⋮⋮⋮
No.
348453
Думаю, є ті, кому цікаво не просто отримувати готові відповіді, а самостійно шукати інформацію, осмислювати факти та робити висновки у логічний спосіб.
Паралельно можна було б ділитись своїми "складними" або "накопиченими" питаннями, принаймні такими, які розширюють межі уявлення про світ, у проактивному та ціннісному ключі.
Хто еволюціонує швидше:
а) неживі об'єкти, завдяки вибірковому використанню та змінам їх живими суб'єктами;
б) розумні істоти, завдяки покращенню здібностей та інструменталізації своєї діяльності;
в) живі істоти без мозку або навіть без нейронів, завдяки взаємодіям у сприятливому для зростання середовищі та, можливо, мутуалістичному зв'язкові з іншими живими істотами?
⋮⋮⋮
No.
348459
>>348453Азатота, старшого бога, якого вигадав Говард Лавкрафт, чомусь часто інтерпретують як сплячого бога, сон якого - наш Всесвіт, який зникне, якщо Азатот прокинеться.
Чи базується така інтерпретація на "Больцманівському мозкові"?
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BA
⋮⋮⋮
No.
350468
>>348453> Хто еволюціонує швидше: ...Я думаю що найшвидше будь-які організми які самі є, або включають в себе щось подібне нервовим системам або нейронним мережам (можливо нейронні мережі і самі є некстлевелом нервових систем?).
Наприклад, рік чи два назад штучно вирощена біологічна нейронна мережа намагалась самостійно виростити собі органи відчуттів (щось типу очей).
Але деталей не пам'ятаю та і не дуже вчитувався.
⋮⋮⋮
No.
350470
OP
>>350468Схильний вважати так теж, однак в переліку були лише три варіанти.
Продовжу думку. Логіка приблизно така:
1. Існує середовище з неорганічними об'єктами, живими істотами без нервової системи та розумними істотами (зокрема дикі тварини та люди).
2. Якщо взяти до уваги наявне різномаїття цих груп, розвиток буде оцінюватись кількісно, через порівняння окремих характеристик та можливостей.
3. І тоді, якщо вимірювати еволюцію неживих речей у прив'язці до їхнього вибіркового застосування живими організмами, тенденція до покращення буде прямо залежати від темпу еволюції останніх.
4. І якщо порівнювати еволюцію живих істот з та без нервової системи, то для живих істот зі свідомістю буде набагато простіше адаптуватись до середовища та формувати корисні вміння, бо існують зворотний зв'язок та безумовні рефлекси.
5. І остання теза, про нейромережі як про частину технологічних засобів/інструментарію людей: їхні алґоритми (відповідно і матеріально-технічні межі) розширюються та покращуються разом з рівнем досвіду людини, яка займається цим; і на сьогодні немає свідчень того, що ШІ може самозабезпечуватись, не тому, що це якимось чином ризиковано, а тому, що в цьому немає потреби для людини.
Ймовірно, розвиток неорганічних матеріальних об'єктів завдяки селекції та розробці живими істотами слід називати не еволюцією, а просто розвитком, або покращенням.
⋮⋮⋮
No.
350471
OP
>>350470>бо існують зворотний зв'язокТобто органи чуття, які розпізнають зміни навколо, контролюють процеси та впливають на вибір стратегії для досягнення максимальних покращень мінімальними зусиллями.
⋮⋮⋮
No.
350473
OP
>>350470Також, у контексті питання свободи волі, розвиток при наявності можливості самостійного вибору виглядає продуктивнішим, адже коли в людини є вибір і, також, є цілеспрямовані дії, то це краще, аніж коли немає ані вибору, ані уявлення мети та можливостей її досягнення.
Цікаво те, як відомий нейробіолог Роберт Сапольски аргументує [
You have no free will at all | Stanford professor Robert Sapolsky] відсутність свободи волі у людини: якби були дані про те, що в організмі існує хоча б один нейрон, який функціонує безпосередньо та самостійно, попри фізико-хімічні впливи ззовні, наприклад, продукує сигнал у мозок, це можна було б назвати свідченням того, що свобода волі є. Також він зазначає, що людина не завжди знає того, яким чином в неї з'явились певні наміри, людина свідомо не контролює процеси свого розвитку на рівні мікробіологічних змін (особливо на етапі
https://www.wikiwand.com/uk/articles/Ембріональний_розвиток ), у багатьох випадках не контролює [думаю, за деякими виключеннями, які варіюються в певних межах, що залежать від соціоекономічних факторів, або, якщо просто, від міри доступу до інформації та речей] умови середовища [можу припустити, що йдеться про погоду, техногенні фактори та поведінку інших живих істот].
Якщо ж розглядати свободу волі як свідомий вибір людини зі спектра власних (відомих) можливостей, то цей спектр залежить як від фактично наявного матеріального середовища, так і від уяви людини у поєднанні з накопиченими знаннями.
Одне підсилює інше:
Адже якщо існує тільки база знань, без уявлення про те яким чином їх застосовувати й того, які можливі є наслідки, то вибір матиме більше ризиків, і відповідно людина понесе більше витрат.
А якщо є уява, а фактичних знань бракує, навіть якщо є чітка ціль, способи досягнення якісних результатів будуть обмежені можливістю виявляти та тестувати різні варіанти, до поки один з них не виявиться корисним для реалізації задумів.
Як і в першому, так і в другому випадках, важливою є фізична можливість здійснювати вплив, а також здатність постфактум робити аналіз отриманих результатів вибору.
⋮⋮⋮
No.
352858
OP
1. Який існує оптимальний спосіб кріплення легких та міцних меблів до підлоги чи стіни, аби можна було з легкістю міняти їхнє положення у фіксовані позиції, і водночас не перевертати (і не шкодити собі) їх при випадковому наштовхуванні?
2. Яким чином краще занотовувати, відтворювати та генерувати складні мелодії в уяві, що з'являються під час паралельної активності (в т.ч. уві сні), якщо деякі звуки можна представити як реальні звуки інструментів/предметів, а інші—у вигляді звуків фонем/літер (зі знаками пунктуації)?
3. Якщо кожна історія з реального життя відповідає художньому твору, то яких історій більше: тих реальних, які ще не стались, або тих вигаданих, яких вже не буде, тому що реальність має чіткі межі можливого, неповторність здійсненного, логічну послідовність й несуперечність подій?
4. В яких межах пролягає різниця між відчуттями:
4.1. Втоми/відчаю, страху/настороженості, болю/ображеності та ненависті/огиди?
4.2. Радості/щастя, шоку/хвилювання, ентузіазму/сподівання та суму/ностальгії?
4.3. Прив'язаності/прихильності, захоплення/турботливості, заздрості/здивування та відторгнення/зневаги?
4.4. Хоробрості/жертовності, могутності/азарту, ліні/безтурботності та невизначеності/допитливості?
5. Яким чином або в яких випадках:
5.1. Стихійна діалектика може перевершити ідеалістичну та матеріалістичну?
5.2. Матеріалістична діалектика досягає максимального розвитку?
5.3. Ідеалістична діалектика пов'язана з когнітивною теорією розвитку Ж. Піаже?
⋮⋮⋮
No.
352996
OP
1. Чим можна було б пояснити подвійну природу біологічних структур?
2. Чи краще упорядкувати запахи:
2.1. За принципом класифікації хвиль: Ультра-запах, Відчутний запах, Інфра-запах?
2.2. Як різновиди рослин (Субдомен, Надцарство (група царств), Царство, Відділ, Порядок, Клас, Родина, Рід, Вид, Біноміальна назва) чи тварин (Субдомен, Надцарство (група царств), Царство, Підцарство, Тип, Клас, Ряд, Родина, Рід, Вид, Назва)?
2.3. У вигляді мапи пам'яті, де кожний запах ототожнюється з першим місцем знайомства (де?), джерелом запаху (що?) та асоціативною ознакою (який?)?
3. В який спосіб можливо сконструювати модель поведінки конкретної людини з певними фізичними характеристиками, вміннями, досвідом та чеснотами, аби зрозуміти які умови середовища потрібно змінити для покращення якості життя цілої групи людей?
4. Чим відрізняються:
4.1. Спроба від тестування, від експерименту?
4.2. Амплітуда від спектра, від градації?
4.3. Фізичний закон від логічної зумовленості, від принципової залежності?
4.4. Характер людини від набору преференцій, від лінії поведінки?
4.5. Зникнення речі від втрати, від видалення?
5. Які існують приклади нескінченних фраз (питань або тверджень) на кшталт:
"Що буває тоді, коли те, що буває тоді, коли...?"
або
"Чим більше ти знаєш, тим більше в тебе знань про це, і тим менше сумніву про те, що чим більше ти знаєш..."
⋮⋮⋮
No.
353337
OP
1. Що входить в перелік загальнолюдських:
1.1. Потреб?
1.2. Чеснот?
2. Якби рослини могли бачити світ навколо завдяки всій мережі фоторецепторів на листі та стеблах, як би це виглядало?
3. Якщо уявити, що кожна людина має потенціал можливостей, які ґрунтуються на умовах середовища, а вчинки інших людей входять в перелік цього потенціалу, проте не є вичерпними, то чи можливо виробити та налаштувати такий ланцюжок послідовних дій різних людей, аби уникнути:
3.1. Конфлікту інтересів (коли публічно-правові обов'язки накладаються на приватні інтереси)?
А також досягти:
3.2. Пропорційності щодо винагород, відповідно до ККД та ризиків?
3.3. Оптимальної ефективності щодо впливів?
4. Які дружні змагання є найбільш затребуваними у колективі знайомих чи колег:
4.1. Колекціонування (цінних предметів, досвіду, репутаційних балів тощо)?
4.2. Зі швидкості / На сміливість?
4.3. З витривалості / З фізичної сили?
4.4. На пам'ять / З ерудованості?
4.5. На увагу / На влучність?
4.6. На логічне мислення / З винахідливості?
4.7. На фантазію / З проєктування?
4.8. З доброчинності / На лідерські якості?
4.9. З красномовності / З артистизму?
5. Якими словами краще замінити матючіння?
⋮⋮⋮
No.
353349
Та ти хворий нахуй
⋮⋮⋮
No.
353350
OP
>>353349Що ти маєш на увазі? Ця нитка для тебе теж, ти радий цьому? Якісь питання можливо маєш?
⋮⋮⋮
No.
353352
OP
>>353349Це зауваження є свідченням ширшого упередження, про яке мало кажуть:
"Якщо дитина п'яти або шести років спитає "Чому Місяць круглий" або "Чому трава зелена?", відповідь дорослої людини зазвичай, принаймні в моєму досвіді, буде демотиваційною.
Наприклад: "Якої форми ти очікував, щоб Місяць був? Квадратної?" та "Якого кольору по твоєму має бути трава? Синього?"
Замість того, аби сказати, що "Ці питання цікаві, нумо знайдемо на них відповіді..."
Або "Ніхто насправді не знає відповіді... І ти виростеш та матимеш змогу знайти відповідь."
Було б дуже здорово для людей, якби було менше демотивації та більше науковців." (Карл Едвард Саган)
https://www.youtube.com/shorts/-WuuQ7HKsKA
⋮⋮⋮
No.
353373
>>353352А чого на питання про зелену траву не розказати просто що таке хлорофіл дитині? В дитячих книжках було пояснення про це навіть для шестирічних.
⋮⋮⋮
No.
356987
>>356975>алґоритмидієвкази
⋮⋮⋮
No.
356996
OP
>>356987Дякую за влучне слово, дуже гарне насправді.
⋮⋮⋮
No.
357001
>>348453Скільки людей в наш час знають мову давніх вандалів та готів?
⋮⋮⋮
No.
357428
OP
>>350473Is the Universe Thinking? Discover the Mind-Blowing Theory of PANPSYCHISMWhat is Panpsychism? (Philosophical Definitions)Відсутня тема: критика панпсихізму Філіпа Гоффа (2023.06.18):
"В одному місці Гофф робить досить дивну заяву, що «Головне заперечення панпсихізму полягає в тому, що він «божевільний» і «просто очевидно неправильний».
Він продовжує стверджувати, що ми знаємо дещо про внутрішню природу матерії: «Насправді, єдине, що ми знаємо про внутрішню природу матерії, це те, що частина її—речовина в мозку—включає досвід»."
"Субстанція традиційно визначається як річ, яка піддається вимірюванню або здатна існувати незалежно від інших речей.
Якщо казати мовою філософа Ральфа Вейра, «вони існують самі по собі».
Оскільки якості не існують самі по собі, їм потрібна субстанція, якостями якої вони можуть бути.
Тут захисники субстанційного дуалізму мають перевагу над натуралістичним панпсихізмом Гоффа. Субстанційний дуалізм—це погляд на те, що існують дві різні сторони буття, як це виражено мовою дуаліста Уве Мейкснера.
І ці дві сторони є властивостями—з носіями власності—включно з феноменальним та фізичним.
На думку прихильника субстанційного дуалізму, існує окремий тип конкретного, необхідний для того, щоб надати сенсу феноменальним якостям і втілити в них факт.
Хоча Гофф, у своєму пост-галілеївському стилі, прагне зберегти якості, незрозуміло, як він може це зробити.
Самих якостей недостатньо.
Вони повинні існувати в чомусь, що володіє ними, несе їх і, можливо, знає."
https://www.wikiwand.com/uk/articles/Панпсихізм"У сучасній аналітичній філософії існує принаймні дві варіації панпсихізму, які відрізняються тим аспектом ментальності, який вважається фундаментальним і всюдисущим.
Перший—панексперіенціалізм—погляд, згідно з яким свідомий досвід є фундаментальним і всюдисущим. Другий—панкогнітивізм—погляд, згідно з яким думка є фундаментальною та всюдисущою."
⋮⋮⋮
No.
358090
OP
1. Як пов'язана щедрість та хоробрість?
2. Який існує зв'язок між "внутрішнім світом" та взятими на себе обов'язками?
3. Чи відсутність знань породжує страх (та сумніви), чи позитивний досвід (та надії) переборює страх?
4. Наскільки довгим може бути послідовний ланцюжок безґрунтовних (тобто без факту на початку, але з логікою та фактами в наступних твердженнях) та неповторних (але не циклічних) припущень?
5. Чим хаотичність (у поведінці, у методі праці, у розвитку, у дослідження, або у виборі речей) могла б бути вигіднішою за впорядкованість, окрім як "ефект несподіванки", або як захист від злодіїв?
6. Скільки може (могло б?) існувати потенційних версій життя одної людини або вигаданого персонажа, якщо це виміряти в межах одної доби?
7. В якому вигляді підтексти чи алегорії художнього твору найменш та найбільш помітні?
8. Чи існує мета у природної краси?
9. Яким би мав стати світ у XXII-му столітті?
10. Як (і чи можна взагалі) зробити вольову готовність людини автоматичною (нормативною та очевидною) на біо-/фізіологічному рівні?
Сім психологічних функцій і сім типів (2020):
https://kennethsorensen.dk/en/the-seven-psychological-functions-and-the-seven-types/
⋮⋮⋮
No.
359673
OP
>>350473Що нам каже експеримент Лібета про свободу волі? Річард Докінз. Роберт Сапольські. Руслан Мироненкоhttps://www.psykholoh.com/post/експеримент-лібета-відкриття-про-самосвідомість-та-свободу-виборуЕксперимент Лібета: Відкриття про самосвідомість та свободу виборуЕксперимент Лібета, проведений психологом Бенджаміном Лібетом, є одним з найвідоміших досліджень в області психології свідомості та свободи вибору.
Цей експеримент дав нову інформацію про те, як і коли ми свідомо вибираємо свої дії та реагуємо на зовнішні подразники.
Бенджамін Лібет провів свій експеримент у 1983 році, з використанням електроенцефалографію (EEG).
В ході дослідження, учасникам була надана інструкція натискати кнопку в деякому моменті часу, коли вони самі захочуть.
При цьому, учасники також спостерігали за одним із показників на екрані, який дає відображення їхньої готовності натискати кнопку.
Цікавим результатом експерименту було виявлення того, що виникнення свідомого наміру натиснути кнопку відбувалось перед тим, як учасники були свідомі про свій власний намір.
За допомогою EEG, Лібет виявив, що в мозку спостерігається певна активність перед появою учасницького свідомого наміру натиснути кнопку. Ця активність відбувається приблизно за 0,2сек до відчуття особи самого наміру натискати кнопку.
Таким чином, експеримент Лібета вказує на те, що наші свідомі рішення та вчинки мають підґрунтя на несвідомих процесах, які відбуваються раніше, ніж ми усвідомлюємо свій намір.
Результати цього дослідження підірвали традиційне уявлення про вільну волю, вказують на складний характер людських рішень та взаємозв'язок між нашими несвідомими процесами та свідомими вчинками.
Експеримент Лібета має важливі наслідки для психології та нашого розуміння самосвідомості та свободи вибору.
Він вказує на те, що наша свідомість може бути результатом складних несвідомих процесів, а не просто образом нашого наміру. Це викликає багато питань щодо природи свідомості та того, як ми взаємодіємо зі світом навколо нас.
Експеримент Лібета також може бути використаний для розуміння механізмів впливу зовнішніх факторів на наші рішення.
З врахуванням того, що свідомість залежить від несвідомих процесів, ми можемо більше зрозуміти, як і чому ми реагуємо на певні подразники та як це впливає на наші вчинки.
Експеримент Лібета відкрив нові горизонти в психології та підкреслив складність нашого розуміння самосвідомості та свободи вибору.
Він заставив нас переглянути традиційні уявлення про те, як ми приймаємо рішення та взаємодіємо зі світом навколо нас.
Цей експеримент продовжує впливати на сучасну психологію, і це змушує нас досліджувати глибше та занурюватись у світ нашої свідомості.
"
Потенціал готовності (ПГ) і свобода воліУ серії нейронаукових експериментів вільної волі в 1980-х роках Бенджамін Лібет вивчав взаємозв’язок між свідомим досвідом волі та ПГ, наприклад, і виявили, що ПГ почався приблизно на 0,35сек раніше, ніж суб'єкт, як повідомляється, усвідомив, що "зараз він або вона відчуває бажання зробити рух".
Лібет робить висновок, що ми не маємо свободи волі в ініціації наших рухів;
однак, оскільки суб’єкти змогли запобігти запланованому руху в останній момент, у нас є можливість накласти вето на ці дії («вільне бажання»).
Ці дослідження викликали широкі дискусії.
У 2016 році група навколо Джона-Ділана Хейнса в Берліні (Німеччина) визначила часовий проміжок після ПГ, у якому запланований рух може бути скасовано за командою.
Автори перевірили, чи можуть люди-добровольці виграти «поєдинок» проти BCI (мозок-комп’ютерний інтерфейс), призначеного для передбачення їхніх рухів у реальному часі на основі спостережень за їхньою ЕЕГ-активністю (пов'язану з ПГ).
Вони мали на меті визначити точний час, коли скасування (вето) рухів стає неможливим (точка неповернення).
Комп’ютер навчили передбачати за допомогою ПГ, коли пробанд буде рухатись.
Точка неповернення була за 200мс до руху.
Однак навіть після цього, коли педаль вже була приведена в рух, випробовувані могли перепланувати свою дію, не завершивши вже розпочату поведінку.
У своїй доповіді автори зазначили, що Лібет уже повідомляв про скасування самоініціативних рухів у 1985 році.
Таким чином, новим досягненням стало більш точне визначення точки неповернення."
https://www.wikiwand.com/en/articles/BereitschaftspotentialЯк людський розум впливає на пов’язаний з ним мозок? Механізм цього впливу з використанням розширеної бомівської Квантової механіки у монотеїстичній перспективі Авіценни (2019):
https://www.researchgate.net/publication/333218345_How_the_Human_Mind_Affects_Its_Related_Brain_A_Mechanism_for_this_Influence_Using_an_Extended_Bohmian_QM_in_Avicenna's_Monotheistic_Perspective"... Бомівська механіка—це не що інше, як квантова фізика без квантової філософії.
Крім того, єдині заперечення, які зазвичай висуваються проти бомівської механіки, є чисто філософськими."
"Белл, посилаючись на такі теорії, як теорія Бома, висловився таким чином:
Безумовно, такі теорії відомі як теорії «прихованої змінної».
Абсурдно, адже зовсім не у хвильовій функції можна знайти зображення видимого світу та результат експериментів, а в додаткових «прихованих»(!) змінних.
Звичайно, додаткові змінні не обмежуються видимим «макроскопічним» масштабом.
Для жодного точного визначення такого масштабу не може бути зроблено.
Але визнавати те, що не видно грубим створінням, якими ми є, означає, на мій погляд,—демонструвати пристойне смирення, а не просто жалюгідну пристрасть до метафізики."
Огляд з механіки Бомаhttps://www.researchgate.net/publication/2201197_A_Survey_on_Bohmian_Mechanics
⋮⋮⋮
No.
365185
OP
1(, 2). Яким чином емпатія корелює з IQ (та з професіоналізмом)?
3. Як пов'язані короткострокова пам'ять, організовані звички та уважність?
4(, 5). Які речі (та ідеї) мають збіги серед своїх різнопланових функцій?
6(, 7). Якщо уявити себе в масштабі клітини свого тіла і прослідкувати за усіма біологічними процесами, як буде відчуватись ця подорож (і чи тоді можливо також уявити іншу, зворотну точку зору, максимального масштабу усього Всесвіту, що спостерігає за людством, членом якого ти є, і уявляєш про себе зсередини як одна з клітин)?..
8(, 9(, 10)). В чому різниця між засобами стримування, відлякування та заплутування у біології (у соціології(, інформатиці))?
⋮⋮⋮
No.
368168
>>3668341-4 Сйоб з Еретреї в нормальну країну.
⋮⋮⋮
No.
369098
OP
>>350473How Your Brain Decides Between Conflicting Actions | Dr. David Eagleman[10:23 - 11:15]
"Однак потім... Можливо, фізіологічний механізм щодо цього приблизно як, скажімо:
ти можеш повернути ліворуч, або праворуч у лабіринті, і ти кружляєш, оскільки це є певного роду конфлікт...
Механізм щодо розв'язання цього...
Гальмівна здатність вільної кори головного мозку, яка жодним чином не пов'язана з будь-яким мотиваційним станом, зміщується на користь однієї з систем [для прийняття рішень].
Оскільки фокус уваги видається таким, що, якщо наприклад, я розлючений, і я ду-у-уже концентрую увагу...
Я можу загальмувати гнів або замінити його чимось, але я також можу посилити його.
І здається, що довільна увага є чимось на кшталт здатності до посилення [відчуття або нейронного сигналу].
І це може бути чимось на зразок перетворення запасної багатоцільової "нервової тканини" на одну категорію певної операції.
⋮⋮⋮
No.
373411
OP
1. Якщо уявити, що кожний екземпляр у колекції оригінальних речей містить додатковий/складовий елемент-цікавинку, то що було б доречніше зробити для якомога повної репрезентації цих об'єктів:
а) Зробити окремо дві збірки-фотоколажі екземплярів та їхніх елементів з відповідною інформацією про все, що в них є?
б) Зробити для кожного екземпляру прикріплені фото та дані про відповідних елементів?
в) Зробити "суперколекцію-контінуум", де усі екземпляри мають дублікатну версію з/без елементу?
г) Зробити фільм/слайди, де кожному екземплярові та кожному з елементів в повній мірі приділено увагу?
ґ) Зробити "мета-колекцію", в якій усі додаткові/складові елементи мають спільну історію на "мікро-рівні" в контексті кожного з "макро-екземплярів", на кшталт математичної логіки у фізичних законах або у хімічних рівняннях; та "ультра-колекцію", в якій екземпляри також формують такий собі "макро-простір", що враховуватиме "мета-елементи", на кшталт головоломки, частини якої в процесі розв'язування стають інструментами подальшого просування в напрямку елегантного рішення?
2. Чим (і в який спосіб) було б краще замінити:
а) "Спроби підробок дат в документах"?
б) "Маніпуляції з подвійними стандартами"?
в) "Апеляцію до авторитета"?
г) "Бажальне мислення"?
ґ) "Риторику байдужості та імітацію"?
3. В якому пріоритетному порядку варто було б упорядкувати наступні ідеї-проєкти:
а) Історія про цінність вибору, бажані цілі та дружбу у рівних умовах;
б) Модель справедливого балансу для взаємодій груп суб'єктів;
в) Комплексне уявлення про світ в усіх проявах, з категоріями речей/явищ та дослідженням ефектів/властивостей;
г) Неймовірна, фантасмагорична, чудернацька пригода без зайвої цензури і з ностальгічними згадками;
ґ) Планомірне, методичне, розгорнуте освоєння-перевірка окремих прикладів, стилів та напрямків мистецтва (з подальшим розвитком власних технік та підходів)?
⋮⋮⋮
No.
373412
OP
>>373411Якщо цікава та штука на прикріпленому фото:
I Built a Coffee Table with a Library InsideЖурнальний столик із прихованою мініатюрною бібліотекою є чарівним центром вашої вітальні (03.26.2025):
"Коли звичайним людям потрібен новий журнальний столик у їхньому домі, вони, ймовірно, йдуть шукати його в меблевий магазин або, якщо їм більше рук, вони можуть навіть створити простий столик самостійно.
Але якщо ви майстерні автори відео Мартіна та Хансі з ютуб-каналу Nerdforge, ви насправді плануєте та створюєте журнальний столик ручної роботи з вишуканою мініатюрною бібліотекою, вбудованою всередину.
Просто тому, що можуть.
Мартіна та Хансі розповіли про кропіткий, але дуже цікавий і складний процес, через який вони пройшли, щоб створити журнальний столик своєї мрії.
Сам стіл був зроблений з нуля з використанням твердої деревини бука, але складнішою частиною було створення мініатюрної бібліотеки, яку вони розмістили в просторі діорами або у вбудованому відділенні столу.
Знадобилось багато обробки дерева, мініатюризації, склеювання, різання, довбання (за допомогою «найменшого у світі долота»), фарбування та інших процесів ручної роботи, але результат справді є шедевром, якому варто позаздрити (але який вони, ймовірно, не відтворять найближчим часом).
Дивитись відео всього їхнього процесу досить цікаво, оскільки ви відчуваєте, що ви були з ними на кожному кроці (хоча, звичайно, це займало більше часу в реальному житті, як вони засвідчили).
Вони почали з того, що зробили крихітну книжкову полицю, щоб зрозуміти дизайн і методи, які їм потрібно використовувати. Потім попрацювали над конструкцією, включно з ніжками та боковинами.
Верстат з ЧПК / CNC [
Числовим програмним керуванням / Computer numerical control] використовувався для створення корінців книг, які були розміщені на зовнішній частині столу, і це демонструвало класне поєднання традиційної майстерності та сучасних технологій.
Складні деталі, які вони додали, включали створення мініатюрних зілля для додавання на полиці, використання паличок для перемішування, щоб зробити підлогу, мініатюрні книги та інші крихітні предмети, щоб зробити це реалістичним і крутим.
Вони також додали підсвічування у внутрішню частину, щоб глядачі (і самі творці) могли повною мірою оцінити всю ту важку роботу, яку вони вклали в це. Це як побачити таємничий світ, який відкривається прямо на наших очах.
Перенесення готового продукту з майстерні до дому також було виробництвом, але здається, що всі години, які вони витратили на це, були того варті. Те, що почалось як проста потреба в журнальному столику, перетворилось на епічну подорож творчості та ретельної майстерності.
Мартіна та Хансі не просто виготовляли меблі; вони створили крихітний всесвіт, таємний притулок для уяви, розташований прямо у їхній вітальні
Це не просто стіл;
це початок розмови, витвір мистецтва та свідчення безмежних можливостей, які виникають, коли пристрасть зустрічається з майстерністю."
