/b/ - Балачки

Пішов нахуй дід Олег
Серед альф- король омег
Поклали його в труну
А її- до тягуну

П‘ять сантИметрів був прикоп
Нам дістався піподроп
Він залишив в спадок нам
Бонгакемс і бандікам

Олег активний був мужик
Та від статтей лишав лиш пшик
Редагуваннями шуршав
УБК він підіймав!

А сусід його копротик
Реваншнув собі у ротик
А сусідонька ідея
Від нудьги нам панацея

А у піксельну війну
Він вів дивізію одну
Марат дописувати став
Марат з віртуалок набігав

На штанях змійку розстібнув
Марат по миндалик смоктанув
Редагування враз пішли
За ними лулзи підійшли

А за ним модер топ-топ
Перечепивсь за піподроп
Баном бани роздавав
За банани працював

А ті бігом на Кропивач
Тролякам буде новий харч
Після драми був реванш
Тягуном вкрився весь Ла-манш

Редагування повні хуйні
І пишіть їх якісь хуї
Як був Петрович молодий
То був святий!

>>262753
Другий раунд. МС Міскоудік. Поїхали

легкі аплодисменти стихають

Не врахував одне
Петронутий чоловіче
/k/ - не трибуна,
В нас тут ВІЧЕ

Як соплі лізуть від простуди
Так ти писав свої талмуди
Ті довгі, виткі, з матюками
Твій стиль все гіршає з роками

Ти сам пішов? Тебе послали!
Одним лиш «нахуй» в гроба вклали

Коли прийшов- всі були за
Стрічали повзпроповза
Ніхто не був й тоді в нас проти
Аби шаблони запороти

Так, ти виписав нам дві статті
Дай по кожній мені пройти
По фактам висер рознести
Спалити відступу мости

Талмудик перший, про війну
Ви чули? Піксельну таку
Що вигадав якийсь ноунейм
Аби собі принести фейм

Ти там бував- себе звеличив
Ти написав іще статтю
Про полк якийсь, а тепер бичиш
І криєш рот АМАНОГІВНУ

То що? Ноунеймова тусовка?
Занадто «локал», син Петра?
Твоя сракотика масовка
Тебе покинула й втекла?

Лившивсь сам, лишивсь один
Жирної матері ти син

натовп невдоволено укає і хитає головами

-Продовжуємо

Лившивсь сам, лишивсь один
Доброї матері ти син

І коли інші драмойоби
Тобі казали про пройоби
Ти вертів носом й не хотів
Послухай їх, нехай й чортів!

Так, в нас немає ідеальних.
Ми ж, бач, на бірдах живемо?
Не вистачало правил формальних?
Тебе ми ними ж порвемо!

Пустився берега, невіглас
Від часу вже й запал погас
Тепер не до вподоби людям
Без сенсу твій хиткий «каркас»
гикання в залі

Як той баркас хитають хвилі
Ти бігаєш, кричиш і рвеш
Твої статті - рани на тілі
Порізи від твоїх же меж

Ти їбонутий вахтер, блять!

натовп веселішає та гуде
читка стає агресивнішою, міскоудік переходить на крик

З‘їбався нахуй, сука, з Драми!
Іди дивиться свої дорами
У /k/ забуть ти, сука, вхід
Модераст і йобнутий, бля, дід

Реванш твій- мем
Тягун- теж висер
А піподроп- ваащє сорóм
Твою Ідею, що приніс нам
Неграм їбати чотирьом

Князі Острозькі? Ідуть нахуй
Я вікі тут, бля, не хочу
Бугуртом своїм не спалахуй
А відсмокчи піди
КОРЧУ

РАУНД СУУКИИ
радісні крики

Хтось ще пам'ятає пасту про драмапідарас?

В мене одразу якось не склалося життя.
Я народився в кінці XX сторіччя і крепко так просрався на акушерку. Нею була тьотя Юля, бо народжували мене вдома. В моїй країні мене б продали за 5000 гривень, що на той час було співрозмірно ніхуйовій тусі з феєрверками, але я одразу сподобався моїй мамці. Ріс я в Нових Чернівцях, де регулярно отримував пизди від місцевих та був свідком ніхуйового на той час технологічного прогресу - мобіл. Кнопочні мобіли тоді були всюди і люди ходили і тупо охуєвали з їх охуєнності. А ось батя... Батю я не знаю, та на спомин про нього лишився піджак з заляпаним якимось кефіром бейджем, на якому написано "пи ой б к". Напевне, був важною людиною. Змалку мене віддали у музичну школу імені Івана Гречки. Казали купить мені драмапідарас, бо тоді на ньом модно було грати, але їбанута мамця, яка переживала не найліпші фінансові часи (конєчно блін, без баті-бізнесмена та його зарплати в доларах) повела себе дивно. Вночі вона пішла з хати, зайшла у сусідський сарай і звідти доносились якісь звуки, наче корова мичала, але не дуже й корова. Прийшла вона замурзана, втомлена але щаслива. На наступний день мені було куплено новенький, блискучий драмапідарас на ножній тязі. На питання де гроші, мамця казала, що тяжка праця доярки та вміння користуватися природніми ресурсами все порішало. Я тоді не понімав, про що вона. Виріс і поняв, що в ті часи доярок не дже цінували, і вона ховалась, аби підзаробити. Страшне було врем'я.
Ну от пішов я в школу. Грав собі пацанячі пісеньки по типу "Гуляла Оля боса" або "Вбив фашиста на війні". Та й ви таке співали не раз, я знаю. Навіть взимку ходив в цю йобану музшколу. Підари блять, так дітей мучить! Машина в кучугурах застряє, люди під лід провалюються, а вони "бу-бу-бу блять. Незарах за семестр за один пропуск". Муділи... Але я вивчився, бо в нормальну школу не ходив. Тіко музикальну. Там в випусних класах познайомився з дружбаном найліпим - Тарасом Безосом. Прізвище жидівське, я знаю. Але знайдіть мені порядну єврейку, щоб без гріха. То врем'я було таке. Ну от на випускний бал в музичній школі ніхто не танцював. Всіх учнів збирали і змушували грати на цих остогидлих інстрментах фінальну симфонію. Хто сфальшивить - направляється заново вчитись. Ну от ми сіли, дістали з чохлів інструменти. Табулатури там, смички, всю цю хуйню. Ну і нам кажуть урочисто. А там зала була, гості, мама моя прийшла. Трошки випила місцевої горілки, але красіва. Ну сіли, затихли. І тут дирежер такий поведе паличкой (я вже забув як зветься та деригентська хуйня музичною мовою) і ми почали... А тут такий пройоб, що розповісти стидно. Короче... Мені хтось в драмапідарас якусь рідину залив. Ну я бля починаю грати, а воно фонтаном на всіх. Бризь-бризь. Пизда. Ото дарма я перед грою інструмент не налаштував, коли всі ладнали. "Та пох, і так покате" думав. Ні-ху-я. Всі всралися. Всіх залило. Я сиджу яко бовдур і соромно. Почервонів.
Зоставили на другий год мене, та я послав їх. Не буду ще рік марать на цю фігню. Піду працювать ліпше на підприємство. То криза була, змінювались уряди, листівки й плакати всюди... Лемент... Реклама політична. Я не шарю, але по мобілі казали, що в політиці великі гроші крутяться. Ну я пішов до виборчого штабу якогось місцевого депіка. Питаюсь - робота для музики є? Десять год на драмапідарасі граю. Розмовляю гірше блять умію, ніж на цій фігні пілікати. Ну мені й у відповідь кажуть: "На номер. Подзвониш. Нам така піар-акція потрібна". Ну круто, думаю, охуєнно. Влаштувався на роботу. Приходжу додому. А мамка вибіга й кричить: "В хаті гадюка! Гадюка в хаті!". Ну я ж вже здоровий лось. Заходю в хату. Питаю: де? Там каже, в твоєму інструменті.
Ото я тоді закляк... Мій драмапідарас... Моя гордість і сила... Взяв-схопив його, дивлю в щілини: нічо нема. Встряхую його, а з нього хуяк - змія впала. Я злякався. Мама пискнула. Вопщєм, вронив я... Зламав інструмент... Ото тепер виговор дадуть на роботі. Ще не працював, а вже звілнили. Думав кар'єрою президентом стану, а хуй там. Ну нічого. Треба правду казать - мене так дід вчив по маминій лінії. Дзвоню тому депіку. Кажу так і так, інструмент зламав. Грошей на новий нема. Ну у відовідь мені кажуть: а ми свій замовили. З символікою. Щоб красівий був, презе... презенд... презентабульний. О! Ну, думаю, окей.
Приходю на перший день. В костюмі. Дають мені новенький драмапідарас. А там захід такий цікавий був. Всюди люди, стрічки якісь... Колонки там... Ну от, кажуть, виходь на сцену і зіграй, як ми тобі казали. Виходю на сцену. Граю. Хорошо тоді зіграв. То мій трімф був. Кажуть з-за куліс йти зі сцени. Ну, я пішов. І тут диктор каже: дякую за спонсорування юних талантів пана Пиздойобука Мирослава. Я прозрів. Одраз поняв. То ж мій батько. Вибігаю на сцену, а за мною охоронці. Я перший, а вони за мною. Потім бах! Тіко й пам'ятаю, що люди кричали "Ганьба! Ганьба!" Ну от і все. Далі молоко. Потім, наче від сну прокидаюсь. Прив'язаний до ринви в тім же сараї. Озираюсь. Там ще й мамка моя спить. Теж прив'зянана. А обоє ми в якийсь ринві. Хуй поймеш що воно. Ну виходять якісь чорти в масках. Один худенький такий, писклявий й трошки сколіозний на вигляд. Нам про сколіоз на семінарі з правильної статури казали. Вийшов каже "Так нічо не поняли. Ви мені все зіпсували, чмоньки. Я ж дав вам знак - гадюку в драмапідарасі. Думав тебе, бовдуре, або твою шльондру-мамцю вжале. І не будеш грати" Я ж почав мукати й пищати (бо ротяка зв'язана). Мамця теж прокинулась і почала лементувати. Наче пізнала цього чувака. Ну от він і продовжує: "Дарма я вас блять взагалі не угрохав. І ти мені ще відповіси за всю хуйню, дибіл малолітній." Тут я все поняв. Все-все. Але він продовжив: "значить так, я запускаю свині і вони жеруть вас, бо негодовані вже тиждень." І пішов. Я ж вирвався, бо мене погано прив'язали. Аж тут випустили свиней. Я підстрибнв, схопився за балку зверху. А знизу... Знизу маму... Розірвали... Там крові... Кричала... Я тримався руками й плакав, та дякував бога за те, що той не навчив свиней дивитись вгору, а тим паче - стрибати. Витягнувся ледь-ледь. Торкнувся кишені- мобіли нема. Я тоді все поняв... То чувак- і є мій батя. Він походу був якимось главним в муз школі. Мама з ним повелася, але він використовував її. А я думав, що вона корів тут доїла, але ж в цьому сараї тільки свині. Ніколи корів не було. Ото вона й заробляла мені на драмапідарас. І навчання так оплатила. А коли я опозорив всіх (до речі то Тарас Безос мене підставив) на фінальному виступі то взяв мене Пиздойобук на олівець. Не хотів відпускати зі своєї музшколи. Ще й лякав виключенням за прогул в хурделицю. Просто йому треба було з моєї мамці тягнути гроші за навчання. Точніше, щоб вона продовжувала смоктати йому. Тому й тримав постійно і такі умови робив, щоб я зостався постійно на другий рік чи ще як. Мама ж не лишить дитину без навчання. Думав у таку собі панщину і мене запрягти і мамку в сексуальне рабство. Щоб я на другий рік зостався. І щоб робив на нього. Хату дровами топив чи якесь ще рабство, яке не навчальне. А я втік. А він слідкував за мною, бо на фінальному виступі симфонічному велика ганьба була, яку ж він підлаштував руками Тараса Безоса. Хтів мене на другий рік лишити, що б з мамкою моєю їбатися, а я вирішив покінчити з навчанням й піти робить. От я якраз і пішов до депутата (тепер я розібрався хто є хто). Депутат був другом Мирослава і прийняв мене. А я дурний думав, що то йому мої навички треба. Наївний... То йому Пиздойобук підказав. Ну мене й прийняли, а покликали на виступ противника того депутата. Зануди ще кажуть "опунєнта". Чи "опортуніста?". Я не знаю як в них там. Ну вопщєм. Рішили подляну мені зробить за те, що я не продовжив навчатись, а тому мама перестала смоктати йому. Вирішили травонути мене або її. Але не зрослося. Взнали вони, що побив драмапідарас, коли гадюку виймав, то вирішили по-іншому нагадити. Ну мені підігнали драмапідарас з символікою опонента та витягнули на захід його. Я прийшов, а в них якось мене в номер втулили, хоч мене там не мало бути. Ну, той депік, до якого я влаштовуватись прийшов поняв. Йому Мирослав сказав, що може його опоненту підкласти свиню і у нього на прикметі є один чудік (я). Ну то вони моїм виступом вирішили йому все спортить. Я виступив, мене прогнали зі сцени, а тоді в мене сумніви закрались в тому, чи мав я виступать. Ну, не подумав, вибіг. То мені «ганьба» люди кричали. То найболючіше було осознавать, що твій талант не цінять. Ну мене охоронці й прибрали, бо позорив кандидата. Вони прознали, що план виступу хтось підмінив. Далі мене вирубили, викинули з заходу. І тут же підібрали люди Пиздойобука. І прив’язали в ринві з матір’ю, аби більше проблем з нами не мати. Бо ми б забагато розповіли і про депіка та його мутки нечесні проти опонента (підміну плану виступу на мене з метою опозорить), і про гадюку, і про що завгодно.
От сижу я собі, про політику думаю, а в мене матір свині доїдають. Піду хоч приберу.

>>262753
Хосен над нами
Мосен під нами