/b/ - Балачки

Теплого весіннього дня, Степан йшов по вулиці, дивлячись на вже знайомі, але так милі його оку вулиці рідного міста. В його навушниках грали німецькі військові марші, які він так любив слухати, уявляючи себе то есесівцем, то гірським стрільцем дивізії едельвейс. Будучи доволі далеким від війська, а саме студентом кафедри правоохоронної діяльності, військова форма була тим що пестило його очі навіть більше за голих дівок. Уявляючи себе в поліцейській формі, з погонами на плечах, і кашкетом, на якому красується сяюча кокарда, Степан отримував особливе естетичне задоволення. Продовжуючи прогулянку, він з презирством поглядував на повз проходячих циган, називаючи їх унтерменшами в своїх думках. Так і проходив день, аж поки повертаючись з прогулянки, він не помітив на горизонті гарну дівчину з рудим волоссям. Вона була чимось середнім між худою хвойдою, і жирною свиноматкою. Саме такий типаж "соковитих" дівок, подобався йому більше всього, і до того ж руде волосся взагалі є доволі рідкісним явищем. Сам для себе він не міг вирішити, хто краще: білявки чи руді дівки, але він точно знав, що чорняві йому не дуже подобаються. На фоні рудого волосся, особливо привабливо виглядали блакитні очі. Пані була одягнена в білу футболку, чорну спідницю, але найбільш привабливими для нього були панчохи, що красувались на її ногах. "Точно на блядки йде", подумав Степан, але незабаром помітив, що руда панночка в панчохах несе старий телевізор. Тоді він навіть не подумав нахіба він їй взагалі, а милуючись нею продовжував крокувати в напрямку свого будинку. Аж тут він побачив як її погляд був спрямований на нього, а губи почали рухатись, вимовляючи слова. Знявши навушники він почав говорити з нею:
–Прошу? Спитав Степан, не бажаючи вживати по відношенню до такої гарної світлої пані грубе сільське "шо"
–"Ізвінтє, маладой чєлавєк, нє маглі би ви мнє памочь?"
–"Я не розумію російської", вимовив він з явним бажанням послати нахуй кацапку. Весь той образ гарної світлої дівчини, який за лічені хвилини створила його цнотлива свідомість, розбився ніби скло, яке вибиває негр десь в США, щоб обікрасти ювелірний магазин.
–"Я можу на українській, але мені так незручно. Вибачте, просто я зі сходу", мовила кацапка, ніби соромлячись того, що вона саме така, а не нормальна українська дівка.
–"Добре, що ви хотіли?" Жахливий кацапський акцент страшенно різав слух любителя німецького мілітаризму, але йому сподобався хороший тон дівки, що перейшла на державну мову.
–"Мені страшенно тяжко нести цей телевізор додому, будь ласка, можете мені допомогти"
–"А куди вам?" Незаймана натура Степана дала про себе знати, і він вирішив зірвати свої плани і понести телевізор хуй знає куди, лиш би побути в компанії гарної дівки.
–"Ну метрів 50 прямо, а потім повернемо до мого будинку"
–"Добре", погодився він на прохання москалихи, розуміючи що через пів години буде страшно про це шкодувати.
–"Гарно тут у вас", посміхаючись мовила молода дівка
–"Цього не забереш в нашого краю", мовив він з долею гордості за тим, що він живе в Західній Україні.
–"Знаєте, ви єдиний хто погодився допомогти"
–"Мені приємно провести час в компанії гарної дівчини"
–"То я вам сподобалась?", грайливо засміявшись спитала вона
–"Взагалі-то так", без всякого сорому відповів парубок
–"А підеш до мене чай пити?"
–"Піду, чому б ні"
Ті нещасні 50 метрів пройшли для них майже непомітно, і повернувши в двір, вони швидко піднялись на третій поверх.
–"Мене Катя звати",
–"Мене Степан"
За чашкою чаю вони обговорили теми від місцевих циган, до проблематики російськомовних на сході. В блакитних очах молодої сучки він бачив симпатію до себе. В якийсь момент вона взяла його за руку, і відверто спитала
–"Слухай, а дівка була в тебе? Ти такий сором'язливий зі мною"
–"Ні. Річ в тім що я не дуже соціальна людина, і...
Його одразу ж перебила Катя:
"Жах який. Гарний такий хлопець, високий. А з дівкою не був. Слухай, а хочеш мене спробувати? Я буду лагідна з тобою, і якщо щось піде не так, то я все зрозумію"
Сказавши це, вона ніжно провела рукою по його віску.
–"Я не проти"
–"То не будь таким схвильованим. Ходімо до ліжка, я тобі все покажу"
Катя поклала руку Степана на своє коліно, і почала його цілувати.
–"Давай зараз ти будеш мене цілувати мене тут, а потім спустишся до піхви". Показавши на цицьки, вона почала гладити парубка по голові. В свою чергу він цілував її розкішні груди, гладячи рукою ніжну тканину панчохи.
"Та візьми мене там, не соромся", збудженим голосом промовила Катя
Степан пестив її груди, а вона ніжно гладила його по голові.
"Досить. Тепер там"
Вона опустила взяла юнака за голову, і притулила до своєї піхви, наказавши йому її лизати. Піхвонька була вже мокрою, хоча Катя була настільки хтивою, що намокла ще на кухні. Після того як Степан почав пестити її там, вона простогнала, сказавши
"О да, ласкай мєня там, хароший мальчік".
Після цього в голові Степана все ніби переклинило. Його ніби звільнило з полону власної хтивості. Він зрозумів, що став пиздолизом у москалихи. Забувши про честь, і про героїзм солдат СС, дивізійників Галичини, якими він так надихався. Він втратив честь, і дав себе зафемдомити рудій хвойді, яку бачить перший день. Зрозумівши всю плачевність ситуації, він дістав з кишені складний ніж, і зарізав свою коханку. Не витримавши всратість кацапського нахрюку і всю огидність ситуації, він хотів накласти руки й на себе, але побоявся в останній момент. Виходячи з дому він сказав:
"А ви думали тут буде про пиздойоба?"