/b/ - Балачки

Саме в окупації, на щастя, не побував. Я був (власне, і зараз є) у Харкові, і у найгірший момент русня стояла десь у 3-4 км від місця мого проживання. Вони із ЗСУ вели взаємні обстріли, бахкало піхвець як.
Ще у мене є друг, жив у Меліку, але бував там тільки на вихідні, а увесь робочий тиждень був у Запоріжжі. Додому він вже не їздив після початку війни, і десь через тижень-два перевіз до себе маму із Меліку.
1. Тотальний ахуй. Поперше, сама ситуація, подруге - безліч протиречивої інформації про те, що відбувається, потретє - постійні вибухи.
2, 3, 4, 5, 12 не відповім, бо в окупації я не був.
6. Кепсько. Хіба що з газом усе в порядку. Воду й світло часто вирубали, а зі світлом і опалення, тому що у бабусі з дідусем (перші тижні 3 війни у них жив, потім повернувся до себе) воно пов'язане з електричною системою також. Спали одягнені у 2-3 пари штанів та безліч футболок і кофт, щоб у разі пиздецю одразу бігти у підвал. Ще ситуацію ускладняли мої коти. Спочатку тягав їх у підвал, але це був справжній геморой. По-перше, коли починає бахати, вони пряталися, і ще спробуй їх витягни. По-друге, вони мерзли у підвалі, а сидіти на руках чи на постелених для них килимках не хотіли, бо були занепокоєні. Врешті решт вирішили залишати їх у домі і сподіватися, що вони вціліють, якщо з домом щос сталося б.
7. Ні. Але у мого друга, того що з Мелітополю, є знайомий колаборант, який там допомагав списки людей, що живуть або виїхали, складати, і всяке інше лайно. Друг сподівається, що місто повернуть, а цього мудака посадять.
8. Дід та бабуся, да в цілому ми всі жили поруч і старалися підтримувати одне одного. Буквально 20 числа я отримав зарплату (половину, бо виплати там були двічі на місяць), і вже 24 вранці пішов у магазини і аптеки, де на ці гроші та інше, що в мене було, закупив всілякої їжі і ліків. Не дуже багатий закуп, тисяч на 6, але ці запаси й досі на 80% збереглися, бо це щось типу НЗ. Потім ще гуманітарку отримували іноді. Хоча й не зловживали, бо розуміли, що декому це може бути більше треба, а ми нібито й так тримаємося.
9. Якщо було чим електрохарчуватися, то за компом сидів. Якщо ні, то в телефоні. Блекаути були часті, але відносно недовгі.
10. Та все як і в мене. Всім було страшно, всі думали, що ось щас йобнуту русню усім світом поставлять на місце і все закінчиться через 2-3 тижні. Всі ще вірили Арестовичу і реально трохи заспокоювалися від його слів, хехе. Хіба що бабуся дуже сильно переживала і лякалася. А їй ще й важко було у підвал туди сюди лазати, бо в неї хворі коліна.
11. Не під час окупації, але все ж: найстрашніше було, коли я вже повернувся у свою квартирку, і одного разу руснявий скот йобнув просто так по району з Градів чи зі Смерчів, хз. Декілька вибухів було буквально в 50-150 метрах від мого дому, і це було дуууууууже гучно. Я вже думав, що все, зараз бахне ще гучніше і це буде останнім, що я почую. Потім з вікна бачив поранених і пожежу. У моєму дворі загиблих не було, а в цілому по району, якщо не помиляюсь, 10 людей в той день загинуло і 30 з чимось поранених. Ніяких воєнних об'єктів чи блокпостів, доречі, у цій місцевості не було.
Хоч і не зовсім по темі треду, але якось так.

>>277642
В метро їздиш?

>>277618
> 4. Як вели себе окупанти?
В окупації не був, але був мій дядько. Зараз вже його село звільнене. Декілька історій розповідав, але що найбільше запам'яталось:
Він прослуховував по радіо русню, бурят питає "як увімкнути телевізор? Я нажимаю на кнопку - а всередині пусто" (бурят вперше в житті мікрохвильовку побачив, і думав що то телевізор хд)
Також казав, що буряти дуже жорстокі були, вішали людей на стовпах і деревах.

>>277644
Рідко, але буває. В основному - коли їду до родичів у інший район. А так я дома сижу в основному, і іноді гуляю по парку.

Xyi
test

Спочатку трохи лячно коли їбаше наша артилерія, бо реально не спиш тижнями, в повітрі постійний запах пожежі і пороху. По нам прилітало теж, бо підари розлізлися по лісам з мінометами і ми якось неготувалися до свисту мін і цокання уламків по профнастилу як сталевий дощ. Реально знаю що посікло уламками мін мешканців в перші дні.

Ну і якщо в хату міна - прівєт. Пожежники не їдуть. Кому пощастило меньше опинилися під вогнем прямою наводкою з танка, спочатку падає франтон а тоді ти чуєш вибух.

Два охуївші пілота залітали з Білорусі скидали ФАБи з грача

Скидали просто без цілей, па_ха_хлам! То авіабомба це не міна і не артприльот, це просто піздєц, бо вибуховою хвилею рве все в радіусі 0.5км. Вікна хуїкна, вагонка де - облітає як листя, двері настіж, а якщо ворота - то вобще вириває. Світло, газ і їжа це хуйня. Найгірше переживання за сім'ю, а найстрашніше це безпорадність і якась дика лють, коли ти стоїш серед абсолютно темної ночі, перед тобою в пітьмі спалахи, зарево і страшний хрускіт пожеж, звуки вибухів, рсзв, дзидчить той їбучий орлан, тебе трясе і ти відчуваєш як від осатанілості тріскається емаль на зубах.

Як показала практика - електроенергія зникає першою а відновлюється останньою. (В нас пиздота просто розхуярила опори ЛЕП 350тки з арти чи з танка незнаю, але з похиленими головами і обгорілі вони виглядали неабияк лячно і апокаліптично). Тому зараз за оці кукурікання "доколє і кахда же дадут свєт" - хочеться бити будку.

Я з Донецька розповім про 14 рік
1) Не здавалося все серйозно, памʼятаю десь писав щось накшталт "та звісно скоро все закінчиться та й все"
2) Сидів на сраці рівно а потім бац й російський прапор на макаронкє й на головній площі "путін введи війська"
3) 2 місяці? хто зна
4) В цілому не агресивно якщо не демонстрував що ти за Україну, а ну й постійно грощі просили, типу казали що "хтось поранений" або "не вистачає на їжу" або "дай скільки не шкода".
5) Так, просили грощі і коли виїджав на блокпості.
6) На той момент ок.
7) Бачив і знаю тих хто підтримував їх було багато, тих хто не підтримував також бачив, їх було меньше
11) Коли на блокпосту дуже довго шукав паспорт
12) Взяв і виїхав, тоді пропускали в обидві сторони цивільних

А ще я ніколи незабуд оті теплі батони які добрі люди привезли нашвидкоруч набитими у білий мішок. Вони були страшно пом'яті але від того ще смачніші.

>>277778
>не підтримував менше
Всі адеквати виїхали в перший же місяць

>>277646
Про повістки в метро - це неправда чи занадто гіперболізовано?

>>277782
звідки ця дічь?

>>277782
Від родичів звідти…

Видно що дописувачі всяке бачили, шкода українців знову якась хуйня

>>277782
>>277783
Це правда. І це не тільки в метро. Жодне інше місто не кошмарять повістками так, як Харків.
Хіба що Дніпро +- на цьому рівні. У Харкові в телеграм-каналі про повістки 80+к підписоти, кожен день 15-30 місць постять, де видають. Сьогодні ось 30+ локацій запостили, наприклад. Обидві пікчі - сьогоднішні.
Особисто мене гальмували тричі, дивилися доки, питали про роботу, навчання, бажання служити і т.д. Але зазвичай достатньо сказати, що я сердечник після операції, іноді потягнути трохи комір вниз, щоб шрам було видно, і відпускають.
Так це я - той хто сидить вдома 90% часу, а якщо кудись йде, то намагається моніторити паблос із повістками.
В Запоріжжі, Одессі по 20-30к підписників у групах в телезі про повістки. У Києві ледь 10к, новин про те, що десь видають або приносять повістки - одна на 2-3 дні.
P.S. Нереально поважаю ЗСУ, стараюсь донатити по можливості і т.д. І настільки ж, наскільки я поважаю ЗСУ, настільки ж сильно я зневажаю тилових воєнкоматовських шакалів, які тупо кошмарять людей, що намагаються просто жити і працювати

>>277860
У Києві прецеденти були влітку. Зараз тихо, так по-маленьку, деінде, здебільшого на роботах гребуть поодиноко, але в цілому майже тихо, мабуть, щоб індекс незадоволення в столиці не підіймати. Масово в Києві гребуть тих, хто порушує комендантські обмеження.
Дуже дуже багато харків’ян, але зрозуміло чому, і це не тільки із-за повісток.

>>277863
> Дуже дуже багато харків’ян
Я думаю, це ті, хто ще у лютому-квітні поїхали, вже трохи обжилися, і не збираються повертатися, доки війна не закінчиться, а можливо, і зовсім. У мене сусід такий наприклад. Хоча, як на мене, трохи дивно з його боку - пережити перші ~2.5-3 місяці найповнішого пиздецю, щоб потім поїхати, коли все почало трохи налагоджуватися. Зараз нібито влаштувався із сім'єю десь у центральній Україні, непогано себе відчуває

Доречі, щодо повісток у Харкові цікавий факт: допоки у нас тут був повний піхвець, щоденні обстріли і русня в 4 км, НІЯКИМИ тцкшниками у місті навіть і не пахло. Телеграм-пабліка про повістки у Харкові не існувало у природі.

>>277864
Безліч харків’ян бізнеси свої сюди перенесли, як донеччани в 2014. Тому думаю, що більшість тут залишаться. Хоча хто його знає…
>>277865
Я був деякий час в одному маленькому західному місті, дуже далекому від лінії фронту та півночі с куколдними колхозними посіпаками русні. Я такої концентрації людей у формі ніде більше не бачив як там, навіть у Києві восени лол.

>>277618
відповім як virgin в окупації з 2014 року
> 1. Які ваші перші відчуття після того як в вашому місті почались бойові дії?
я їх не відчув. бойові дії були тільки в аеропорту, що знаходиться в їбенях
> 2. Як ви опинилися в окупації?
йобане хуйло вирішило підняти рейтинги, армії у нас по суті і не було, ото прийшли літл грін мен та провели референдум. хулі, віддали ракети за газ і суверенітет за бабло, розмістивши базу рососіянців
> 3. Скільки ви там були?
чотири роки
> 4. Як вели себе окупанти?
як хозяєва, звісно. мене особисто не били, але було близько. армія рососії полюбляло ходити у ПУД (атб, що перевзувся) та випити там чого небудь, незважаючи на форму і погони
> 5. Чи доводилося вам контактувати з окупантами?
так, дойобувались мусора та всякі росгвардійці у формі мусорів, але без жетону та знання "законів". погрожували. в школі ще вчився, то вчителі дуже ссялись українського всього, на одного чєла навіть кгб викликали (не рофл)
> 6. Які були справи зі світлом, водою і газом?
із водою ще до окупації були проблеми, з газом стабільно ок, а ось зі світлом, коли наші повалили вишки, почався блекаут. але СУшки на сирію літали стабільно.
> 7. Чи бачили ви тих, хто колоборував з окупантами?
так, тисячі їх. але не так щоб багато. у моєму колі на рівні знайомих знайомих з колобарантів тільки всякі "офіцери" що зрадили присягу та почали служити рососіянцям. фу!
> 8. Хто вас підтримував на плаву аби не померти з голоду?
та хз батьки щось намутили
> 9. Як ви проводили час, опишіть дозвілля в окупації, чим ви займалися?
читав мєдузу, кримського бандерівця. писав йому жахливі історії які я бачив, а він іноді публіковав. сидів на харкачі в кримотредах
> 10. Як вели себе люди з котрими ви були, була якась істерія чи паніка?
ну самі круті одразу з'їбали. найхуйовіше те що паспорти видавали у 16 років, і тупо величезний пласт населення залишився невиїзним. їм довелося стати рососіянцями, якщо батьки не роздуплилися.
> 11. Сама страшна ситуації під час окупації?
доїбались бухі розгвардійці зі зброєю. сама армія, що цікаво, ніколи не дойобувалась, навіть коли я на заборонену зону ВЧ зайшов. Максимум був "кьіш отсюда" і "ви как сюда папалі?". А ті підори просто на вулиці доїбались.
> 12. Як вам вдалося покинути зону окупаці?
після допросу кгбшниками на кордоні випустили.