>>329366>цінувати те що маєшА також відповідально ставитись до того, на що здійснюєш вплив.
>хочеться більшогоДля цього варто уявити цілісну картину свого життєвого простору, де все гармонійно сходиться, коли відчуваєш себе потрібним та впевненим, тому що обрав комплекс справ з оптимальним коефіцієнтом складності/результативності.
Тобто навіть коли ти помиляєшся, то вчишся і просуваєшся далі, бо те, що ти робиш, має корисний ефект, і ти при цьому маєш змогу планувати речі наперед.
Звісно, тобі б хотілось "зачепитись повище" та "бути неперевершеним" у певному сенсі, і це добре.
Тільки ж для цього слід продумати план та організувати передумови, чи не так?
>намагався допомогти з соціалізацією різним чувакам, але щось не зрослосьНе хвилюйся за них. Ти й сам приблизно знаєш, що б зробив на їхньому місці: після діалогу з соціально активною людиною знову на деякий час залишився б на самоті з думками про те "хто є хто" та "як потішити своє его", а потім виробив би нову дисциплінарну норму для себе, і цей захід певною мірою став би емоційним розвантаженням в цій ситуації.
Тому що коли ти намагаєшся вплинути на лінію поведінки тих, про кого піклуєшся, саме тобі треба бути взірцем, аби тягнути за собою.
І, наприклад, коли батьки виховують власну дитину, мало хто з них заглиблюється в культурне середовище, якщо йдеться про довірливе ставлення та мотивацію.
Тому, якщо під "соціалізацію" ми розуміємо "вільне спілкування людей зі спільним набором цінностей", то це також означає працю над собою, взаємопідтримку та формування матеріально-культурного середовища. Добре, з цим немає питань?
Якщо є—відповім.
А ще пропоную поміркувати ще над такими питаннями:
Чим є т.з. "вище благо" в контексті держави та суспільства?
Чи це підпадає під визначення "національної ідеї"?
Яким ми, кожен з нас, уявляємо процес реалізації наших амбіцій?
І наскільки вигідна співпраця, у порівнянні з "егоїстичними пошуками щастя та/або спокою"?
