/b/ - Балачки

Ось яка срань зі мною сталася на днях.

Я простий хлопак з Полтавщини, а якщо точніше - з Решетилівки (таке велике село, котре деякі "люди" чомусь кличуть пЕгЕтЕ). Мені 26 років, маю вищу освіту, але працюю на хуйовій люмпенській роботі та живу з батьками у все тій же сраній Решетилівці. Вся моя сім'я напів-українці/напів-білоруси і мої тітка та двоюрідна сестра живуть саме у Білорусі в містечку Жлобин так, не смійтеся на Гомельщині. І от, цього тижня ці тітка й сестра приїхали до нас у гості.
Моя кузина всього на рік молодша за мене та працює юристом. Вона люта змагарка і в нас доволі багато спільних інтересів та тем для розмови, і хоча ми й рідко бачимося вживу, проте у ВК(!) спілкуємося досить часто. Та й взагалі вона вкрай приваблива дівчина та й сам я досить нічого, бо хоч лютий мізантроп та відлюдник, але не листва й не чмо і я часто думав, що якби вона не була моєю родичкою - я би з радістю завів із нею відносини.
Так от, приїхали вони до нас на Полтавщину, і поки мої матір, батько та тітка пішли вештатись Решетилівкою ми із сестрою залишилися вдома самі. Ми розбалакалися, реквізували у батька з холодильника пляшку горілки "Хлібний Дар" та почали лампово виливати одне одному душу в мене в кімнаті. Вона розповіла, що давно вже хоче дитину, проте на особистому фронті в неї біда. В мене й самого вже роки три не було дівчини, бо я як повернувся з Полтавського інституту щось взагалі закрився сам в собі. Мені було так приємно поруч з нею, так легко. І їй начебто також. Мені тоді здавалося, що вона моя найближча людина у всьому світі.
Коли ми допили пляшку то почали дивитись серіал "Світлячок" на Baskino, влашувавшись на моєму ліжку. Я тоді одразу й не звернув уваги на те, як щільно вона до мене притулилася. І ось, десь через півгодини як раз, коли Серініті тільки відчалив з планети, її рука опинилася на моїх яйцях. Я спершу здивувався й зніяковів, але як тільки поглянув на її чарівне обличча із грайливими благаючими очима та закушеною губою - всі сторонні думки покинули мій розум й я подумав "гори воно все".
Пристрасно цілуючись ми швидко зняли одне з одного одяг. Мій прутень стирчав як ніколи раніше. І ось, не витрачаючись на прелюдії ми почали йобатися. Кондомів ні в мене, ні в неї не було я взагалі їх вже три роки не купляв за ненадібністю, але як дрочер 11-го рівня я міг довго стримувати еякуляцію й не сумнівався, що вчасно витягну. Батьки, до речі, одразу попередили що йдуть на довго, та й в будь-якому випадку ми б почули, як вони прийдуть.
Трахати свою сестру, нехай й двоюрідну - дуже сумнівна справа. Мене спершу не покидало відчуття, що я кою щось протиприроднє, але через те, що ми досить рідко бачимось, ці думки досить швидко вивітрилися. Загалом, секс із нею був вкрай гарячим, певно найкращим у моєму житті, але... Але. Бля...
Я був зверху, вона лежала піді мною, спиною на ліжку. Коли час підійшов до "клімаксу", і ми обидва це відчули, вона зробила дещо дуже підле й паскудне - міцно обхопила своїми ногами мої стегна. Я зпершу прихуїв, але вчасно зорієнтувався й з усіх сил намагаючись стримувати еякуляцію спробував розвести її ноги руками, але не все так просто. В неї були досить міцні ноги, бо вона каталася на МТБ-самокатці в якості хоббі, а мої руки навпаки ж були досить слабкими бо я вже чотири роки не займався спортом. Вона єхидно посміхалася. Хвойда срана. Пизда з ногами. Тоді ж я вмить згадав, як вона казала, що хоче дитину. Сука. Цього потрібно було недопустити за будь-яку ціну.
Швидко окинувши кімнату поглядом в пошуках рятіного рішення, я схопив з тумбочки порожню пляшку "Хлібного Дару" й щосили вдарив нею цю хвойду по лобі. Але через незручну позу її ноги сильно міняли мій центр ваги та мої слабкі руки, удар виявився не дуже сильним та дієвим, й вона скрикнувши, різким ривком руки вибила пляшку з моєї долоні. Тоді я схопив ії руками за шию, й почав душити, намагаючись стиснути їй сонну артерію. При цьому я несамовито намагався не кінчити, так ніби від цього залежало все моє життя, що загалом було правдою. Мені здалося, що від стискання шиї їй стало тільки приємніше, бо вона закатила очі й висунула язика, як анімешна хвойда з ахегао. Але через пару секунд хватка її ніг дійсно почала слабшати й я швидко перемістив руки їй на коліна, зозвів її соковиті ноги й вистромив прутня.
Рівно в той же час, в ту ж мілісекунду я кінчив. Постріл пройшов прямо над її гарячим черевцем вбік, оросивши мою ковдру, тумбочку та планшет Nexus 7 2013-го року. Зрада в тому, що я не впевнений, що ні краплі не потрапило ані в її піхву, а ні на її живіт. Так чи інакше, я хутко схопив її за плечі й витаскав її з кімнати в коридор, аби вона не могла скористатись моїм розбризканим сім'ям, кинувши її вслід її ганчір'я та замкнувши двері в кімнату на замок.
Я хутко прибрався, витерши малафью вологими серветками з АТБ, та вдягнувшись вийшв коридор, закривши за собою кімнату на ключ. Сестра сиділа вже одягнена на кухні, понуривши погляд в підлогу. Вона тремтячим голосм вибачилася, сказавши що не знає, що за помутніння на неї найшло. Просто в один момент, вона вирішила, що я був би найкращим донором для її дитини, адже зі мною їй так приємно. В її голосі зчитувалося неприховане почуття сорому й ненависті до себе. Я її обійняв, сказавши, що нічого страшного, що я не тримаю на неї зла й нікому про це не розповім. Також, щоб відігнати свою тривогу, я спитав її, чи не потрапила в неї випадкова крапля моєї рідини? Вона сказала, що не знає, бо і так вкрай волога від свої власної змазки. Але сказала, що якщо таки завагітніє, то нікому не скаже, що ця дитина від мене, й не буде вимагати від мене ніякої участі у її вихованні та утриманні.
Сестра й тітка вчора поїхали назад в Білорусь. Що характерно, мені самому зовсім не можна туди їхати, бо через мою акивну антилукашенківську позицію у соцмережах, місцева гебня точно заарештує мене й посадить на пляшку з під крамбамбулі, варто мені лише переступити кордон. Пиздець просто. Навіть при тому, що сестра не зобов'язує мене нічим - просто знати, що десь там на Гомельщині в тебе є бастард від власної сестри, чистокровний рутенець якого ти не можеш побачити й про якого не можеш розповісти, вже саме собою виносить мозок.
Хоча пройшло тільки ледве два дні, в мене вже явно прибавилося сивих волосин. Всередині все наче пронизують голки, поки я чекаю новин від сестри. Все, що я зараз хочу, це купити муншайну в Лобачівської самогонщиці, напитися до безпам'ятства й померти молодим. Що мені робити, Кропива? Мені зараз так паскудно, як не було ніколи раніше.