>>207829Яка тут сторі! Заходжу я значить до аудиторії полюбуватися своїм нагородами та грамотами. Я ж заслуженний артист України Поплавський Михайло Михайлович! Відриваюся від смартфону з Тік Током та бачу срунконогу красуню дівчину. Поправляю свій комірець вишиванки та лагідним голосом вимовляю "Хто ти, дитя? Чому така засмучена в пізню пору сидиш в тьмяній аудиторії?". Вона, широко відкривши очі та зробивши губки стрічкою, відповідає "Анастасія, група ПЗД-12. Віктор Олегович, викладач хореографії, поставив невтішну оцінку за модуль. Напевно тепер без стипендії залишуся, о бідні батьки!". Заспокоюю її й кладу свою лодоню народного артиста поверх тендітної ручки. "Що ж ти такого зробила, я знаю Віктора Хуйвпизду як дуже чуйного і тактовного викладача. Не повірю що він без причини міг образити такого янгелятка як ти, дитино моя!" Та опустивши погляд каже "Моїм завданням було зіграти молоду медсестру. Приймав він по-одному у своєму кабінеті з пляшкою коньяку на столі, ще він чомусь був у доманьому халаті, що мене дуже здивувало. Я підготувала реквізит, взявши маминого медичного халата, знаєте такі що носять лікарі у поліклініках, та пульсомір. Так ось зайшла я до його кабінету поміряла пульс, "послухала" його, виписала теблетки для сердечника тай усе. А він увесь час мав якийсь нетерпеливий вигляд, а під кінець мого виступу на його лиці взагалі з'явилася досада та якась дратівливість. В кінці він сухим голосом сказав, що заліковки збере староста групи, і він всім поставить оцінки. А тепер ось сижу з двійкою, не знаю що робити, Михайло Михайлович!" Схухаючи історію дівчатка, я журив її своїми лагідними погладжуваннями по руці. А в цих молоденьких дівчаток такий приємний ледь замітний пушок на шкірі, ніби маленьке каченя тримаєш у руках! Нарешті зайняв позицію ззаду, я легко за талію припідняв її та звичним відточеним рухом руки вийняв пояс із штанів наче шаблю до бою. Задер спідницю, звичайно вона була без трусиків - це сурова вимога університету, допомагає в навчальному процесі, в нас навіть дозвіл від міністерства освіти є самого пана Табачника, храни його Господь! За п'ять хвилин навчальна бесіда була закінчена "Настуся, тепер розумієш чого від тебе просив Віктор Олегович? Це основа нашої професії!". Дівча боязко кивнула головою на вибіжала з аудиторії, а я пішов протирати свої кубки та медалі!
