>>347095"Реаліст, швидше за все, буде об’єктивним щодо ситуацій і може розв'язувати проблеми, за допомогою планування як позитивних, так і негативних результатів.
Песиміст—це той, хто завжди дивиться на речі з темної сторони та думає про всі негативні наслідки події чи ситуації."
"Оптиміст чи Песиміст, або Реаліст | Визначення та відмінності":
https://study.com/academy/lesson/realistic-vs-optimistic-thinking.html Схоже, в тебе песимізм замінив здоровий глузд.
Коли ти звинувачуєш когось в тому, що тобі не до вподоби, чому ти їм про це не повідомиш безпосередньо?
Чому б тобі не почати казати й діяти відповідно до своїх власних переконань, а не "загальноприйнятих" (якщо насправді більшість так не вважає і це не є нормою)?
Зрозумій, будь ласка, ніхто (крім тебе та можливо ще деяких інших індивідуумів) не вбачає в "прихованих місцях" (якщо правильно зрозумів, йдеться про "місця для вечірок та ночівлі" та "особливі привілеї тільки для хороших знайомих") ціннісної та надійної основи у контексті розвитку громадянського суспільства, а також забезпечення нових, технологічних, економічних, зручних та достойних умов й можливостей для всіх тих, хто цього потребує.
Вірогідно, ти помічав тенденцію деяких людей до заохочення розумних та вигідних речей без пасіонарної співучасті у цих справах, і хотів би, аби гарного було більше.
І це справді можливо!
Якщо існують можливості реалізувати гарні ідеї, і є попит, варто цим займатись, просувати справу в амбітному напрямку, вчитись та досягати прогресу, звісно ціною вільного часу, шкідливих стресів, вольових зусиль та інших ресурсів.
Здорова частка егоїзму мусить бути присутньою у цих процесах, разом з урахуванням інтересів інших співгромадян, аби жити у злагоді.
Для порушників та безвідповідальних осіб існує закон та досить ефективний суспільний осуд.
Репутація людини формується завдяки його вчинкам, тому замість автократичної вертикалі варто розбудовувати горизонтальні зв'язки, дбати про перспективні напрямки співпраці та значною мірою зосереджуватись на рішеннях.
Є мудре прислів'я про те, що "різні родини щасливі однаково, однак нещасні по різному".
Якщо уявити, що кожне суспільство стає жити краще завдяки створенню необхідних умов та приборкуванню різного роду невідповідностей, то, окрім реалістичного бачення позитивних зрушень, має бути принциповий та системний підхід, який спирається на досвід інших суспільств, корисні практики та технології.
Наскільки система державних, підприємницьких та інших соціальних зв'язків подібні та співзалежні?
Чи вони мають доповнювати одна одну, чи діяти паралельно?
Не знаю, напевно в кожній галузі є своя специфіка, і для цілісності та синхронності (яка важлива ефективності впливів) не вистачає послідовної методики опрацювання великого обсягу недороблених справ...
Якщо точніше, важливо і розуміння проблем, і виконання відповідних завдань.
Думаю, для якісних та шляхетних результатів варто мислити глобально, а діяти локально, аби кожний крок у напрямку цілі давав поживу для наступних, ще якісніших та шляхетніших, експоненційно.
Якою має бути кінцева мета? Це хороше питання, чи не так? Хай це буде поєднання любові та розуму, що охоплює наші зацікавлення та потужності як щодо наявних, так і щодо майбутніх аспектів забезпечення добробуту.