/b/ - Балачки

>>356284
And they lived happily ever after

Ваціц ти дибіл ти не знав
Твій ключ у Паши вже устав
Не шукай бо не знайдеш
Сліди старих своїх одеж

Всі паролі вже давно
Замкнув Паша у вікно
В пусту хату вітер дмухає
Паша з ключем насміхає

Є ключ у Паши ти не знав
Забери його як вкрай
Сміється він до сліз
Ваціц дибіл сам себе склепив

Паша грає в гру міцну
Ключ тримає мов струну
Ваціц бігає круги
Загубивши всі шляхи

Є ключ у Паши ти не знав
Забери його як вкрай
Сміється він до сліз
Ваціц дурень сам себе склепив

Паша виграє щодня
Ключ тримає він щосили
Ваціц думає про дива
Та без ключа всі зірки гасили

Ваціц прокинувся в своїй квартирі з яскравим сонцем, що світило прямо в обличчя. Сьогодні він мав намір приготувати для свого друга Паші сюрприз — його улюблену страву: макарони з соусом. Взявшись за справу, Ваціц з захопленням почав метушитися на кухні, навіть не підозрюючи, що все може піти не так, як планувалося.

Коли Ваціц почав підготовку, на столі йому потрапила в очі упаковка макаронів. Вирішивши, що це буде чудовий початок, він схопив її в руки, але через мить невдало стрибнув і скинув всю упаковку на підлогу. Макарони розсипалися по всій кухні, створюючи бардак.

— Ой, це не те, що я планував! — з досадою вигукнув Ваціц, спостерігаючи за безладом. — А де ж мій ключ? Я не можу замкнути двері, поки Паша не прийшов!

У цей момент двері відкрилися, і Паша зайшов у квартиру. Він зупинився на порозі, спостерігаючи, як Ваціц намагається прибрати макарони, і усміхнувся.

— Ваціц, ти що, влаштував тут італійську вечірку? — запитав Паша, сміючись.

— Ні-ні, це не те! Я хотів зробити сюрприз, але все йде не так! — відповів Ваціц, панікуючи.

Паша підійшов ближче, спостерігаючи, як його друг починає заглиблюватися в плутанину з макаронами. Тоді Паша згадав, що у нього є ключ від квартири.

— Ключ, до речі, у мене! Я знайшов його, коли заходив, — мовив Паша, витягуючи ключ з кишені.

Ваціц з полегшенням подивився на друга.

— О, ти мене виручив! А я вже починав думати, що ключ зник у макаронах!

Паша почав сміятися, а Ваціц, усміхаючись, намагався прибрати залишки макаронів з підлоги.

— Як же ти думаєш це прибрати? Чи це ще один сюрприз для мене? — запитав Паша, жартуючи.

— Напевно, доведеться замовити піцу, — відповів Ваціц, відчуваючи, що ситуація вийшла з-під контролю.

Вони обидва сміялися, і Ваціц, зберігши настрій, почав набирати номер піцерії, плануючи нову «вечірку» для себе та Паші, залишаючи кухню в безладі, але з хорошим настроєм.

>>356304
>>356284
Прям якісь сценарії-інтро до гейпорно

>>356307
Страшно спитати, звідкіля ти знаєш інтро сценки до гей порно

>>356308
Це ж мій улюблений жанр

>>356308
Який чоловік не дивиться гей порно?

>>356304
> Ключ, до речі, у мене! Я знайшов його, коли заходив, — мовив Паша, витягуючи ключ
з ширинки

Ваціц шукає ключ від серця Паші
І між вулицями губить свій компас
Він знає що на небі лиш зірки
Та де ж сховалась та чарівна штука
На вулиці чекає Паша милий
Серце в кулаці тримає мов річ
"Де ти мій коханий десь пропав"
В очах його татуюється ця ніч
Ключ знайти таільна місія
Вночі світитись ніби мрія
Довіра йде як небесний птах
Зачекай знайду той шлях
По дахах гуляє вітер свободи
Він нашептує про загублений скарб
Лиш підказка залишилась де він був
Та мрія збереже вогонь до ранку
Гори низькі не лякають душу
За річкою десь схована доля
Тримаюсь за надію знайти
І знов улюбити в святому бою
Ключ знайти таільна місія
Вночі світитись ніби мрія
Довіра йде як небесний птах
Зачекай знайду той шлях

Ваціц якось захотів вирушити на прогулянку, але зразу ж згадав, що не може вийти з квартири без ключа. Він обшукав усі можливі місця: диван, підлогу, кухню — нічого.

— Де ж цей ключ? — бурчав Ваціц, підбиваючи подушку. — Я точно залишав його тут!

Тим часом Паша зайшов до кімнати, тримаючи в руках чашку з кавою і щось блискуче.

— Привіт, Ваціц! Що трапилося? Чому ти так переживаєш?

— Я загубив ключ! Тепер не можу вийти, — відповів Ваціц, відчайдушно сіючи по квартирі.

Паша посміхнувся і простягнув руку з ключем.

— Ти впевнений, що його немає? — запитав він, показуючи на ключ, який тримав у руках.

Ваціц витріщився на ключ.

— Що? Це ж мій ключ! Як ти його отримав? — вигукнув він.

— А, та я ж знайшов його в твоїй куртці, коли прибрав. Ти ж не хочеш залишитися вдома на цілий день? — пояснив Паша, сміючись.

Ваціц був вражений. Він не міг повірити, що цілий час ключ був у нього під носом.

— Я ж казав, що ти дибіл! — засміявся Паша, сміючись з ситуації. — Давай швидше виходь, поки знову не загубив.

Вони обидва вийшли з квартири, сміючись і обговорюючи, куди підуть. Але коли вони дійшли до дверей, Ваціц зупинився знову.

— Паша, а ти не бачив мій ключ? Я його знову не можу знайти!

Паша тільки зітхнув, знаючи, що з Ваціцом пригоди ніколи не закінчуються.

Заходить якось в Бар Кропивач Ваціц.
Сміх у залі
Я тоді сидів за барною стійкою, пив своє улюблене Львівське Різдвяне. Хоча до Різдва було ще 2 місяці...
Сміх у залі
Але то таке. Так от. Підходить значть до Бармена Ваціц і питає:
— Ти не бачив де мій ключ?
Сміх у залі
Бармен на нього подивися без ніякого подиву:
— Ваціц, ти дибіл. Ключ у Паші!
Гучний сміх у залі
Обличчя Ваціца стало червоним від гніву:
— Сука, блять, та хто це такий той Паша і чого в нього мій ключ!?
Cміх у залі
Після цього Ваціц обернувся до мене, взяв мою банку Львівського, жбурнув її в стіну і вийшов з бару
Оплески

>>356467
Мініатюра, достойна екранізації.

Ваціц не міг знайти свої ключі і вже втрачав надію. Подзвонив Паші:

— Паша, я в розпачі! Ключі зникли!

Паша сміється:

— Ти ж не в розпачі, а просто не можеш їх знайти!

Ваціц обурюється:

— Звісно, що не можу! Де вони?

Паша, усміхаючись, показує на свої кишені:

— У мене, Ваціц, просто ти завжди так шукаєш, що я вирішив їх заховати!

Ваціц зітхає:

— Ну от, тепер мені доведеться шукати тебе!

>>356497
> Мініатюра, достойна екранізації.
Блять, трохи кінцівку запоров. Ось так буде краще:

Після цього Ваціц обернувся до мене, взяв мою банку Львівського, жбурнув її в стіну і вийшов з бару навіть не здогадуючись, що Паша — це я і його ключ у мене.
Оплески

Ваціц знаходить записку з текстом: "Ключ до істини під ліжком". Він біжить до Паші, розмахуючи запискою.

Ваціц: Паша, дивися, я знайшов записку! Ключ до істини — під ліжком!

Паша дивиться на записку і гмикає

Ваціц: Ну що, підемо шукати? Може, це якесь послання від вищих сил?

Паша: Ваціц, ти дибіл. Це я її залишив — твої ключі завжди падають під ліжко

А тепер щось оригінальне: Ваціц і лотерейний квиток.

Ваціц гордо показує всім лотерейний квиток, мовляв, от-от виграє.

— Ось, народ, сьогодні я точно зірву джекпот! Я відчуваю, що цей квиток — особливий, — вигукує Ваціц.

Паша заглядає в його квиток:
— Ваціц, ти дибіл. Це минулотижневий квиток!

Ваціц зупиняється, дивиться на квиток і засмучується:
— Але… але ж я відчував удачу!

Ваціц у відділку поліції

Приходить Ваціц у відділок поліції та й підходить чергового поліціянта:
— Я хочу написати заяву на розшук. У мене пропав ключ. Можливо його викрали.
— Гаразд, — каже черговий, — назвіться для початку.
— Я Ваціц.
— Ваціц? — дивується поліціянт, — Так ви ж минулого тижня приходили з такою самою заявою. І виявилось, що ваш ключ у Паші.
Ваціц червоніє від злості:
— Та хто такий цей Паша і чого він всюди з моїм ключем!?

Ваціц на прийомі у психотерапевта

Ваціц сидить на прийомі у психотерапевта, намагаючись зрозуміти, чому він постійно втрачає ключ.
— Лікарю, розумієте, це вже не перший раз. Я ніби все добре пам'ятаю, але ключ кожного разу пропадає.
Лікар задумливо дивиться на нього:
— А чи немає у вас друга, наприклад, на ім'я Паша?
— Звичайно є, — відповів Ваціц.
— Ну тоді все ясно. Ваціц, ти дибіл. Ключ у Паші! — констатує лікар.

Назва: "Втрачений Ключ"

Жанр: Еротична комедія

Тривалість: 10 хвилин

Сцена 1: Вступ
Локація: Квартира Ваціца. Ранкове світло м'яко освітлює кімнату. Ваціц прокидається, тягнеться, і розуміє, що ключі від квартири зникли.

Оповідач (за кадром):
«Іноді, коли втрачаєш одне, знаходиш інше…»

Сцена 2: Паніка
Ваціц метушливо шукає ключі в ліжку, але нічого не знаходить. На столі лежить записка від Паші, написана сексуальним шрифтом: "Я взяв твої ключі. Хочеш знайти їх?"

Ваціц (зі здивуванням):
«Що він знову вигадав?»

Сцена 3: Дзвінок до Паші
Ваціц дзвонить Паші. На екрані з'являється Паша в своїй квартирі, лежачи на дивані, оточений подушками.

Ваціц:
«Паша, де мої ключі?»

Паша (з посмішкою):
«А чому ти не прийдеш за ними? Я можу їх повернути, але з умовою…»

Сцена 4: Шлях до Паші
Ваціц виходить з квартири, минаючи натовп людей на вулиці. Сцена показує його, коли він йде, уявляючи, що чекає на нього Паша.

Оповідач (за кадром):
«Кожен крок наближає його до розв'язки, яка може бути несподіваною…»

Сцена 5: Непорозуміння
Ваціц приходить до квартири Паші, стукає у двері. Паша відкриває, посміхаючись загадково.

Паша:
«О, нарешті! А ти готовий до гри?»

Ваціц, спочатку трохи збентежений, посміхається у відповідь.

Сцена 6: Гра на взаєморозуміння
Вони заходять до квартири, Паша закриває двері. В кімнаті грає м’яка музика, створюючи романтичну атмосферу.

Паша:
«Тобі потрібно пройти через кілька випробувань, щоб отримати свої ключі…»

Ваціц з цікавістю чекає, а Паша підходить ближче, з легким натяком на флірт.

Сцена 7: Перший виклик
Паша підходить до столу, де стоять картки з завданнями. Він витягує одну, усміхаючись.

Паша:
«Перше завдання: визнати, що ти хочеш мене!»

Ваціц сміється, а потім, трохи соромлячись, відповідає:

Ваціц:
«Так, я хочу…»

Сцена 8: Розв’язка
Сцена переходить до веселих і романтичних моментів, де вони виконують завдання один для одного, граючи в різні ігри та фліртуючи.

Нарешті, вони підходять до одного з завдань, яке вимагає від них відвертості.

Паша:
«А тепер я віддам тобі ключі… якщо ти мене поцілуєш!»

Ваціц не вагається, вони обіймаються, а потім поцілунок стає більш пристрасним.

Сцена 9: Завершення
Локація: Повертаючись до реальності, Ваціц отримує ключі, усміхаючись. Вони залишаються разом, сміючись і плануючи нові пригоди.

Оповідач (за кадром):
«Іноді, щоб знайти те, що ти втратив, потрібно відкрити нові двері…»

Екран темніє, з'являється напис: "Не бійтеся ризикувати!"

>>356518
Тобто Ваціц залишив свою квартиру відчиненою і побіжав за ключами аж до Паші додому?

>>356523
Напевно думав швидко мотнутися туди-назад, але все затягнулося

>>356524
Хм думаю краще зробити так: Паша живе по сусідству. Наприклад в іншому під'їзді чи одним-двома поверхами вижче/нижче. Тоді це і виглядатиме реалістичніше і матиме сенс.

>>356511
> Ваціц у відділку поліції

>>356516
> Ваціц на прийомі у психотерапевта

П'єса: "Ваціц і Паша"

Дійові особи:

Ваціц — дебіл, не зовсім зрозумілий, але з якимись роздумами про сенс життя.
Паша — типу мужик, але який усе робить через чур, щоб виглядати крутим.
Люба — сусідка, що не розуміє, чому ці двоє так напружено існують, але йому це цікаво.
Місце дії: Кімната Ваціца, забита всяким мотлохом: картонні коробки, порожні пляшки, купа нестерпних речей, яких навіть сам Ваціц не помічає.

Сцена 1. В кімнаті Ваціца.

Ваціц сидить на дивані, стискає палець в носі. Поруч з ним на столі — старий ключ і недопите пиво.

Ваціц (глядаючи в одну точку):
От що… що це таке, Паша, а? Я от сижу тут, дивлюсь в стіну, а ключ лежить переді мною. І я чого не можу зрозуміти, чому я тримаю цей ключ? Що він для мене означає? Двері? Вихід? Чи це просто символ того, що я заблукав і не можу вибратися з власної голови?

(вставляє ключ у свій чай, обмацує його)
Ти думаєш, це просто ключ? Ага, ти не знаєш, який це ключ. Це — ключ до всіх моїх проблем, Паша. Ти ж не розумієш, правда? Не хочеш розуміти.

Ваціц закриває очі, занурюючись у глибокі роздуми.

Сцена 2. Входить Паша.

Паша входить, в руках тримає пусту пляшку горілки. Він кидається на диван, не звертаючи уваги на хаос навколо.

Паша (зі сміхом):
Що ти тут знову сидиш, Ваціце? Давай вже швидше! Я тут на хвилинку. І не скажеш мені, що це за безпорядок? Я таке не люблю, зрозуміло?

Ваціц (з глибокою трагічною серйозністю):
Паша, я розумію, що ти хочеш зараз кудись поїхати. Але ти пам'ятаєш цей ключ? Ти ж забрав у мене цей ключ! Ти його взяв і не повернув! Ти навіть не уявляєш, що ти зробив!

Паша (знімаючи куртку і кидаючи її на підлогу):
Ой, ну що ти, б**дь, знову. Не ной, я взяв ключ — ну і що? Ти ж сам його здав мені, коли тупо не зміг розібратися з дверима. Ти взагалі вкурсі, що ти тут сидиш без діла? Ти не знаєш, що робити зі своїм життям, а хочеш, щоб я тебе ще й з ключами няньчив?!

Ваціц (немов у зомбі-соні):
Ти не розумієш, Паша. Я... я не просто так тримаю цей ключ. Він... він мені відкриває щось більше. Він не просто двері, він, як вікно у світ. Він... він мій рятівник. Як ти можеш його забрати? Це ж частина мене, це — я. Ти не можеш забрати частину мене, розумієш?

Паша (засміявся, стукаючи себе по лобі):
Та ти, Ваціц, чортовий дебіл! Це всього лише ключ! Він відкриває двері і все! Це просто шматок металу, який не вартий твоїх філософських мук! Хочеш думати, що це твій вихід із світу, то думай! Але не чекай, що я тут буду на твоїй стороні!

Сцена 3. Конфлікт за ключ.

Паша підходить до столу, де лежить ключ, і бере його. Ваціц миттєво кидається на нього, захищаючи свою "святиню".

Ваціц (з люттю):
Ти що, зовсім що, Паша?! Це моє! Це — моє! Ти ж не можеш забрати в мене останнє, що залишилось! Ось цей ключ — це все, що у мене є! Ти не розумієш? Ти ж не розумієш!

Паша (підсміюється, тримаючи ключ на витягнутій руці):
Я не розумію? Та це ти нічого не розумієш! У тебе є все, щоб зламати свою рутину, а ти сидиш тут і влаштовуєш якусь д****чу драму! Хочеш знайти вихід? То йди, просто встань і йди! І ключ тебе не врятує!

Ваціц (сумно, безнадійно, але з ледь помітною усмішкою):
Не врятуєш ти мене, Паша... Ти не можеш врятувати того, хто не хоче врятувати себе сам. Ти забрав цей ключ, але в твоїх руках він не дасть тобі нічого. Ти сам себе втратив. А я ось сиджу, і чекаю на те, що не прийде. І я не знаю, чи хочеться мені, щоб воно прийшло...

Сцена 4. Люба вривається.

Люба, сусідка, вривається в кімнату, явно зла. Вона хапає Пашу за руку, не розуміючи, що відбувається.

Люба (звертаючись до них обоє):
Що за хня тут коїться?! Ви двоє що, зовсім з глузду з'їхали? Я чую весь цей крик з коридору, а ви тут за ключ воюєте, бдь?! Що це за цирк?! Що, не можна нормально поговорити, чи що?!

Паша (сміється, відпускаючи ключ):
От бачиш, Люба, ти теж не розумієш. Він тут сидить, мов з ока сльоза котиться, а я просто взяв те, що належить мені. Це просто ключ! І, може, він і його рятує, але мене від нього не врятує!

Люба (закочуючи очі):
Ну давай, куди вже далі, аби вам було весело! І що, ви ще й обговорюєте тут філософію з ключем?! Дебіли, б**дь!

Сцена 5. Паша забирає ключ.

Паша, у відчаї, вирішує забрати ключ і виходить із кімнати. Ваціц залишається один.

Ваціц (виключно для себе):
Ну от, ключ забрали... Може, і не треба було за нього боротися. Може, він просто ключ. А може, він — частина мене. Але, в будь-якому разі... я все одно тут залишаюсь. І ось він — просто шматок металу. І що я з ним робитиму?

Фінал.

Ваціц сидить сам. Мовчить. В руках порожня пляшка.

Ваціц (тихо, без надії):
А що, як це все — просто ключ? І я — просто Ваціц? Ну і що з того?

Завіса.