[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/a/ - Аніме

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1754335454.763016-.png ( 8.2 MB , 2000x3000 )

⋮⋮⋮   No. 16400

texhnolyze - чи змогли ви осягнути усю глибину цього твору?

⋮⋮⋮   No. 16404

>>16400
Ніхто більше не дивиться технолайз,😢

⋮⋮⋮   No. 16451

File: 1760630346.202272-.jpg ( 134.45 KB , 1024x440 )

Огляд аніме «Техноліз»
22 лютого 2016

«Техноліз»—шедевр (щонайменше для мене), хто що б не говорив.
Але дивитися всім я його не рекомендую.
Дітям, а також поціновувачам каваю, няшноти, гаремок, дівчаток з третім розміром та білими панцу напоказ взагалі треба оминати його десятою дорогою, оскільки ризикують травмувати свою ніжну психіку.
Любителям містики, шьоненів, супергероїв та брутальних дядечок з великими пістолями також варто пройти повз: аніме нічим не зачепить і, скоріше за все, буде дропнуто максимум на серії шостій чи сьомій.
«Техноліз» для тих, хто любить та цінує складне та неоднозначне «кіно не для всіх». Дуже важке та депресивне аніме.
Перша серія одразу занурює глядача головою в крижану воду: недосказаність, статичні німі сцени (особливо в першій), монотонність та однотипність картинки на екрані.
Світ аніме похмурий, холодний та депресивний вже через те, що дія відбувається у підземному місті.
Глядачу ніби немає за що і зачепитися.
Нестерпна напруга спокою.
Після десятої серії в аніме присутній екшн, сюжет стає дещо зрозумілішим та приземленішим. Тут вам мафіозні сутички, вбивства, кров, боротьба за владу і таке інше.
Ближче до кінця сюжет знову примушує ворушитися сіру речовину, але вже стає зрозуміло, що відбувається на екрані.
Доволі оригінальна кінцівка, яка, з одного боку, здатна показати нам, що світ навколо не такий вже і поганий, а з іншого—подарувати глибоку депресію, показавши марність життя та боротьби за місце під сонцем.

Одна з численних ідей аніме—це технолізація.
Ми використовуємо все, що створюється на благо людства, проти нього самого.
Результат таких дій може бути тільки один—смерть.
Любителям депресивної психології у вищій мірі рекомендується для перегляду.

Окремо слід звернути увагу на музику.
Один лише опенінг від Juno Reactor чого вартий.

https://gwean-maslinka.kiev.ua/texhnolyze-review.html

⋮⋮⋮   No. 16452

>>16400
Зміг. На глибині нічого не було.

⋮⋮⋮   No. 16453

>>16452
> На глибині нічого не було.
Хуйово шукав. Там десь має бути рюзге корабель. І не один. хе-хе

⋮⋮⋮   No. 16455

>>16454
Нема сенсу щось пояснювати неадекватам, їх життя покарає!

⋮⋮⋮   No. 16459

File: 1760748896.818296-.png ( 820.48 KB , 929x1280 )


⋮⋮⋮   No. 16463

Дивився колись. По моєму це якась скучна туфта, яку я не зрозумів і додивився лише для того, щоб добавити ще один пункт на МАЛі. Мені ще й реліз із сраною якістю попався. Не знаю, що там анімешнікам сподобалось.

⋮⋮⋮   No. 16464

>>16451
Зайшов на їхній сайт, дещо почитав. Не розумію, на біса перекладати всі назви? Green Green тепер чомусь Молодо-зелено, хоча певний сенс в цьому є. Згадав ті часи, коли постійно задротив якісь тайтли. ПСГ виявляється сіквел в цьому році, ще й якісь новий сезон Драконових яєць. Давно вже не в темі.

⋮⋮⋮   No. 16470

>>16464
Вгору

⋮⋮⋮   No. 16472


⋮⋮⋮   No. 16494

>>16472
Невже так сильно змінився світ? Невже так сильно змінилось анімешне тусло, що тепер Техноліз вважається забутим?

⋮⋮⋮   No. 16496

>>16494
Та хіба він колись був популярний?

⋮⋮⋮   No. 16497

>>16496
В багатьох рекомендаційних списках він присутній.

⋮⋮⋮   No. 16498

File: 1763894180.258268-.webp ( 27.9 KB , 865x550 )

Ох, «Now and Then, Here and There» (1999).
Шедевр, який можна рекомендувати всім, хто мріє про легку комедійку на вечір, але тільки якщо вони хочуть прокинутися о 3-й ночі від думки «а може, людство реально гідне тільки вимирання».

Це ж просто геніально: береш звичайного японського школяра-сонцелика, який кричить «ДРУЖБА ПЕРЕМОЖЕ ВСЕ!», кидаєш його в постапокаліптичний світ, де править божевільний дитячий диктатор, а головне розвага — примушувати десятирічних дівчаток народжувати солдатів для армії.
І все це протягом 13 серій подається так ніжно, так делікатно, що ти буквально відчуваєш, як твоя віра в людство робить «пффф» і здувається, як проколотий кулькою.

Сюжет? О, тут усе просто:
- Хочеш врятувати дівчинку? Отримай по морді реальністю.
- Хочеш залишитися хорошим хлопцем? Тримай ніж у спину, бо тут виживають тільки ті, хто вже давно плюнув на мораль.
- Хочеш щасливого фіналу? Ха-ха, ні. Фінал настільки «щасливий», що після нього хочеться обійняти кактус і подякувати долі, що ти просто сидиш на дивані, а не в тому світі.

Анімація 1999 року? Звичайно, виглядає як слайд-шоу з бюджетом у три йени й жуйку, але це ж «стиль», розумієте. Справжні поціновувачі оцінять, як криваво й детально нам показують, як дитині відрізають руку або як героїня втрачає останню іскру надії в очах. Атмосферно ж!

Музика? Прекрасно підкреслює, що тобі зараз буде ще гірше. Особливо коли герої співають щось на кшталт «ми все подолаємо!» на фоні чергового масового геноциду. Іронія рівня бог.

Коротше, 10/10.
Найкраще аніме, щоб назавжди вилікуватися від фрази «та ну, це ж просто мультик».
Дивіться всією сім’єю! Тільки спочатку сховайте гострі предмети й антидепресанти подалі, бо після цього захочеться або записатися в монастир, або піти обіймати кактус. Знову.

Але серйозно: це жахливо круто. Просто не дивіться, якщо у вас ще залишилася хоч одна наївна клітинка в мозку. Вона помре болісною смертю. І ви ще подякуєте аніме за це.

⋮⋮⋮   No. 16499

Почнемо з похвали, бо інакше ви подумаєте, що я просто заздрісний хейтер.

Візуал? Боже, який шик! Сірий, брудний, холодний, ніби хтось взяв палітру з попелу сигарет і розмазав по екрану. Кожна сцена кричить: «Ти теж тут помреш, просто ще не знаєш». 10/10 за атмосферу, хочеться повісити скріншоти на стіну й назвати це «депресія в рамках».
Музика? Juno Reactor в опенінгу — це коли ти розумієш, що зараз тебе будуть ґвалтувати психологічно, але саундтрек настільки крутий, що ти ще й сам розстібаєш ремінь і кажеш «давай, тільки ніжно».
Глибина? О, тут філософії стільки, що після кожної серії можна писати дисертацію на тему «Чому я досі живу, якщо все так марно». Екзистенційний кіберпанк вищої проби. Браво.

А тепер правда, без цукру й анестезії.

Сюжет? Який сюжет? До 10-ї серії ти просто дивишся, як люди ходять, мовчки дивляться в підлогу й іноді відрізають один одному кінцівки. Це не повільний темп, це кома. Клінічна. Ти чекаєш, що зараз щось станеться, а воно не стається. Воно просто стоїть і дивиться на тебе, як той дід з мемів.
Персонажі? Імена є, емоцій немає. Головний герой — це буквально ходяча протеза з обличчям «мені пох, коли помру». Ти не співпереживаєш, ти просто констатуєш: «Ага, цього зараз уб’ють. Наступний». Навіть коли хтось кричить від болю — ти такий: «Ну ок, ще одна нога відпала, рухаємось далі».
Діалоги? Їх майже немає. Коли хтось відкриває рота — це або пророцтво, або нісенітниця, або обидва варіанти одночасно. Ти сидиш і думаєш: «Я що, дурний, чи це вони спеціально так пишуть, щоб я відчував себе ідіотом?»
Екшн? О, з’явився після 10-ї серії! Дві хвилини стрілянини на весь серіал. Зате коли стріляють — це виглядає так, ніби режисер зняв це на кнопковий телефон і сказав: «Годі, на сьогодні вистачить».

Фінал? Це коли ти вже 22 серії страждав, думав, що зараз буде хоч якийсь сенс, а тобі просто показують середній палець розміром з мегаструктуру і кажуть: «Ні, все справді було так погано, як ти думав. І навіть гірше. Дякуємо за перегляд».

⋮⋮⋮   No. 16502

>>16499
піздато все розписав, респект.

⋮⋮⋮   No. 16530

>>16400
Vgory



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]