[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/b/ - Балачки

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1607545289.56198-.png ( 3.87 KB , 1235x650 )

⋮⋮⋮   No. 195879

Є хата в нОвих Чернівцях
Її кличуть "Сонця Схід"
Зруйнувала життя сотням парубків
Й, господь, я один із них

Моя ненька була швачка
Шаровари ізшила мені
Мій батько був у "дурня" гравець
На новочернівецькому дні

⋮⋮⋮   No. 195880

Шо?

⋮⋮⋮   No. 195881

>>195879
Я зростав у пекельній скруті
Ріс геройський, люблячий син.
Та нежданно-негадано з люті
Взяв й пішов батько мій на спочин.

Матір каже «У Нових Чернівцях
Не знайти тобі щастя й юрби
Тож збирайся іти манІвцем
Дослідити новії шляхи

Ти піди он туди, аж за Ворсклу
В край степів, козаків й балачок
Край без грошей і край без лоску
Вирушай, милий мій козачок!»

⋮⋮⋮   No. 195882

>>195881
Стрепетнувся маленький Одарко
На мить зблід та схилив лице
«Прощавайте, знайома доярко!
Прощавай рідне сільце»

Покидаю тебе, та віднині
Я дорослим хлопчиною став
Стан хлоп у прогалині в тині
Вирушив, затужив й заспівав:

⋮⋮⋮   No. 195883

>>195879
Ви не повірите, але це хтось навіть наспівав.
https://t.me/kropyvach_daily/119

⋮⋮⋮   No. 195884 OP

>>195883
boobs proof, що не трап з MorphVox
*сподівюся, що таки трап

⋮⋮⋮   No. 195893

>>195882
"Я син старої швачки,
родивсь колись на світ.
Ще як я повзав рачки
По собі не лишив слід.

Не став з усіма вчиться
Відлюдником я був.
Коли ж усе скінчиться?
Свої мрії я забув.

⋮⋮⋮   No. 195894

>>195893
Забув як я в дурмані
Побився з гусаком
І як розповів мамі
Як птаху напролом

Гамселив - летить пір'я
І пташка гелкогить.
Та матінонька рідна
Їй сина не зрозуміть.

У всіх Нових Чернівцях
Прознали про той чин
Сміялись й кепкували
Казали, чий я син.

⋮⋮⋮   No. 195895

>>195894
Я син старої швачки
Аж пахне чебрецем
Ще як я повзав рачки
Упав в багно лицем.

То буря була люта
На вулиці лишивсь
Нас обійняла скрута-
Будинок розваливсь.

Не стало в мене дому
І дід загинув теж
Манюсінький Одарко
Не знає журби меж.

⋮⋮⋮   No. 195896

>>195895
Він вчив його науки
Хоч козолупом був.
Та през робочі руки
Наш хлоп знання здобув.

Навчив його писати
Старенький дідуган
Дарма, що малювати
Він міг лиш голих дам.

Малюнків тих без краю
Одарко наш зберіг
Притиснув їх до серця
Лиш ставши на поріг.

⋮⋮⋮   No. 195897

>>195896
Малюнки його гріли
Зазвичай у ночі
Коли тужив за дідом
Наш малий на печі.

І все, що полишив нам
Старенький дідуган
Доробок дуже щирий -
Тонкії стани дам.

У різних поєднаннях
Спліталися вони
То спражню насолоду
Приносили ті сни

Що сповнені жінками
І хлопами у них.
Мальованих руками.
Малюнки я зберіг.

⋮⋮⋮   No. 195898

>>195897
З малюнків, із паперів
Дідусь враз виринав:
"Там, де живуть веселі
Там часто бачать дам,

А там, де є нещасні
Голодні і німі
Не знайдуться там сласні
Дівчаточка живі.

Ходи, онучку любий
Ген-ген за виднокрай
Із добрими гуртуйся
А зліїх - карай.

Живи по правді й люто
Іди й з недобрим бийсь
Та поєднайся з людом
В селі ти не водись.

⋮⋮⋮   No. 195899

>>195898
Найшло на село лихо
Буревій страшний
Ступай ходою тихо
Туди, де запашний

Цвіте барвінок-рута
Де Ворскли тихий плин
Де спів, немов отруту,
Щебече крізь люпин

Маленький соловейко
І сойка весняна
Ходи, Одарко, цейво,
Бо край наш - то біда.

⋮⋮⋮   No. 195901

>>195899
Заплакав наш Одарко
По Новим Чернівцям
Та вірить серце палко
Він знайде десь там тям.

Аж ось на припочинку
Як мавка степова
Легка немов хмаринка
Прийло якесь дівча

Озвалось до Одарка
І поруч сіло тут
"Привіт, ти чув, що Марко
Коханий мій рекрут

Полишив на самотині
І серденько забрав
Лишив в одній свитині
Ох доле! Боже збав!

Як тебе, хлопцю, звати?
Чого ж ти так схуд?
Я хочу бути з кимось
Але не хочу тут.

Ходімо, незнайомцю,
Кудись - хоч загубись
Туди, на зстріч сонцю
Де знайдемо прихись."

Одарко ошелешений
Немов той онімів
Так в нього не заведено
З дівками й поготів.

"Не знаю тебе, л-люба,
Я янголом клянусь
Що робиш ти - облуда"
Від неї відвернувсь.

⋮⋮⋮   No. 195902

>>195901
А в серденько у саме
Потрапила стріла
На любові покаяння
Підштовхує дівча.

Скорився їй Одарко
Із Новий Чернівців
Признався її він палко
Що любе, як зустрів.

Що то напала мара
На нього і сум'яття,
Що роз'ятрила діва
Коханнячка багаття.

⋮⋮⋮   No. 195903

>>195902
-Я згоден! Я з тобою!
До неї промовля
А дідо із малюнку:
"Відмовсь, дурне дитя!"

Не слуха його млодий -
Панну за руку взяв.
Малюнок дідовий
Та й там він роззявав.

Бо любить тепер справжню
А не мальованих
І втратит її страшно
Не чуть її подих.

Спинилась на розпутті
Аж повз них коні- блискавиці!
І до коня прикуті
Очей її зіниці.

Марко на єдним вершник
Той рекрут, що лишив
Одарка перевершив
До нього рветься, що є сил

Дівча в самій свитині
Що їй в любові клявсь
Одарко один нині
Не за ту вів взявсь.

Кінець кінцем їх парі.
До рекрута втекла
Що плюнув в душу дамі
Та коха його вона.

Де щастя на цім світі?
І де гарне буття?
Про що казав мій дідо?
Де я, а де - життя?

⋮⋮⋮   No. 195904

>>195903
Під боком Ворскла шепче
До неї він дійшов
Кохав неначе верше
Гноїть на серці шов

Що він наклав на рану
Від стрілоньки Амуру
Повірив, що в безхатька
Малого нечепуру

Закохалася діва
Без лестощів й брехні
Вона тепер щаслива.
Одарко ж нині - ні.

І кличуть його води
І темная діброва
Ствомився від пригоди.
Не здержав діду слова.

"Бо ж я тепер на Ворсклі!
Її не перейду
Нема на серці злості
Та чую я журбу.

Омріянеє русло
Прийми мене тепер
Життя моє загрзло
Я до цього допер. "

⋮⋮⋮   No. 195905

>>195904
Упав Одарко бідний
У Ворсклу, у потік
Та стримала по писку
Болить - немов батіг.

Мілкий йому потічок
В такому не втопиться
Нема для нього щастя.
Не мо' він на' убиться.

Блукає там Одарко
Із Нових Чернівців
І він плаче палко.
Хто б його не зустрів.

І досі в тому краї.
За Ворсклою гаї
Шепочуть у них трави
Кричать конвалії.

Малюнки дідугана
Уже дощем розмило,
Настигла і догана
Марка не зачепила.

І дівчина-гарнюня
Не втримавши цього
Розвела собі нюні
Розбила люстерко.

І скельчиком від нього
По руці пройшлась
"Хочу кінця страшного!
Я ж бо не відбулась!"

⋮⋮⋮   No. 195906

>>195905
Є хата в Нових Чернівцях
Її кличуть "Сонця Схід"
Моя ж бо мати швачка
І маляр
в мене
дід.


КІНЕЦЬ

⋮⋮⋮   No. 195907

>>195883
Вимагаю тепер повну версію. Бажано ще з ілюстраціями.

⋮⋮⋮   No. 195918 OP

>>195879
Єдине, що гравцеві треба
В клітинку торба й солом'яний бриль
Й тоді лише був у настрої він
Коли горілку гилив

О, ненько, скажи своїм байстрюкам
Хай не коять, що коїв я
Життя спалив в недолі й гріху
У хаті Сходу Сонця

⋮⋮⋮   No. 196187

>>195907
Бодай всратими. Малювальника б.


[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]
[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]