>>102483> Тут телефон провести це ціла морока. Я дізнавався рік тому - це треба чекати поки якийсь номер звільниться.Було таке діло. Мабуть в селах і зараз так, але у мухосранськах останнім часом з приходом оптики ситуація дещо змінилася. Монополія порушена, клієнт почав масово перебігати до конкурентів, тож вільні номери завжди є. Ліниві сраки з УТК заворушилися, почали хапатися за повітря: "ну не відключайтеся, ну почекайте ще трохи(( А давайте ще місяць покористуєтеся, га? Бескоштовно! А ми і лінію на вашій вулиці замінимо, замість міді оптику на 20 мбіт кинемо. І від провідного телефону можете відмовитися, більше не будемо з вас по 50 грн/міс здирати за непотрібну вам послугу. А хочете хуйця вам посмокчемо? Нє? А чого хочете? Ну ніатключяйсі!!!11((((".
> господарств немаєОт з цим не погоджуся. Тваринництво, звісно, мертве, окрім того що по дворах у людей. Але розпахано та засіяно все, шо тільки можна, кожний клаптик. Навіть те, що при совку не використовувалося. Навіть пасовиська, луги порозпахували. Займаються всім цим великі агрохолдинги, які опосередковано знаходяться у власності олігархів, депутатів, тощо. 1-2 таких холдинга з легкістю можуть покрити територію району, та хоч області. Класичні фермери чи навіть підприємства масштабу колхозів не виживають. Сучасний стан українського землеробства та рівень сучасної сільськогосподарської техніки не потребує ані купи дрібних підприємств, ані незліченного стада кріпацько-колгоспного бидла. Наприклад, в моєму районі майже вся земля знаходиться у власності/оренді двох підприємств на 100-200 чоловік персоналу: проксі-шарашки якогось нардепа з числа екс-ригів та приватної фірми олігарха областного значення. Усілякі дрібнофермери без врахунку, бо вони ледве жевріють та поступово згортаються по мірі додихання ухопленої колись по дешовці колхозної
техніки металобрухту, а на джондіра, чи хоча б новенького бєрасуса у дрібного виробника коштів нема и не буде навіть якщо він свою сраку в оренду віддасть.
Взагалі, становище справ в аграрному секторі в Україні більше нагадує якусь Ямайку чи Гондурас, де з десяток сімей володіють майже всіма угіддями країни. Класичні латифундії, з поправкою на 21 століття: щоб обробляти плантації, більше не потрібні мільйони бесправних негрів, на заміну їм прийшли високі технології та невелика купка приставлених до них укронегрів, спеціально навчених, але все таких же бесправних.
