>>325413Узагальнення та маніпуляції, бо існує безліч видатних НЕрасистів, НЕсексистів та НЕантисемітів. Річ у тому, що обраними може бути не кожен(-на), і, що дуже важливо, для цього треба докладати неабияких зусиль. Менше з тим, щодо цікавих кореляцій.
"Похвала Шопенгауера аскетизму привела його до високої оцінки буддизму та індуїзму Веданти, а також деяких чернечих орденів та аскетизму католицької церкви. До протестантизму, юдаїзму та ісламу він ставився зі зневагою, бо бачив їх оптимістичними, позбавленими метафізики й жорстокими до тварин."
https://www.wikiwand.com/uk/Світ_як_воля_та_уявлення"Поряд зі своєю критикою християнських доктрин на філософських підставах розуму та логіки, Шопенгауер також стверджував, що він виступає проти корумпованих і нежиттєвих зовнішніх форм релігії, а не проти основного характеру та істин, які містяться в них."
"Оксфордський підручник по Шопенгауеру":
https://books.google.com.ua/books?id=SsnhDwAAQBAJ&pg=PA409У "Про основи моралі" (§14) Шопенгауер назвав релігію "народною метафізикою".
У "Світ як воля та уявлення, том. II", релігією є:
"для переважної більшості людей, які не здатні думати, а лише вірити, і сприйнятливі не до аргументів, а лише до авторитету.
Тому ці системи можна описати як популярну метафізику"
Артур Шопенгауер високо поважав індуїзм і буддизм, і хоча він добре говорив про християнство, він завжди вважав її нижчою за два інші релігії:
"Попри велике розмаїття релігій на землі, ступінь моральності, точніше аморальності, не виявляє найменшого відповідного їй різноманіття, а скоріше, по суті, скрізь приблизно однаковий.
Тільки не можна плутати грубість і вишуканість з мораллю та аморальністю.
Релігія греків мала надзвичайно слабку моральну тенденцію, фактично обмежувались клятвою, не викладалося ніяких догм і публічно не проповідувалася мораль: але ми не бачимо, що в результаті греки, зважаючи на все, були морально гіршими за людських істот християнських століть.
Християнська мораль є набагато вищою, ніж мораль інших релігій, які коли-небудь з’являлися в Європі: але якщо хтось хоче вірити, що європейська мораль покращилася до такої ж міри й тепер принаймні переважає серед своїх сучасників, ми не тільки зміг би швидко переконати його, що серед мусульман, гебрейців, індуїстів і буддистів принаймні стільки ж чесності, вірності, толерантності, лагідності, доброзичливості, шляхетності та самозречення, як і серед християнських народів; але також довгий перелік нелюдських жорстокостей, які супроводжували християнство, у численних релігійних війнах, безвідповідальних хрестових походах, винищенні значної частини корінних мешканців Америки та населення цієї частини світу з неграми-рабами, витягнутими туди з Африки, без права чи будь-якої видимості права, відірвані від своїх сімей, своєї батьківщини, своєї частини світу та засуджені на нескінченну каторжну працю, під час невпинного переслідування єретиків та судів інквізиції, які волають до небес, у різанині святого Варфоломія, страта нідерландців Альбою і т. д. і т. д.-скоріш забезпечили б вирок на шкоду християнству.
Але загалом, якщо ми порівняємо чудову мораль, яку проповідує християнство і більш-менш кожна релігія, з практикою її прихильників, і уявимо, до чого б дійшла ця практика, якби мирська рука не запобігала злочинам, або, власне, до чого б нам довелося боюся, якби всі закони були скасовані хоча б на один день, ми повинні визнати, що вплив усіх релігій на мораль справді дуже незначний." (Про основи моралі, §19)
Однією з причин його поганої думки про християнство (або, загалом, про авраамічні релігії) була «лазівка», яка є у його моралі щодо тварин:
"Його лазівка є причиною того, що в Європі та Америці потрібні товариства захисту тварин, які самі можуть бути ефективними лише за допомогою закону та поліції.
В Азії релігії надають тваринам належний захист, тому там ніхто не думає про подібні суспільства.
Тим часом і в Європі почуття прав тварин пробуджується все більше і більше, пропорційно тому, що дивні уявлення про тваринний світ виникають лише для користі та розваги людей, внаслідок чого вони ставляться до тварин, так само як речі, поступово бліднуть і зникають.
Бо вони є джерелом грубого й неуважного поводження з тваринами в Європі, і я показав їхнє походження зі Старого Завіту у другому томі Parerga, §177." (Про основи моралі, §19)
Крім того, він дуже низько ставився до ісламу:
"[Якщо говорити про релігійні доктрини…] Якщо тільки вони закарбовані досить рано, вони є для людини адекватним поясненням її існування та опорою для її моральності.
Розглянемо, наприклад, Коран; цієї жалюгідної книги було достатньо, щоб започаткувати світову релігію, щоб задовольнити метафізичні потреби незліченних мільйонів протягом тисячі двохсот років, щоб стати основою їхньої моралі та дивовижного презирства до смерті, а також надихнути їх на криваві війни та наймасштабніші завоювання.
У цій книзі ми знаходимо найсумнішу й найбіднішу форму теїзму.
Багато чого може бути втрачено під час перекладу, але я не зміг знайти в ньому жодної ідеї цінності." ("Світ як воля та уявлення, том II.")
Шопенгауер також висміював те, що церква кілька разів намагалася вимагати, щоб висновки філософів узгоджувалися з її доктринами:
"Чому релігія повинна вимагати виборчого права над філософією? Дійсно, вона має все на своєму боці—одкровення, документи, чудеса, пророцтва, урядовий захист, найвищу гідність і високість (як і належить істині), згоду та благоговіння всіх, тисячу храмів, у яких вона проповідується та практикується, безліч присяжних священиків і, понад усе це, безцінна прерогатива дозволу закарбувати свої доктрини в розумі в ніжному віці дитинства, завдяки чому вони стають майже вродженими ідеями.
Тоді коли він мав у своєму розпорядженні таку велику кількість засобів, для того, щоб усе ще бажати згоди нещасних філософів, він мав би бути більш жадібним—або все ж звертати увагу на їхні протиріччя, він мав би бути більш побоюваним,—ніж здається сумісним із чистим сумлінням.⁵"
"У той час як Шопенгауер перекладав релігійні міфи на свої метафізичні терміни–зрештою на основі Кантівського розрізнення між феноменами (речами, якими вони з’являються) і ноуменами (речами, якими вони є),–його розуміння ноуменів як універсальної волі до життя саме по собі було пояснювальним міфом для по суті непізнаваної реальності.
Таким чином, спроба філософії Шопенгауера перевести міф у метафізику, своєю чергою, містила міф у самій своїй основі.
Тим не менш, у статті стверджується, що аргумент Шопенгауера може задовольнити тих, хто незадоволений недоліками матеріалізму, але не бажає погоджуватися з надприродним порядком."
"Шопенгауер і релігія: переклад міфу":
https://hts.org.za/index.php/hts/article/view/7788/23060