>>312242А мені вже шоста серія сниться, тобто сон продовжується приблизно (за логікою подій) там, де закінчився попередній. Я працюю у підвимірі, намагаємось знешкодити нелегальне пекло, яке утворили наслідувачі якоїсь релігії прямо в центрі заводу з переробки психоботів. Тобто вони й самі не в курсі, що і де утворили своїми думками, а нам розгрібай це лайно. Я в команді інженер-зброяр, роблю зброю з підручного гівна, але можу і нитки-рештки якогось бідосі-віруна з собою витягти і дати їм нове життя. Проблема тільки в тому, що завсідники цього пекла здебільшого не хочуть його покидати, сидять там, стогнуть, крехчуть, одним словом спокутують старанно. В першій "серії" взявся був витягти душ сорок з собою, так мало там не залишився назавжди, добре, що я туди не сам лізу, а аватарую у вигляді робота. Автономія робота підтримується технічним духом, який відчуває до мене якісь почуття інтимного плану. В якійсь з попередніх серій навіть довелося відвідати завод, де поспілкувався з богом, який збирав мій екземпляр. З богами важко вести розмову про щось одне, постійно дерейлять розмову у якісь високодуховні хащі, відчуваєш все так, наче розмовляєш з накуреним пасічником, при чому бджола це ти. В останній серії вийшли на поверхню на планеті Земля, ліл, а все тому, що хтось (всі валять на мене) не сплатив комірні за нашу схованку, комендант перестав нас уявляти і нас викинуло в реальність. Подивимось як будемо вибиратися з цього середньовіччя у цивілізацію.
Я підозрюю що мені сниться моя ненаписана книга (є тред в /л, до речі), яка саме уві сні набуває хоч якоїсь форми.
