>>286836Прокрастинація—страшна річ, ти правий.
Справа навіть не у втечі від власних труднощів, і не боязні пропустити щось важливе. Це свідчить про неорганізованість, можливо меншовартісність, але здебільшого це невпевненість у собі.
Ніби бути в епіцентрі подій—це мета всього твого життя, ніби твоя непрофесійна думка (без цілеспрямованих вчинків) має вплив та значення для великої кількості незнайомих людей. І це може бути нещиро та демонстративно, аби лише здаватись собі та іншим очевидцем чогось епічного, чогось ґрандіозного, пафосного.
Тоді як завдання будь-якого громадянина в суспільстві—це не ховатись за натовпом, бути собою, знати свої якості характеру, як позитивні, так і негативні, діяти відповідно до своїх переконань, займатись своєю справою відповідально, дотримуватись загальноприйнятих правил.
Дехто полюбляє примірювати чужий вигляд або спосіб життя на себе, аби знайти своє місце у соціальному середовищі, привернути увагу конкретної особи, вибороти певні привілеї тощо.
Декому подобається спочатку висувати намір про під виглядом своєї доброї звички чи давнього плану, і тільки потім рухатись в напрямку здійснення цього.
Є такі, хто забагато думає та мало робить, тому що привчили себе до пасивності, тому що вважають, що ціна помилки занадто висока і потрібно вичікувати та вчасно обрати вигідний варіант.
Тобто в суспільстві доволі багато "дутих гравців", і відносно мало "втілювачів ідей".
