>>3191Меншовартісно, тобі не здається? Залишатись ні з чим, бо ніхто не змушує, або спробувати винайти нове, бо ніхто не забороняє? Думаю, друге сміливіше, і не настільки "пасивно-агресивне" прагнення.
Щоб краще підготуватись до створення своїх мультиплікацій, можна було б відштовхнутись від невеликих текстових оповідань, проілюструвати окремі ключові кадри, і поступово "заповнити усі проміжки"...
Думаю, це має бути весело! Обожнюю білий простір паперу під час малювання (та перемальовування), це ніби "виплескування уяви назовні", або "облаштування омріяних світів", і тому важливо подбати про змістовне наповнення, певний схематичний розбір намірів та предметів у творі, щоб в кожному моменті зберігався потенціал для продовження, тобто це може бути проілюстрований "ланцюжок метафор", в певному мелодійному настрої (з відчуттям проникнення у віртуальний світ), за допомогою продуманих технік зображення, приблизно як "синхронний механізм-структура з правилами та пропорціями".
Своєрідну "автентичну романтику", або "чутливий ідеал світобачення", можна створити за допомогою детального пропрацьовування основних дійових осіб та декорацій, з додаванням відповідних ефектів та звуків.
Навіть зараз, після років досвіду роботи над короткими (десь від 4 до 100 кадрів) анімаціями, є відчуття величезного простору поєднаних концепцій та бачень, зі звичайним наміром "перевершити вчителя та створити гідний уваги та зусиль омаж", який хотів би зробити хтось з минулих митців, або яким би хтось в майбутньому захоплювався так само, як я сам колись, коли вперше відкрив для себе нову відеогру, в якій не все було зрозуміло, і я додумував це з таким ентузіазмом, що це буквально випрошувалось, тобто я не можу без того, щоб не зробити певне дослідження і цим не поділитись.
Тож було б здорово знов втягнутись у цей процес, з конкретнішими рамками та напрацюваннями.
