[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/b/ - Балачки

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1602930124.804382-.png ( 588.11 KB , 800x420 )

⋮⋮⋮   No. 191195

Пишаюся тим, що у нас є така хуйня, анони. Сподіваюся, ми напишемо ще більше ще їбанутіших історій. Запрошую висловлюватися анонів, що вони про це все думають, а також автора ідеї з поясненнями, як ти цей він вигадав?

https://drama.kropyva.ch/%D0%9F%D0%B8%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B1
https://drama.kropyva.ch/%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2:%D0%9F%D0%B8%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B1

⋮⋮⋮   No. 191197

Я вигадав це тому, що це максимум тупо. Але не ображайтеся, я просто хотів показати таким чином, що навіть те, що максимум тупо і наче очевидно, можна оригінально переосмислити, зробити цікавий концепт і це буде хорошим мемом, який доставлятиме і подобатиметься людям. Так звана "якість" - це для бебіків, хуячів, оманогав, та їхніх послідовників. Понуре гівно, яке вони називають цукеркою, аби пишатися собою.

Ім'я "пиздойоб" взяв подивившись на героїв убк. Довбойоб, недойоб... Пиздойоб, о! Геніально і просто. Людина, яка їбе хуєм пизду.

Деталь з візитівками прийшла з паст про адміна якоїсь угорсткої борди, які переклав ще Курка. Вони теж доставляють, але надто сконцентровані на одному персонажі. Тоді ж я подумав, що пиздойобів має бути багато - кожен може вигадати свого.

Що ще цвкавить?

⋮⋮⋮   No. 191200

Моя в ахуї!
Ще пару згенерованих паст і 2020-й рік на Кропивачі можна буде знаменувати, як "Рік Пиздойобства".
АСТАНАВІТЄСЬ!!!

⋮⋮⋮   No. 191201

>>191200
Він вже таким є.

⋮⋮⋮   No. 191202

>>191197
> це максимум тупо
Коли я намагався відстояти той рядок про тупість в статті - на мене наїхали що типу "драма не бложик і має бути об'єктивною"

⋮⋮⋮   No. 191203

>>191201
Мені подобається, сука, такий розклад!
Я вже не знаю, чого боятися за вікном мого будиночку: коронку, чи Пиздойобів?...
Гарно починається нове десятиріччя...

⋮⋮⋮   No. 191205

>>191204
Пиздойоб - юрист?

⋮⋮⋮   No. 191206

>>191205
Майстер юридичного траху

⋮⋮⋮   No. 191207

>>191206
Сукаааааа! Я вже не можу! НАХУЯ ТАК! ААААААААааааааа...!!!

⋮⋮⋮   No. 191209

>>191195
Хм, я чомусь думав що паст більше. Треба буде долучитися, хоч я і написав одну, але то було радше задля власного лулзу.

⋮⋮⋮   No. 191212

>>191209
Так наче ми робимо це для величі убк

⋮⋮⋮   No. 191213

>>191202
І правильно наїхали. Бо тупість - суб'єктивне означення. От пописали про пиздойоба півроку і все. Вже не тупо, вже тонко і смішно і какаяразніц лікує. І так з усім.

⋮⋮⋮   No. 191214

>>191209
Щасти, козаче

⋮⋮⋮   No. 191215

>>191213
> Вже не тупо
Хто сказав?

⋮⋮⋮   No. 191217

>>191200
Вже.

⋮⋮⋮   No. 191218

>>191206
Обжекшон!

⋮⋮⋮   No. 191226

>>191218
Ніт, ніякий прожекшон цього не казав

⋮⋮⋮   No. 191241

Траплялася у мене в житті така історія, хоч і не настільки яскрава.
Дуже давно у нашому місті (на околиці, точніше) була така собі нефорська тусовка. Назовімо її, давайте банально, "Анархія". Знаходилася в парку, який пафосно називали ліском. В кращі часи, там можна було зустріти від 40 до 55 людей, послухати музику, самому пограти на гітарі (чому там я і навчився), побухати і, УВАГА!, ПОЇБАТИСЯ. Мені тоді було 14-15 років, тому з приводу останнього , звичайно, хотів, але не мав жодної надії, ви ж розумієте.
Але одного літнього дня таки на "Анархію" забрели двоє дівчат. Назовімо їх Права і Ліва. Права, сучка, була дуже гарною і на неї одразу ж запали я та мій друг-однокласник. Ліва являла собою дикий пиздець із цицьками, ЗАЙВОЮ, СИЛЬНО ЗАЙВОЮ, вагою і настільки одичавілими тараканами в голові, що розповідь про це заслуговує окремої нитки. Я думаю, не треба тикати пальцями, на кого запала Ліва. Ми ж тут не хуї дурні?
Однокласник разом із Правою почали зустрічатись того ж вечора (і зустрічались вони довго, десь із рік). У мене з того вечора з'явились проблеми.
Весь пездець розповідати не буду, скажу лише, що Ліва навіть вени собі різала, бо її ніхто не любить загалом, а я - мудак, бо не люблю її особисто.
Взимку її де-що попустило. Ми навіть святкували мій День Народження і вона вела себе пристойно. Без "подарунків" та інших виїбонів.
Весною ж таракани прокинулись і по новому колу! Друзі мене вже встигли настільки заїбати фразами "Та почніть зустрічатися?", "Чим вона тобі не така?", "Вона ж тебе кохає!", що я сам собі майже вени не роз'їбав! Діло в тому, що Ліва вважала, що її проблеми - проблеми й інших, але нахуй її посилати боялися, бо сидіти за гратами із-за цієї дури ніхто не хотів.
Але влітку до нас приїхав чувак із області. Він був якимось далеким родичем якогось мого дружбана, я вже не пам'ятаю, якого, бо на дворі тоді ще й 2010-й не стукнув. Назовімо цього родича, давайте банально, Пиздойоб. Так-так-так, він самий. У Пиздойоба була тоді днюха і він приїхав до мого дружбана святкувати. Дружбан, в свою чергу, запропонував йому затаритись та піти на "Анархію". Що й зробили.
П'янки, тости, пісні - все, як треба. Десь вже під десяту вечора я підходжу до Дружбана і запитую: куди Пиздойоб твій дівся? "Їбеться" - відповів Дружбан. "З ким?..."
Десь через годину Ліва поїхала додому, а Пиздойоб мені розповідав про те, як він сидів поруч із Лівою, я сидів, бухав і грав на гітарі, а Ліва грозилася Пиздойобу, що мене трахне. Пиздойоб же ж почав залицятися до Лівої, типу "Теее... Що ти в ньому знайшла? Він ж подиви, який глистюк! Ну грає він! Я теж так вмію! Хочеш про кохання зіграю?...Хочеш, про кохання розповім? Хочеш кохання?... Пішли.".
Ліву таки попустило... Я та й вся "Анархія" були вдячні йому за це.
Попустило, звичайно ж, ненадовго. Останнє, що я про Ліву чув, це те, що вона записалася в лезбійки. Права, до речі, також.
Ось така реальна пиздойобська історія. Дай Бог пам'яті, пиздойоба звали, мабуть, Віктор, хоча, я не впевнений, бо бачив його лише один раз, і то дуже давно...
Дякую.

⋮⋮⋮   No. 191244

>>191241
Так воно у житті і буває. Пожежник ніколи не пройде повз пожежі, навіть якщо зі зміни повертається стомлений додому.

⋮⋮⋮   No. 191247

В /pzdb/, РАГУЛІ!!!!

⋮⋮⋮   No. 191248

>>191247
йди на-ахій

⋮⋮⋮   No. 191249

>>191247
Створи спершу таку дошку

⋮⋮⋮   No. 191250

>>191249
А ти слона купиш?

⋮⋮⋮   No. 191251

>>191250
Звісно ж ніт

⋮⋮⋮   No. 191252

>>191249
Дискова недостатність, друже.

⋮⋮⋮   No. 191268

А як же медскілз від художника?

⋮⋮⋮   No. 191286

>>191268
Закидай

⋮⋮⋮   No. 191298

>>191286
Я не вмію.

⋮⋮⋮   No. 191338

>>191298
Зате я вмію!

⋮⋮⋮   No. 191341

>>191338
Обчитаються свого пиздойоба...

⋮⋮⋮   No. 191345

>>191341
А потім в пизду їбуться

⋮⋮⋮   No. 191346

>>191345
Це корисно - так зазвичай кількість українців і збільшується.

⋮⋮⋮   No. 191347

File: 1603093791.200413-.png ( 228.44 KB , 444x295 )

>>191345
Розумна ти срака.

⋮⋮⋮   No. 191492

Давно це було, ще до школи ходив. Була у нашому першому класі така собі Наталка. Не просто красуня, а таке янголятко, що коли на неї дивишся, то тобі стає не до порівнянь чи взагалі якоїсь думки. Оченятка як у котика, та і нявкає так само, чи боїться, чи соромиться, але тихенько так розмовляла. Долоньки м'якенькі, я таких ніколи ні у кого не бачив і не торкався. Щічки такі, що коли чую в наш час моші-моші, то одразу згадую Наталочку. Хлопці наші або ще зелені були і дурні, або таємно закохані, так само як я. Той день, коли я її цьомнув і втік, тепер мій найкращий спогад про дитинство.
Одного весняного дня сидів я на шкільному дворі та мріяв про літні канікули. Трохи подалі сидів дядько Федір Іванич, слюсар-сантехник і потай курив свою Приму Гродно, так аби ніхто не здогадався, хоча тхнуло воно все одно добряче. Аж тут надвір висипали дівчатка. Наталка теж. Іванич подивився на мене, на неї, і почав до мене говорити.
- Що кажуть, подобається тобі Наталя?
Я мугикаю.
- Закохався мабуть вже?
- Та мабуть.
- А чи сильно закохався?
- А як я знаю сильно чи не сильно? Ну, сильно.
- А якщо вона всереться, з'їси?
- Йой, тфу на вас, дядько Федір!
- О, ну то не так вже сильно ти й закохався, малий.
- Та сильно, я [чутно звуки киплячих гормонів та інше сопіння] просто не знаю що робити.
- Підійди і скажи, запропонуй зустрічатися.
- Та я цей...
- Ти ж диви, як не підійдеш, то хтось інший підійде.
- Якщо я теж їй подобаюся, то той інший піде геть?
- Може й піде, але якщо ти так сидітимеш, то рано чи пізно з'явиться ПИЗДОЙОБ! Забере твою любу Наталку, а з тебе зробить отакого віника обскубаного [показує на обскубаний віник з трьох хворостин, що лежить в у кутку в тіні].
Я ще подумав і вирішив, що за літо наберуся хоробрості, розвідаю про дівчат побільше, а з 1-го вересня все і скажу їй, якщо кохання моє за літо не завіє вітром. А 1-го вересня мені сказали, що Наталку батьки забрали з нашої школи, бо в нас, бачте, дівчатка невиховані і заздрісні, чи побили, чи штовхнули цю маленьку кицю.
Засновано на реальних подіях, окрім згадки про пиздойоба, без якої й самі здогадаєтесь, що насправді сказав Іванич

⋮⋮⋮   No. 191494

>>191195
> що вони про це все думають
Несмак.

⋮⋮⋮   No. 191498

File: 1603120716.757074-.jpeg ( 78.65 KB , 640x640 )


⋮⋮⋮   No. 191499

File: 1603121035.968817-.jpg ( 24.2 KB , 564x400 )

>>191492
Шо він сказав?

⋮⋮⋮   No. 191501

>>191499
Щось там було про кропиву. До чого тут вона? Дурня якась.

⋮⋮⋮   No. 191512

Якась хуйня уцт. Чекаю паст про пиздойоба

⋮⋮⋮   No. 191514

>>191512
Ти ніхуя не шариш, це фанфік.

⋮⋮⋮   No. 191516

>>191514
Що, хтось оформив вже канон?

⋮⋮⋮   No. 191518

>>191516
Канон це кастомна паста звичайної будови.

⋮⋮⋮   No. 191531

>>191516
Пизда гівна

⋮⋮⋮   No. 191616

Хочу історій про їбання лайном на пляжі.

⋮⋮⋮   No. 191626

А що смішного в цій хуйні? Сама по собі вона максимально убога, а рівень сюрреалізму в ній явно такий великий, щоб ми могли сміятися з її їбанутості.

⋮⋮⋮   No. 191627

>>191626
Не такий великий*
Швидкофікс

⋮⋮⋮   No. 191628

>>191626
> явно
кому

⋮⋮⋮   No. 191629

>>191626
Напиши тоді пиздойобську пасту з потрібним рівнем сюру, задай тон.

⋮⋮⋮   No. 191630

>>191629
Навіщо це взагалі писати?

⋮⋮⋮   No. 191631

>>191630
Правда, напиши. Оцінимо твій рівень сюру.

⋮⋮⋮   No. 191632

Ви ще про гівносрака не читали. З недочану.

⋮⋮⋮   No. 191633

Я одного разу прочитав де-кілька паст про Пиздойоба своїй дівчині. Гадав, що їй сподобається. Не сподобалось. Потім прочитав інші та надіявся, що вони їй все ж таки сподобаються. Не сподобались. Я її запитав, чому. Вона мене назвала збоченим ідіотом і пішла від мене. Мабуть, шукати Пиздойоба.

⋮⋮⋮   No. 191634

>>191633
Ти зараз жартуєш?

⋮⋮⋮   No. 191635

>>191634
Чому? Я думав, що їй сподобається.

⋮⋮⋮   No. 191636

>>191633
Дівчата такі тексти не сприймають як жарти. Не роби так більше.

⋮⋮⋮   No. 191637

>>191636
Звісно, що не буду. Наді мною вже всі в інституті ржуть.

⋮⋮⋮   No. 191638

>>191637
Чому?

⋮⋮⋮   No. 191639

>>191638
Ірка всій групі розповіла, що я - даун і розповідаю про гівно на пляжі.

⋮⋮⋮   No. 191640

>>191639
> розповідаю про гівно на пляжі.
Ну отут ти даун, це так. Пруфаю, як людина, що написала першу пляжну пасту.

⋮⋮⋮   No. 191641

>>191640
А чим вона не смішна?

⋮⋮⋮   No. 191642

>>191641
Вона смішна. Тільки не для обивателів з інститутів, роботи та іншої хуйні. Навіть якщо їм дуже смішно, вони цього не визнають. Треба знати кому читати, крч.

⋮⋮⋮   No. 191643

>>191639
А що за місто?
Вона тебе взагалі любить?

⋮⋮⋮   No. 191644

>>191643
Дніпро.
Та я від неї взагалі хотів здихатсь. Ось вирішив їй про Пиздойоба і розповісти. Заїбала вона мене, якщо коротко.

⋮⋮⋮   No. 191645

>>191644
Тоді чудово. Тепер лишається прорекламувати кропивач усьому інституту.

⋮⋮⋮   No. 191646

Так що, якщо ви не можете здихатися від вашої надоідливої пані, пасти про Пиздойоба вам у поміч.
Гарантія!

⋮⋮⋮   No. 191647

>>191642
Пздйб це елітна література для розуміючих.

⋮⋮⋮   No. 191648

>>191647
Елііііііііттаааа! Артхаус для обраних.

⋮⋮⋮   No. 191649

>>191644
Пасту про вагіну в кишені їй читав?

>>191646
Просто заплатити пиздойобу. Навіщо здихатися?

⋮⋮⋮   No. 191650

>>191649
>Пасту про вагіну в кишені їй читав?
Все, що встиг прочитати із архіву. Це все під її викрики "Що це за хуйня? Досить! Припини!". А я їй доказував, що це - смішно.

⋮⋮⋮   No. 191651

Напишіть ще про діму і його клептоманію. Мені сподобалося.

⋮⋮⋮   No. 191653

>>191648
Для адептів Кропивацької Ложі.

⋮⋮⋮   No. 191654

>>191650
Ця сцена, де хлопець з хтивим виразом обличчя читає дівчинці пасти про ПЗЙБа, а вона з жахом від нього тікає - це ВЖЕ сценарій для артхауса.

⋮⋮⋮   No. 191655

>>191636
І на це існують причини. Адже значна кількість дурних вчинків відбувається під виглядом жарту. До речі, почуття гумору залежить не від статі, а від схвалення та заохочення соціальним оточенням.

⋮⋮⋮   No. 191656

>>191655
Це так. Але у дівчат іще всякі механізми додаткові.

⋮⋮⋮   No. 191657

>>191650
Бажав Анон
Порвати з чанкою своєю,
Але занадто чемним був
І не хотів робить бо-бо
Душі дівчачій ніжній.
Але на щастя -
Пиздойоб існує,
Що порятує хлопчика,
Від складнощів життєвих.

⋮⋮⋮   No. 191659

>>191654
Уявляю собі.
Сцена перша.
Сірий осінній вечір накрив центральну вулицю міста. Люди, в основному, із кам'яним обличчям, йдуть по своїм справам та АТБ-вськими напівпорожніми пакетами. Десь рідко чути сміх та останні гуркотіння спортивних мотоциклів у цьому сезоні. Картинка має навіювати двоякі відчуття: з однієї сторони - життя ніби і є, а з іншої - глуха меланхолія та відсутність сенсу цього ж самого життя. Сірі будні, одним словом.
Серед цього всього сірого натовпу з тяжкістю можна помітити головних героїв - хлопця та дівчину. Виглядають вони як типові іногородні студенти - просто і без зайвого пафосу. Лише хлопця видає остання модна хіпстерська стрижка і ледь помтна борода, а у дівчини й взагалі лише ледь помітні сліди від проколів для значків на кіряній сумці. В них обох - зайобані обличчя від недосипання та надмірного споживання енергетичних напоїв, які хлопець не проти комбінувати разом із спиртними, тому виглядає він ще жахливіше. Дівчина, йдучи, розповідає хлопцю про те, що її вже задрав препод зі своїми матрицями; задрала мама, яка дзвонить їй кожного вечора із рідного міста; задрала подруга, якій не соромно витягувати із себе тампони у всіх на очах в кімнаті. Хлопець на історії з тампонами трішки посміхається, але в його очах можна побачити, що дівчина його заїбала вже вдосталь.
- А хочеш, розповім тобі історію? - каже хлопець з награною посмішкою.
-Ну давай. Зайдемо до "Ахмєд-Шаурма-Лучші", бо я їсти хочу і кави. - каже йому дівчина.
- Канєшно. - відповіда хлопець, розуміючи, що треба буде спочатку зайти в гуртожиток і взяти грошей і потім йти по пиво в магазин, а не навпаки.
- Ну, значить, там така історія трапилася із...
І ПОНЕСЛОСЯ!
Хлопець прочитує вже дослівно вивчені пасти про Пиздойоба, з насолодою бачучи, що його мозкойобці це не подобається. Хлопець тупо давить її історіями про гівно, пляж,сингулярність, гриби та іншу хуїту. Дівчина перебває його закликами "Припини!", "Досить!", "Звідки в тебе ці історії?" та іншими фразами, характерними для перших емоцій непідготовленої людини.
В кінець кінців, дівчина з червоним обличчям і луснутими нервами, розвертається і йде від хлопця у протилежному напрямку.
(Треба придумати пасту про Пиздойоба, який вміє трахати дівчат у рота через звернутий лаваш. Як раз буде доречний для кадру, де хлопець та дівчина цю шаурму і жруть)
Сцена друга.
Дівчина йшла до гуртожитку, до якого залишалися ще 10 хвилин пішки і помітила якесь незрозуміле ворушіння в себе між ніг...

⋮⋮⋮   No. 191660

>>191657
А ось це можна вставити в титри!

⋮⋮⋮   No. 191661

>>191656
Вірогідно, справа у соціальних нормах, або манерах, пов'язані зі статтю. Якщо казати про нормалізацію незвичайної поведінки, то існують й інші фактори, такі як: зовнішність, матеріальний стан, соціальний статус, наявність схожих, актуальних прецедентів та порівняння з ними, у якості виправдання або пояснення.

Можна сказати, що багато екстраординарних ситуацій нівелюються або замовчуються саме через нерозуміння і небажання знати подробиці. Зазвичай, це зводиться або до засудження, або спростовується.

Різниця у поглядах полягає у тому, на що людина звертає увагу та як потім інтерпретує. І це легше зробити за допомогою точного, дотепного підтексту.

⋮⋮⋮   No. 191662

>>191659
Сумна історія.

⋮⋮⋮   No. 191668

>>191662
Так вона ж сумною і задумувалася.
Сірі відношення чоловіка та жінки в межах того ж сірого оточування. Неприйняття однієї сторони проблем іншої, як спільної. Ось вам і приклад того, що буває, коли морозити язиком про всілякі дурниці замість того, щоб їх вирішувати, чи просто не звертати на них уваги.
Пиздойоб тут грає другорядну роль. Насправді, тут можна було б завести безліч тем - суті від цього не змінилося б. Хлопець все одно дійде до своєї кімнати, візьме гроші та піде в магазин по щось алкогольне і нажреться, думаючи про щось своє.
Дівчина, в свою чергу, знайде собі вже іншого пиздойоба (можливо, навіть того ж вечора) і, якщо не захоче повторювати історії з колишнім, візьметься за свій розум замість того, щоб їбати мозок своєму новому хлопцю.
Якось так.

⋮⋮⋮   No. 191672

>>191659
Сидять їдять шаурму, раптом у хлопця очі округлюються, а десь з-під столу лунає тихе "перепрошую".

⋮⋮⋮   No. 191673

>>191631
Не хочу. Мені цей форс не подобається і помагати його форсити бажання немає.

⋮⋮⋮   No. 191674

>>191673
> Мені цей форс не подобається
Так би зразу й написав, а то все "убога", "недостатній рівень сюру" ітд

⋮⋮⋮   No. 191675

ПЗДЙБФРСР СМКТНЛ!

⋮⋮⋮   No. 191676

>>191674
Ну так можливо це і є ті причини, чому не подобається? 🤔

⋮⋮⋮   No. 191677

>>191674
А то не я писав, просто в розмову вліз. Взагалі, всі ці історії мені нагадують анекдоти популярні у школярів молодших класів. Там теж завди йдеться про гівно і єблю. Може й про єблю гівном був якийсь, вже не пам'ятаю.

⋮⋮⋮   No. 191678

>>191677
Маскультура, сір

⋮⋮⋮   No. 191679

>>191676
Тут безос вже написав, що встряг в розмову. А ті причини той інший безос міг би й сам виправити.

⋮⋮⋮   No. 191683

Напишіть про мовного пиздойоба, який досягає скорочування вагіни і клітора начитуванням українських творів

⋮⋮⋮   No. 191684

>>191683
Я навіть і не знаю, що казати.
Одне діло написати щось в стилі софт-порн чи хард-порн. Друге діло - трешачок в стилі пиздойоб-порн. Але писати порн, де героїня доводиться до оргазму під вірші того ж Шевченка - це те саме, що...
Хм... Провокативна річ.
Перепрошую, ти б зміг трахатися під Гімн України?

⋮⋮⋮   No. 191685

>>191684
Гіперпатріотично.

⋮⋮⋮   No. 191689

>>191685
Так, але всьому ж є межа...

⋮⋮⋮   No. 191698

>>191684
Я це робив.
Ще не впааав мій члееен стоячий
Ні кінча ні яйця.

⋮⋮⋮   No. 191699

>>191689
Тобі до Іри в дніпро

⋮⋮⋮   No. 191700

>>191699
Дякую, мені своєї вдосталь.

⋮⋮⋮   No. 191703

File: 1603313393.448382-.png ( 605.6 KB , 748x546 )

>>191684
Перепрошую, ти б зміг трахатися під Гімн України?
Легко.
Можу навіть під плине кача.

⋮⋮⋮   No. 191708

>>191703
Ну, не знаю. Я нарджувався під Гімн України із долонею на серці, закривши очі із вірою у процвітання моєї Батьківщини, любов'ю до батьків, кобзи та бандури, сала та горілки. Але трахатися під Гімн України - це збочення.

⋮⋮⋮   No. 191713

>>191708
Моральність на кропивачі

⋮⋮⋮   No. 191716

>>191713
Яка там, в сраку, моральність. Тут кожен готовий виїбати і чужу, і свою мамку та читати своїм подругам пасти про пиздойоба. Моральність, блядь!
Пам'мятаю, мені в троллейбусі дуже срати приспічило. Із паперу був лише квиток на проїзд. До дому було ще дуже дохуя, а грошей на пересадку, звісно ж - нема. Тралик забитий і кондуктор був зажатий десь аж в його носі. А тоді ще була мода на "кондукторки" і я не вигадав нічого краще, ніж насрати в неї. Я в неї і насрав. Пасажири почали матюкатися і кричати, щоб водій зупинився та відчинив двері. Доїхав водій до зупинки і задня частина пасажирів із закритими носами (мені воно не смерділо) почали вибігати. Останньому дідусю в сумку я встиг підкинути свою кондукторку з гівном, так би мовити, позбавитися від слідів злочинів.
До дому я доїхав. Помив свій дуплекс і прочитав ввечері молитву. Також помолився за того незнайомого дідуся та за його здоров'я. Ось тобі й моральність.

⋮⋮⋮   No. 191717

File: 1603354109.235288-.jpg ( 107.56 KB , 640x640 )

>>191716
WTF man?

⋮⋮⋮   No. 191718

>>191717
А що не так?

⋮⋮⋮   No. 191721

File: 1603370262.995157-.png ( 94.48 KB , 1000x667 )

>>191717
Правда в тому, що дотримання людиною у суспільстві етикоморалних норм/принципів невід'ємно пов'язане з матеріальноресурсним забезпеченням/інфраструктурою.
Дивлюсь на піраміду Маслоу і з розумінням зітхаю...

Виникло таке питання:
"Що є більш важливим для продуктивності—бадьорість, наполегливість чи совість?"

⋮⋮⋮   No. 191724

>>191721
>Що є більш важливим для продуктивності—бадьорість, наполегливість чи совість?
В першу чергу - вміння не срати в шаровари та наявність залізних яєць.
Бадьорість шанується всюди, де б ти не опинився.
От про наполегливість та совість (і як це все поєднувати) вже розмова інша. Якщо коротко - вміння оцінвати ситуацію та бути об'єктивним, бо зайві прояви наполегливості на той світ відправили вже не одну людину. Як і совість, в принципі.

⋮⋮⋮   No. 191728

File: 1603380868.407678-.png ( 90.39 KB , 520x290 )

>>191724
Дійсно, особливо у моменті стосовно того, що "бадьорість шанується усюди". Наполегливість і впевненість мають багато схожого. Для здійснення впевнених та наполегливих вчинків має бути обґрунтоване рішення.

Діяти впевнено без розуміння справи безвідповідально.
Совість, або сумління, в більш ширшому розумінні, означає свідомість. Розуміння базується на певних знаннях, а не на віруваннях.

Життя, загалом, можна інтерпретувати як спосіб подолання страждань, в тому числі моральних. Для цього існує безліч технік та засобів, серед яких можна відмітити сам процес пізнання, вдосконалення здібностей та оптимізацію навколишнього середовища.

⋮⋮⋮   No. 191733

File: 1603382554.185146-.jpeg ( 42.73 KB , 720x585 )

>>191728
> як спосіб подолання страждань, в тому числі моральних.
> Для цього існує безліч технік та засобів

⋮⋮⋮   No. 191734

>>191733
Як варіант, але така практика у самореаліації може на цьому і зупинитись.

⋮⋮⋮   No. 191738

Гівно сраки

⋮⋮⋮   No. 191739

>>191738
Срака гівна

⋮⋮⋮   No. 191743

>>191738
>>191739
Гівносрака сракогівна.
/thread

⋮⋮⋮   No. 192391

File: 1604175905.802634-.jpg ( 74.74 KB , 742x442 )


⋮⋮⋮   No. 192397

>>192391
Lets Сuntfucker great again!

⋮⋮⋮   No. 192427

>>192397
"Lets ...be" чи "make", але не те що ти написав.



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]