>>194070Кек з пасти, але це прям дуже недалека позиція щодо проблеми personal identity. Якщо над цим подумати довше ніж п'ять хвилин, то "нічого немає" - це якраз те, чого ніяк не можна очікувати після смерті.
Ти буквально фізично не можеш
не існувати. Якщо ти вирубився на 10 хвилин, то це не займе для тебе часу, так само якщо ти в комі без снів на 25 років. Навіть коли ти помер, то може пройти гуголплекс років і це не займе для тебе часу, а буде лише мить з твоєї точки зору. Будь-який experiential time-gap проходить миттєво, далі знову буде якийсь експіріенс. Але який, і в якому контексті він буде відбуватись, я не знаю. Просто "неіснування" це не стан в якому ти можеш бути, свідомість постійно себе десь знаходить, скільки б часу не пройшло, та в якому б вона контексті не знаходилась. "Небуття" це єдина річ, яку не можна очікувати від того, що буде після твоєї смерті. Фізикалізм це забороняє. Впадеш з будинку - виявиться, що через пару сотень років залишки твого мозку відновили в банці і ти знову щось відчуваєш, або виявиться що ти проснувся і вибрався з симуляції та знову щось відчуваєш, або просто буде інша істота, яка, знову ж таки, продовжує щось відчувати, яка має свою власну пам'ять і experience, але все одно між вами не пройшло ніякого часу. Ця істота це не ти, і між вами нічого не передалось, але в неї той же самий first person character of experience, що й був у тебе. Суб'єктивність, з її власної внутрішньої точки зору, не піддається знищенню.
Ну от вам ще одна екзистенційна криза: ми всі замкнуті в цій реальності навічно (якою вона б не була), і вам ще пощастило, якщо ви
зараз не та свідомість, яка дико страждає. В філософії така позиція називається Open Individualism, раджу читнути книжку Колака:
https://files.catbox.moe/p2ncdl.pdf Можеш називати це "матеріалістичною реінкарнацією", if you will.
