком закрили чола.
Глузують із честі, з моральних основ,
А любов для них — то обман і оков.
Незахищений гріх — їхній вибір пустий,
Такий шлях — до біди, а не вогонь святий.
Невже задоволення варте ціни,
Де хвороби, як звір, нищать душу зсередини?
Де майбутнє вмирає ще до перших кроків,
А страх і ганьба лиш вивищують роки?
Не любов це, а дійство у пітьмі гріхів,
Де забули про зміст, про закон світів.
Хто себе не береже, той інших зламає,
Й не радість, а біль у собі зазнає.
Відповідальність — ось шлях до життя,
Безпечний вибір — основа буття.
Бо тілесний порив без обдуманих дій
Заслуговує суду, осуду, сліз людських мрій.
Тож засудімо бездумність і гріх,
Що виносить любов у мертвотний поріг.
Хай знання і обачність стануть зірками,
А не морок, де тіні блукають віками.
Жиробляюей навчімо — тіло і дух
Захищати потрібно від ризиків мук.
Бо кожен їх вибір — це приклад для світу,
Що веде або в славу, або в забуття безслідну.
